Система базових тестових завдань

1.Об’єктами розвитку навчального закладу можуть виступати:

а)цілі, завдання, зміст діяльності;

б)люди (їхні цінності, кваліфікація, комунікації);

в)усе вірно.

2.Об’єктом інноваційного управління виступають:

а)інноваційні процеси та процеси, що їх забезпечують;

б)навчально-виховний процес та процеси, що його забезпечують;

в)результати діяльності та процеси, що їх забезпечують.

3.Ініціація – це:

а)вивчення попиту на інновацію;

б)діяльність, яка передбачає вибір мети інновації, пошук ідеї інновації, її обгрунтування та матеріалізації;

в)комплекс заходів, пов’язаних із відстеженням інновації, аналізом інформації про неї.

4.Маркетинг інновації – це:

а)вивчення попиту на інновацію;

б)діяльність, яка передбачає вибір мети інновації, пошук ідеї інновації, її обгрунтування та матеріалізації;

в)комплекс заходів, пов’язаних із відстеженням інновації, аналізом інформації про неї.

5.Моніторинг інновації – це:

а)вивчення попиту на інновацію;

б)діяльність, яка передбачає вибір мети інновації, пошук ідеї інновації, її обгрунтування та матеріалізації;

в)комплекс заходів, пов’язаних із відстеженням інновації, аналізом інформації про неї.

6.Дифузія інновації передбачає:

а)оцінку ефективності інновації;

б)розповсюдження інновації в нових умовах, ситуаціях, колективах тощо;

в)діяльність з упровадження інновації.

7.Управління розвитком спирається на закон Гегеля переходу кількісних змін у якісні, сутність якого полягає у:

а)русі від поодиноких, локальних змін до системних;

б)руйнації старих норм, традицій та створенні новацій, які супроводжуються опором, небажанням педагогів щось змінювати в своїй діяльності;

в)формуванні нового на підгрунті старого, традиційного, усталеного.

8.Управління розвитком спирається на закон Гегеля боротьби та єдності суперечностей, сутність якого полягає у:

а)русі від поодиноких, локальних змін до системних;

б)руйнації старих норм, традицій та створенні новацій, які супроводжуються опором, небажанням педагогів щось змінювати в своїй діяльності;

в)формуванні нового на підгрунті старого, традиційного, усталеного.

9.Управління розвитком спирається на закон Гегеля заперечення заперечуваного, сутність якого полягає у:

а)русі від поодиноких, локальних змін до системних;

б)руйнації старих норм, традицій та створенні новацій, які супроводжуються опором, небажанням педагогів щось змінювати в своїй діяльності;

в)формуванні нового на підгрунті старого, традиційного, усталеного.

10.Вилучіть зайве з-поміж ознак організації в режимі розвитку:

а)сприятливі умові для росту та самовдосконалення персоналу;

б)обов’язкова участь кожного у обговоренні цілей та рішень;

в)більшість педагогів закладу мають вищу категорію.

11.Інноваційний процес – це комплексна діяльність, яка передбачає логічний ланцюг:

а)створення, засвоєння, використання, розповсюдження;

б)засвоєння, створення, розповсюдження, використання;

в)створення, використання, засвоєння, розповсюдження.

12.Функція інноваційного менеджменту передбачає упорядкування діяльності під час впровадження інновації, розподіл повноважень та відповідальності за окремі ланки роботи, - це:

а)планування;

б)організація;

в)контроль.

13.Функція інноваційного менеджменту, яка дозволяє перевірити хід впровадження інновації, результативність інноваційного підходу, - це:

а)планування;

б)організація;

в)контроль.

14.Види нововведень в організації, які не пов’язані між собою, це:

а)локальні;

б)модульні;

в)системні.

15.Види нововведень, які охоплюють діяльність різних груп людей та підсистем:

а)локальні;

б)модульні;

в)системні.

16.Види нововведень, які охоплюють весь навчальний заклад, усі його підсистеми та людей:

а)локальні;

б)модульні;

в)системні.

17. Яким є основний лейтмотив змін стадії життєвого циклу організації:

а) організація повинна пристосуватись до змін зовнішнього середовища;

б) організація повинна формувати стратегію прискореного зростання якості;

в) організація повинна бути незалежною від будь-яких змін.

