Лекція 8. Проектування як специфічний інструмент менеджменту соціальної роботи

1. Сучасні концепції соціального проектування.

2. Логіка проектування в соціальній роботі.

3. Мета та завдання проекту.

4. Системний підхід в проектуванні соціальної роботи.

5. Проект: структура, компоненти та фактори успішної реалізації. Програма соціальної служби.

Література

1. Стратегія планування: Підручник для громадських організацій /гол. Ред. Холуйко О.В. – Львів, 1998.

2. Бестужев-Лада И.В., Наместникова Г.А. Технологии прогнозных разработок социальних проектов. – М.,1992.

3. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту. – Львів, 2001.

4. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч.посібник. – К., 1998.

5. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К., 1999.

6. Макаров В.В. Социальное управление. – М., 2000.

7. Основы менеджмента. Учебно-справочное пособие/ Под ред. Глухова, 1995.
8. Социальный менеджмент / под ред. В.Н.Иванова. – М., 2001.

9. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К., 1995.

10. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебн. пособие. – К., 1998.

 

Сьогодні досягнення мети є недостатньою характеристикою ефективності роботи в соціальній сфері. Нова парадигма соціальної роботи стимулює не стільки зв’язок мети з її досягненням, скільки власне формування мети проектної діяльності в соціальній роботі. В цьому контексті доцільно озвучити сучасні концепції проектування соціальної роботи, а саме:

- екологічна концепція;

- доктрина громадської участі;

- об’єктивно-орієнтована концепція;

- проблемно-орієнтована концепція;

- суб’єктивно-орієнтована концепція.

Менеджмент соціальної роботи враховує як мінімум три особливості сучасної соціальної організації європейського типу:

1.Трансформація соціальних традицій та їх регулюючої ролі.

2.Фрагментарність світу, який сприймається.

3.Висока швидкість і невелика передбаченість соціальних змін.

Система прийомів, методів проектування та планування в соціальній роботі, у відповідності до наукового обґрунтування системи прогнозів, проектів, програм, планів, перш за все дозволяє отримати відповідь на наступні п’ять принципово важливих запитань:

Які цілі розвитку об’єкта соціальної роботи?

Яка послідовність процесу розробки управлінського рішення у формі прогнозу, програми, плану?

Яким вимогам мають відповідати прогнози, програми, плани?

Які методологічні підходи до вирішення яких проблем потрібно використати?

З допомогою яких показників та методів можна забезпечити оптимальність прогнозів, програм, планів?

Вирішення будь-яких соціальних проблем, прийняття будь-якого рішення, а відповідно і проектування, планування соціальної роботи, будується за відповідною управлінською логікою. Структура управлінської логіки проектування та програмування в менеджменті соціальної роботи розкривається через наступні її елементи:

— визначення і формування мети або системи цілей, які переслідує в певний період діяльність соціальної служби;

— аналіз початкового рівня розвитку об’єкта соціальної роботи в період, який передував проектному періоду, та уточнення актуальності нової діяльності через впорядкування параметрів досягнутого рівня та його структури до початку цього періоду;

— узгодження, збалансування потреб клієнтів та ресурсів на різних рівнях шляхом подолання протиріч, невідповідностей та врахування обмежень соціальної роботи вимогами до якості результату, можливими рамками витрат та ресурсів конкретної соціальної служби. Ієрархія потреб, групування ресурсів та підготовка управлінського рішення за формою проекту, моделі, програми, плану.

Під метою в проекті соціальної роботи розуміється бажаний, новий, якісний стан або результат функціонування відповідного об’єкта соціальної роботи в певний, визначений соціальним простором та часом момент майбутнього.

Завдання в проекті соціальної роботи це складові мети, досягнення яких принципове та бажане до певного моменту часу, в межах певного рівня соціального простору.

Мета може бути недосяжною в межах періоду, що планується соціальною службою, та наближення до неї за цей час має бути можливим. Завдання мають бути реальними, можливими до виконання, хоча з врахуванням обмежень (особливо в державних соціальних службах) має існувати векторний простір «обов’язковості — необов’язковості».

Потрібно зазначити, що мету, яку неможливо досягти, але до якої можна безмежно наближатися, в менеджменті визначають ідеалом.

Практика, досвід проектування соціальної роботи насичені аргументами активного використання вимог системного підходу в таких його модифікаціях:

1. Системно-комплексний підхід — виявлення елементів, що складають відповідну систему (засоби, процеси, ідеї).

2. Системно-структурний підхід — визначення внутрішніх зв’язків та взаємозалежності елементів даної системи (внутрішня організація).

3. Системно-функціональний підхід — виявлення функцій, для виконання яких існують відповідні суб’єкти соціальної роботи.

4. Системно-цільовий підхід визначення цілей та взаємовідповідність їх між собою.

5. Системно-ресурсний підхід — виявлення та ієрархія ресурсів, які необхідні для вирішення соціальної проблеми.

6. Системно-інтеграційний підхід — визначення сукупності якісних характеристик системи, що забезпечують її цілісність та особливість.

7. Системно-комунікаційний підхід — виявлення зовнішніх зв’язків у відповідному соціальному просторі.

8. Системно-історичний підхід — виявлення умов в часі виникнення соціальної проблеми, етапність розвитку, сучасний стан, актуальність та можливі перспективи.

Таким чином, методологія проектування — програмування в менеджменті соціальної роботи — це сукупність підходів, методів, прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, проектів, моделей, програм, планів соціальної роботи на різних рівнях соціальних організацій в часі, що базується на основі системи показників, при відповідній їх взаємоузгодженості.

Проект завжди розуміється як певний менеджерський цикл:

- сформованих та співставлених з альтернативними цілей, конкретизації кінцевого результату та переліку досягнення (досвіду) соціальної служби;

- визначених для створення під проектні завдання спеціалізованих команд професіоналів і волонтерів або організаційних структур;

- розробка13 управлінських рішень, заходів щодо досягнення цілей (чому і як має бути зроблено; чому саме цій службі робота є під силу; сильні, слабкі сторони, ризик; конкуренти та партнери);

- розроблених та затверджених відповідних документів — планів, кошторисів, розрахунків використання ресурсів ( максимально, оптимально)

Структура проекту соціального спрямування (один і варіантів):

Назва проекту (від ідеї, яка прояснює основний намір).

Загальна оцінка соціальної проблеми.

Проблема (об’єкт та предмет проектного розгляду).

Потреба соціальної роботи.

Виконавець проекту та місце реалізації проекту.

Чому виконавцю під силу зазначена проблема.

Мета проекту.

Завдання проекту (терміни реалізації проекту та кількісні-якісні критерії оцінки результативності).

Зовнішнє середовище, яке впливає на проект або результати реалізації проектних цілей.

Сильні сторони проекту.

Складності та загрози проекту.

Перспективи розвитку проекту (після завершення зазначених термінів, ресурсів тощо).

Проектування в соціальній роботіце переважно індивідуалізована творчість соціального працівника, особистісний стиль, ідеологія менеджера соціальної роботи