Розкрийте значення принципу комплексності в логопедичній роботі.
Усунення мовленнєвих порушень має носити комплексний, медико-психолого-педагогічний характер.
Комплексний медико-психолого-педагогічний вплив дуже важливий при усуненні всіх складних мовленнєвих порушень, але особливо значущим воно є при усуненні дизартрії, заїкання, алалії, афазії.
При корекції порушень мовлення потрібно робота не тільки логопеда , а й інших фахівців (дитячого психіатра , невропатолога , психолога) , адже мозок - єдине ціле , і порушення звуковимови може бути одним із симптомів більш складного мовного розладу . Так , причиною алалиї є вибіркове ураження кори головного мозку , проявляється алалія в труднощах засвоєння молення , у відхиленні формування особистості , вищих психічних функцій. Без медикаментозного впливу та психокорекції логопедична робота малоефективна. При заїканні спостерігаються і неврологічні відхилення і мовний дефект і психічні . Тільки комплексний підхід, що включає медикаментозийе , психологічний , логопедичечний вплив , психотерапію може позбавити від цієї недуги.
60)Визначте основні завдання і принципи відновлювального навчання при афазії. Відновлювальне навчання основане на якостях та особливостях г.м.(індивідуальні здатності мозку хворого до компенсації). Для відновлення порушених функцій використовуються як прямі, так і обхідні компенсаторні механізми. Прямі розгальмівні методи використовуються на початковій стадії і розраховані на активізацію резервних внутрішньофункціональних можливостей. Обхідні – спрямовані на компенсацію і перебудову самої порушеної функції завдяки між функціональним перестроям. ТОБТО, відновлювальний ефект досягається за рахунок гностико-праксичних операцій як всередині одного аналізатора, так і з застосуванням інших – здорових аналізаторів.
Відновлювальне навчання проводиться за спеціальною програмою, яка включає в себе певні завдання і методи роботи в залежності від форм афазії і ступеня вираженості дефекту, етапу захворювання та індивідуальних особливостей мовлення. Програма будується з урахуванням принципу системності.
Цвєткова виділяє три групи принципів відновлювального навчання:
1) психофізіологічні принципи – кваліфікації дефекту, використання збережених аналізаторних систем, створення нових функціональних систем, використання взаємодії мовлення з усіма психічними процесами, принцип контролю.
2) психологічні принципи– врахування особистості хворого, опора на збережені форми вербальної і невербальної діяльності хворого, опора на предметну діяльність, принцип організації діяльності хворого, програмоване навчання.
3) психолого-педагогічні принципи – «від простого до складного», врахування обсягу та різноманітності матеріалу, складності вербального матеріалу, емоційної складності матеріалу.
Також Цвєткова сформулювала такі завдання відновлювального навчання:
відновлення порушеної функції як психічної діяльності
відновлення функції, а не пристосування хворого до дефекту
повернення хворого в нормальне соціальне середовище
відновлення комунікативної функції мовлення
відновлення різних форм діяльності спілкування(вербальних та невербальних).
61)Особливості корекційної роботи з без мовленнєвими дітьми
Діти з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи.
Допомога таким дітям має бути комплексною і здійснюватися групою спеціалістів: невропатологом, логопедом, психологом, педагогом.
Своєчасно і правильно розпочата корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини!Група безмовленевих дітей неоднорідна. У неї входять діти з моторної і сенсорної алалією, різними затримками психомовного розвитку, в тому числі недиференційованими, раннім дитячим аутизмом, інтелектуальною недостатністю, дитячим церебральним паралічем, порушенням слуху.
Корекційно-розвиваюча спрямованість логопедичних занять з безречевих дітьми реалізується через створення передумов для формування мови за рахунок скоординованого впливу на немовні функції в процесі провідної діяльності. Організація діяльності здійснюється з урахуванням рівня розвитку, на якому перебуває дитина до моменту початку навчання. У процесі діяльності формується мотивація до спілкування і діяльності, комунікативна активність, формуються первинні образні уявлення про навколишній світ.
Роботу, спрямовану на формування первинних уявлень про навколишній світ (накопичення чуттєвого досвіду і створення на цій основі предметних образів), ми починаємо з виділення предмета з навколишнього світу, тобто з організації відчуттів і сприйняття (тактильно-проприоцептивного, зорового, слухового). Навчання дітей способам сенсорного обстеження проводиться з опорою на шкірно-кинестетическую афферентацию. Включаючи її у побудову численних межаналізаторних зв'язків, добиваємося можливості управляти рухами. У той же час кожен сенсорний компонент цих зв'язків - зоровий, слуховий, вестибулярний, забезпечуючи рухом, стає значущим для дитини.