Поняття особистості: сутність та соціологічні концепції.
Тема 5. Соціологія особистості
1. Соціологія особистості як наука.
2. Поняття особистості: сутність та соціологічні концепції.
3. Визначення соціологічної структури особистості.
4. Соціалізація особистості.
5. Шляхи взаємодії особистості з суспільством.
Основні поняття і терміни: соціологія особистості, соціалізація, соціальна адаптація, інтеріоризація, соціальний статус, соціальна роль, соціальна поведінка.
Актуальність теми: Забезпечує засвоєння основ вивчення соціології особистості. Дозволяє ознайомити студентів із поняттями: соціалізація, соціальна адаптація, інтеріоризація, соціальний статус, соціальна роль, соціальна поведінка. Удосконалює вміння логічно мислити, навички аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Виховує інтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямовує пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.
Соціологія особистості як наука.
Соціологія особистості - галузь соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб'єкт та об'єкт соціальних відносин суспільно-історичного процесу на рівні взаємозв'язків особи й соціальних спільностей.
Соціологія особистості - це об'єкт наукових пошуків для багатьох західних дослідників - Ч. Кулі, Дж. Міда, В. Томаса, Ф. Знанецького, П. Сорокіна, Т. Парсонса, 3. Фрейда, Е. Фромма та ін. Плідно працюють над проблемами соціології особистості й українські дослідники: Л. Сохань, Н. Паніна, Є. Головаха, В. Хмелько, О. Донченко, В. Андрущенко та ін.
Основні проблеми соціології особистості:
• вивчення особистості та властивих їй рис, які залежать від специфіки умов життєдіяльності соціальних спільнот, до яких належить індивід;
• формування і розвиток особистості, тенденції її соціалізації;
• вивчення особистості як об'єкта соціальних відносин;
• розгляд особистості як суб'єкта суспільних відносин, закономірностей її взаємозв'язків із суспільством, групою, колективом;
• вивчення регуляції та саморегуляції соціальної поведінки особистості;
• соціальна типологія особистості;
• структура особистості, формування й розвиток її потреб, інтересів і ціннісних орієнтацій.
Поняття особистості: сутність та соціологічні концепції.
Поняття "особистість" дуже багатогранне, воно відтворює зв'язок з життєдіяльністю та соціальною сутністю людини, а також індивідуальне відображення соціально значущих рис, сукупності соціальних відносин.
Особистість - це стійка система соціально значущих рис і властивостей людини, котра реалізується в процесі соціальних зв'язків через активну предметну діяльність та спілкування.
Особистість є об'єктом і суб'єктом соціальних відносин.
Особистість як об'єкт соціальних відносин характеризується через:
•соціалізацію - процес входження в суспільство, включення особистості в соціальні зв'язки, в різні типи соціальних спільностей, засвоєння нею соціальних норм і культурних цінностей. Вона охоплює як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на людину, так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування;
• соціальну ідентифікацію — усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної спільноти, її поведінки відповідно до усталених у групі норм. Рівень вимог з приводу ідентичності залежить від широти та значущості набору ролей, що їх реалізує людина в межах певної спільності, від ступеня згуртованості й форм регламентації поведінки в суспільстві.
Особистість як суб'єкт соціальних відносин характеризується:
• самоусвідомленням особистості як соціально-психологічної характеристики людини. Джерелом усвідомлення власної самобутності є довколишні значущі для особистості люди;
• системою ціннісних орієнтацій, через яку вона сприймає та оцінює соціальну реальність. Вони набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки;
• потребами, мотиваціями, соціальними настановами й соціальною поведінкою. Потреби відображають залежність людини від зовнішнього та соціального середовища. Природні потреби визначаються біологічною сутністю людини (житло, їжа, продовження роду, одяг). Соціальні потреби є продуктами суспільного життя, рівня розвитку людини.
Мотивації- це внутрішні збудники поведінки людини. Найпоширенішими мотивами діяльності є матеріальна зацікавленість, бажання досягти успіху, самореалізуватися у творчості тощо.
До мотиваційної структури особистості належать настанови, що визначають схильність людини до певних дій, реакцію на об'єкти.
Соціальні настанови - це соціально визначені можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії. Складові елементи настанови:
• когнітивна частина, тобто усвідомлення ставлення до об'єкта;
• афективна частина, тобто емоційне ставлення до об'єкта;
• поведінкова частина, тобто послідовна поведінка щодо об'єкта.
У соціологічній літературі соціальні настанови називають "аттітюдами" (від англ. - attitude - позиція, ставлення до будь-чого). На думку відомого російського соціолога В. Ядова, настанови не існують окремо, а становлять ієрархічну систему. На першому рівні містяться елементарні настанови, що пов'язані із задоволенням життєвих потреб. На другому рівні -соціальні настанови, які формуються на основі оцінки соціальних об'єктів і ситуацій. На третьому рівні - узагальнені соціальні настанови, що визначають загальну спрямованість особи. Четвертий рівень - система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності та досягнення цих цілей.
Соціальна поведінка - це усвідомлені, цілеспрямовані дії, засновані на взятті до уваги потреб, інтересів і дій інших людей, існуючих соціальних норм.