Л.А. Баренбойм затверджує, що основні здібності – звуковисотний слух і ритм.
ОГЛЯДОВІ ЛЕКЦІЇ
З методики музичного виховання
ЗМІСТ
Лекція 1: Музичне виховання за кордоном 4
Лекція 2: Структура музикальності дитини 6
Лекція 3: Види музичної діяльності дошкільників 9
Лекція 4: Характеристика методів і прийомів залучення дітей до музичного мистецтва 12
Лекція 5: Види і структура музичних занять з дітьми 15
Лекція 6: Структура і форма виявлення самостійної музичної діяльності дошкільників 20
Лекція 7: Особливості підготовки до свят на музичних заняттях 24
Лекція 8: Форми планування і обліку музичного виховання в дитячому садку 27
Лекція 9: Керівництво роботою з музичного виховання в ДНЗ 31
Лекція 10: Завдання, зміст і методи роботи методиста з музичного виховання дітей 33
Лекція 11: Роль музики в духовному розвитку особистості 38
Передмова
Навчальне видання створено з метою допомогти студентам спеціальності „Дошкільне виховання” підготуватися до комплексного державного іспиту за освітньо-кваліфікаційним рівнем „бакалавр” з методик дошкільного виховання.
Тематика оглядових лекцій пропонується відповідно пропозицій за результатами державних іспитів попередніх років.
Навчальне видання містить 11 лекцій, зміст яких відповідає питанням державного іспиту з методики музичного виховання дошкільників і охоплює стисло майже весь курс даної методики.
Студенти мають можливість звернутися до списку літератури, наведеному наприкінці видання, що допоможе їм більш детально опрацювати кожне з питань теми, спираючись на діючи програми виховання і навчання дітей дошкільного віку («Дитина», «Малятко», «Дитина в дошкільні роки»), навчально-методичну літературу, а також ознайомитися з публікаціями у фахових журналах і матеріалами науково-практичних конференцій з питань музичного виховання дошкільників.
Лекція 1: Музичне виховання за кордоном
Мета:висвітлити зарубіжний досвід музичного виховання дітей, зокрема, діяльність австрійського композитора Карла Орфа, його твір „Musikschulwerk”, оркестр дитячих музичних інструментів; охарактеризувати систему музичного виховання Золтана Кодая і Бели Бартока (Угорщина); досвід масового музичного виховання у Болгарії.
План:
1. Масове музичне виховання в Болгарії
2. Система музичного виховання в Угорщині
3. Діяльність композитора Карла Орфа (Австрія)
Найбільш характерні риси музичного виховання за кордоном: мета - сприяти всебічному формуванню особистості; музичне виховання повинне бути загальним; музичне виховання нерозривно пов'язано з життям країни; музика повинна «будити художників» в народних масах, що творчо сприймають і виконують музику.
Болгарія.Мета музичного виховання: засобами музики вирішувати загальні завдання виховання. Через формування навичок сприйняття і виконання музики, умінь «розбиратися» в ній формувати художні смаки, розвивати естетичні відчуття і потреби, розширювати загальну і музичну культуру.
Основний вид діяльності на заняттях - спів. Перехід від співу по слуху до співу по нотах відбувався на підставі застосування так званій «столбици» («драбинки») - методу, розробленому Борисом Трічковим. Перевага «столбици» в її наочності, в наданні можливості співати в зручній теситурі. «Столбица» знайомить з елементами музичної грамоти (побудова мажорної гамми).
Здійснюються такі форми діяльності, як імпровізація на музичних інструментах: ударні інструменти — болгарські (національні) і саморобні, створювані дітьми; металофони, національні духові (сопілки, дудки), деякі з них з хроматичним звучанням; фуруї (угорський народний інструмент); мелодика - невеликий інструмент типу акордеона. Оволодіння цими інструментами не вимагає великих зусиль, але це є ефективним шляхом залучення дітей до активної музичної діяльності.