18.Утримання досягнутого рівня розвитку, підвищення ефективності управління – це характерні ознаки життєвого етапу організації:

а) прискорення росту;

б) зрілості;

в) управління росту.

19.Інноваційно-освітня діяльність - це:

а) процес внесення якісно нових елементів в освіту;

б) процес внесення якісно нових елементів в управління освітою;

в) процес внесення якісно нових елементів в методичну роботу навчального закладу.

20.Менеджмент інновацій полягає у:

а) забезпеченні умов для інноваційної освітньої діяльності;

б) оновленні управління навчальним закладом;

в) інноваційних підходах до методичної роботи.

21.Закон незворотної дестабілізації педагогічного середовища (за Н. Юсуфбековою):

а) будь-яка інновація вносить у педагогічне середовище незворотні зміни;

б) будь-який педагогічний винахід рано чи пізно, стихійно чи свідомо має бути впроваджений;

в) будь-яка інновація поступово перетворюється на звичні поняття й дії і, таким чином, приречена трансформуватися у стереотип.

22.Закон обов’язкової реалізації інноваційного процесу:

а) будь-яка інновація вносить у педагогічне середовище незворотні зміни;

б) будь-який педагогічний винахід рано чи пізно, стихійно чи свідомо має бути впроваджений;

в) будь-яка інновація поступово перетворюється на звичні поняття й дії і, таким чином, приречена трансформуватися у стереотип.

23.Закон стереотипізації педагогічних інновацій:

а) будь-яка інновація вносить у педагогічне середовище незворотні зміни;

б) будь-який педагогічний винахід рано чи пізно, стихійно чи свідомо має бути впроваджений;

в) будь-яка інновація поступово перетворюється на звичні поняття й дії і, таким чином, приречена трансформуватися у стереотип.

24.Закон обов’язкового впливу інновації на кінцевий результат освітньої діяльності (за Я.І. Даниленко):

а) впровадження будь-яка освітньої інновації обов’язково якісно змінює кінцевий результат освітнього процесу;

б) здійснення будь-якої інновації обов’язково передбачає застосування додаткових інтелектуальних, матеріальних і часових ресурсів учасниками освітнього процесу;

в) будь-яка інновація поступово перетворюється на звичні поняття й дії і, таким чином, приречена трансформуватися у стереотип.

25.Закон обов’язкового впливу інновації на інтелектуальні, матеріальні чи часові затрати учасників освітнього процесу:

а) впровадження будь-яка освітньої інновації обов’язково якісно змінює кінцевий результат освітнього процесу;

б) здійснення будь-якої інновації обов’язково передбачає застосування додаткових інтелектуальних, матеріальних і часових ресурсів учасниками освітнього процесу;

в) будь-яка інновація поступово перетворюється на звичні поняття й дії і, таким чином, приречена трансформуватися у стереотип.

26.Педагогічна інноватика – це:

а) вчення про створення, оцінювання, освоєння і використання педагогічних новацій;

б) спеціальна наукова дисципліна, що розкриває загальні засади теорії педагогічної інноватики процесів;

в) усе вірно.

27.Яке з тверджень є вірним:

а) нове завжди прогресивне;

б) нове завжди раціональне;

в) нове завжди створює додаткові труднощі.

28.Педагогічне відкриття – це:

а) наймасштабніші новаторські педагогічні рішення, пов’язані з формуванням, обгрунтуванням нових педагогічних ідей та їх впровадженням у конкретній педагогічній системі;

б) перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, засобів, методів, умов навчання та виховання;

в) модернізація й адаптація до конкретних умов уже відомих методів та засобів.

29.Педагогічні винаходи – це:

а) наймасштабніші новаторські педагогічні рішення, пов’язані з формуванням, обгрунтуванням нових педагогічних ідей та їх впровадженням у конкретній педагогічній системі;

б) перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, засобів, методів, умов навчання та виховання;

в) модернізація й адаптація до конкретних умов уже відомих методів та засобів.

