Тема 6. Процедура вирішення колективних трудових спорів
Навчальні питання
1. Організація діяльності примирної комісії, порядок розгляду спору.
2. Порядок розгляду спору трудовим арбітражем.
3. Правовий статус незалежного посередника.
4. Право на страйк, поняття страйку та підстави його оголошення.
5. Порядок проведення страйку.
6. Заборонені та незаконні страйки.
7. Особливості вирішення колективних трудових спорів у випадку заборони страйку.
Додаткові питання
1. Строки формування примирної комісії, трудового арбітражу, порядок розгляду.
2. Загальний порядок вирішення колективного трудового спору.
3. Роль загальних зборів трудового колективу при вирішенні колективних трудових спорів.
4. Участь державного службовця у вирішенні колективного трудового спору.
Задачі:
1.24 вересня 2014 р. на АЕС відбувся страйк працівників, які вимагали покращення умов виробничого побуту (видати новий спецодяг, надати профілактичне харчування, відмінити надурочні роботи) та внесення змін до колективного договору станції. У судовому засіданні роботодавець вимагав визнати страйк незаконним, керуючись положеннями ст. 22 Закону України “Про електроенергетику”: страйки на підприємствах електроенергетики забороняються у випадках, коли вони можуть призвести до порушення сталості об’єднаної енергосистеми України або теплопостачання в осінньо-зимовий період. Страйк очолив головний бухгалтер Г., який представляв інтереси найманих працівників у суді. У страйку взяли участь працівники фінансового сектору АЕС, водії транспортного цеху АЕС, інженер з підготовки та ліцензування персоналу атомної електростанції Ж., диспетчер диспетчерської служби керування електроенергетичною системою на АЕС М., технік з підготовки технічної документації К., електромонтер головного щита керування електростанцією П. та начальник зміни цеху АЕС Р. Проти доводів роботодавця Г. заперечував, мотивуючи це тим, що ст. 22 Закону України “Про електроенергетику” застосовувати за даних обставин недоречно, оскільки у вересні теплопостачання ще не розпочалося, жодної загрози сталості об’єднаної енергосистеми України спричинено не було, і взагалі страйк пройшов мирно, жодних порушень громадського порядку не відбулося, страйкарі лише перекрили в’їзди на територію АЕС. Чи законний страйк працівників АЕС? Чи може очолити страйк головний бухгалтер? Чи вправі були страйкар під час страйку перекривати в’їзди на територію АЕС? Яке рішення має винести суд?
2.Директор безперервно працюючого хлібозаводу Ж. звернувся до суду з позовом про визнання незаконним страйку, проведеного працівниками цеху № 2 заводу 6-7 лютого 2013 р. Під час страйку частина працівників перекрила прохідну на територію підприємства, внаслідок чого на робочі місця не потрапили інші працівники заводу, які не мали наміру страйкувати, тому був зірваний процес виробництва і відвантаження продукції. Про причини, вимоги і початок страйку керівництво хлібозаводу не було повідомлене. Страйкарі проти позову заперечували, вказуючи, що загальні збори трудового колективу ухвалили рішення, яким обрали представників страйкарів, та вимагали виплатити зарплату працівникам, що було зафіксовано протоколом № 3 від 12 січня 2013 р. Вимоги були передані керівництву заводу через канцелярію 12 січня. Не отримавши ні письмової, ні усної відповіді від Ж., ініціативна група оголосила страйк працівників, доведених до відчаю через відсутність коштів для забезпечення гідного існування сімей. Чи є законним страйк працівників безперервно діючих підприємств? В якому порядку формуються вимоги найманих працівників на виробничому рівні? У який строк страйковий комітет має письмово попередити роботодавця про страйк на безперервно діючому підприємстві? Протягом якого строку роботодавець зобов’язаний розглянути вимоги найманих працівників хлібозаводу? Як має бути вирішений спір?
3.Директор АТС Л. звернувся з позовом до суду про визнання незаконним страйку працівників АТС, які вимагали змінити існуючі соціально-економічні умови праці, зокрема, встановити п’ятиденний робочий тиждень, закріпити суботу та неділю як вихідні дні, заборонити працювати у нічну зміну. Директор мотивував незаконність страйку тим, що у колективному договорі між власником та трудовим колективом прописана норма щодо заборони проведення страйку працівниками телефонної станції. Судом було встановлено, що колективний трудовий спір розглядався спочатку виробничою примирною комісією, оскільки примирна комісія не прийняла рішення у п’ятиденний строк – трудовим арбітражем, але Л. ухилявся від участі у вирішенні спору арбітражем, внаслідок чого за рішенням більшості членів трудового арбітражу строк прийняття рішення ним було продовжено до 30 днів. Тоді бухгалтерія АТС запропонувала загальним зборам працівників АТС оголосити страйк, за проведення якого проголосувала більшість найманих працівників. Страйк очолив начальник охорони В., який був уповноважений загальними зборами найманих працівників. В. повідомив директора АТС Л. письмово про проведення страйку за 10 днів. Під час страйку його учасники здійснили пішу ходу центральною вулицею міста від адміністративного корпусу АТС до мерії, спричинивши 40-хвилинний транспортний колапс. Під час цієї акції у гучномовець лунали гасла “Кінець свавіллю роботодавця”, “Ні” роботі у неділю”, “Прагнемо змін”. Дайте правову оцінку ситуації та вирішіть спір.
