Оформлення списку використаних джерел. Із метою уніфікації та обробки бібліографічної інформації введено систему умовно-розділових знаків:
Із метою уніфікації та обробки бібліографічної інформації введено систему умовно-розділових знаків:
· крапка і тире (. – ) – для відокремлення частин бібліографічного опису (перед місцем видання і кількістю сторінок при описі книги; перед роком, томом, випуском, сторінками при описі статті);
· двокрапка (:)– перед підзаголовком і назвою видавництва при описі книги;
· похила риска (/)– перед відомостями про авторство (колективи авторів, упорядники, редактори, редколегії, науково-видавничі установи);
· дві похилі риски (//)– перед відомостями про документ (твори, збірники, журнали, праці, матеріали статей);
· крапка з комою (;)– перед другим місцем видання; при перерахуванні в одному посиланні декількох робіт;
· кома (,) – перед роком видання при описі книги, між прізвищами авторів з ініціалами.
Прізвища та ініціали чотирьох авторів записуються в тому порядку, в якому вони вказані в джерелі. Якщо авторів є більше ніж чотири, то наводять прізвища та ініціали перших трьох і додають «та ін.» або відповідне слово скорочення іншими мовами.
Місце видання записують повністю, хоча допустимі скорочення: М. – Москва, К. – Київ, X. – Харків, Л. – Львів, СПб. – Санкт-Петербург (Л. – Ленінград), L,. – Лондон, N.Y. – Нью-Йорк. Якщо видання є у кількох містах, їх подають без скорочень і розділяють між собою крапкою з комою. Назви видавництв скорочують за певними правилами, наприклад. Вища шк., Наук. думка, Вид-во Львів. ун-ту, Изд-во Моск. ун-та.
Назви видавництв не слід брати в лапки.
Використовують прийняті скорочення назв журналів та інших періодичних видань.
Кількість сторінок позначають цифрою з літерою + крапка «С., с.» (укр., рос.), «Р., р.» (англ., франц., ісп.) або «., S. S.» (нім., польс.). Після цифри їх наводять малими літерами, а попереду цифр– великими. Замість слова “том” вживають скорочення “T.”, “Vol.”, “Bd.”.
Приклади оформлення бібліографічного опису наведено в додатку Д.
Додатки
Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.
Додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі з першої великої літери. Посередині рядка над заголовком великими літерами жирним шрифтом друкується слово «ДОДАТОК___» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, крім літер Г, Є, І. Ї. Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б і т.д.
РОЗДІЛ VI. ЛІТЕРАТУРНЕ ОФОРМЛЕННЯ
Особливу увагу при написанні наукової роботи (курсової) потрібно звертати на мову та стиль викладу матеріалу.
Для вираження логічних залежностей в мові є спеціальні функціонально-лексичні:
· засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, таким чином та ін.);
· заперечення (проте, тим часом, але, тоді як, тим не менше, аж ніяк);
· причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, внаслідок цього, крім того, до того ж);
· перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до.., звернімося до..., розгляньмо..., зупинимося на..., розглянувши, перейдемо до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...);
· підсумок, висновок (отже, таким чином, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок..., підсумовуючи, слід сказати...);
· засобами логічного зв'язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний та ін.);
· визначення логічних зв'язків між частинами висловлювань (можна навести результати..., як показав аналіз..., на підставі отриманих даних..., підсумовуючи сказане..., звідси випливає, що... та ін.).
Дієслово і дієслівні форми несуть у тексті особливе інформаційне навантаження. Автори наукових праць звичайно пишуть "проблема, яка розглядається", а не "проблема, яка розглянута".
У науковій мові дуже поширені вказівні займенники "цей", “той", "такий". Вони не тільки конкретизують предмет, а й визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад, "ці дані служать достатньою підставою для висновку...").
Займенники "щось", "дещо", "що-небудь" через неконкретність їх значення в тексті, як правило, не використовуються.
У науковій роботі використовують такі сполучники підрядності "завдяки тому, що", "тоді як", "тому що", "замість того щоб", "з огляду на те, що", "зважаючи на те, що", "внаслідок того, що", "після того, що", "в той час як" та ін. Особливо часто використовуються похідні прийменники "протягом", "відповідно до..,", "згідно з...", "у результаті", "на відміну від...", "поряд з...", "у зв'язку з..." та ін.