30.Педагогічне вдосконалення – це:

а) наймасштабніші новаторські педагогічні рішення, пов’язані з формуванням, обгрунтуванням нових педагогічних ідей та їх впровадженням у конкретній педагогічній системі;

б) перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, засобів, методів, умов навчання та виховання;

в) модернізація й адаптація до конкретних умов уже відомих методів та засобів.

31.Інновація – це:

а) завжди відхилення від стандарту, норми;

б) інколи відхилення від стандарту, норми;

в) не передбачає відхилення від стандарту, норми.

32.Педагогічні винахідники:

а) приходять до нового в результаті власних пошуків;

б) вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату;

в) швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

33.Педагогічні модернізатори:

а) приходять до нового в результаті власних пошуків;

б) вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату;

в) швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

34.Педагогічні майстри:

а) приходять до нового в результаті власних пошуків;

б) вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату;

в) швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

35.Педагогічна неологія – це:

а) галузь педагогічних знань, у якій систематизуються, узагальнюються та розвиваються наукові, експериментальні й дослідні дані про процес науково-педагогічної творчості, його особливості, основні результати;

б) розділ педагогіки, в якому досліджуються значущі для педагогічної праці цінності навчання і виховання;

в) галузь педагогічних знань, яка досліджує ефективність механізмів застосування педагогічних інновацій, оптимальної інноваційної діяльності.

36.Педагогічна аксеологія – це:

а) галузь педагогічних знань, у якій систематизуються, узагальнюються та розвиваються наукові, експериментальні й дослідні дані про процес науково-педагогічної творчості, його особливості, основні результати;

б) розділ педагогіки, в якому досліджуються значущі для педагогічної праці цінності навчання і виховання;

в) галузь педагогічних знань, яка досліджує ефективність механізмів застосування педагогічних інновацій, оптимальної інноваційної діяльності.

37.Педагогічна праксіологія – це:

а) галузь педагогічних знань, у якій систематизуються, узагальнюються та розвиваються наукові, експериментальні й дослідні дані про процес науково-педагогічної творчості, його особливості, основні результати;

б) розділ педагогіки, в якому досліджуються значущі для педагогічної праці цінності навчання і виховання;

в) галузь педагогічних знань, яка досліджує ефективність механізмів застосування педагогічних інновацій, оптимальної інноваційної діяльності.

38.Інновації в змісті освіти – це:

а) оновлення програм, підручників, посібників;

б) оновлення методик, форм, засобів навчання, виховання, розвитку;

в) оновлення структури навчального закладу, організації колективу, управлінської діяльності.

39.Інновації в організації педагогічного процесу – це:

а) оновлення програм, підручників, посібників;

б) оновлення методик, форм, засобів навчання, виховання, розвитку;

в) оновлення структури навчального закладу, організації колективу, управлінської діяльності.

40.Інновації в управлінні освітою – це:

а) оновлення програм, підручників, посібників;

б) оновлення методик, форм, засобів навчання, виховання, розвитку;

в) оновлення структури навчального закладу, організації колективу, управлінської діяльності.

41.Локальне нововведення - це:

а) нововведення, які не пов’язані між собою;

б) комплекс взаємопов’язаних нововведень;

в) нововведення, які охоплюють весь навчальний заклад.

42.Модульні нововведення - це:

а) нововведення, які не пов’язані між собою;

б) комплекс взаємопов’язаних нововведень;

в) нововведення, які охоплюють весь навчальний заклад.

43.Системні нововведення - це:

а) нововведення, які не пов’язані між собою;

б) комплекс взаємопов’язаних нововведень;

в) нововведення, які охоплюють весь навчальний заклад.

44.Модифікаційні нововведення – це ті, які:

а) пов’язані із удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог, або прототип;

б) передбачають нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, які в такому варіанті ще не використовувались;

в) виникають у результаті творчої інтеграції і сприяють створенню принципово нових навчальних засобів.

45.Комбінаторні нововведення – це ті, які:

а) пов’язані із удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог, або прототип;

б) передбачають нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, які в такому варіанті ще не використовувались;

в) виникають у результаті творчої інтеграції і сприяють створенню принципово нових навчальних засобів.

