Розділ ІІІ. Селянські господарства в пореформену епоху
Зміст
Вступ.........................................................................................................3-8.
Розділ І. Характерні риси сільського господарства головних економічних районів Росії.....................................................................................................9-21.
Розділ ІІ. Поміщицьке господарство Росії..........................................22-31.
Розділ ІІІ. Селянські господарства в пореформену епоху.................32-46.
Висновки...............................................................................................47-50.
Список використаних джерел та літератури......................................51-53.
Вступ
Актуальністю бакалаврської роботи є те, що в другій половині ХІХ століття в Росії відбувся перехід до капіталізму. У величезній країні з великою різноманітністю господарського розвитку в окремих її частинах цей процес відбувся з особливою складністю. Як і в інших країнах, він мав тривалу підготовку. Основу було закладено селянською реформою 1861 року, яка звільнила мільйони селян від кріпацтва. Таким чином було здійснено перехід до товарного господарства, виникли нові форми і напрями розвитку економіки взагалі і сільського господарства зокрема. Цьому сприяв процес капіталізації сільськогосподарського життя держави. Вивчення теми сільськогосподарського розвитку країни в 60-90-ті роки ХІХ століття з погляду сучасності, зараз на часі.
Предметом роботи є висвітлення процесу розвитку сільського господарства Росії 60-90-х рр. ХІХ століття.
Практичне значення бакалаврської роботи полягає у тому, що її матеріали і висновки можуть бути використанні для роботи в школі, для написання наукових робіт, у діяльності музеїв, краєзнавчих товариств, які діють на теренах Росії.
Структура бакалаврської роботи. Вона складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.
Написання роботи здійснюється згідно плану наукової роботи кафедри Історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін.
Розділ І. Характерні риси сільського господарства головних економічних районів Росії
Розвиток аграрних відносин в Росії у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. ніс на собі багаточисельні сліди кріпосництва. Селянська реформа, хоча вона і відмінила кріпосне право, відкривши можливість перетворення селянства в дрібного товаровиробника, не забезпечила його в необхідних розмірах головним засобом сільськогосподарського виробництва – землею[1].
Більше того, реформа привела до обезземелення великої кількості селян. Вона перетворила мільйони людей села в батраків з наділом, кабальних орендаторів, прив’язаних з допомогою відрізних земель до поміщицьких латифундій. Прив’язані до старої общини селяни були вимушені викупляти свої власні землі, „веками помытые потом и кровью рабского руда”. Вони були вимушені виплачувати за землю непосильну данину викупних сум, оброчних платежів і податків кріпосникам і їх самодержавній владі. Забите, безправне, економічно закабалене поміщиками, пригнічене адміністративною поміщицької держави, приречене реформою на бідність та розорення – таким виступило російське селянство на шлях капіталістичного розвитку[2].
Розділ ІІ. Поміщицьке господарство Росії
Центральним моментом в економічному житті капіталістичної Росії була боротьба двох шляхів розвитку капіталізму. За 60-е – почало 80-х років склався той загальний лад соціальних відносин в селі, який був характерний для неї впродовж всієї капіталістичної формації. Найважливішим результатом реформи було позбавлення маси селянства феодальних гарантій існування[3].
Розділ ІІІ. Селянські господарства в пореформену епоху
Відміна кріпацтва означала розірвання феодальних виробничих відносин. Людські кадри повинні були увійти до нової, капіталістичної, структури, корінним чином зрадивши свою соціальну природу. Дворяни і селяни мали різні для цього передумови. Селянські маси, розшаровуючись, поставляли кадри для обох верств капіталістичного суспільства: експлуататорів і експлуатованих. Процес розшарування неухильно проходив, але остаточний розпад селянства на елементи нової соціальної структури міг бути досягнутий далеко не відразу після законодавчої відміни кріпацтва. Це означає, що величезна частина сільських безпосередніх виробників, увійшовши до системи капіталізму, знаходилася в перехідному стані. Проте констатація цього факту не може вичерпати аналізу соціального обличчя основної маси селянства в перехідний період. Тривале існування мас в умовах панування капіталістичних виробничих відносин як якийсь чужорідний ним елементу неможливо собі представити[4].
Висновки
Селянська реформа 1861 р., проведена кріпосниками, прирекла російське селянство на багато тяжких випробувань. Прикріплені до клаптиків надільної землі, що не забезпечували прожиткового мінімуму, селяни вимушені були орендувати землю на кабальних умовах у свого пана. Але та ж реформа, що сповістила почало нової, капіталістичної епохи в Росії, поставила селянина в умови товарно-грошових відносин, що все швидше розвивалися, повного підпорядкування нещадним законам капіталістичного ринку.
Список використаних джерел та літератури:
1. Хрестоматия по истории СССР (1857-1894). Сост. Дмитриев С.Е. – М.: Просвещение, 1952. – 94 с.
2. Хрестоматия по истории СССР, 1961-1917: учебник для студентов пед. институтов по спец. «История» / Составитель В.Ф. Антонов и другие; под ред. В.Г. Тюкавкина. – М.: Просвещение, 1990. – 416 с.
3. Крестьянское движение в России в 1870-1880 гг.// Сборник документов. – М.: Наука, 1968. – 610 с.
4. Анфимов А.М. Крестьянское хазяйство Европейской России (1881-1904) – М.: Наука, 1980. – 237 с.
5. Анфимов А.М. Крупное помещичье хазяйство ХІХ века. – М.: Мысль, 1969. – 315 с.
6. Великая реформа. Русское общество и крестьянский вопрос в прошлом и настоящем. – М.: Изд. Товарищества И.Д. Сытина, 1911. – Т.ІІ. – 723 с.
Привіт. Ви проглянули ознайомлювальний фрагмент бакалаврської роботи на тему: «Сільське господарство Росії періоду капіталізму» об’ємом 46 сторінок. Для отримання повного варіанту роботи напишіть нам.
https://vk.com/club129840625
Aib1512@ukr.net
[1] Першин П.Н. Аграрная революция в России.. – М.: «Наука», 1968. – В 27 книгах Кн.1. – С.13.
[2] Там само. – C.13.
[3] Рындзюнский П.Г. Вказана праця. – С.115.
[4] Першин П.Н. Вказана праця. – С.312.