Групування витрат за економічними елементами.
Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
· матеріальні затрати;
· витрати на оплату праці;
· відрахування на соціальні заходи;
· амортизація;
· інші операційні витрати.
До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
· сировини й основних матеріалів;
· купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
· палива й енергії;
· будівельних матеріалів;
· запасних частин;
· тари й тарних матеріалів;
· допоміжних та інших матеріалів.
Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".
До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.
Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій), собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів), собівартість реалізованих майнових комплексів, втрати від не операційних курсових різниць, сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо), залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.
11.3. Вихідні дані для планування витрат.
Вихідними даними для планування витрат є:
· планові обсяги виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах;
· норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному виразі;
· договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва і встановлення господарських зв'язків, у яких зазначені умови їх виконання та оплати;
· норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються колективними договорами і контрактами;
· економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, тощо;
· плани організаційно-технічних заходів щодо технічного переоснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці, спрямовані на усунення зайвих витрат і втрат.
Проводячи розрахунки витрат, необхідно враховувати загальні умови і вимоги, зокрема оптимізацію структури й умов виробництва (розмір партії вироблюваної продукції, якісні показники, змінність, режим роботи устаткування тощо); оптимізацію процесу виробництва, удосконалення його організації та управління, підвищення технічного рівня; раціональний вибір матеріальних ресурсів, що використовуються (структури та якості сировини і матеріалів, умови постачання, транспортування, зберігання); взаємозв'язок витрат з продукцією, що випускається; вирахування витрат, що не включаються до розрахунку собівартості продукції і відшкодовуються з прибутку та інших джерел; розподіл одноразово проведених витрат, що забезпечують виробництво протягом тривалого часу, за періодами пропорційно до обсягу продукції, що випускається в кожному періоді, або за іншими ознаками, що відповідають характеру витрат.
11.4. Методика (основні положення) планування витрат виробництва.
11.4.1. Послідовність розроблення плану собівартості.
План собівартості продукції розробляється в такій послідовності:
· складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;
· складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами;
· складаються кошториси: витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, пускових витрат, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інших спеціальних витрат, загальновиробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству, загальногосподарських і поза виробничих (комерційних) витрат;
· калькулюється собівартість одиниці продукції за видами, розраховується собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується;
· складається зведений кошторис витрат на виробництво.
Після закінчення всіх розрахунків плану собівартості продукції проводиться контрольна перевірка й ув'язка показників собівартості продукції з іншими розділами плану підприємства.
Витрати на виробництво і показники собівартості розраховуються для підприємства і його структурних підрозділів у розрізі статей витрат і сумарно за видами продукції (робіт, послуг). Планові розрахунки витрат, уточнені за періодами, у разі потреби застосовуються для контролю за ходом виробничих процесів, використанням трудових та виробничих ресурсів, для оцінки результатів роботи виробничих та інших структурних підрозділів і підприємства в цілому.
Показники і завдання плану собівартості до початку планованого періоду доводяться до цехів, служб, відділів, виробничих дільниць і охоплюють ті витрати, на які безпосередньо впливає робота колективу структурного підрозділу.
11.4.2. Методи планування собівартості.
Залежно від мети планування, тривалості планованого періоду, етапів і стадій розробки планів, визначення номенклатури продукції, ступеня організаційно-технічної підготовки виробництва, повноти вихідної інформації та інших умов планова собівартість визначається: виконанням укрупнених розрахунків зміни базового рівня витрат або кошторисно-нормативних розрахунків величини необхідних витрат.
Укрупнені розрахунки зміни базового рівня витрат проводяться на стадії складання проекту річних планів з метою визначення та вивчення динаміки витрат і прибутку, ефективності виробництва, перевірки узгодженості натуральних і вартісних показників плану.
Основний метод укрупненого планування собівартості – розрахунок зміни рівня витрат за факторами.
Кошторисно-нормативні розрахунки величини необхідних витрат потрібні для повнішого врахування конкретних умов діяльності підприємства і точнішого визначення величини необхідних витрат на виробництво, для раціональної організації внутрішньовиробничих економічних відносин і контролю за витратами.
Кошторисно-нормативні розрахунки витрат проводяться за їх складовими елементами, статтями витрат на підставі норм затрат праці й споживання ресурсів для кожного виробничого процесу з конкретної номенклатури продукції, що виробляється.
З метою повнішого виявлення можливостей зниження витрат і зростання прибутку, а також більш глибокого і всебічного аналізу фактичних витрат і причин їх відхилення від розрахункового рівня доцільно поєднати по факторний і кошторисний методи планових розрахунків.
Планові показники витрат.
