Роль законодавства в енергозбереженні.

На сьогодні, у сфері енергозбереження діють близько 100 нормативно пра­во­вих актів, система стандартів та значна кількість нормативно-методичних до­ку­ментів. Ці акти та документи шляхом прямого або опосередкованого правового регулювання відносин у сфері енергозбереження дали змогу створити структуру державного управління та контролю у сфері енергозбереження, запровадити сис­тему нормування паливно-енергетичних ресурсів, енергетичного аудиту, держав­ної експертизи з енергозбереження та стандартів з енергозбереження, встановити санкції за порушення законодавства у сфері енергозбереження.

Нижче, наведено перелік державних стандартів у сфері енергозбереження.

Загальні:

ДСТУ 2339-94 Енергозбереження. Основні положення.
ДСТУ 2420-94 Енергозбереження. Терміни та визначення.
ДСТУ 2155-93 Енергозбереження. Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню.
ДСТУ 3682-98 (ГОСТ 30583-98) Енергозбереження. Методика визначення повної енергоємності продукції, робіт та послуг.
ДСТУ 3755-98 Енергозбереження. Номенклатура показників енергоефективності та порядок їхнього внесення у нормативну документацію.
ДСТУ Р 50-081-2000 Енергозбереження. Методика оцінювання енергетичного стану систем енергопостачання промислових підприємств для їх паспортизації.

Паливно-енергетичні баланси:

ДСТУ 2804-94 Енергобаланс промислового підприємства. Загальні положення. Терміни та визначення.
ДСТУ 3176-96 (ГОСТ 30341-96) Енергозбереження. Методи визначення балансів енергоспоживання гірничих підприємств.
ДСТУ 4714:2007 Енергозбереження. Паливно-енергетичні баланси промислових підприємств. Методика побудови та аналізу.

Нормування питомих витрат та втрат:

ДСТУ 3224-95 (ГОСТ 30356-96) Енергозбереження. Методи визначення норм витра­чання електроенергії гірничими підприємствами.
ДСТУ 3159-95 Ресурсозбереження. Нормування витрат зварю­валь­них матеріалів. Загальні вимоги, методи визначення нормативів ручного і механізованого електрозва­рю­вання.
ДСТУ 3740-98 Енергозбереження. Методи аналізу та розрахунку зниження витрат палива та енергії на металургійних підприємствах.
ДСТУ Р 50-072-98 Енергозбереження. Методика розрахунку техноло­гічних втрат електроенергії в мережах постачання напругою від 0,38 до 110 кВ включно.
ДСТУ 3860-99   Енергозбереження. Методика розрахунку техноло­гічних втрат електроенергії в діючих мережах елект­ропостачання 220 кВ і вище.
ДСТУ 4110-2002 Енергоощадність. Методика аналізу та розра­хову­ван­ня питомих витрат енергоресурсів

Енергетичний аудит:

ДСТУ 4065-2001 Енергозбереження. Енергетичний аудит. Загальні технічні вимоги (ANSI/IEEE 739-1995,NEQ)
ДСТУ 4713:2007 Енергозбереження. Енергетичний аудит промис­ло­вих підприємств. Порядок проведення та вимоги до організації роботи.

Енергетичний менеджмент:

ДСТУ 4472׃2005 Енергозбереження. Системи енергетичного менед­ж­менту. Загальні вимоги.
ДСТУ 4715:2007 Енергозбереження. Системи енергетичного менедж­менту промислових підприємств. Склад та зміст ро­біт на стадіях розроблення та впровадження.

Ресурсозбереження:

ДСТУ 3051-95 (ГОСТ 30166-95) Ресурсозбереження. Основні положення.
ДСТУ 2102-92   Ресурси матеріальні вторинні. Терміни та визначення.
ДСТУ 3052-95 (ГОСТ 30167-95) Ресурсозбереження. Порядок встановлення показників ресурсозбереження у документацію на продукцію.

Вторинні енергетичні ресурси:

ДСТУ 3818-98 Енергозбереження. Вторинні енергетичні ресурси. Терміни та визначення.
ДСТУ 4090-2001 (ГОСТ 31188-2003) Енергозбереження. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання (Гост 31188-2003,ІДТ)
ДСТУ 4369׃2004 Енергозбереження. Чорна металургія. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання.
ДСТУ 4370׃2004 Енергозбереження. Коксохімічне виробництво. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання.

Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії:

ДСТУ 3569-97 /ГОСТ 30514-97/ Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Основні положення.
ДСТУ 2275-93 Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Терміни та визначення.
ДСТУ 3859-99 Енергоощадність. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії теплові насоси. ”Повітря-вода” для комунально-побутового теплопостачання. Загальні технічні вимоги і методи випробувань.
ДСТУ 4034-2001 /ГОСТ 30757-2001/ Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Колектори сонячні плоскі. Методи випробування.

 

Проте, слід зауважити, що не зважаючи на проведену протягом останнього деся­ти­річчя роботу із створення правової бази енергозбе­реження, на сьогодні основ­ним законом, що регулює відносини у сфері енергозбереження в Україні залиша­ється є Закон України „Про енергозбереження”. Визначальним недоліком чинного Закону України „Про енергозбереження” є відсутність визначених методів право­во­го регу­лювання у сфері енергоефективності та засобів його впровадження.

Недосконалість правових норм вищої юридичної сили призводить до не­­ефе­к­­тив­ність підзаконних актів з питань енергозбереження та породжує функці­ональ­но не структуровану, аморфну систему державного управління в цій сфері.

В умовах чинного правового регулювання питання підвищення енергоефектив­ності економіки фактично залежить від добросовісності власників, а фактичний стан енерго­ефективності на енергоємних підприємствах доводить, що власники таких підприємств різними способами, подекуди шляхом політичного тиску, до­мог­лися перекладення тягаря забезпечення прибутковості своїх підприємств на плечі держави, через списання боргів за енергоресурси, пільгові тарифи (ціни) на ене­р­го­ресурси, податкові та митні пільги, зловживання монопольним становищем тощо. Таким чином, економічна ефективність роботи цих підприємств на сьогодні до­сягається не за допомогою запровадження енергоефективного обладнання та технологій, а шляхом компенсації невиправдано великих енерговитрат за рахунок пільгових режимів господарювання.

Досягнення інтенсивного зниження енергоємності ВВП можливо за умови ство­рен­ня правових підстав, які б зобов'язували суб'єктів господарювання забезпечити відповідний рівень енергоефективності в усіх галузях суспільного виробництва, уни­ка­ючи безпосереднього втручання в господарську діяльність.

Найбільш ефективним шляхом досягнення цієї мети було би прийняття нової реда­к­ції Закону України „Про енергозбереження” та проекту Закону України „Про енергоефективність”, в якому зокрема необхідно передбачити: