Найпростіші вимірювання на місцевості

Методична розробка

Для проведення практичного заняття №5

З навчальної дисципліни

“Військова підготовка”.

Модуль ТСП 03.02.“ Військова топографія ”

Змістовий модуль 3.2.1.3.“Орієнтування на місцевості

без карти і за картою”

Заняття 1: "Вимірювання та орієнтування на місцевості без карти і за картою "

Навчальна група:усі групи за всіма спеціальностями

Час: 6 годин.

Місце: поле на північно-західній околиці мікрорайону м. Харкова «Селище Жуковського».

Навчальна та виховна мета:

1. Навчити студентів виконувати найпростіші вимірювання на місцевості (вимірювання азимутів магнітних компасом Адріанова, відстані об’єктів, лінійні розміри яких відомі, за допомогою бінокля та лінійки з міліметровими поділками ), визначати напрямки на сторони горизонту, орієнтувати карту, складати схему орієнтирів.

2. Прищепити студентам тверді практичні навички проведення найпростіших вимірювань на місцевості та орієнтування без карти і за картою;

3. Виховувати у студентів індивідуальну відповідальність за отримані результати при вимірюваннях та орієнтуванні на місцевості без карти і за картою, добитися від них уміння самостійно виконувати поставлені завдання.

Навчальні питання і розподіл часу:

Вступ - 25 хв.

1. Найпростіші вимірювання на місцевості - 70 хв.

2. Орієнтування на місцевості без карти і за картою -70 хв.

3. Складання схеми орієнтирів - 90 хв.

Підведення підсумків заняття - 15 хв.

Навчально - матеріальне забезпечення:

1. Лінійки офіцерські, олівці, компаса Адріанова, біноклі.

2. Топографічні карти (схеми) району проведення заняття.

Навчальна література:

1. Шмаль С.Г. Військова топографія: Підручник. Київ. 1998 С. 23-40, 150-167,

210-217;

2. ПсаревА.А.,Коваленко А.Н., и др.. Учебник « Военная топография ».

- М.: Воениздат. 1986, С.40-58, 206-239.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Загальні вказівки

Вивчення даної теми спрямоване на підвищення польового вишколу студентів, вдосконалення їхніх навичок в умінні орієнтуватися на місцевості як за картою, так і без неї.

Усі питання модулю відпрацьовуються на польових заняттях. На першому занятті розглядаються найпростіші вимірювання на місцевості (вимірювання кутів, визначення відстаней), орієнтування на місцевості без карти і за картою, складання схеми орієнтирів. На другому занятті – підготовка вихідних даних для руху за азимутами, рух за азимутами, розвідка місцевості, оцінка результатів розвідки.

При підготовці до заняття необхідно вибрати таку ділянку місцевості, щоб на ній була достатня кількість різних місцевих предметів, а також по можливості, яскраво виражених типових форм деталей рельєфу. Вибираючи точку стояння на місцевості не слід намагатися щоб учбове питання повністю відпрацьовувалось на одній точці, оскільки для вивчення окремих питань необхідні різні умови місцевості.

Дляпроведення заняття студенти повинні бути забезпечені крупномасштабними картами на район проведення заняття, компасами Адріанова, офіцерськими лінійками (лінійками з міліметровими поділками), кольоровими олівцями, польовими сумками (планшетами), журналами (бланками) практичних занять з військової топографії.

Практичні заняття доцільно розпочинати з проведення інструктажу з правил техніки безпеки на польових заняттях і топографічного орієнтування. Наприклад: “Час 9.00. Напрямок на північ – будинок лісника. Знаходимося на північно-західній околиці селища Жуковського; справа 1 км – церква, прямо 3 км – цвинтар; лівіше 1,5 км – піонерський табір ”.

Перед проведенням найпростіших вимірювань на місцевості слід нагадати порядок визначення магнітних азимутів компасом Адріанова, вимірювання відстаней до об’єктів за їх лінійними розмірами.

При визначенні азимутів викладач вказує орієнтири, студенти визначають азимути магнітні на вказані орієнтири і їх значення заносять до журналу (бланку) з військової топографії (таблиця завдання 1). Викладач може вказувати азимути магнітні, тоді студенти визначають орієнтири за вказаними азимутами.

Відпрацювання цього питання необхідно закінчити виконанням нормативу №1, за який кожний студент отримує оцінку.

Вимірювання відстаней до об’єктів проводиться біноклем і лінійкою з міліметровими поділками. Викладач вказує об’єкти і їх лінійні розміри. Одна частина студентів визначає відстані за допомогою лінійки з міліметровими поділками, друга – біноклем. Визначені значення студенти заносять до журналу (бланку) з військової топографії (таблиця завдання 2). Кожна робота студентів оцінюється викладачем.

Відпрацьовуючи питання орієнтування карти, викладач ставить завдання кожному відділенню. Наприклад: першому відділенню – зорієнтувати карту за лініями місцевості, другому – за напрямом на орієнтир, третьому – за компасом. Після доповідей про проведення орієнтування карти викладач перевіряє правильність орієнтування і виставляє оцінки.

