Парні гілки черевної частини аорти.
До парних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr.viscerales partis abdominalis aortae) належать:
- середня надниркова артерія (a. suprarenalis media)
кровопостачає:
- надниркову залозу (glandula suprarenalis);
- ниркова артерія (a. renalis)
- парні яєчкова артерія (a. testicularis) у чоловіків та яєчникова артерія (a. ovarica) у жінок
До пристінкових гілок черевної частини аорти (rr. parietales partis abdominalis aortae) належать:
- нижня діафрагмова артерія (a. phrenica inferior) і кровопостачає:
- нижню поверхню діафрагми (facies inferior diaphragmatis) та очеревину (peritoneum), що її вкриває;
- поперекові артерії (aa. lumbales) – чотири пари) і кровопостачають:
- задню групу м’язів живота (m. quadratus lumborum – квадратний м’яз попереку);
- поперекові м’язи (mm.psoates major et minor);
- шкіру задньої стінки черевної порожнини (cutis parietis posterioris cavitatis abdominis);
- шкіру спини (cutis dorsi);
- шкіру попереку (cutis lumbalis);
- оболони спинного мозку (matres spinales).
Білет 16
1)З'єднання ребер з хребцями і з грудниною.Грудна клітка в цілому;
СКЕЛЕТ ГРУДНОЇ КЛІТКИ
Грудна клітка утворена ззаду грудними хребцями, з боків - ребрами, спереду -грудниною.
З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis) поділяються на:
- синдесмози грудної клітки (syndesmoses thoracis);
- синхондрози грудної клітки (synchondroses thoracis);
- суглоби грудної клітки (articulationes thoracis).
Грудна клітка (thorax) має:
- з’єднання ребер (juncturae costarum) із хребтовим стовпом (columnavertebralis);
- з’єднання ребер (juncturae costarum) із грудниною (sternum);
- з’єднання ребер (juncturae costarum) між собою.
До синдесмозів грудної клітки (syndesmoses thoracis) належать:
- зовнішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis externa);
- внутрішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis interna).
До синхондрозів грудної клітки (synchondroses thoracis) належать:
- реброво–груднинний синхондроз (synchondrosis costosternalis);
- синхондроз першого ребра (synchondrosis costae primae);
- груднинні синхондрози (synchondroses sternales).
До груднинних синхондрозів (synchondroses sternales) належать:
- груднинний мечоподібний симфіз (symphysis xiphosternalis);
- ручко–груднинний симфіз (symphysis manubriosternalis)
Суглоби грудної клітки (articulationеs thoracis)
Реброво–хребцеві суглоби (articulationеs costovertebrales)
Види рухів:
- піднімання ребра;
- опускання ребра.
А.Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae)
Види рухів:
- піднімання ребер;
- опускання ребер.
Б.Реброво–поперечний суглоб (articulatio costotransversaria)
Вид рухів: обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чоговідбувається:
- піднімання ребер;
- опускання ребер.
Груднинно–реброві суглоби (articulationes sternocostales)
Груднинно–реброві суглоби утворені ребровими хрящами (cartilagines costales) II–VII ребер (costae II–VII) та відповідною вирізкою груднини.
- піднімання ребер;
- опускання ребер.
Міжхрящові суглоби (articulationes interchondrales)
Вони знаходяться між ребровими хрящами VII – X ребер (cartilagines
costales VII – X costarum). Передні кінці цих ребер, не досягаючи груднини, з’єднуються кожний з хрящем розміщеного вище ребра з допомогою сполучної тканини (textus connectivus fibrosus).
Реброво–хрящові суглоби (articulationes costochondrales)
Реброво–хрящові суглоби з’єднують:
- кісткову частину ребра (pars ossea costae) з ребровими хрящами
(cartilagines costales), у них відсутня суглобова порожнина (cavitas articularis).
Грудна клітка в цілому (thorax totalis)
Грудну клітку (thorax) утворюють - 12 грудних хребців (vertebrae thoracicae);
- 12 пар ребер (costae);
- груднина (sternum).
Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами (spati
intercostalia).
Грудна клітка (thorax) має:
- верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior);
- нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior).
Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) обмежований:
- яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni);
- першими ребрами (costae primae);
- тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).
Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) обмежований:
- тілом XII грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae duodecimae);
- нижніми ребрами (costae inferiores);
- мечоподібним відростком груднини (processus xiphoideus sterni).
Форма грудної клітки
Грудна клітка у людини помітно сплющена спереду назад-конусоподібна
Розміри й форма грудної клітки у людини досить різноманітні, що
визначається віковими і статевими особливостями, індивідуальною
мінливістю, умовами розвитку її росту індивіда. Велике значення мають також хронічні захворювання, контакт з професійними шкідливостями тощо.
