Методичні рекомендації до розв’язання практичних завдань

 

Задача 1

 

1) Повна первісна вартість основних засобів (ОЗ) підприємства станом на кінець року (ПВк) розраховується за формулою:

ПВк = ПВп + ∑ введених ОЗ – ∑ вибулих ОЗ, (1)

де ПВп – первісна вартість ОЗ на початок року;

 

2) Структура основних засобів на початок року за повною первісною вартістю визначається шляхом розрахунку питомої ваги певної групи ОЗ в повній первісній вартості ОЗ на початок року;

 

3) Середньорічна вартість основних фондів (ОФсер) підприєм­ства визначається так:

, (2)

де ОФпр – вартість групи основних фондів на початок року;

ОФввед – вартість нових (придбаних) основних фондів;

ОФвив – вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів;

К1 – кількість місяців (днів) від дати введення в експлуатацію основних фондів;

К2 – кількість місяців (днів) від дати виведення з експлуатації основних фондів;

 

4) Залишкова вартість ОФ на початок року (ЗВп) визначається за формулою:

ЗВп = ПВп – (ПВп × Зп), (3)

де Зп – знос на початок року.

Залишкова вартість ОФ на кінець року розраховується так:

ЗВк = ЗВп + ∑ введення ОФ за залишковою вартістю + КР – ∑ вибуло ОФ за залишковою вартістю – Аріч,

де КР – капітальний ремонт;

 

5) Річна сума амортизаційних відрахувань визначається так:

Аріч = (ЗВп × Na) / 100, (4)

де Na – річна норма амортизації.

 

Амортизація об’єкта основних засобів може нараховуватися із застосуванням одного з таких методів:

- прямолінійного (рівномірного) (АВпр), за яким річна сума амортизації визначається так:

, (5)

де – балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

ОФбал – балансова вартість об’єкта основних фондів;

Л – ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

Та – амортизаційний період (нормативний строк служби) об’єкта основних фондів;

- зменшення залишкової вартості (АВЗЗВ), у разі застосування цього методу річну суму амортизації визначають за формулою:

, (6)

де ОФзал – залишкова вартість об’єкта основних фондів на по­чаток звітного року (первісна вартість на момент початку нарахування амортизації);

Л – ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

ОФпер – первісна вартість об’єкта основних фондів;

n – термін корисного використання об’єкта. Терміном корисного використання об’єкта основних фондів є період, протягом якого підприємство планує використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує одержати від його використання;

- прискореного зменшення залишкової вартості (АВПЗЗВ), розраховується так:

, (7)

де ОФзал – залишкова вартість об’єкта основних фондів на початок звітного року (первісна вартість на момент початку нарахування амортизації);

ОФбал – балансова вартість об’єкта основних фондів;

Та – амортизаційний період (нормативний строк служби) об’єкта основних фондів;

- кумулятивного (АВКМ), за яким щорічна сума амортизації визначається в такий спосіб:

, (8)

де ОФбал – балансова вартість об’єкта основних фондів;

n – тер­мін корисного використання об’єкта;

å n – сума кількості років терміну корисного використання об’єкта;

 

6.1) Показники руху ОЗ включають:

- коефіцієнт введення в дію (оновлення) ОФ:

Кввед = ( ∑ введення ОФ за рік / ПВк) × 100;

- коефіцієнт вибуття ОФ:

Квиб = ( ∑ вибуття ОФ за рік / ПВп) × 100;

 

6.2) Показники стану ОЗ включають:

- коефіцієнт економічного спрацювання (КЕС) – характеризує ступінь зношування основних фондів підприємства:

, (9)

де АВ – сума амортизації на кінець року;

ОФсер – середньорічна вартість основних фондів;

- коефіцієнт вибуття (Квиб) – показує питому частку виведених з експлуатації у звітному періоді основних фондів:

, (10)

де ОФвив – вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів;

ОФПР – вартість основних фондів на початок року;

- коефіцієнт екстенсивного оновлення (Кео) – показує питому частину введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів:

, (11)

де ОФввед – вартість нових (придбаних) основних фондів;

ОФКР – вартість основних фондів на кінець року;

- коефіцієнт інтенсивного оновлення (КІО) – співвідношення абсолютних або відносних величин вибуття та введення в дію основних фондів за звітний (розрахунковий) рік:

