Основним критерієм за яким визначається економічни ефективність активного відпочинку, є зменшення кількості захворювань з тимчасовою втратою працездатності.
При цьому частіше всього враховують наступні показники:
- показник осіб, що хворіли
- показник осіб, що не хворіли
- показник випадків тимчасової непрацездатності з хвороби
- показник днів тимчасової непрацездатності з хвороби
- середня тривалість одного випадку захворювання.
У медицині всі показники захворюваності прийнято давати у перерахунку на 100 робітників. Цього правила дотримуються при визначення економічної ефективності РОД.
Серед вищенаведених показників необхідно вказати такий як показник осіб, що не хворіли, або індекс здоров’я. Цей показник інформує скільки обстежених із 100 чоловіків залишались повністю працездатними впродовж певного календарного періоду (місяць, квартал, рік). Слід відзначити, що середня тривалість одного випадку захворювання дає змогу відносного заключення про важкість захворювання.
Фахівцями (Жданова О.М., Смірнов О.Ф., Філімонов Ю.О., 1989) надається загальна характеристика автоматизованої системи аналізу захворюваності і фізкультурної активності, яка повинна вирішувати наступні завдання:
підвищення оперативності та достовірності інформації про стан здоров”я робітників, їх фізкультурної активності, відомостей про травматизм, захворюваності і працевтратах для прийняття науково-обгрунтованих рішень з вдосконалення програм соціального розвитку підприємства;
аналіз економічного збитку, яке нанесено підприємству неадекватною постановкою фізкультурно-оздоровчої роботи, проведення заходів з активізації та вдосконалення форм залучення працівників та членів їх сім”ї у регулярні заняття фізичною культурою;
зниження фінансово-економічних втрат підприємства за рахунок кількості неотриманої продукції і скорочення витрат з соціального спрямування на виплати допомоги у зв”язку із тимчасовою непрацездатністю, пенсією з інвалідності тощо.
Більш спрощену методику визначення економічного ефекту від впровадження фізкультурно-оздоровчих програм пропонують інші фахівці (Й.Гречка, 1988). Для того, щоб підрахувати економічний ефект реально існуючої програми для кожного підприємства необхідно:
1.Встановити кількість осіб, що систематично займаються фізкультурно-оздоровчою діяльністю.
2. Встановити, скільки днів на рік в середньому пропустили особи, які не займаються фізкультурно-оздоровчою діяльністю і відняти від цього показника кількість днів пропущених тими, хто займається.
3. Встановити вартість одного дня.
4. Помножити різницю числа днів, пропущених з непрацездатності на економічну вартість одного дня.
5. Помножити отримане число на кількість осіб, що займаються фізкультурно-оздоровчою діяльністю.
Отримана таким чином, сума являє собою приблизний економічний ефект від впровадження фізкультурно-оздоровчих програм в межах одного підприємства.
Література:
1. Екологічно зорієнтований туризм та бізнес. − Матеріали Американського агентства з міжнародного розвитку. − Л., 1996. − 157с.
2. Жданова О.М. та ін. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму.Луцьк,- Вежа, 2000.-325с.
3. В.М. Козирев. Туристская рента − М.: 1998.
4. Кравців В.С., Євдокименко В.К., Габрель М.М., Копач М.В. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалі-зації. − Чернівці: Прут, 1995. − 72с.
5. Мамутов В.К., Амоша О.І. та інші. Рекреація: соціально-економічний та правовий аспекти.-К.: Наукова думка, 1992.-144с.
6. Мічуда Ю.П. Ринкові відносини та підприємництво в сфері фізичної культури і спорту: Навч. посібник . − К.: Олімп. література, 1995. − 152с.
7. Мошков В.Н. Лечебная физическая культура на курортах и в санаториях: Краткое руководство. Изд.3-е, доп. и перераб. − М.: Медицина, 1968. − С.65-74.
8. Никишин Л.Ф., Коструб А.А. Туризм и здоровье. − К.: Здоров’я, 1991. − 222с.
9. Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. − К.: Здоров’я, 1989. − 168с.
10. Саркизов-Серазини И.М. Путь к здоровью, силе и долгой жизни. − М.: Физкульт. и спорт, 1987. − С.93-154.
11. Сергеев В.Н. Туризм и здоровье. − М.: Профиздат, 1987. − 80с.
12. Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. − К.: Здоров'я, 1988. − С.111-119.