ІСТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРЕСИ.
. ІСОТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРЕСИ
1040 – 1048 рр. – Китай. Коваль Пі Шен придумав для друку використовувати глиняні ієрогліфи, які наклеювались на дошку.
1392 р. – корейці запропонували використовувати замість глиняних букв мідні.
3 1392 р. імператор Тай Тзунг наказав друкувати таким способом книги для підвищення загальної освіченості населення.
Європа.
Німеччина. 1445-1447 рр. Йоган Гутенберг (Генсфляйш) в м. Майнц винайшов друкарський станок, який використовував набір літер.
1450-1456 рр. – друк його знаменитої 2-томної 42-рядкової Біблії.
Фуст і Шеффер вперше використали свій друкарський знак у 1457 р. в “Майнському Псалтирі”.
Якщо до середини ХV ст. в Європі налічувалося коло 30000 книг, то до 1500 р. їх було до 9 мільйонів.
І хоч винайдення друкарського станка мало б стимулювати появу періодичних видань, вони почали з’являтися лише в ХVІ ст., хоча потреба в оперативній інформації була висока.
Перші газетип були рукописними, залишаючись такими протягом ХVІ ст., а також виходили і в ХVІІ ст. нарівні з друкованими.
Предвісниками перших газет стали венеціанські рукописні газети. Слово “газета” походить від назви дрібної монети gazetta, яку читачі платили за цей інформаційний листок.
Венеціанські газети являли собою складені вдвоє листки і записані від руки з чотирьох сторін. Інформація не підписувалась, і мала новини з життя Італії та за її межами. Новинні блоки розділялись абзацами, де заголовком служили назви міст чи країн, про які велася мова. Називались ці газети “аввізі” (з італ. – повідомлення). Перший комплект, що дійшов до нас, датується 1566 р. періодичність – щотижневик. Існував цех професійних збирачів інформації – “аввізаторі” (вісник, той, хто приносить новини).
Цю практику запозичили німці. Торгові агенти фінансової імперії Фуггерів збирали інформацію економічного, політичного та загального характеру. ці повідомлення, скомпоновані і акуратно переписані, ставали “газетами” банківського дому Фуггерів “Fuggerzeitungen” і розповсюджувались у Європі у 1568-1605 рр. У вільний продаж не поступали.
Окрім рукописних газет в інформаційному потоці ХVІ – ХVІІст. Широке застосування мали друковані памфлети, “книги новин”, “листки новин”, “газети-листівки”, “реляції”, “історії”, “балади новин” – друковані брошури невеликого формату, що оперативно відгукувалися на різноманітні події як в середині країни, так і за її межами.
Персонаж торговця “історіями” зустрічається в п’єсі П’єтро Арентіно “Придворне життя” (1534 р.). оперативністю новини не відзначалися.
Відмінності цих брошур від перших газет:
– присвячувалась продукція переважно одній події;
– дані видання не юули періодичними;
– акцент робився на ілюстративний ряд.
Роком народження європейської газетної періодики вважається 1609 (1605) рік. Країна – Німеччина. Газета “Relation: Aller Furnemmen” , була надрукована в січні 1609 р. в м. Стразбурзі. В ній були уміщені новини з Кельна, Антверпена, Риму, Венеції, Відня, Праги. Редактор-видавець – Йоган Каролюс, раніше займався випуском рукописних газет.
1609 р. – Аусбург. “Avisa Relation oder Zeitung”, щотижневик, видавець – Лука Шульте.
Перші газети не мали чітко визначеної назви. Місце видання і прізвище редактора-видавця переважно не вказувались. Розташування новинного матеріалу залежало не від його важливості, а від дня отримання даного матеріалу. Самі новини практично не коментувались і на окремі рубрики не ділились. політичні матеріали могли бути поруч з неперевіреними сенсаціями.
До 1630 р. щотижневі газети виходили уже в 30 містах Європи. А в період з 1609 по1700 рр. лише в Німеччині було зафіксовано біля 200 різних газет.
Розвиток газетної справи стримувала цензура:
– 1502 р., Іспанія. Всі друковані видання повинні проходити обов’язкове цензурування;
– 1521 р., Німеччина. “Вормський вердикт”;
– 1559 р., Ватикан. “Індекс заборонених книг”;
– 1538 р., Англія. Видавець повинен отримати патент, а видавничий цех повинен слідкувати за своїми цеховиками. Обмежувалась кількість друкарень;
– 1561 р., Франція. Піддавались побиттю розповсюдники і автори “наклепних” матеріалів. При повторному порушенні, винуватці карались смертю.
В міру становлення періодики у Європі відбувалися видозміни зовнішнього вигляду газет та їх змісту. В назвах багатьох газет з’являються вказівки на місце видання (“The London Informen”).перші сторінки ілюструвались віньєтками, заставками, емблемами чи портретами августійших осіб. В лівому кутку першої сторінки подавались анотації статей, там же ставилась дата.
В 1660 рр. матеріал став ділитись на дві колонки. З середини ХVІІ ст. почала подаватись газетна реклама, а в 1673 р. в Гамбурзі вийшла перша газета, яка складалася лише з оголошень (“Гамбурзький відомчий кур’єр”)
Перша щоденна газета – “Einkommende Zeitung” (“Приходяща газета” 1650 р., Лейпциг. В Англії щоденна газета почала виходити в 1702 р., Франції – 1777 р., Італії – 1798 р.
Особливість перших європейських журналів – наукова орієнтація.
Перший європейський журнал – “Journal des Savants” (“Журнал учених”) побачив світ 5 січня 1665 р. в Парижі. Редактор – Дені де Салло. Журнал виходив спочатку раз на тиждень, потім – раз на два тижні на 12 сторінках. Матеріали подавались у формі листів. Журнал орієнтувався на наукову полеміку.
Перші журнали:
– Англія. 1665 р. січень-лютий; Італія – 1668 р.