Права дітей вулиці в умовах соціальної допомоги
Дитина вулиці має право на:
І. ІНФОРМАЦІЮ
Знати про соціальну допомогу на території району та переваги щодо отримання соціальних послуг в громаді міста
2. ДОСТУПНІСТЬ
Отримувати обслуговування без обмежень за статтю, віросповіданням, національністю, сімейним становищем, місцем проживання
3. ВИБІР
Вільно вирішувати, чи отримувати соціальну допомогу і за яким напрямком, у якому вигляді
4. ГІДНІСТЬ
Відчувати повагу, добре та уважне ставлення тримати у фокусі очікування клієнта і його бажання, а не свої допомогти людині перемогти біль навіть фізичний
5. ТАЄМНИЦЮ
Бути впевненим, що будь-яка інформація приватного характеру буде збережена соціальним працівником
6. КОМФОРТ, ЗАТИШОК
Мати можливість віч-на-віч спілкуватися з соціальним працівником. Відчувати себе комфортно в будь-якій соціальній агенції району. Висловлювати свої думки, позиції щодо якості соціальної допомоги.
Ефективне вирішення завдань соціальними службами потребує того, щоб їх структура будувалася з елементів, які необхідні для виконання завдань соціальної роботи. Якістю структури будь-якої соціальної служби є те, що вона пов’язана з усіма сторонами діяльності служби. Тому проблема вдосконалення структури соціальних служб особливо актуальна для центрів соціальних служб для молоді.
Можна виділити різні за своїм складом та змістом моделі організаційних структур соціальних служб для молоді:
* ієрархічна модель;
колективна модель;
* розвиваюча модель.
В практиці менеджменту соціальної роботи достатньо методів побудови структури соціальної служби. Зупинимося на найпоширеніших із них.
Лінійний тип менеджменту є найпростішим. Суть його полягає в тому, що на чолі кожної служби стоїть керівник, який здійснює всі функції організації. Кожен член колективу підпорядковується, як і вся служба, лише цьому керівнику і виконує тільки його розпорядження. Керівник підпорядковується вищому керівникові. Ієрархія основна ознака лінійного типу менеджменту. Між ланками ієрархії встановлюються чіткі взаємовідносини.
Функціональний тип менеджменту — звільняє лінійних керівників від потреби детального знання всіх сторін управління організацією. Фахівці добре знають конкретні ланки соціальної служби і готують кваліфіковані рішення.
Лінійно-штабний тип менеджменту — створення при лінійних керівниках певних «штабів» (бюро, групи, сектори, колегії тощо), які спеціалізуються на виконанні певних менеджерських функцій. Штаби не приймають рішень, а лише забезпечують їх якісну підготовку.
Матричний тип менеджменту. В цій моделі на традиційну, поділену за функціями організацію (вертикальне структурування), нашаровується орієнтована на проект чи окрему соціальну послугу організація (горизонтальне структурування). Суть такого типу полягає в сприянні горизонтальним комунікаціям всередині організації та гарантуванні суворої відповідальності за хід робіт, проектів та процесів у ній. Завданням проект—менеджерів є координація всіх точок зору щодо соціальної послуги чи проекту.
Зазначені типи методів побудови структур соціальних служб підкреслюють принциповість менеджменту як свідомого вибору і впливу найкращого, оптимальнішого рішення щодо організації соціальної роботи в умовах конкретних ресурсів на відповідній території.
Лекція 6. Особливості менеджменту соціальної служби для молоді
1. Менеджерські прийоми самоаналізу в соціальних службах для молоді.
2. Групи особливостей розвитку соціальних служб для молоді.
3. Інструменти менеджменту соціальної роботи для молоді.
4. Види рішень в соціальних службах для молоді.
Література
1. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. – Львів, 1995.
2. Социальный менеджмент / под ред. В.Н.Иванова. – М., 2001.
3. Основы менеджмента. Учебно-справочное пособие/ Под ред. Глухова, 1995.
4. Макаров В.В. Социальное управление. – М., 2000.
5. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К., 1995.
6. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебн. пособие. – К., 1998.
У світі є лише один спосіб переконати
нас щось зробити – це примусити іншого захотіти зробити це
Д. Карнегі
Соціальні служби для молоді — це складні соціальні системи. Сама по собі проблема менеджменту соціальної служби полягає в наступному: яким чином потрібно використовувати внутрішню структуру, методи збільшення продуктивності праці та стимули для того, щоб максимально підвищити ефективність соціальної роботи.
В основі класифікації видів соціальних служб можуть бути різні підґрунтя, але практично всі вони, в кінцевому результаті, зводяться до наступного:
робота з проблемою клієнта:
робота іншими службами, закладами, організаціями.
В соціальних службах для молоді активно використовують два менеджерських прийоми самоаналізу:
«Сім ознак» управлінського процесу.
«Шість орієнтирів» передбачення розвитку соціальної служби.