46.Радикальні нововведення – це ті, які:

а) пов’язані із удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог, або прототип;

б) передбачають нове конструктивне поєднання елементів раніше відомих методик, які в такому варіанті ще не використовувались;

в) виникають у результаті творчої інтеграції і сприяють створенню принципово нових навчальних засобів.

47.Заміщуючі нововведення – це ті:

а) які запроваджують замість конкретного застарілого засобу;

б) які передбачають освоєння нового виду освітніх послуг, нової технології;

в) які передбачають освоєння нового, яке існувало в педагогічній практиці раніше.

48.Відкриваючі нововведення – це ті:

а) які запроваджують замість конкретного застарілого засобу;

б) які передбачають освоєння нового виду освітніх послуг, нової технології;

в) які передбачають освоєння нового, яке існувало в педагогічній практиці раніше.

49.Ретронововведення – це ті:

а) які запроваджують замість конкретного застарілого засобу;

б) які передбачають освоєння нового виду освітніх послуг, нової технології;

в) які передбачають освоєння нового, яке існувало в педагогічній практиці раніше.

50.Розробка системи інформаційного забезпечення про педагогічні інновації здійснюється на етапі:

а)пропаганди інноваційного пошуку;

б)формулювання проблем та визначення шляхів їх розв’язання;

в)теоретичної та науково-методичної підготовки педагогів до роботи в інноваційному режимі.

51.Вилучити зайве з-поміж засобів подолання опору педагогів інноваційним змінам:

а)залучення педагогів до участі у розробці планів впровадження інновації;

б)ретельне вивчення ефективності роботи вчителя;

в)власний приклад творчої діяльності.

52.Вкажіть оптимальний склад провідних мотивів інноваційної діяльності педагогів:

а)матеріальна винагорода, самоствердження, підвищення компетентності, самореалізація, потреба у творчості;

б)матеріальна винагорода, самоствердження, слідування моді на інновації, підвищення компетентності;

в)матеріальна винагорода, самоствердження, бажання не відстати від інших, самореалізація.

53.Оцінка інновації здійснюється за критерієм актуальності, який передбачає:

а)можливість розв’язати певну проблему саме зараз;

б)інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та ін. видів забезпечення.

54.Оцінка інновації здійснюється за критерієм корисності, який передбачає:

а)можливість розв’язати певну проблему саме зараз;

б)інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та ін. видів забезпечення.

55.Оцінка інновації здійснюється за критерієм реалістичності, який передбачає:

а)можливість розв’язати певну проблему саме зараз;

б)інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та ін. видів забезпечення.

56.Інноваційна культура організації повинна:

а) забезпечувати готовність працівників до інноваційної діяльності;

б) забезпечувати сприйнятливість працівників до нових ідей;

а) обидві тези вірні.

57.Формування інноваційної культури – це процес, який передбачає:

а)розвиток творчих здібностей людини;

б) створення умов для реалізації креативного потенціалу;

в) обидві відповіді вірні.

58.До соціально-педагогічних умов впровадження інновацій відносяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв’язків із фондами, центрами, що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу.

59.До організаційно-педагогічних умов впровадження інновацій відносяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв’язків із фондами, центрами, що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу.

60.До психолого-педагогічних умов впровадження інновацій відносяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв’язків із фондами, центрами, що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахового рівня суб’єктів інноваційного процесу.

61.Агентами змін, або інноваторами в навчальному закладі можуть бути:

а) тільки безпосередньо члени педагогічного колективу (педагоги, керівники);

б) тільки науковці, консультанти, експерти, які запрошені в педагогічний колектив зовні;

в) усе вірно.

62.Зовнішньому агенту змін:

а) легше знайти спільну мову з педагогічним колективом, ніж внутрішній агент змін;

б) легше займати незалежну, об’єктивну позицію;

в) складніше діагностувати навчальний заклад та процеси, які в ньому відбуваються.

63. Внутрішньому агенту змін:

а) легше обрати інновацію після діагностування певної системи навчального закладу;

б) складніше найти порозуміння з колегами, ніж зовнішньому агенту;

в) легше бути об’єктивним з колегами та відвертим з керівником.