Для визначення точки стояння на карті викладач визначає кожному відділенню точку стояння на місцевості і спосіб визначення. Наприклад: першому відділенню – окомірно за найближчими орієнтирами, другому способом перпендикуляра, третьому – способом зворотної засічки.

Знайшовши точку стояння на карті, визначають її прямокутні координати і абсолютну висоту. Визначені дані заносять до журналу (бланку) з військової топографії (таблиця завдання 4). Викладач перевіряє точність визначення точки стояння і виставляє оцінки.

Хід заняття

У вступній частині заняття зустріти студентів у встановленому місці , у складі навчальної групи здійснити марш до району проведення заняття. Прибувши в район проведення заняття, прийняти рапорт командира навчальної групи, перевірити особовий склад, готовність до заняття, провести інструктаж з правил техніки безпеки на польових заняттях, довести тему, мету за­няття, учбові питання і порядок їх розгляду, провести інструктаж з правил техніки безпеки на польових заняттях та топографічне орієнтування.

Перше питання розпочати з нагадування студентам порядку вимірювання азимутів компасом Адріанова та вимірювання відстаней до об’єкті за їх лінійними розмірами біноклем і лінійкою з міліметровими позначками. При визначенні азимутів одній частині студентів вказати орієнтири, студенти визначають азимути магнітні на вказані орієнтири і їх значення заносять до журналу(бланку) (таблиця завдання1). Другій частині студентів вказати азимути магнітні, студенти визначають орієнтири за вказаними азимутами.

Відпрацювання визначення азимутів закінчити виконанням нормативу №1, за який кожному студенту виставити оцінку.

Для визначення відстаней до об’єктів за лінійними розмірами і кутовій величині спостерігає мого предмету нагадати студентам формулу та сутність тисячної (поділки кутоміра). Вишикувати групу. Розвести відділення на відстань 10 кроків по фронту . Вказувати об’єкти і їх лінійні розміри. Одна частина студентів визначає відстані за допомогою лінійки з міліметровими поділками, друга – біноклем. Визначені значення студенти заносять до журналу (бланку) (таблиця завдання 2).

Відпрацювання другого питання розпочати з видачі карт місцевості на район проведення заняття. Для орієнтування карти поставити завдання кожному відділенню. Наприклад: першому відділенню – зорієнтувати карту за лініями місцевості, другому – за напрямом на орієнтир, третьому – за компасом. Після доповідей про проведення орієнтування карти перевірити правильність орієнтування і виставити оцінки.

Для визначення точки стояння за картою вказати кожному відділенню місце знаходження на місцевості (відстань між відділеннями 150-200м). Студенти визначають точку стояння на карті. Для визначеної точки стояння за картою вимірюють її прямокутні координати і абсолютну висоту. Дані заносять до журналу (бланку) (таблиця завдання 4). На точці стояння проводять топографічне орієнтування і записують до журналу (бланку).

Третє питання відпрацьовується у складі відділень. Кожному відділенню вказати точку розташування на місцевості та декілька (5-6) орієнтирів. Студенти визначають магнітні азимути на вказані орієнтири та відстані до них. Дані заносять до таблиці завдання 5. Потім у ролі старшого поста спостереження (ПС) на підставі визначених даних складають схему орієнтирів. Після виконання завдання студенти прибувають до встановленого місця. Перевірити схеми орієнтирів студентів та виставити оцінки.

На заняттях добиваються чіткості доповіді, точного виконання стройового статуту.

При підведенні підсумків заняття, відмітити ступінь досягнення мети заняття, якість підготовки студентів, вказати на характерні недоліки, довести загальні оцінки. Перевірити наявність матеріального забезпечення заняття. Поставити завдання на здійснення маршу до міста.

Найпростіші вимірювання на місцевості

У бою частіш вимірювання відстаней та кутів виконують найп­ростішими способами за допомогою приладів спостереження або візу­ально.

Виміряти яку-небудь величину (відстань, кут) - це означає порів­няти її з другою величиною, прийнятою чи взятою за одиницю вимірювання.

Відстані вимірюють на місцевості в кілометрах і метрах, кути -у градусах, або поділках кутоміра.

Сутність вимірювання кутів у поділках кутоміра полягає в нас­тупному. При спостереженні місцевих предметів (цілей), віддалених на різні відстані, спостерігач знаходиться як би у центрі концент­ричних кіл, радіуси яких дорівнюють відстаням до цих предметів (цілей).Якщо коло розділити на 6000 поділок, то довжина однієї поділки буде заокруглено дорівнювати одній тисячній частині радіуса кола:

де R-радіус кола.

Центральний кут кола, стягнутий дугою, що дорівнює 1/6000 довжини кола, прийнятий за одиницю вимірювання кутів, називається поділкою кутоміра або тисячною.