ПРИЙОМ ПЕРШИЙ — “Сім ознак” управлінського процесу:
— зовнішнє середовище (громада, оточення, партнери, конкуренти);
Оточення буває різним за своєю складністю, здатністю сприймати зміни та сприяти конкурентоспроможності організації.
— призначення (мета);
Призначення або місія соціальної служби, що тісно пов’язане з метою, значною мірою визначають головні завдання, які потрібно виконати, а також визначають , які технологічні та кадрові ресурси необхідно залучити для цього. Передумови визначення мети:
— реєстрація індикаторів проблеми: отримання інформації, яка свідчить про необхідність зміни місії організації, її завдань, скорочення споживання ресурсів тощо;
— аналіз ситуації: проведення аналізу сильних і слабких сторін організації, зовнішніх можливостей і загроз, їх взаємозв’язків;
— опис (формування) проблеми: що, де, як, чому, через що виникло, чому ще погано, до чого може призвести, якщо не вирішити проблему?
— виробництво соціальної послуги (планування роботи);
Те, як спеціалісти з соціальної роботи об’єднуються для втілення в життя певного завдання, звичайно, є похідною функцією від рівня технологій та оточення, ресурсів клієнта та соціальної служби. Головна проблема — це ступінь взаємозалежності проблем.
— структура служби;
На відміну від планування роботи, при плануванні структури соціальної служби увага перш за все зосереджується на загальному розподілі влади та повноважень, обробці інформації, визначенні ролі тих, хто буде приймати рішення в межах організації, на тому, як будуть зв’язані між собою окремі виробничі групи, підрозділи. Діапазон такого планування сягає від визначення функцій у соціальній службі допомоги за місцем проживання до більш складного планування модулів. Склад та побудова соціальної служби повинні відповідати її призначенню, стратегії, технологічному рівню та оточенню
— міжорганізаційні відношення;
У міру того, як зростає складність оточення сфери надання соціальних послуг та прискорюються темпи змін, ключовим елементом стратегії багатьох соціальних служб є формування відносин між співробітниками
зміни (оновлення та новаторство);
Тепер, як ніколи, соціальні служби покликані розвивати свою здатність до змін, інновацій та новаторства. Вони можуть відрізнятися за функцією, яку виконує певна організація в системі соціального обслуговування, допомоги, захисту тощо. Для більшості соціальних служб здатність працювати творчо та керувати змінами, а також уміння бути новаторами, є ключем для довголіття.
— стратегічні питання;
Існує багато стратегічних рівнів: від ролі організації в суспільстві в цілому до конкретних ділянок роботи чи обслуговування, які організація обирає для себе, аби безпосередньо брати в них участь, до того, як організація бажає поводитися в цій галузі, й, нарешті, до функціональних засобів, користуючись якими організація досягає своєї мети. Підхід конкретної соціальної служби до вирішення такого типу стратегічних питань буде, звичайно, змінюватися як функція від конкретного оточення, з одного боку, і від внутрішніх ресурсів — з іншого. Імовірність успіху конкретної стратегії залежатиме не лише від змісту, а й від способу її втілення в життя та дотримання принципів ефективної соціальної роботи.
ПРИЙОМ ДРУГИЙ — «Шість орієнтирів» передбачення розвитку соціальної служби. (В контексті менеджерського підходу найбільш розповсюджений в громадському, недержавному секторі реалізації соціальних програм).
1. Місія соціальної служби для молоді:
Хто ми є?
Чому ми існуємо?
Що ми робимо і для кого?
Що/хто визначає місію: клієнти; соціальні потреби; соціальні послуги; соціальні цінності.
2. Сильні сторони служби як організації:
Що ми вміємо робити дійсно добре?
Що ми робимо краще, ніж інші?
Які ми маємо ресурси?
Які позитивні сторони діяльності вашої соціальної служби для громади?
З. Слабкі сторони служби як організації:
Що не вдається зробити?
Що ви (поки що) не вмієте робити?
Яких ресурсів не вистачає?
За які якості організації ми не впевнені повністю?
4. Виявлення проблем та аналіз оточення:
Які зміни впливають на різні аспекти поточних цілей та стратегії організації?
Які фактори загрожують оперативним цілям та стратегії організації?
Які фактори дають більше можливостей для досягнення організаційних, оперативних цілей та стратегії шляхом коректування, оцінки?
5. Оцінка стратегії:
Чи є стратегія діяльності (в тому числі політична лінія соціальної роботи з дітьми та молодцю) сумісною з можливостями організації?
Чи враховує стратегія допустимий ступінь ризику?
Чи має організація достатню кількість ресурсів для реалізації стратегії?
Чи стратегія враховує прямі, непрямі, небезпечні фактори та можливості зовнішнього середовища?
Чи є ця стратегія кращим засобом застосування ресурсів?
6. Ризики діяльності соціальної служби:
Які джерела ризиків та труднощів: виробництво соціальної послуги; психологічні особливості керівників служби (її підрозділів)?