Введення інструментів не знижує ролі хорового співу в музичному вихованні, але створює умови для більш швидкого розвитку музичного слуху, допомагає оволодінню музичною грамотою, а завдяки об'єднанню в ансамблі, оркестри — більш швидкому розвитку гармонійного і поліфонічного слуху.
Позитивну роль в постановці музичного виховання в країні відіграють підручники, методичне керівництво для вчителів, в яких розкриті найбільш важливі методичні питання, розроблені окремі теми.
Велика увага в Болгарії надається музичному вихованню через організацію хорової самодіяльності. Дитячий хор «Бадьора смена» (Бончо Миколайович Бончев). Функціонує багато інших дитячих хорів, організовуються самодіяльні дитячо-юнацькі хорові школи (по типу нашої дитячої хорової студії), що піднімають рівень не тільки хорової, але й загальномузичної культури.
Угорщина.Бела Барток і 3олтан Кодай зробили неоцінимий внесок у збереження угорської народної музики, в розвиток на її основі сучасної угорської музики. Головний шлях і зміст музичного виховання дітей Кодай бачив у навчанні «рідній мові», у введенні їх в «царство угорської народної пісні». Народна музика в тому або іншому вигляді входить у всі ланки музичної освіти: від дитячих садків до консерваторії. На принципах, розроблених 3. Кодаєм, побудована вся система музичного виховання в Угорщині. З раннього дитинства по цій системі учать своїх вихованців виховательки дитячих садків, що навчалися по ній в середніх і вищих учбових закладах, по ній ведеться робота у всіх класах школи, її вивчають в професійних учбових закладах. Така організація навчання виключає які б те ні було розриви і суперечності між окремими ланками учбово-виховного процесу. Звідси високий рівень засвоєння школярами програмного матеріалу, головним чином, в області співу і нотної грамоти, на яких, в основному, і будується вся робота. Звідси ж і головний недолік — певна обмеженість музичного виховання, слабка увага до формування спеціальних навичок сприйняття музики, незначне використовування музики інших країн і народів (як класичній, так і сучасній).
Величезна кількість різних невеликих брошур, призначених для учнів, складається із вправ, різного виду завдань (по оволодінню ступенями ладу, метроритмом). Деяка однобічність виражається в недостатній увазі до емоційної зацікавленості дітей. Крім того, такий зміст роботи вимагає великого учбового часу.
Щоденні мелодійні і ритмічні вправи (розроблені З. Кодаєм) впливають на центральну нервову систему і особливо на нервові центри кори головного мозку. Внаслідок цього більш високий рівень розвитку дітей виявляється не тільки в області музичних навичок, але взагалі вони володіють кращою здатністю реагувати. Їх повсякденна діяльність більш координована і відрізняється більшою швидкістю».
Унаслідок збудження музикою різних емоцій створюються певні настрої, а під впливом емоцій формується волі, розвивається сприйняття, увага, спостережливість, пам'ять, уява, мислення, тобто найважливіші якості особистості.
Музично-слуховий розвиток дітей в Угорщині проводиться за системою відносної сольмізації, в якій застосовуються умовні складові позначення і ручні знаки.
Німеччина.Популярна діяльність австрійського композитора Карла Орфа і створеного їм інституту в Зальцбурге. Головна мета – розвиток творчого потенціалу особистості. Музичне виховання здійснюється в системі К. Орфа в процесі так званого елементарного музичення. Суть цієї діяльності в синтезі музики з мовою, з її ритмічною і мелодійною стороною. Музика зв'язується також з рухом, пантомімою, театралізованою грою.
Керуючись теорією Е.-Ж. Далькроза, К. Орф розробив синтетичні форми музичення, поєднання співу і рухів, ритмизованного читання віршів і гри на інструментах. Він склав певну класифікацію музичних інструментів, включаючи навіть ксилофони і металофони, що лунають в різних регістрах (сопрано, альт, бас). З ударних рекомендує тамбурини, тарілки, трикутники, кастаньєти. Діти зображають «грім», «дощ», «спів птахів», «дзюрчання струмка», імпровізують, виконують на слух, по партитурі легкі п'єски, супроводжуючі спів або рух. Склав збірку, в якій широко використовуються народні пісні («Шульверк»).
