Чоловічі внутрішні статеві органи. Яєчко, кровопостачання яєчка.
До внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) належать :
Яєчка(TESTIS,ORCHIS,DIDYMIS) (знад'яєчками)(EPIDIDYMIS)
сім'явиносніпротоки(DUCTUS DEFERENS), пухирчастізалози (сім'яніпухирець)GLANDULA VESICULOSA ), сім'явипорскувальніпротоки(DUCTUS EJACULATORIUS), передміхуровазалоза(PROSTATA)цибулинно-сечівниковізалози(GLANDULA BULBOURETRALIS).
Яєчко має яйцеподібну ф о р м у. Яєчко — парний орган, маса його — 25г.
Топографія: яєчко знаходиться в калитці.
Зовнішня будова. Розрізняють 2 поверхні яєчка: медіальну і латеральну, 2 краї: передній (margo anterior) і задній(margo posterior), 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). На задньому краї яєчка розміщений придаток яєчка. До верхнього кінця яєчка підходить сім'яний канатик.
Яєчко вкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому краї яєчка потовщується, утворюючи середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння йдуть перегородочки яєчка (septula testis), які розділяють яєчко на часточки. Кожна часточка складається з покручених сім'яних канальців (tubuli seminiferi contorti). Саме в цих канальцях відбувається продукція сім'я (сперматозоїдів, або сперма-тозоонів). З покручених канальців сім'я потрапляє у прямі сім'яні канальці (tubuli seminiferi recti),потім у сітку яєчка (rete testis), яка розміщена у середостінні яєчка. Далі сім'я виходить за межі яєчка по виносних проточках (ductuli efferentes), які формують придаток яєчка (epididymis).
Яєчко кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім'явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у пахвинні лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється яєчковим сплетенням, утвореним аксона-ми вісцеромотонейронів поперекових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються гілки блукаючого нерва, чутливі волокна йдуть в складі гілок блукаючого нерва.
3 Внутрішнє вухо. Слуховий та вестибулярний аналізатори.
Внутрішнє вухо складається з кісткового і перетинчастого лабіринтів; при цьому кістковий лабіринт оточує перетинчастий у вигляді футляра. Перетинчастий лабіринт заповнений ендолімфою, а вільний простір між кістковим і перетинчастим лабіринтами – перилімфою, що за складом нагадує спинномозкову рідину.
У внутрішньому вусі розрізняють присінок, три півколові канали і завиток. Присінок та півколові канали є периферичним відділом вестибулярного аналізатора
• Завитка є органом слуху.
Звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку. Всередині завитки знаходиться основна мембрана (нижня перетинчаста стінка), на якій розташований кортіїв орган — скупчення особливих слухових волоскових клітин, які через коливання перилімфи сприймають слухові подразнення в діапазоні 16-20000 Гц, перекодовують їх у нервові імпульси і передають на нервові закінчення VIII пари черепномозкових нервів — присінково-завиткового нерва; далі нервовий імпульс надходить у корковий слуховий центр головного мозку.
• Присінок і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі.
Півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах і заповнені напівпрозорою драглистою рідиною; всередині каналів знаходяться чутливі волоски, занурені в рідину, і при найменшому переміщенні тіла або голови в просторі рідина в цих каналах зміщується, натискає на волоски і породжує імпульси в закінченнях вестибулярного нерва — в мозок надходить інформація про зміну положення тіла. Робота вестибулярного апаратудозволяє людині точно орієнтуватися в просторі. Найвіть при найскладніших рухах — наприклад, стрибнувши у воду з трампліну і при цьому кілька разів перекинувшись в повітрі, у воді пірнач миттєво дізнається, де знаходиться верх, а де низ.
4 Міжсистемні анастомози, клінічне значення.
ПОРТО–КАВАЛЬНІ АНАСТОМОЗИ
(anastomoses portocavales)
Порто–кавальні анастомози утворені між:
- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);
- верхньою порожнистою веною (v. cava superior);
- нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).
Порто–кавальні анастомози є такі:
- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:
- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- стравохідними венами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior); - у товщі прямої кишки (rectum) між:
- верхньою прямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- середньою прямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- нижньою прямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- навколо пупка (umbilicus) між:
- верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної ободової кишки (colon descendens) між: - поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- правою ободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною (v. colica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).
КАВО–КАВАЛЬНІ АНАСТОМОЗИ
(anastomoses cavocavales)
Каво–кавальні анастомози утворені між:
- верхньою порожнистою веною (vena cava superior);
- нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).