Безособові, неозначено-особові речення в тексті наукових робіт вживаються при описі фактів, явищ та процесів. Називні речення використовуються в назвах розділів, підрозділів і пунктів, у підписах під рисунками, діаграмами, ілюстраціями.
Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу, можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень ("за повідомленням", "за відомостями", "як свідчить", "на думку", "за даними", "на нашу думку" та ін.).
При згадуванні в тесті прізвищ(учених дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (К.Д. Ушинський, а не Ушинський К.Д.).
Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою особових дієслівних форм на -но і -то (одержано, вирішено, проаналізовано та ін.).
Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Стало неписаним правилом у роботі замість "я" використовувати "ми". Ставши фактом наукової мови, займенник "ми" зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, "на нашу думку". Проте нагромадження в тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому автори наукових праць використовують й інші звороти без цього займенника, зокрема конструкції з неозначено-особовими реченнями. Аналогічну функцію виконує речення з безособовими діє прислівними формами на -но і -то ("Розроблено комплексний підхід до вивчення...").
Подання текстового матеріалу
Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами. Наприклад: п'яти таблиць (не: 5 таблиць), на трьох зразках (не: на 3 зразках).
Складні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (такі числівники пишуться словами).
Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад, 7 л, 24 кг. Після скорочення "л", "кг" та ін. крапка не ставиться.
Якщо кілька чисел стоять у тексті один за одним, скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої Цифри. Наприклад, 3,14 та 25 кг.
Кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад: від п'ятдесяти гривень (род. відм.), шістдесяти бібліотекам (дав. відм.) та ін. У формах називного та знахідного відмінків числівники керують іменниками. Наприклад: є п'ятдесят (наз. відм.) публікацій (род. відм.), одержати п'ятдесят (знах. відм.) публікацій (род. відм.).
Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами подаються без нарощення (відмінкових закінчень), якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).
Прості та складні порядкові числівники пишуться словами. Наприклад: третій, тридцять четвертий, двісті шостий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт.
Числівники, що входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрами. Наприклад: 15-томне видання, 30-відсотковий обсяг.
Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення.
При запису після риски пишуть:
а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім "о" та "у") або на приголосний звук;
б) дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голосний "о" чи "у"– Наприклад: третя декада – 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день – 15-й день (не: 15-ий), тридцятих років – 30-х років (не: 30-их), десятого класу – 10-го класу (не: 10-о або 10-ого), у сьомому рядку – у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому).
При переліку кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад: товари 1 та 2-го сорту.
Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, відмінкові закінчення не ставляться. Наприклад: у розділі 3, на рис. 2.
Так само, без відмінкових закінчень, записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть, кварталів, томів видань. Наприклад: XXI століття (не: ХХІ-ше століття).
Для утворення скорочених слів використовуються три основних способи: 1) залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік – р.);
2) залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (рисунок – рис.);
3) пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет – ун-т).
Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються:
а) після перерахування (та ін. – та інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне);
б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняй);
в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст. ст. – століття, р. – рік, рр. – роки).
Є також такі загальноприйняті скорочення: т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н. е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінка, акад. – академік, доц. -доцент, проф. – професор).
Слова "та інші", "і таке інше" всередині речення не скорочуються. Не рекомендується скорочувати слова "так званий", "наприклад", "формула", "рівняння", "діаметр".
РОЗДІЛ VII. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Остаточний варіант написаної та відповідно оформленої курсової роботи подається керівнику не пізніше якза 10 днів до дня захисту. Керівник визначає ступінь готовності роботи, відповідність її вимогам і рекомендує допустити до захисту. Робота, що полягає доопрацюванню, повертається студенту і повинна бути здана повторно у тижневий термін.
У випадку невиконання чи несвоєчасного подання курсової роботи студент не допускається до захисту.
Робота не допускається до захисту і не зараховується у разі виявлення плагіату чи фальсифікації результатів дослідження.