Результати планових розрахунків виражаються показниками абсолютної величини, відносного рівня і динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або для загального обсягу випуску певного виду продукції, групи виробів, усієї продукції.
Абсолютна величина витрат на виробництво продукції визначається їх сумою на планований або звітний період. Відносний рівень витрат представляє собою відношення витрат до обсягу продукції, що обчислюється в розрахунку для одиниці продукції в прийнятому натуральному вимірі.
Показником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на одну гривню обсягу продукції в оптових цінах, розраховані діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному виразі (в оптових цінах підприємств або прирівняних до них цінах).
Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах (звітах) використовуються показники зниження собівартості порівнюваної продукції і витрат на одну гривню продукції.
До порівнюваної продукції належать усі види продукції, масово або серійно виготовлені в базовому році на підприємстві. При цьому часткові зміни конструкції, техніко-економічних параметрів, комплектування або сировини, що використовується для виготовлення продукції, якщо вони не спричинюють введення нової моделі (типу) виробу або нового стандарту (технічних умов), не є підставою для її віднесення до не порівнюваної продукції. У разі внесення великих змін до комплектування виробів, що приводять до істотного зниження (підвищення) їх собівартості, ці вироби можуть бути віднесені до не порівнюваної продукції.
Динаміка собівартості всієї порівнюваної і нової, вперше виробленої продукції відображає зміну показників витрат на одну гривню продукції в базовому і плановому періодах. Таке порівняння доцільно проводити за двома рівнями цін на продукцію і ресурси, що споживаються: а) цін на продукцію і ресурси, що фактично склалися в базовому році; б) цін на продукцію і ресурси, що передбачаються в плановому році. Перше відображає вплив виробничих факторів – зміни ефективності виробництва, а друге – зміни господарської кон'юнктури, комерційної діяльності, характеризує зміни всіх умов роботи підприємства.
Для обчислення зниження собівартості порівнюваної продукції плановий обсяг виробництва кожного виду її множиться на планову собівартість планованого року і середньорічну собівартість базового року. Різниця між першим і другим добутком, що представляє собою економію від зниження собівартості порівнюваної продукції, віднесена до другого з них і виражена у відсотках, є величиною планового зниження собівартості порівнюваної продукції. Так само визначається величина фактичного зниження (підвищення) собівартості порівнюваної продукції.
Собівартість продукції в річних та квартальних планах визначається на основі розрахунків техніко-економічних факторів (умов), спричинених розвитком виробництва, зміною структури продукції, інвестиціями в оновлення основних фондів, впровадженням нових технологій, змінами в організації виробництва та умовами матеріально-технічного забезпечення.
Під факторами розуміють технічні, економічні та інші причини у виробничо-господарській діяльності підприємства, наслідком яких є зміна абсолютної величини чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції. За допомогою економічних розрахунків дається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміну рівня витрат, що склався в базовому році, та величина витрат у плановому періоді.
Зведений кошторис витрат.
До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві промислової продукції.
Якщо промисловий персонал підприємства виконує роботи, що не пов'язані з виробництвом продукції (будівельно-монтажні роботи для капітального будівництва, житлово-комунального господарства), або надає послуги непромислового характеру будівельним організаціям, власному капітальному будівництву і непромисловим господарствам, відповідні витрати також включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво.
Не включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво витрати виділених в окремі планово-облікові одиниці виробничих структурних підрозділів підприємства, що належать до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство та інші), а також витрати невиробничих структурних підрозділів житлово-комунального, побутового господарства тощо. До кошторису витрат на виробництво не включається вартість продукції власного виробництва, використаної самим підприємством на промислово-виробничі потреби (внутрішньозаводський оборот).
Основні джерела: [1, 4]
Додаткові джерела: [12, 15, 18, 19, 27]
Тема 12. Планування прибутку і рентабельності
12.1. Плановий прибуток: поняття та складові.
12.2. Чинники, що визначає розмір прибутку.
12.3. Методи планування прибутку.
12.4. Розрахунок планового чистого прибутку.
12.5. Рентабельність.
Плановий прибуток: поняття та складові.
Прибуток– це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і приймається за головний показник її результативності (ефективності).
Плановий прибуток–це загальна сума прибутку, яку підприємство повинно отримати в періоді, що планується, від всієї фінансово-господарської діяльності промислових та непромислових господарств (підрозділів), що знаходиться на його балансі. Це прибуток від реалізації продукції, від іншої реалізацій (підсобних та інших господарств, що знаходяться на балансі підприємства), від інших позареалізаційних операцій.
Тобто мається на увазі, що прибуток підприємство може планувати отримати від всієї своєї діяльності, а не тільки від основної, наприклад, від реалізації продукції.