64. Інновацію слід обирати:

а) під проблему школи;

б) за критерієм її розповсюдженості та популярності;

в) заради набуття іміджу інноваційної школи.

65.Інноваційний проект відповідає критерію актуальності, якщо:

а) проект має складатися із урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей;

б) реалізація проекту має привести до розв’язання реальних проблем навчального закладу;

в) у проекті зазначені всі дії, що мають привести до досягнення поставлених цілей та результатів.

66.Інноваційний проект відповідає критерію реалістичності, якщо:

а) проект має складатися із урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей;

б) реалізація проекту має привести до розв’язання реальних проблем навчального закладу;

в) у проекті зазначені всі дії, що мають привести до досягнення поставлених цілей та результатів.

67.Інноваційний проект відповідає критерію цілісності, якщо:

а) проект має складатися із урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей;

б) реалізація проекту має привести до розв’язання реальних проблем навчального закладу;

в) у проекті зазначені всі дії, що мають привести до досягнення поставлених цілей та результатів.

68.Погіршення результатів роботи навчального закладу (успішність, мікроклімат і т.д.) на початковій стадії впровадження інновацій є явищем:

а) неприпустимим;

б) закономірним;

в) вийнятковим.

69.Інноваційній потенціал навчального закладу – це здатність навчально-виховного закладу:

а) створювати, сприймати, реалізовувати нововведення;

б) позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного;

в) обидві тези вірні.

70.До антиінноваційних соціальних бар’єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження інновацій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспільстві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

71.До антиінноваційних організаційних бар’єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження інновацій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспільстві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

72. До антиінноваційних методичних бар’єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження інновацій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспільстві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

73.Активне несприйняття нововведення через невідповідність цінностям особистості формується такими причинами:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, критичний підхід до ситуації.

74.Активне несприйняття нововведення, обумовлене особистісними та груповими особливостями в суб’єкт-суб’єктних відношеннях:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, критичний підхід до ситуації.

75.Активне несприйняття нововведення, обумовлене реакцією на різні підходи, напрями в аналізі предмета нововведення:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, критичний підхід до ситуації.

76.До бар’єрів творчості відносяться:

а) схильність до конформізму (прагнення бути подібним до інших, не відрізнятися), ригідність (негнучкість мислення);

б) особиста тривожність, невпевненість у собі, негативне самосприйняття;

в) усе вірно.

77.Банк педагогічних інновацій дає змогу:

а) систематизувати нововведення;

б) оперативно знайти адекватну технологію вирішення виниклої проблеми;

в) усе вірно.

78.Критерій рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу «сприятливість до нового» означає:

а) здатність колективу передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні;

б) інформованість педагогів до інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу;

в) що кожен педагог може бути проатестований як «педагог-новатор», «педагог-дослідник», «педагог-раціоналізатор» тощо.

79.Критерій рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу «підготовленість до освоєння нововведень» означає:

а) здатність колективу передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні;

б) інформованість педагогів до інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу;

в) що кожен педагог може бути проатестований як «педагог-новатор», «педагог-дослідник», «педагог-раціоналізатор» тощо.

80.Критерій рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу «сутність новаторства педагогів» означає:

а) здатність колективу передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні;

б) інформованість педагогів до інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу;

в) що кожен педагог може бути проатестований як «педагог-новатор», «педагог-дослідник», «педагог-раціоналізатор» тощо.

81.Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога:

а) мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності; здатності до творчості;

б) володіння ефективними способами досягнення педагогічних цілей, здатності до рефлексії;

в) усе вірно.

82.Інноваційна компетентність педагога – це:

а) система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми;

б) психолого-педагогічні знання та уміння щодо освоєння і впровадження інноваційних технологій в систему освіти;

в) уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї та педагогічний гуманізм.

83.Рівні сформованості готовності педагогів до інноваційної діяльності за мірою вияву основних показників:

а) репродуктивний – інтуїтивний – пошуковий – творчий;

б) інтуїтивний – репродуктивний – творчий – пошуковий;

в) репродуктивний – інтуїтивний – пошуковий – творчий.