Захист курсової роботи проходить відкрито перед комісією у складі трьох осіб за участю керівника курсової роботи. Склад комісії визначається кафедрою.
Графік захисту курсових робіт подається кафедрою та затверджується деканатом.
Курсова робота на день захисту повинна мати відгук викладача-керівника.
Захист включає:
1. Виступ студента (5-7 хвилин):
– обґрунтування теми;
– коротке повідомлення змісту роботи;
– ознайомлення з метою дослідження та його реалізацією;
– висновки і пропозиції студента.
2. Відповіді студента на запитання.
3. Виступ керівника.
4. Оцінка курсової роботи.
РОЗДІЛ VIII. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота з дисципліни «Методика професійного навчання: дидактичне проектування, основні технології навчання» оцінюється за 100 бальною шкалою відповідно критеріям:
1. Уміння поставити проблему та обґрунтувати її актуальність.
2. Рівень опрацювання теми, повнота її розкриття.
3. Повнота аналізу літературних джерел.
4. Методологічна грамотність.
5. Адекватність застосованих методів дослідження.
6. Якість інтерпретації та аналізу отриманих результатів.
7. Відповідність висновків гіпотезі та меті дослідження, коректність висновків.
8. Творчий підхід, самостійність, оригінальність в опрацюванні матеріалу.
9. Мовне оформлення та володіння стилем наукового викладу; коректність цитувань, оформлення бібліографії
10Правильність та акуратність оформлення курсової роботи .
11. Доповідь на захисті, її відповідність виконаній роботі та інформативність щодо отриманих результатів, культура мовлення.
12. Використання під час захисту засоби унаочнення та якість їх виконання.
13. Уміння відповідати на запитання.
Шкала оцінювання курсової роботи: національна та ECTS
| Загальна сума балів за курсову роботу | ОцінкаECTS | Оцінка за національною шкалою |
| 90 – 100 | А | відмінно |
| 82-89 | В | добре |
| 74-81 | С | |
| 64-73 | D | задовільно |
| 60-63 | Е | |
| 35-59 | FX | незадовільно з можливістю повторного виконання |
| 0-34 | F | незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
Оцінка “відмінно” виставляється за роботу, в якій використано літературу з даної теми, дано теоретичне обґрунтування теми, аналіз існуючого наукового досвіду з даного напряму, показано застосування пошукових методик у роботі з різними категоріями людей, узагальнюється і інтерпретується власний науковий доробок, який ілюструється в додатках, зроблені висновки та дані практичні рекомендації. Робота повинна бути вдало захищена, всі її етапи мають бути виконані у відповідний термін.
Оцінка “добре” виставляється за роботу, в якій ґрунтовна теоретична частина, проведене дослідження, але виявлений недостатній рівень творчого пошуку та індивідуального підходу у проведенні практичної частини, обсяг роботи з групою досліджуваних є невеликий, аналіз отриманих даних є недостатньо глибоким. При цьому використано традиційні, а не новаторські методи.
Оцінка “задовільно” виставляється, коли студент проявляє мало самостійності, опрацював недостатню кількість літератури, відсутній творчий пошук, висновки є неглибокими. Студент має труднощі у відстоюванні власної позиції при захисті курсової роботи.
Оцінка “незадовільно” виставляється тоді, коли у роботі наявні грубі помилки у формулюванні мети, завдання, об’єкту та предмету дослідження. Порушені принципи психологічного дослідження, використано лише одну методику і розмір групи дослідження необґрунтовано малий, відсутність опису та інтерпретації отриманих даних.