, (12)

де ОФвив – вартість старих (виведених з експлуатації) основних фондів;

ОФввед – вартість нових (придбаних) основних фондів;

- коефіцієнт зношуваності на кінець року:

Кзн = ((ПВк – ЗВк) / ПВк) × 100; (13)

- коефіцієнт придатності на кінець року:

Кприд = 100 – Кзн; (14)

 

6.3) Показники ефективності використання ОЗ:

- фондовіддача (ФВ), яку найточніше можна обчислити за такою формулою:

, (15)

де ТП – товарна продукція (прибуток, виручка від реалізації);

ОФсер – середньорічна вартість основних фондів;

- фондомісткість (ФМ) є оберненим показником до фондовіддачі та розраховується так:

, (16)

де ОФсер – середньорічна вартість основних фондів; ТП – товар­на продукція (прибуток, виручка від реалізації);

 

6.4) Рівень фондоозброєності праці (ФО) обчислюється за такою формулою:

, (17)

де ОФсер – середньорічна вартість основних фондів;

Ч – чисель­ність персоналу.

 

 

Задача 2

 

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства та вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів, виявляють прискорення її чи сповільнення.

 

1) Показники, що характеризують процес оборотності обігових коштів підприємства в базовому та звітному роках.

- коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою:

(18)

де КОБ – коефіцієнт оборотності, оборотів;

Р – вартість реалізованої продукції, грн.;

ОК – середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

(19)

де х1…n-1 – величина оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн.;

хn – величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн.;

n - загальна кількість місяців (кварталів).

Періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів може бути місяць (30 днів), квартал (90 днів), рік (360 днів);

- показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою:

(20)

 

- тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається за формулою:

(21)

де ТОБ – тривалість одного обороту, днів

Д – дні періоду;

- для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

(22)

де RОК – рентабельність оборотних коштів, %;

ПР – прибуток від реалізації продукції, грн.

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами.

 

2) Величина відносного звільнення обігових коштів у звітному році порівняно з базовим.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту:

- абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період.

Абсолютне вивільнення оборотних засобів можна знайти за формулою:

(23)

Щоб знайти планову й фактичну тривалість одного обороту оборотних засобів у днях, слід знайти планову й фактичну кількість оборотів оборотних засобів. А ці величини можна обчислити, знаючи обсяг запланованої (РПпл) і фактичної (РПфакт) реалізації у звітному році;

- відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.

Сума вивільнених оборотних коштів може бути розрахована за формулою:

(24)

де ОКВИВ – сума вивільнених оборотних коштів, грн.;

Р1 – обсяг реалізованої продукції за розрахунковий період, грн.;

Т0, Т1 – тривалість обороту відповідно в попередньому та розрахунковому періодах, днів.

Відносне вивільнення (у процентах) оборотних засобів можна знайти через відношення денної реалізації продукції за планом і фактично:

(25)

 

 

Задача 3

 

1) Показники, які характеризують рівень продуктивності праці на підприємстві (за вартісним та натуральним методами).

- досягнутий (очікуваний) рівень продуктивності праці (ПП) на будь-якому виробничому підприємстві визначається діленням обсягу реалізації продукції (товарної, валової, чистої) (ОРп) на середньооблікову чисельність (Ч) промислово-виробничого персоналу:

(26)

- середньоденний виробіток одного робітника (ППд):

, (27)

де Тлд – кількість відпрацьованих одним робітником людино-днів;

- середньогодинний виробіток на одного робітника (ППг):

(28)

де Тлг – кількість відпрацьованих одним робітником людино-годин.

На основі рівня продуктивності праці можна розрахувати необхідну чисельність персоналу наступного за звітним року. Під час розв’язання окремих задач треба використовувати взаємозалежність темпів зміни виробітку та трудомісткості продукції, яку можна кількісно виразити за допомогою двох формул:

(29)

(30)

де b – збільшення виробітку продукції в розрахунку на одного працівника %;

m – зниження трудомісткості продукції, %.

 

2) Частка приросту виробленої продукції підприємства за рахунок підвищення продуктивності праці.