Кавo–кавальні анастомози є такі:
- між верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior),
нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і висхідними правою та лівою поперековими венами (vv. lumbales ascendentes) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior)
- між грудо–надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior),
поверхневою надчеревною веною (v.epigastricasuperficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cavainferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cavainferior), і зовнішнім хребтовим сплетенням (plexusvenosusvertebralisexternus) – система верхньої порожнистої вени (v. Cavasuperior).
Білет 2
1.Суглоби.Будова,класифікація,рухи.
Синовіальні з’єднання(juncturae synoviales) або суглоб (articulatio) чи діартроз (diarthrosis)
Раніше їх називали перервними з’єднаннями.Це найбільш рухоміз’єднання між кістками, для утворення яких необхідні чотири основніелементи, а саме:
1. Не менше двох суглобових поверхонь (facies articulares), які вкриті гіаліновим хрящем і мають:
- суглобову ямку (fossa articularis);
- головку суглоба; (caput articulare).
2. Суглобова капсула (capsula articularis), яка складається з:
- волокнистої перетинки; волокнистого шару (membrana fibrosa;тstratum fibrosum);
- синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana synovialis; stratum synoviale), який має синовіальні складки (plicae synoviales) і синовіальні ворсинки (villi synoviales).
3. Суглобова порожнина (cavitas articularis), яка може мати:
- суглобовийзакуток (recessus articularis);
- синовіальну піхву (vagina synovialis);
- синовіальну сумку (bursa synovialis).
4. Синовію (synovia) – синовіальну рідину, що змочує суглобові поверхні. Вона продукується клітинами синовіального шару.
Суглоби (articulationes) можуть мати і додаткові елементи, до яких
належать:
- зв’язки (ligamenta);
- синовіальні сумки (bursaesynoviales);
- жирові складки (plicaeadiposae);
- синовіальніворсинки (villisynoviales);
- суглобовідиски (disciarticulares);
- суглобові меніски (menisciarticulares);
- суглобові губи (labraarticularia);
- сесамоподібні кістки (ossasesamoidea).
Суглоби за будовою поділяються на:
- прості суглоби (articulationessimplices), які складаються з двох суглобових поверхонь (faciesarticulares);
- складні суглоби (articulationescompositae), що мають більше ніж дві суглобові поверхні (faciesarticulares);
- комбіновані суглоби (articulationescombinatae), які анатомічно відокремлені, але пов’язані між собою загальною функцією;
- комплексні суглоби (articulationes complexae), в порожнині яких є суглобові диски (disci articulares) або суглобові меніски (menisci articulares),які поділяють суглобову порожнину (cavitas articularis) на два і більше відділів.
Суглоби за функцією поділяють на:
- одновісні суглоби;
- двовісні суглоби;
- багатовісні суглоби.
До одновісних суглобів за формою належать:
- циліндричні суглоби (articulationes cylindricae), у яких рухи відбуваються навколо поздовжньої осі (axis longitudinalis); ці суглоби ще називають обертовими суглобами (articulationes trochoideae);
- блокоподібні суглоби (ginglymi) та їх різновид – гвинтоподібні суглоби (articulationes cochleares).
До двовісних суглобів належать:
- двовиросткові суглоби (articulationes bicondylares);
- еліпсоподібнісуглоби (articulationes ellipsoideae);
- сідлоподібнісуглоби (articulationes sellares).
До тривісних суглобів; багатовісних суглобів належать:
- плоскі суглоби (articulationes planae), які можуть бути малорухомими суглобами (amphiarthrosеs);
- кулястісуглоби (articulationes spheroideae);
- чашоподібнісуглоби (articulationes cotylicae).
Усуглобах (articulationes) залежновідбудови (формаірельєф, суглобовіповерхні, розмір, розташуванязв’язок) з’єднувальнихповерхоньрухиможутьздійснюватисьнавколо:
- лобової; фронтальноїосі (axis frontalis);
- стрілової; сагітальноїосі (axis sagittallis);
- вертикальної; прямовисноїосі (axis verticalis)
Навкололобовоїосі (axis frontalis) всуглобі (articulatio) можливе:
- згинання (flexio);
- розгинання (extensio).
Навколостріловоїосі (axis sagittallis) всуглобі (articulatio) можливе:
- відведення (abductio);
- приведення (adductio).
Навколовертикальноїосі (axis verticalis) всуглобі (articulatio) можливі:
- обертанняназовні; бічнеобертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis);
- обертаннядосередтнт; присереднєобертання (rotacio interna; endorotatio; rotatio medialis).
Навколоусіхосейусуглобі (articulatio) можливеколовеобертання (circumductio), приякомувільнийкінецькісткичикінцівкиописуєконус.
Усуглобах (articulationes) деякихділяноккінцівок (regiones membrorum) такожможливі:
- привертання (pronatio);- відвертання (supinatio);
- протиставлення (oppositio);
- зіставлення (repositio)