Таблиця розподілу балів
| № п/п | Назва підрозділу курсової роботи | Максимальна кількість балів |
| Вступ | ||
| Розділ І | ||
| Розділ ІІ | ||
| Висновки | ||
| Список використаних джерел | ||
| Самостійна експериментальна робота | ||
| Оформлення курсової роботи | ||
| Захист курсової роботи | ||
| Разом |
1. Максимальна кількість балів за «Вступ»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Актуальність теми дослідження, виокремлення дискусійних питань, що вимагають вирішення | ||
| Відповідність теми дослідження проблемам, які розглядає професійна педагогіка | ||
| Огляд нормативних документів з проблеми дослідження | ||
| Огляд літератури та інформаційної бази дослідження | ||
| Визначення проблеми | ||
| Об’єкт дослідження визначено чітко, коректно, згідно з темою дослідження | ||
| Предмет дослідження визначено чітко, коректно, згідно з темою дослідження | ||
| Мета дослідження визначено чітко, коректно, узгоджено з предметом дослідження | ||
| Завдання дослідження визначено чітко, коректно, згідно з темою дослідження | ||
| Методи дослідження | ||
| Разом |
2. Максимальна кількість балів за «Розділ І»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Опрацювання нормативно-правових актів з проблеми дослідження | ||
| Історико-педагогічний аспект проблеми | ||
| Аналіз провідних ідей та концепцій з проблеми дослідження, їх критичний аналіз, порівняння та власна точка зору | ||
| Визначення основних категорій | ||
| Сучасний стан проблеми дослідження | ||
| Науково-теоретичний рівень викладання змісту проблеми дослідження (чіткість, ясність, послідовність, лаконічність викладання матеріалу) | ||
| Самостійний і творчий підхід до аналізу проблеми, яка досліджується (наявність власної точки зору, висновків) | ||
| Теоретична обґрунтованість проблеми | ||
| Наявність лаконічних висновків до розділу | ||
| Наявність посилань на літературні джерела | ||
| Наявність додатків до розділу | ||
| Обсяг розділу – від 15 сторінок | ||
| Разом |
3. Максимальна кількість балів за «Розділ ІІ»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Аналіз засобів, технологій, методів і форм удосконалення певного аспекту навчально-виховного процесу у ПО | ||
| Аналіз педагогічного досвіду роботи з відповідної проблеми навчально-виховного закладу (окремого викладача) | ||
| Наявність власних пропозицій щодо вирішення проблеми | ||
| Наявність лаконічних висновків до розділу | ||
| Наявність посилань на літературні джерела | ||
| Наявність додатків до розділу | ||
| Обсяг розділу від 15 сторінок | ||
| Разом |
4. Максимальна кількість балів за «Висновки»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Аргументованість висновків та узагальнень | ||
| Самостійність висновків та узагальнень | ||
| Разом |
5. Максимальна кількість балів за «Список використаних джерел»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Назви праць мовою оригінала | ||
| Оформлення різних видів літературних джерел за чинними правилами | ||
| Кількість літературних джерел від 10, в тому числі наявність україномовних джерел | ||
| Наявність і правильність оформлення електронних ресурсів | ||
| Разом |
6. Максимальна кількість балів за «Самостійну експериментальну роботу»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Наявність гіпотези дослідження | ||
| Наявність елементів наукового пошуку, спрямованого на більш ефективне вирішення питань, які вивчаються | ||
| Аргументованість власних позицій | ||
| Послідовність проведення експериментального дослідження – констатуючий, формуючий та контрольний експерименти | ||
| Підготовка експерименту – розробка методичної документації | ||
| Організація та проведення експерименту | ||
| Обробка даних дослідження | ||
| Інтерпретація даних дослідження та формулювання висновків | ||
| Результати дослідження мають теоретичне чи практичне значення | ||
| Результати дослідження і пропозиції чітко сформульовані, належно обґрунтовані, мають науковий характер, практичне значення і є самостійним здобутком студента | ||
| Разом |
6. Максимальна кількість балів за «Оформлення курсової роботи
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Оформлення титульного аркуша | ||
| Оформлення листка-завдання до курсової роботи | ||
| Оформлення змісту | ||
| Оформлення цитат | ||
| Правильно розставлені сторінки | ||
| Оформлення розділів і підрозділів, таблиць, рисунків, формул, додатків | ||
| Оформлення тексту (абзаци, шрифт) | ||
| Оформлення посилань на літературу | ||
| Орфографічні помилки | ||
| Синтаксичні помилки | ||
| Разом |
7. Максимальна кількість балів за «Захист курсової роботи»
| № п/п | Критерії оцінювання | Максимальна кількість балів |
| Доповідь чи презентація курсової роботи (із застосуванням ІКТ) | ||
| Висловлення власних пропозицій та рекомендацій з проблеми дослідження | ||