84.Для інтуїтивного рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги сприймають інновацію як альтернативу традиційній практиці, відсутність глибоких знань інноваційних ідей, несформованість педагогічної рефлексії;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

85.Для репродуктивного рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги сприймають інновацію як альтернативу традиційній практиці, відсутність глибоких знань інноваційних ідей, несформованість педагогічної рефлексії;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

86.Для творчого рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги сприймають інновацію як альтернативу традиційній практиці, відсутність глибоких знань інноваційних ідей, несформованість педагогічної рефлексії;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

87.Для пошукового рівня сформованості готовності до інноваційної діяльності характерно:

а) педагоги намагаються втілювати у власній діяльності відомі технології, охоче йдуть на експеримент, відкриті для обговорення успіхів та помилок;

б) педагоги знають про інноваційні технології; використання інновацій є ситуаційним, невпорядкованим; педагогічна рефлексія недостатньо виражена;

в) педагоги мають широкі і змістовні знання про наукові та новаторські підходи; володіють новітніми технологіями та створюють свої.

88.Мотиваційний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язанні актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; породжений творчим характером інноваційної діяльності.

89.Когнітивний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язанні актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; породжений творчим характером інноваційної діяльності.

90.Креативний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язані актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; породжений творчим характером інноваційної діяльності.

91.Рефлексивний компонент готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності:

а) виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язані актуальних проблем освіти;

б) об’єднує сукупність знань педагога про суть та специфіку інноваційних педагогічних технологій, її види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванням інноваційних технологій у структурі власної професійної діяльності;

в) характеризує пізнання й аналіз педагогам явищ власної свідомості та діяльності; реалізується через саморозуміння та розуміння іншого, самооцінювання та оцінювання іншого.

92.Вкажіть вірний перелік характеристик управління розвитком навчальним закладом:

а)партисипативне, цільове, системне, випереджаюче;

б)адміністративне, цільове, системне, випереджаюче;

в)партисипативне, цільове, системне, реактивне.

93.До інноваційних моделей управління не належить:

а)адаптивне управління;

б)процесуальне (функціональне) управління;

в)програмне управління.

94.Основою парадигми традиційного управління є:

а)філософія детермінізму, діалектичний підхід до визначення сутності переходу від одного рівня якості до іншого;

б) теорія нестабільності, основи науки синергетики;

в) процеси самоорганізації систем.

95.Основою парадигми управління в умовах змін є:

а) філософія детермінізму, діалектичний підхід до визначення сутності переходу від одного рівня якості до іншого;

б) теорія нестабільності, основи науки синергетики;

в) процеси самоорганізації систем.

96.Синергетика розглядає розвиток як:

а) результат наближення різних точок для досягнення спільної мети;

б) результат боротьби протиріч і перемогою одного з них;

в) результат еволюції, який не залежить від точок зору.

97.«Паблік рілейшнз» – це підхід до управління, який:

а) спрямовує управлінську діяльність на встановлення гармонійних відносин між організацією та громадськістю, від якої залежить успіх функціонування цієї організації;

б) заснований на рекламі, пропаганді діяльності організації;

в) являє собою мистецтво та вміння подати організацію з найкращого боку в умовах ринкових відносин.

98.Цільова установка «Паблік рілейшнз»:

а)оптимізація виробничих процесів, покращення результатів діяльності;

б) створення в суспільстві думки про організацію як про «хорошу» і, як наслідок такої думки, - створення сприятливого ділового клімату;

в) прихильне ставлення до організації-лідера владних структур.

99. Іміджіологія – це складова:

а) «Паблік рілейшнз»-управління;

б) рекламної діяльності;

в) маркетингової діяльності.

100.Визначення: «Управління – це цілеспрямований вплив на систему для її переводу у якісно новий стан» - належить до:

а) традиційної концепції управління;

б) до концепції адаптивного управління;

в) підходить для обох концепцій.

101.Метою адаптивного управління є:

а)взаємоузгодження дій всіх учасників управлінського процесу для забезпечення природного шляху їх розвитку;

б)координація діяльності усіх учасників освітнього процесу з метою переведення його на більш високий якісний рівень;

в)спрямування діяльності працівників на оптимальне виконання своїх функціональних обов’язків в процесі стратегічного розвитку організації.