4.ЗАТ “Авіакомпанія «Аеросвіт»” звернулося до суду з вимогою про визнання страйку незаконним. З матеріалів справи відомо, що директор ЗАТ 12 вересня 2011 р. отримав лист страйкового комітету Директорату сервісу пасажирів на борту повітряного судна авіакомпанії від 10 верес. 2011 р., підписаний головою вказаного комітету. У листі повідомлялося про початок страйку 150 працівників авіакомпанії о 00 год 01 хв 28 верес. 2011 р., який триватиме до повного виконання вимог найманих працівників. Таке рішення було прийняте конференцією найманих працівників Директорату сервісу пасажирів на борту повітряного судна ЗАТ “Авіакомпанія «Аеросвіт»”, що ясно з протоколу № 1 від 9 вересня 2011 р. Причиною страйку стала затримка адміністрацією ЗАТ “Авіакомпанія «Аеросвіт»” виплати зарплати, недотримання належних умов праці. Учасниками страйку були бортпровідники. Відповідачі у судовому засіданні проти позову щодо визнання страйку незаконним заперечували, пояснивши, що бортпровідники не вправі страйкувати, адже забезпечують безпеку пасажирів лише на борту повітряного судна, а у випадку страйку вони не контактують з пасажирами і не відповідають за їх безпеку. Чи мав власник право звертатися до суду про визнання страйку незаконним? Чи була дотримана процедура оголошення та проведення страйку? Чи був роботодавець попереджений про страйк і у який спосіб? Чи наділені правом на страйк працівники авіаційного транспорту? Як, на Вашу думку, суд повинен вирішити колективний трудовий спір?
5.Суд виніс рішення про визнання страйку, оголошеного працівниками підприємства “Обрій” через заборгованість з виплати зарплати, незаконним. Ця справа за позовом директора підприємства “Обрій” Макарова розглядалася судом понад місяць. Проте, попри винесене рішення, страйкарі не припинили акції. За продовження страйку, визнаного судом незаконним, та участь у ньому директор підприємства оголосив догану всім без винятку працівникам підприємства “Обрій”. Працівники підприємства, які не брали участі в страйку, але через його проведення не мали можливості виконувати свої трудові обов’язки, вимагали від роботодавця виплатити заробітну плату за час страйку і зняти накладені на них дисциплінарні стягнення. Працівники, які не страйкували, звернулися до КТС з метою врегулювання конфліктної ситуації. У заяві вони зазначили, що при винесенні рішення про визнання страйку незаконним суд не зазначив у його резолютивній частині про негайне виконання рішення й обов’язок учасників страйку припинити оголошений страйк і не вручив копію рішення суду органові, який очолив страйк. Які гарантії чинне законодавство передбачає під час страйку для працівників? Які наслідки тягне участь працівників у страйку, визнаному судом незаконним? Чи наділена КТС правом розглядати цей спір? Яке рішення має винести компетентний орган у трудовому спорі щодо працівників, які не страйкували?
6.Працівники Одеського морського торговельного порту, серед яких начальник зміни портового нагляду, заступник інженера з боротьби з аварійними розливами нафти у морі, морський інспектор, шкіпер, берегові матроси та деякі інші 16 липня 2012 р. о 09:00 год оголосили безстроковий страйк, не отримавши після сплину терміну розгляду вимог працівників відповіді роботодавця, попередженого за п’ять днів про цю акцію. Цього ж дня близько 12:00 год в районі порту під час розвантаження танкеру відбувся вилив нафти, внаслідок чого на поверхні Чорного моря утворилася пляма загальною площею понад два кілометри в довжину та 0,5 км у ширину. Директор порту видав наказ про негайне припинення страйку працівниками порту. Він вважав цей страйк забороненим, адже припинення працівниками порту роботи створює загрозу життю і здоров’ю людей (купальний сезон у розпалі), а також довкіллю. Страйковий комітет, ознайомившись із наказом директора, надіслав письмову відповідь про продовження страйку до моменту виконання вимог найманих працівників про проведення роботодавцем повного розрахунку за останні півроку. Директор порту за грубе порушення трудових обов’язків та злісне невиконання наказу роботодавця звільнив з роботи начальника зміни портового нагляду та заступника інженера з боротьби з аварійними розливами нафти у морі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, усім же іншим учасникам страйку оголосив догану та позбавив винагороди за підсумками роботи за рік. Чи законний цей страйк? Які страйки в Україні визнаються забороненими? У якому порядку страйк визнається забороненим? Чи слід визнати законним наказ директора порту про припинення страйку? Чи вправі страйкувати працівники морських торговельних портів? Чи дотримано процедуру оголошення страйку? Чи передбачає чинне законодавство тривалість страйку? Чи можна оголосити безстроковий страйк? Чи законні стягнення, накладені директором порту на страйкарів?