| Відповіді на запитання | ||
| Разом |
РОЗДІЛ IX. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ «МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ: ДИДАКТИЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ, ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ»
Психологічні основи професійного навчання
1. Педагогічні основи професійної адаптації учнів на виробництві (студентів) у ПО
2. Мотиваційно-ціннісні відношення до майбутньої професійної діяльності
3. Формування в учнів (студентів) єдності суспільно значимих і особистісних мотивів до трудової діяльності
4. Суспільно-корисна праця та її роль у професійному становленні молоді
5. Використання українських національних трудових традицій у психологічній і практичній підготовці учнів (студентів) до праці
6. Психолого-педагогічні основи саморозвитку та самовиховання учнів (студентів)
7. Психологічні бар’єри у професійному самовизначенні особистості
8. Дослідження психологічних механізмів професійно-особистісного розвитку
9. Педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери учнів (студентів) ПЗО
10. Психологічні основи виховання
11. Психологічні основи професій
12. Основи психолого-педагогічної діагностики
13. Професійна та соціально-психологічна адаптація особистості у трудовому колективі
Виховання у професійній освіті (ПО)
14. Основи професійного виховання молоді
15. Зміст та принципи виховання у ПО
16. Сучасні технології виховання у ПО
17. Виховання творчої активності учнів (студентів) у ПО
18. Психологічні основи виховання та самовиховання
19. Виховання під час професійного навчання як процес цілеспрямованого розвитку та становлення особистості
20. Розумове виховання молоді
21. Основи правового виховання та правової освіти молоді
22. Виховання гуманних стосунків у підлітковому віці
23. Виховання культури спілкування старших підлітків
24. Виховання національної самосвідомості учнів (студентів) у ПО
25. Виховання особистості на засадах морально-християнських цінностей у ПО
26. Виховання у підлітків поваги до батьків засобами етнопедагогіки
27. Моральне виховання учнів (студентів) у ПО
28. Виховання громадянської зрілості та патріотизму у ПО
29. Формування духовності учнів (студентів) у ПО
30. Єдність навчання і виховання учнів (студентів) у ПО
31. Реалізація основних принципів виховання в професійному навчанні
32. Професійне виховання в процесі професійного навчання
33. Виховання в учнів (студентів) дбайливого ставлення до матеріальних цінностей
34. Екологічне виховання в процесі професійної підготовки учнів
35. Виховання в учнів (студентів) творчого ставлення до праці під час виробничого навчання та виробничої практики
36. Виховання технічної творчості учнів (студентів) під час професійного навчання
37. Роль суспільно-корисної, продуктивної праці в економічному вихованні учнів (студентів)
38. Економічне виховання учнів (студентів) у процесі професійного навчання
39. Виховання працьовитості і наполегливості учнів (студентів) під час теоретичного та виробничого
40. Виховання трудової активності учнів (студентів) у ПО
41. Виховання культури праці в процесі професійного навчання
42. Естетичне виховання учнів (студентів) у ПО
43. Виховання трудової дисципліни учнів (студентів) під час професійної підготовки
44. Спільна робота педагогічного колективу, сім’ї і громадськості у професійному вихованні учнів (студентів)
45. Виховання дисциплінованості та позитивного ставлення до навчальної діяльності
46. Педагогічні умови організації самовиховання студентської молоді
Питання розвитку особистості у професійному навчанні
47. Формування активної життєвої позиції, підприємництва в учнів (студентів) у процесі професійного навчання
48. Організаційно-дидактичні умови формування економічної культури учнів (студентів) у ПО
49. Комп’ютеризація в навчанні та її вплив на особистість
50. Розвиток пізнавальних та дослідницьких здібностей у процесі навчання
51. Основи професійно-трудової соціалізації особистості
52. Основні умови професійного становлення особистості
53. Дослідження основних етапів розвитку професіоналізму особистості
54. Професійно-важливі якості особистості
55. Основи професійно-особистісного розвитку фахівця
56. Основи становлення особистості у трудовому колективі
57. Діагностика розвитку особистісних якостей
58. Гуманізація педагогічного спілкування під час професійного виховання та навчання
59. Гуманізація взаємовідношень студентів і викладачів у позанавчальній діяльності
60. Засоби інтенсифікації процесу навчання у ПЗО
Зміст професійного навчання
61. Сучасні тенденції розвитку змісту професійної освіти
62. Науково-технічний прогрес і оновлення змісту професійної підготовки молоді у ПО (порівняльний аналіз і оцінка попередніх і чинних програм професійної підготовки).