В чому причини формування ризиків (не добровільність клієнтів; недостатність інформації; непередбаченість майбутнього служби; поведінка конкурентів та ділових партнерів)?
Яке в службі ставлення до страхування (ризики, що не потребують заходів страхування; ризики, які обов’язково потребують заходів захисту та страхування)?
Інновації в соціальних службах для молоді представляють собою такі методи, прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на утворення та матеріалізацію нововведення в громаді міста, реалізацію таких ініціатив, які викликають саме якісні зміни в соціальному становищі дітей та молоді, приводять до оптимального використання ресурсів та формування нової норми соціальної роботи в службі. Соціальні інновації існують в двох формах: як програма соціальної служби (положення про програму, календарний план реалізації програми, кошторис витрат на реалізацію соціальної програми) і як систематичний процес розвитку соціальної служби.
Соціальні інновації досить різнопланові, що в першу чергу обумовлюється різноманітністю соціального життя дітей, молоді, їх батьків, громади міста. Використання нових методів та технологій при вирішенні конкретних проблем потребує їх модифікації та пристосування до специфіки районів міста, управління соціальними службами для молоді, ресурсів соціальної роботи з дітьми та молоддю, що в свою чергу обумовило використання та розвиток інноваційного методу, який ґрунтується на нових ідеях і принципах вирішення складних комплексних завдань.
В соціальній службі для молоді інноваційний метод розвивається через різні форми:
— інноваційна гра як метод дослідження та розвитку соціальної служби зокрема та соціальних служб в системі міста;
— соціотехнічна гра, що базується на принципах роботи соціальних технологів або соціальних технологій;
— імперативна форма, яка виникає при розподілі інноваційної гри на метод та форму реалізації;
— матрична, модельна форма, які дозволяють поєднати правила інноваційного методу та базових технологій щодо дослідження та практичної дії на вирішення соціальної проблеми, соціальної ситуації.
Таким чином, вихід із кризових ситуацій в життєдіяльності дітей та молоді міста реалізуються соціальними службами для молоді способами, які в рамках інноваційної методології орієнтують на знаходження засобів пошуку та реалізації принципово нових соціальних місцевих технологій. Крім цього, соціальні інновації дозволяють соціальним службам для молоді вирішувати наступні завдання:
— забезпечити розвиток соціальних служб для молоді в умовах внутрішньої ресурсної обмеженості та зовнішньої загальної конкуренції;
— розробити та послідовно реалізовувати програми надання легкодоступних, безкоштовних, професійних соціальних послуг за місцем проживання, у відкритому середовищі для дітей, молоді, їх батьків та за їх участю;
— систематично реалізовувати завдання розвитку базового та творчого рівнів соціальних працівників служб для молоді в умовах конкретних соціальних проблем території, району міста Києва;
— вдосконалювати вміння менеджерського ризику та здібності нівелювати вплив ризикованих ситуацій на розвиток ресурсів соціальної роботи з дітьми та молоддю.
Інструментальний підхід щодо прийняття та реалізації управлінського рішення в соціальній службі для молоді дозволяє виділити дві складових:
1) Перелік інструментів менеджменту соціальної роботи, який застосовується в період становлення соціальної служби або використовуються як одиниці аналізу та презентації спроможності прийняти, виконати рішення.
Інструменти менеджменту соціальної роботи на рівні умовної соціальної служби для молоді наступні:
мета соціальної роботи;
супервізія;
критерії оцінки ефективності соціальної роботи;
соціальна технологія;
соціальна послуга;
соціальна модель;
соціальна програма
соціальна інновація;
етичні правила соціальної роботи.
2) Інструментальні етапи організації прийняття та виконання рішення, які характерні для соціальної служби в період її розвитку, модернізації, модифікації тощо.
Особливості ефективного контролю:
1. Характеристика ефективного контролю — це його стратегічна спрямованість. Ефективний контроль повинен відображати пріоритети соціальної служби. При контролі обов’язковим є підтримання стратегічних спрямувань конкретної соціальної служби.
2. Характеристика ефективного контролю — це відповідність процесу діяльності служби результатам, меті соціальної роботи. Контроль повинен об’єктивно та адекватно визначати результати діяльності, які контролюються. Адекватність контролю забезпечуватиме правильне і спокійне ставлення підлеглих до цієї процедури.
3. Характеристика ефективного контролю — своєчасність.
4. Характеристика ефективного контролю — гнучкість. Контроль повинен бути достатньо гнучким, щоб адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, але досить жорстким, щоб забезпечити стабільність діяльності організації.
5. Характеристика ефективного контролю — простота. Найефективніший контроль — це простий контроль із позицій тих завдань, яким він служить.
6. Характеристика ефективного контролю — економність.
Розрізняють три основних види контролю:
— попередній контроль — до початку роботи соціального працівника, реалізації соціальної програми;
— поточний контроль — безпосередньо в ході виконання соціальної роботи;
— заключний контроль — після того, як роботу виконано (закриття справи клієнта, затвердження звіту про виконання соціальної програми).