Теми рефератів:
1. Незалежний посередник – як учасник процедури вирішення колективного трудового спору.
2. Судова практика щодо забезпечення права на страйк.
Рекомендована додаткова література
Нормативно-правові акти
1. Закон України "Про соціальний діалог в Україні"від 23.12.2010р. [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
2. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" 03.03.1998р. [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
3. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999:р. [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
4. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
5. Про практику застосування законодавства про оплату праці: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р.
6. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Постанова Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. // Праця і зарплата. – 2000. – №13.
7. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6.11.92р. // Урядовий кур’єр. – 1993. – 21 січня.
8. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992р., п.п. 10, 22, 27 // Урядовий кур’єр. – 1993. – 21 січня.
9. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного України від 27.03.1992р // Постанова Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С.310.
10. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95
11. Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992р. // Право України. – 1993. – №5-6.
12. Про охорону праці: Роз’яснення Міністерства праці України до окремих статей Закону України від 21.09.93р. // Людина і праця. – 1993. – №12.
Спеціальна література
1. Єрохін С.В. Особливості процесуальних правовідносин в сфері вирішення колективних трудових спорів / С. В. Єрохін // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2005. – № 30. – С. 332-336.
2. Запара С. Актуальні проблеми вирішення колективних трудових спорів / С. Запара // Бюл. Нац. служби посередництва і примирення. – 2002. – № 6. – С. 45-47.
3. Лоза О. Право на страйк і його законодавче врегулювання / О. Лоза // Профспілки України. – 2004. – № 6. – С. 8-16.
4. Лушников А. М. Право на забастовку: историкоправовое эссе / А. М. Лушников, М. В. Лушникова // Правоведение. – 2005. – № 5. – С. 51-73.
5. Лютов Н. Л. Забастовки и другие промышленные акции работников / Н. Л. Лютов // Труд за рубежом. – 2001. – № 4. – С. 94-115.
6. Мурашин О. Страйки: правові питання / О. Мурашин // Підприємництво, госп-во і право. – 2000. – № 10. – С. 67-69.
7. Сильченко С. Забастовка как способ разрешения коллективного трудового спора: сущность и характеристика / С. Сильченко, Д. Архиреев // Там же. – 2004. – № 6. – С. 101-104.
8. Слюсарь А. Н. О правовой природе забастовок / А. Н. Слюсарь // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина: тем. сб. науч. трудов УЮА, 1993. – С. 71-73.
9. Сокол М. В. Вирішення колективного трудового спору за допомогою трудового арбітражу / М. В. Сокол // Держава і право: зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 43. – С. 359-365.
10. Сокол М. В. Вирішення колективних трудових спорів у примирній комісії та за допомогою незалежного посередника / М. В. Сокол // Держава і право: зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 40. – С. 334-340.
11. Соловьев А. Трудовой арбитраж: реалии и перспективы / А. Соловьев // Хозяйство и право. – 1996. – № 1.
12. Сонин О. Е. Судебная защита прав участников коллективных трудовых отношений / О. Е. Сонин; под ред. В. В. Жернакова // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доп. і наук. повідомл. учасників Міжнар. наук.-практ. конф.; м. Харків, 22-23 квіт. 2009 р. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2009. – С. 187-190.
13. Стадник М. П. Конституційне право на страйк та його реалізація в Україні / М. П. Стадник // Правова держава: щоріч. наук. пр. ІДП НАН України. – 2000. – № 11. – С. 292-300.
14. Чанишева Г. І. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України / Г. І. Чанишева // Право України. – 2000. – № 12. – С. 80-86.
15. Швець Н. Випадки, за яких забороняється проведення страйку в Україні / Н. Швець // Право України. – 2006. – № 10. – С. 89-91.
16. Швець Н. М. Право на страйк та умови його реалізації: моногр. / Н. М. Швець. – Х.: Право, 2009. – 224 с.