102.Вкажіть на логіку перетворення системи при адаптивному управлінні:

а)поява збуджуючих впливів ® оцінка ситуації ® творчий процес вироблення нових знань та способів дії ® координаційне узгодження дій ® виявлення результативності;

б)оцінка ситуації ® творчий процес вироблення нових знань та способів дії ® координаційне узгодження дій ® виявлення результативності;

в)поява збуджуючих впливів ® оцінка ситуації ® координаційне узгодження дій ® виявлення результативності.

103.Функціональний цикл адаптивного управління – це:

а) аналіз – планування – організація – контроль – регулювання;

б) вироблення мети – критеріальне моделювання – кооперація дій і самоспрямування – самомоніторинг процесу та моніторинг результату – прогностичне регулювання;

в)місія – загальна мета – цілі – напрями – задачі – діяльність – результати.

104.Адаптивне управління грунтується на філософії:

а) логосу (порядку);

б) хаосу (нестабільності);

в) усе вірно.

105.Вилучіть принцип традиційного управління, який не характерний для адаптивного:

а) принцип мотивації;

б) принцип централізації;

в) принцип компетентності.

106.Концепція партисипативного управління грунтується на положенні:

а)якщо людина зацікавлено бере участь у різного роду діяльності організації, то вона тим самим отримує від цього задоволення, працює з більшою віддачею, продуктивніше;

б)якщо людина бачить реальний внесок своєї роботи в результати діяльності організації, то вона працює більш продуктивно;

в) усе вірно.

107.Партисипативне управління, відкриваючи працівнику доступ до обговорення та прийняття рішень, пов’язаних з діяльністю організації:

а) мотивує працівника до кращого виконання своєї роботи;

б) сприяє більшому внеску кожної окремої людини в житті організації;

в) обидві тези вірні.

108. Партисипативне управління більше пов’язується з:

а) мотивацією працівника;

б) оптимізацією його діяльності;

в) гуманізацією в ставленні до людини.

109.Вилучить зайве з-поміж засобів реалізації партисипативного управління:

а)працівники отримують право самостійно приймати рішення з приводу того, як їм здійснювати свою діяльність;

б)працівники можуть залучатися до прийняття рішень з приводу роботи, яку їм належить виконати;

в)працівники отримують право самостійно визначити стандарти та прогнозувати кінцеві результати своєї діяльності.

110.Рух «Гуртки якості» виник:

а) в Японії;

б) в США;

в) в Англії.

111.Основна форма роботи «гуртків якості» – це:

а) дискусійний клуб;

б) консультації;

в) лекторій.

112.Керівник-координатор «гуртка якості» обирається:

а) членами гуртка;

б) керівником організації;

в) коли-як.

113.Основна ідея руху «Гуртки якості» – це:

а)формування у працівника високого ступеня усвідомлення проблеми якості діяльності;

б)розвиток управлінських здібностей персоналу, формування управлінського резерву;

в) усе вірно.

114.Як правило, засідання «гуртка якості» відбувається у фіксований день і час:

а) один раз на тиждень;

б) один раз на місяць;

в) один раз на квартал.

115.Фасилітативне управління, передусім:

а)дає можливість утримувати рівновагу між цілями і результатами, яких необхідно досягти, та можливостями реальних людей і способами досягнення;

б)дає можливість утримувати діяльність персоналу на оптимальному рівні;

в)дає можливість проявити демократичний стиль управління.

116. Керівник-фасилітатор – це керівник-лідер, який:

а) надає можливість проявляти та розвивати здібності, не нав’язує, не тисне;

б) організує систему фахового консультування працівників;

в) усе вірно.

117.Теорія лідерства грунтується на трьох чинниках:

а) лідерські якості керівника, лідерська поведінка керівника, ситуація лідерства;

б) лідерські якості керівника, лідерська поведінка керівника, поведінка персоналу;

в) лідерські якості членів колективу, лідерська поведінка керівника, ситуація лідерства.