Таким чином, одиницею виміру кутів є лінійний відрізок, який дорівнює тисячній частці відстані до об`єкта, що забезпечує швид­кий перехід від кутових вимірів до лінійних, і навпаки. Під час виміру кутів у тисячних прийнято називати і записувати спочатку число сотень, а потім число десятків і одиниць тисячних. Якщо со­тень і десятків немає, то замість них називають і записують нулі.

Вимірювання кутів за допомогою лінійки з міліметровими поділками

Для вимірювання кутів у тисячних, лінійку необхідно тримати перед собою на віддаленні 50 см. від очей і, сполучивши один штрих лінійки з орієнтиром, відрахувати кількість міліметрових поділок до цілі. Це і буде величина кута у тисячних, оскільки од­на міліметрова поділка на віддаленні 50 см. від очей відповідає куту в 0-02.

За допомогою лінійки можна вимірити і малі (до 300) кути у градусах. У цьому випадку її слід виносити на 60 см. від ока (довжина витягнутої руки дорослої людини середнього зросту). Тоді одному см. на лінійці відповідає 10. Наприклад, якщо при вимірю­ванні кута відраховано 12 см., то кут дорівнює приблизно 12º.

Вимірювання кутів підручними предметами

Для вимірювання кутів можна використовувати будь-які предме­ти: олівець, коробку сірників і т. д.

Кутові розміри цих предметів на відстані витягнутої руки легко одержати, якщо поділити розмір предмета, що використовується, на довжину витягнутої руки. Наприклад, при довжині витягнутої руки в 60 см., коробка сірників довжиною 5 см. має кутовий розмір:

Визначення відстаней за кутовими розмірами

Визначення відстаней по кутовим розмірам полягає у викорис­танні пропорційної залежності кутової величини предмета від даль­ності до спостерігача. При цьому необхідно знати лінійні розміри предмета - його довжину, ширину або висоту. Для визначення відс­тані, необхідно по сітці оптичного приладу або підручними засоба­ми визначити кутове значення (у тисячних) відомого лінійного роз­міру предмета і провести розрахунок за формулою:

,

де Д - дальність у метрах; В - лінійний розмір у метрах;

У - кут, під яким видно предмет, у тисячних.

Формула виражає залежність дальності від кутової і лінійної величин предмета і її часто називають формулою тисячною.

Наприклад: з спостережного поста у бінокль видно телеграфний стовп під кутом 0-10. Висота стовпа 6 м. Дальність розраховуєть­ся за формулою:

При визначенні відстаней цим способом, корисно знати напам'ять розміри предметів, що часто зустрічаються (див. табл.1).

Визначення відстаней за лінійними розмірами

Якщо розміри (довжина, ширина, висота) предмета відомі, то для визначення відстані до нього необхідно: взяти лінійку з міліметровими поділками і, тримаючи перед очима на відстані 50 см від ока, визначити, яка кількість міліметрів укладається по довжині, ширині і висоті предмета, до якого визначається відстань; дійсну величину предмета (в см.) поділити на число (мм), одержане при вимірюванні, і помножити на 5 (постійне число).

Таблиця 1

Наприклад: якщо телеграфний стовп висотою 6 м (600 см) при вимірюванні на лінійці зайняв 8 мм, то відстань до нього дорівнює:

Для визначення відстаней по лінійним розмірам, необхідно пам'ятати середні розміри деяких місцевих предметів і цілей, при­ведених у таблиці 2.

Таблиця 2

Для визначення дальності по співвідношенню швидкості звуку і світла виходять з того, що звуки розносяться зі швидкістю 330 м/с., а світло - практично умить.

Визначення відстані на слух. Спосіб застосовується при обмеженій видимості, переважно вночі. Точність цього способу невисока.

При визначенні відстаней на слух зручно користуватися даними таблиці 3, а також необхідно ураховувати природні фактори, що впливають на чутність. До них відносяться: направлення і сила вітру, температура і вологість повітря, характер рельєфу, рослин­ність.

Таблиця 3

Чутність поліпшується, якщо вітер дме з боку джерела звуку, вночі і рано вранці, у хмарну погоду, особливо після дощу, біля водної поверхні, у гірській місцевості, взимку (при відсутності снігопаду).

Звук поглинається (стає слабкіше) у жарку сонячну погоду, під час дощу, у лісі, чагарнику і на місцевості з піщаним грун­том.

При погіршенні чутності, відстані до джерел звуку здаються збільшеними.

При вимірюванні відстаней кроками, необхідно ураховувати, що довжина пари кроків людини середнього зросту дорівнює 1,5 м. Се­редній зріст людини - 1,7 м.

Для визначення відстані за часом і швидкістю руху, діють таким чином. Наприклад: середня швидкість пішохода 5-6 км за годину.

Час руху - 2 години. Таким чином, відстань між двома пункта­ми 10 - 12 км.

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• Далее ⇒