Проте, у системі К. Орфа не одержує належного розвитку активне сприйняття музики, не розкривається зміст виховної роботи, її послідовність при введенні дітей в світ музики. Недостатньо простежується і динаміка формування співацьких навичок відповідно до основ співацької культури.
Лекція 2: Структура музикальності дитини
План:
1. Поняття музикальність
2. Вікові рівні музичного розвитку дітей
В процесі музичної діяльності дитина придбаває музичний досвід. Музичність – це комплекс, який містить способи засвоєння досвіду, а також здібності, виступаючі як результат засвоєння дітьми узагальнених способів музичної діяльності. Питання про музичність набуває особливе значення в дошкільному вихованні: якщо відразу віднести дитину до «музикальних» або «немузикальних», деякі діти майже не залучаються до музики, до світу прекрасного. Упускається можливість виховання естетичного відношення до оточуючого.
Музичність – складне поняття, що характеризується різним поєднанням окремих здібностей. Академік ^ Б.В. Асафьєв відзначав у одних хорошу музичну пам'ять, у інших – чуйність до музики, у третіх – наявність абсолютного слуху, у четвертих – нерозвинений слух, що поєднується деколи з глибоким і серйозним інтересом до музики.
Л.А. Баренбойм затверджує, що основні здібності – звуковисотний слух і ритм.
Звуковисотний слух включає мелодійний, гармонійний і поліфонічний слух. Мелодійний слух – це здатність сприймати, запам'ятовувати і по слуху відтворювати мелодію. Він виявляється у дітей дуже рано.
^ Гармонійний і поліфонічний слух розвивається значно пізніше.
Крім цього, існує абсолютний, а також відносний слух, який має особливе значення і піддається розвитку майже безмежно.
До складу музичності входить і внутрішній слух. Якщо у вузькому значенні слова він розуміється як здатність представити собі ритмічну або мелодійну сторону твору, то в широкому значенні – це здатність внутрішньо чути весь твір.
Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом ^ Б.М. Тепловим. Головна ознака музичності за Б.М. Тепловим – здатність емоційно озиватися на музику, співпереживати. Б.М. Теплов виділяє три основні музичні здібності:
1. Здатність емоційного переживання і розрізнення функцій ладів – відчуття ладу.
2. Здатність довільного користування слуховими уявленнями, що відображають рух мелодії.
3. Здатність активного (рухового) переживання музики, відчуття емоційної виразності її ритму, його точного відтворення – ритмічне відчуття.
За Б.М. Тепловим, музичність – це комплекс різноманітних здібностей, необхідних для будь-якої музичної діяльності, причому можуть успішно формуватися і окремі її види. Наприклад, займаючись ритмікою, діти значно краще вправляються у вдосконаленні відчуття ритму, а правильно організовані заняття співом завжди ведуть до розвитку звуковисотного слуху, відчуття ладу.
Окремі здібності доповнюють або компенсують одна одну; одні з них стають основними, ведучими, інші, вступаючи в контакт, виявляються вже по-новому.
Про музичність у дитини говорять інтерес до музики і достатньо розвинутий слух.Доказом служить дуже ранній вияв цих здібностей в поведінці дітей. Вже в перші місяці життя танцювальний наспів викликає у малюка веселий сміх, пожвавлення, виразну міміку, а некваплива, колискова пісня поступово заспокоює його.
Також рано виявляється і музичний слух. За даними вчених (М.Н. Борісової і І.Н. Нечаєвой), малюки вже на третьому місяці життя правильно реагують і відрізняють крайні звуки інтервалу октави, а до семи місяців багато хто здатний розрізнити тон і півтону.
Відчуття ладу і ритму у дітей через вікові психічні особливості виявляється не в рівному ступені. Їх емоційний відгук на забарвлення музики тривалий час має лише загальний характер. Пізніше виявляється уміння розрізняти мажор і мінор.