Методика визначення частки приросту обсягу виробниц­тва продукції за рахунок підвищення продуктивності праці та збільшення чисельності персоналу передбачає послідовне здійснення таких розрахунків:

1) фактичного абсолютного та відносного приросту продукції у звітному році (тис. грн., %);

2) абсолютного приросту обсягу продукції у розрахунку на 1% цього приросту;

3) абсолютного приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці :

(31)

де і – фактична та очікувана продуктивність праці, тис. грн./особу;

Чф – фактична чисельність персоналу, осіб;

4) абсолютного приросту обсягу продукції завдяки збільшенню чисельності персоналу як різницю між загальним абсолютним приростом і абсолютним приростом за рахунок підвищення продуктивності праці, або за формулою:

(32)

де Чф – очікувана чисельність персоналу, осіб;

5) часток приросту обсягу продукції за рахунок відповідно підвищення продуктивності праці та збільшення чисельності пер­соналу у процентах (DЛПП(Ч)) за формулою:

(33)

де DОПП(Ч) – абсолютний приріст обсягу продукції за рахунок відповідно підвищення продуктивності праці чи збільшення чисельності персоналу;

DОАБС/В – абсолютне значення 1% приросту обсягу продукції.

 

 

Задача 4

 

Безпосередньо ефективність інвестицій (інвестиційних проектів) у ринкових умовах господарювання характеризує система показників, що охоплює:

1) чистий приведений дохід (чисту теперішню чи майбутню приведену вартість);

2) індекс дохідності (прибутковості, рентабельності) інвестицій;

3) термін окупності інвестицій;

4) внутрішню норму дохідності.

Показник чистого приведеного доходу (NPV) дає узагальнену характеристику результату інвестування – абсолютну величину ефекту від реалізації певного інвестиційного проекту. Під час оцінювання ефективності реальних інвестицій він є основним (критеріальним) і залежно від конкретної ситуації (необхідності обчислення чистої теперішньої чи майбутньої вартості) визначається з однієї з двох формул:

(34)

де CFі – грошовий потік і-го розрахункового року;

Iі – сума інвестицій і-го розрахункового року;

t – тривалість інвестиційного періоду;

k – коефіцієнт дисконтування

або

(35)

де CFі – грошовий потік і-го розрахункового року;

Iі – сума інвестицій і-го розрахункового року;

DMi – дисконтний множник (коефіцієнт приведення і-го року).

Як синоніми стосовно чистого приведеного доходу в окремих задачах може використовуватися показник чистої приведеної (поточної, дисконтної) вартості.

Індекс дохідності (РІ) у методичному аспекті є схожим на використовуваний раніше показник «коефіцієнт ефективності капітальних вкладень». Проте в цьому разі доходом є не прибуток, а грошовий потік (ГП) стосовно інвестованих коштів (І), приведених за умови різночасності до теперішньої або ж майбутньої вартості. Виокремлений показник характеризує не абсолютну, а відносну ефективність інвестицій і розраховується за формулою:

(36)

Термін окупності інвестицій (PBP) як показник їхньої ефективності також ґрунтується на дисконтованій величині грошового потоку. Найточніше його можна розрахувати так:

(37)

де m – кількість років, протягом яких сума дисконтованого грошового потоку наближається, але не перевищує дисконтованих інвестицій;

(38)

де Iі – сума дисконтованих грошових потоків за m років;

CFm+1 – дисконтований грошовий потік у році (m + 1);

Sm – нарощена сума дисконтованих грошових потоків за m років.

Внутрішня норма дохідності інвестицій (ІRR) – це дисконт­на ставка, за якої чистий приведений дохід дорівнює нулю.

, (39)

де α1 і α2 – відповідні значення дисконтних ставок, за яких NPVα1>0, NPVα2<0.

 

 

Задача 5

 

Визначення фонду заробітної плати виробничого підприємства методом прямого розрахунку є методично прозорим і зводиться до обчислення та підсумовування таких його елементів:

1) тарифного фонду заробітної плати, розрахованого на основі річної виробничої програми й розцінок за одиницю продукції:

ФЗПтар = ∑ Nвир · Рі, (40)

де Nвир – виробнича програма на рік, од.;

Рі – розцінка на одиницю продукції, грн./од.;

2) доплат у процентах до годинної, денної та річної заробітної плати;

3) фонду заробітної плати допоміжних робітників;

4) річного фонду заробітної плати спеціалістів і керівників;

5) фонду заробітної плати працівників соціальної сфери та позаоблікового персоналу.