63. Зміст підготовки кваліфікованих робітників у ПО
64. Основи стандартизації сучасної професійної освіти
65. Структура спеціальностей та освітніх рівнів у ПО
66. Особливості змісту професійного навчання у різних навчальних закладах ПО в Україні та за кордоном
67. Особливості ступеневої підготовки у ПО
68. Наступність у змісті та організації навчально-виробничих комплексів
69. Завдання і принципи професійної підготовки молоді у ПО
70. Теоретична та професійна підготовка учнів (студентів) у ПО
71. Співвідношення загальноосвітньої, загальнопрофесійної та спеціальної підготовки у сучасному змісті професійної освіти
72. Аналіз і оцінка програм професійної підготовки з погляду політехнічного принципу.
73. Реалізація в програмах ПО вимог щодо науковості змісту освіти.
74. Реалізація в програмах ПО вимог щодо систематичності змісту освіти.
75. Проектування змісту професійної освіти
76. Основи розробки моделі фахівця
77. Теоретичне обґрунтування навчально-методичного комплексу у ПО
78. Інтеграція теоретичного і виробничого навчання в процесі професійної підготовки фахівців у ПО
79. Особливості організації багатоступеневого навчання у вищому професійному училищі
Навчальний процес
80. Сучасні тенденції удосконалення процесу підготовки учнів (студентів) у ПО
81. Сутність та особливості організації процесу навчання у ПО
82. Методи навчання у ПО
83. Організаційні форми навчання у сучасному закладі професійно-технічної освіти
84. Застосування технічних засобів навчання у ПО
85. Зміст та особливості навчально-пізнавальної діяльності учнів (студентів) у ПО
86. Роль праці в пізнавальній діяльності учнів (студентів)
87. Формування наукового світогляду учнів (студентів) засобами теоретичного та практичного навчання у ПО.
88. Розвиток самостійності учнів (студентів) у процесі професійного навчання.
89. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів (студентів) при використанні різних організаційних форм навчання у ПО
90. Організація самостійної роботи учнів (студентів) у ПО
91. Формування умінь самоконтролю в процесі професійного навчання
92. Зміст і методи розвитку творчої активності учнів (студентів)
93. Тестування як один з методів оцінювання знань учнів (студентів)
94. Рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок учнів (студентів) у ПО
95. Розвиток технічної творчості учнів (студентів) під час професійного навчання
96. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів (студентів)
97. Наочність як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності у ПО
98. Розвиток технічного мислення учнів (студентів) у процесі професійного навчання
99. Формування конструктивно-творчої діяльності в процесі професійного навчання.
100. Активізація роботи щодо розвитку технічної творчості учнів (студентів) у ПО
101. Розвиток логічного мислення учнів (студентів) у професійному навчанні
102. Досвід позаурочної роботи з розвитку творчих здібностей учнів (студентів)
103. Підготовка учнів (студентів) до творчої праці в процесі дослідництва
104. Особливості педагогічного контролю засвоєння змісту освіти та оцінювання результатів освітнього процесу в ПО
105. Оцінювання знань і вмінь учнів (студентів) у процесі професійного навчання.
106. Особливості реалізації дидактичних принципів у процесі професійного навчання
107. Особливості педагогічного проектування процесу навчання у ПО
108. Основи проектування навчально-виховних ситуацій у ПО
109. Організація науково-дослідної діяльності у ПО
110. Дидактичні умови формування в учнів (студентів) інтересу до навчально-дослідницької роботи
111. Дидактичні умови ефективного використання комп'ютерів у самостійній роботі
112. Дидактична взаємодія викладачів і учнів (студентів) як фактор оптимізації процесу навчання
113. Діагностика ефективності навчального процесу у навчальних закладах ПО
114. Ергономічні основи навчального процесу в ПО