118.Вказівний стиль (даю завдання та перевіряю виконання) застосовується керівником до працівників, які знаходяться на рівні зрілості послідовників:

а) здатні до роботи незначною мірою; працювати бажають рідко;

б) певною мірою здатні до роботи; іноді бажають працювати;

в) здатні до роботи; часто бажають працювати.

119.Переконуючий стиль (пояснюю та переконую) застосовується керівником до працівників, які знаходяться на рівні зрілості послідовників:

а) здатні до роботи незначною мірою; працювати бажають рідко;

б) певною мірою здатні до роботи; іноді бажають працювати;

в) здатні до роботи; часто бажають працювати.

120.Партнерський стиль (допомагаю в роботі, виступаю як партнер) застосовується керівником до працівників, які знаходяться на рівні зрілості послідовників:

а) здатні до роботи незначною мірою; працювати бажають рідко;

б) певною мірою здатні до роботи; іноді бажають працювати;

в) здатні до роботи; часто бажають працювати.

121.Мотиваційне управління орієнтоване на:

а) свідоме та цільове використання засобів мотивації;

б) свідоме маніпулювання персоналом;

в) цільове використання системи винагород та заохочень.

122.Основним завданням керівника під час реалізації мотиваційного підходу є:

а)створення ситуації прагнення у працівників до активної усвідомленої діяльності;

б)створення ситуації, коли працівники виконують свої обов’язки;

в)створення ситуації, коли працівники знають, які будуть задіяні стимули та винагороди за виконану роботу.

123.Мотиваційне управління передбачає:

а)знання керівником суттєвих потреб працівника, врахування міжособистісних стосунків у колективі;

б)знання керівником особливостей своєї поведінки, толерантність та етичність;

в) усе вірно.

124.За Ф. Герцбергом «гігієнічні» фактори, що впливають на задоволення потреб людини:

а) є джерелом невдоволення, але не впливають на мотивацію трудової діяльності;

б) створюють ситуацію усвідомлення трудової поведінки;

в) є джерелом невдоволення і суттєво впливають на діяльність.

125. «Гігієнічні» фактори (за Ф. Герцбергом) – це:

а) рівень зарабітної плати;

б) оплата залежно від результатів;

в) успіх діяльності.

126. Власне мотивуючі фактори (за Ф. Герцбергом) – це:

а) рівень зарабітної плати;

б) оплата залежно від результатів;

в) комфортабельність робочих місць.

127.Знайти засіб мотивації, адекватний меті: «Усвідомлення цілей організації; узгодження власних цілей та цілей організації»:

а) статут організації, концепція розвитку організації;

б) діюча система інформації в організації;

в) залучення до обговорення та вирішення проблем.

128.Знайти засіб мотивації, адекватний меті: «Правильне сприйняття процесів, що відбуваються в організації»:

а) статут організації, концепція розвитку організації;

б) діюча система інформації в організації;

в) залучення до обговорення та вирішення проблем.

129. Знайти засіб мотивації, адекватний меті: «Відчуття причетності до організації»:

а) статут організації, концепція розвитку організації;

б) діюча система інформації в організації;

в) залучення до обговорення та вирішення проблем.

130.Мотив досягнення успіху супроводжується такою тактикою поводження керівника, як:

а) прояв самостійності, прояв ризику;

б)прагнення не ризикувати, обминути поставлену мету;

в)прагнення уникнути відповідальності; обережність при прийнятті рішення.

131.Мотив запобігання неуспіху супроводжується такою тактикою поводження керівника, як:

а) прояв самостійності, прояв ризику;

б) прагнення не ризикувати, обминути поставлену мету;

в) прагнення високого ступеня відповідальності, висока довільна активність.

Практичні завдання

1.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

2.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

3.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

4.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

5.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

6.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

7.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

8.Заповнити фрагмент таблиці “Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу”:

9.Скласти план презентації інноваційної технології.

10.Розробити анкету щодо виявлення ступеня готовності педагогів до творчо-пошукової роботи.

11.Розробити поради керівнику закладу освіти щодо уникнення опору інноваційними процесам.

12.Запропонувати діагностичну процедуру визначення результативності впровадження нововведення.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 678
• Далее ⇒