Розрізняють три основні форми грудної клітки:
1) конічну, або інспіраторну (ніби фіксовану на висоті вдиху), у людей з добре розвинутою мускулатурою, міцних, здорових;
2) плоску, або експіраторну (ніби в стані видиху)
3) циліндричну
2)Нирки: топографія, будова. Нефрон: будова. Особливості кровообігу нирки;
Нирка (ren, nephros)
Топографія.заочеревинно, стінки черевної порожнини, в проекції поперекової ділянки.
Ліва нирка(11 гр-2попер.) розміщена вище за праву(12 гру-3попер.). Задня поверхня нирки прилягає до ніжок діафрагми, квадратного м’яза попереку, поперечного краю живота і великого поперекового м’яза.
Ці м’язи формують ниркове ложе. На верхніх полюсах нирок розташовані надниркові залози. До передньої поверхні правої нирки прилягають печінка, правий ободовий згин, нисхідна частина 12-ти палої кишки. До передньої поверхні лівої нирки прилягають шлунок, підшлункова залоза, петлі тонкої кишки, а до
латерального краю – селезінка та лівий ободовий згин.
Нирка вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa). До волокнистої капсули ззовні прилягає шар жирової клітковини – жирова капсула . Зовні від жирової капсули розташована
ниркова фасція (fascia renalis), яка складається з двох листків – передниркового і позаниркового.
Має:
Верх і нижн. Кінець
Бічний та присередній край
Пердня та задня поверхня.
По середині є ниркові ворота-туди входить :ниркова артерія,а виходить:ниркова вена,сечовід,лімф.вузли
Внутрішня будова нирки.Паренхіма нирки складається з двох шарів: зовнішнього – кіркової речовини,і внутрішнього – мозкової речовини.
Кіркова речовина нирки (cortex renalis) складається з ниркових тілець, проксимальних і дистальних канальців нефронів.
Мозкова речовина нирки (medula renalis) представлена темними ділянками конусоподібної форми – нирковими пірамідами (pyramides renales) - піраміди Мальпігі, що розмежовані нирковими стовпами.
Кожна нирка складається з 10 – 20 пірамід. В нирковій піраміді розміщені прямі ниркові канальці, петлі нефронів, збірні ниркові канальці, збірні ниркові протоки, сосочкові протоки
Кровопостачання нирки. У ниркову миску входить ниркова артерія (a. renalis), через яку за добу
проходить до 1500 літрів крові. В ділянці воріт ниркова артерія поділяється на дві гілки: передню і задню.
Передня гілка ниркової артерії розгалужується на чотири сегментні артерії, що кровопостачають однойменні сегменти нирки:
артерія верхнього сегмента (a. segmenti superioris)
артерія передньоверхнього сегмента (a. segmenti anterioris superioris)
артерія передньонижнього сегмента (a. segmenti anterioris inferioriss)
артерія нижнього сегмента (a. segmenti inferioris)
Задня гілка ниркової артерії входить у задній сегмент нирки і називається артерією заднього сегмента (a.segmenti posterioris)
Cегментні артерії нирки розгалужуються на міжчасткові артерії (aa. interlobares ), що галузяться на дугоподібні артерії (aa. arcuatae
Від кожної дугоподібної артерії в кіркову речовину відходять числені променеві артерії, які ще називаються міжчасточкові артерії (аа. corticales radiatae, aa. interlobulares). Міжчасточкові артерії галузяться на капсульні гілки (rami capsularis
Від міжчасточкових артерій відходять числені приносні клубочкові
артеріоли (аrteriolae glomerulares afferentis.Із судинного клубочка виходить виносна
клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens), її діаметр менший за діаметр приносної клуб очкової артеріоли. Така судинна ланка, що складається з артеріол, капілярів, які знову переходять в артеріоли, називається чудесною артеріальною сіткою (rete mirabile arteriosum). Виносні клубочкові артеріоли знову розгалужуються на капіляри, які обплітають ниркові канальці.
Структурно- функціональною одиницею ниркиє нефрон ( nephronum), який складається з ниркового тільця
і системи канальці довжиною 20-50 мм
Нефрон складається з наступних елементів: ниркового тільця, проксимального звивистого канальця, петлі нефрона, дистального звивистого канальця. Дистальні звивисті канальці нефронів відкриваються у збірні ниркові канальці, а вони впадають у збірну ниркову протоку. Збірні ниркові протоки, зливаючись, утворюють сосочкові протоки, які відкриваються через сосочкові отвори на верхівках ниркових сосочків.
Cечоутворення є складним процессом, який забезпечують клітини усіх структурних компонентів нефронів. Цей процес послідовно проходить три фази: у першій фазі в ниркових тільцях внаслідок фільтрації крові утворюється 100-120 л первинної сечі; упродовж другої фази у канальця нефронів шляхом реабсорбції з
первинної сечі у кров повертаються глюкоза, білок, вода і електроліти, сеча концентруеться, її кількість зменшується до 1,5-2 л на добу; у третій фазі сечоутворення - секреторній – у збірних трубочках сеча підкислюеться.
Особливості крувообігу нирки.
