Роль посередників на страховому ринку

Ринкові страхові відносини виникають на стадії високої орга­нізації ринкової інфраструктури в той час, коли суспільство усвідом­лює, що довірити та перекласти тягар витрат у зв'язку з різноманіт­ними ризиками доцільно на професіоналів - страховиків. На цьому етапі потенційному страхувальнику потрібно:

* зібрати інформацію про страхові компанії та страхові про­дукти, що

пропонуються на ринку;

* здійснити їхню оцінку;

* визначитися з вибором страхової послуги та конкретного страховика;

* впевнитися в правильності вибору.

На жаль, виконати ці завдання без кваліфікованої допомоги складно. Більшість потенційних страхувальників, як правило, погано орієнтується в ситуації на страховому ринку, а тому потребує досвід­ченого консультанта, якому може довіритися. Саме такими фахівцями якраз і є страхові посередники - страхові агенти та страхові брокери.

Сам процес продажу страхових полісів має назву аквізиція.Це поняття включає в себе як продаж страхових полісів, так і спробу до­вести клієнту необхідність укладення договору страхування або спри­яння продажу.

Історична довідка.

Перший відомий в історії страховий агент - доктор Ніколас Бейрбон з Лондону, який після великої Лондонської пожежі у 1666 р. відкрив контору зі страхування від пожеж.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється.

Так, страховими агентами можуть бути громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Тим самим страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах.

Страховими брокерами можуть бути громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти під­приємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхуваль­ника або страховика.

Отже, страховий агент є уповноваженою особою продавця - стра­ховика, який діє згідно з агентською угодою зі страховою компанією. Він продає поліси страхової компанії за її дорученням та репрезентує інтереси страховика.

Страховий брокер, навпаки, є у більшості випадків уповнова­женою особою покупця - страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії, як їхній представник чи консультант.

Клієнт доручає брокеру здійснювати усі необхідні дії щодо управління своїми ризиками та розміщення їх у страховій організації за вибором брокера.

Зверніть увагу!

Незалежність брокера від продавця страхової послуги є гарантом того, що в процесі вибору страхової компанії для свого клієнта брокер керується виключно інтересами клієнта. Це є ключовою відміною брокера від агента.

Зарубіжний досвід.

У США за посередництвом страхових брокерів укладається приблизно 80% усіх страхових контрактів; у Німеччині - 20%; в Італії - 25%; в Іспанії - 10%.

На ринку ризикових видів страхування частка брокерів стано­вить 85% у Великобританії; 70% - у Бельгії; 65% - в Іспанії; 20% - в Італії.

На ринку індивідуального ризикового страхування брокери займають лідируючі позиції у Великобританії та Бельгії (80...95%), тоді як у країнах Центральної та Південної Європи основним каналом розподілу страхових послуг є страхові агенти (40% - у Франції, 60% - у Німеччині, 80% - в Італії).

Під словами "страховий агент" і "страховий брокер" потрібно розуміти не тільки фізичну особу, а й страхові агентства, які є струк­турним підрозділом страхової компанії з певною кількістю агентів, і брокерські контори з найманим персоналом.

У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відді­лення зв'язку, нотаріальні контори, казначейства, універмаги, буді­вельні компанії та ін.

Хочосновною загальною функцієюстрахових агентів і страхо­вих брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні свої, специфічні функції.

Функції посередників

Чим ширша мережа посередників, тим більше потенційних стра­хувальників може довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами.

Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку.

За допомогою посередників страховик отримує можливість ко­ристуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують їм посередники. Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та удосконалити страхові продукти.

Страховий агент або страховий брокер допомагає страховику запобігти складних переговорів зі страхувальником, який у більшості випадків незнайомий з елементарними поняттями страхової справи та неготовий безпосередньо вести переговори зі страховиком. (Наприклад, може виявитися, що ризик був неправильно оцінений, у результаті страховий поліс не буде забезпечувати належний страховий захист). За допомогою ж посередників інтереси страховика і страхувальника будуть забезпечені шляхом досягнення позитивного результату.

У країнах з розвиненою ринковою економікою роль посередника все частіше виходить за межі простого встановлення контактів між страховиком і страхувальником. Його завдання стають дедалі різно­манітнішими і складнішими. Він здійснює вивчення ризику, аналіз необхідних гарантій, формулювання умов договору, обробку статис­тичних даних тощо. Після вивчення ринку посередник направляє страхувальнику пропозицію про страхування, яка містить:

· вид договору та назву страховика;

· за якими видами ризиків надаються гарантії;

· які об'єкти доцільно застрахувати;

· можлива франшиза;

· розмір страхової премії;

· термін дії договору;

· умови його припинення.

Якщо необхідно, ці умови обговорюються зі страхувальником, що може призвести до змін у проекті договору. Коли страхувальник погоджується з кінцевим варіантом договору, посередник складає його остаточний варіант.

Виконуючи ці функції, посередник стає ніби дослідницьким бюро страховика: вивчає дійсні та майбутні потреби страхувальників і розробляє нові види гарантій відповідно до матеріального рівня клієнта.

Посередник повинен добре володіти методами контролю ризику, профілактики страхових випадків, мінімізації їхніх наслідків. Таким чином, він побічно бере участь у створенні загальної концепції безпеки.

У країнах Європейської Співдружності спостерігається чітка тенденція щодо уніфікації вимог, які пред'являють до страхових посередників. Серед них можна виділити такі:

• віковий ценз;

• відповідна кваліфікація (сертифікати або дипломи визна­ченого зразка, стаж

роботи в страхових або брокерських компаніях тощо);

• наявність поліса обов'язкового страхування професійної відповідальності;

• фінансові гарантії;

• відсутність у минулому банкрутств та ін. Обов'язковою умовою діяльності посередників є їхня поперед­ня реєстрація. Як правило, передбачаються різноманітні проце­дури реєстрації залежних і незалежних посередників.

Наприклад, у Франції брокери відносяться до торгових про­фесій і підлягають реєстрації у Торговій Палаті; у Великобританії існує спеціальний орган - Рада з реєстрації страхових брокерів. Орган, який здійснює реєстрацію, часто є і контролюючою інстанцією.

Розвиток інституту посередництва, залучення до цієї діяльності професіоналів може послужити сильним імпульсом для розвитку рин­ку страхових послуг у цілому.

Зараз в Україні діє "Положення про порядок провадження діяль­ності страховими посередниками" та "Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів", які регулюють діяльність страхових посередників на ринку страхових послуг і спрямовані на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, громадян.

• ⇐ Назад
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 111213
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• 19
• 20
• Далее ⇒