Кровообіг в нирці має свої особливості
Перша - це так звана дивна сітка нирки. Приносна артеріола після входу в капсулу клубочка розпадається на клубочкові капіляри, які потім знову об'єднуються і утворюють виносну артеріолу. Після виходу з капсули виносна артеріола розпадається на капіляри, густо обплітаючі проксимальні і дистальні відділи канальця, петлю Генле, забезпечуючи їх кров'ю.
Друга особливість кровообігу - наявність двох кіл кровообігу: великого (кіркового) і малого (юкстамедуллярного), що відповідають двом типам однойменних нефронів.
3)Середній мозок: топографія, структура, зовнішня та внутрішня будова;
4)Серце: топографія, будова стінки серця, клапанний апарат.
Стінка серця
(pariescordis)
Вона складається із;
- внутрішнього шару – ендокарда (endocardium);
- м’язового шару – міокарда (myocardium);
- зовнішнього шару – епікарда (epicardium).
Ендокард
(endocardium)
Ендокард (endocardium) є внутрішнім шаром, що вкриває зсередини порожнину серця (cavitascordis), а саме покриває м’ясисті перекладки (trabeculaecarneae), соскоподібні м’язи (mm. papillares) та сухожилкові струни (chordetendineae) і продовжується у внутрішню оболонку судин, що відходять від серця.
Дуплікатура ендокарда утворює:
- клапани аорти (valvaeaortae);
- клапани легеневого стовбура (valvaetruncipulmonalis);
- стулки правого передсердно–шлуночкового клапана (cuspidesvalvaeatrioventricularisdextrae);
- стулки лівого передсердно–шлуночкового клапана (cuspidesvalvaeatrioventricularissinistrae).
Міокард
(myocardium)
Це середній шар, що утворений серцевою м’язовою тканиною (textusmusculariscardiacus), яка складається з кардіоміоцитів (cardiocyti), що з’єднані між собою значною кількістю вставних дисків.
М’язові волокна передсердь (atria) і шлуночків (ventriculi) починаються від волокнистої тканини, яка входить до складу м’якого скелета серця.
До м’якого скелета серця належать:
- праве та ліве волокнисті кільця (anulifibrosidexteretsinister), що знаходяться навколо правого передсердно–шлуночкового отвору (ostiumatrioventricularedextrum) та лівого передсердно–шлуночкового отвору (ostiumatrioventricularesinistrum);
- правий волокнистий трикутник (trigonumfibrosumdextrum) та лівий волокнистий трикутник (trigonumfibrosumsinistrum), що розташовані між клапаном аорти (valvaaortae) та правим і лівим волокнистими кільцями (anulifibrosidexteretsinister);
- перетинчаста частина міжшлуночкової перегородки (parsmembranaceaseptiinterventricularis).
Міокард передсердь (myocardiumatriorum) складається з двох шарів:
- поверхневого шару з коловими волокнами, який є загальним для обох передсердь;
- глибокого шару з поздовжніми пучками, який є окремим для кожного з передсердь.
Міокард шлуночків (myocardiumventriculorum) складається з таких шарів:
- зовнішній шар (поверхневий шар), який починається від волокнистих кілець (anulifibrosi), має поздовжній напрямок волокон і продовжується вниз до верхівки серця (apexcordis), де утворює завиток серця (vortexcordis) і переходить у глибокий шар протилежного боку;
- середній шар (коловий шар), який є окремим для кожного шлуночка;
- глибокий шар (внутрішній шар), як і зовнішній шар, має поздовжній напрямок волокон.
Таким чином зовнішній і внутрішній шари міокарда є спільними для обох шлуночків, а середній є окремим для кожного шлуночка.
Кардіоміоцити передсердь, особливо їх вушка, містять секреторні гранули, що продукують атріальний натрійуретичний фактор (гормон), який виділяється при перенаповненні передсердь та їх вушок кров’ю. Це призводить до зниження тиску у судинній системі.
Зовнішня оболонка серця – нутрощева пластинка; епікард
(laminavisceralis; epicardium)
Вона є нутрощевою пластинкою серозного осердя (pericardiumserosum).
Епікард вкриває:
- серце (cor);
- початкові відділи аорти (aorta);
- легеневого стовбура (truncuspulmonalis);
- кінцеві відділи порожнистих вен (venaecavae) та легеневих вен (venaepulmonales).
По цих судинах нутрощева пластинка (laminavisceralis) переходить у пристінкову пластинку серозного осердя (laminaparietalispericardiiserosi).
Топографіясерця
Серце (cor) розташованевгруднійпорожнині (cavitasthoracis; cavitasthoracica) всередньомусередостінні (mediastinummedium), якеєвідділомнижньогосередостіння (mediastiniinferioris).
Дві третини серця розташовані зліва від серединної лінії і одна третина – справа.
З боків до серця прилягають плевральні мішки легень, а менша передня його поверхня прилягає до груднини (sternum) і ребрових хрящів (cartilagines costales).