Одна з форм соціального забезпечення

I. Актуальність теми:

Ст. 1 Конституції України проголосила Україну правовою і соціальною державою, яка повинна визнавати та забезпечувати основні соціальні права людини і громадянина, а саме: право на працю, належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від установленої законом, на соціальний захист, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, на охо­рону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування та ін. У зв’язку з цим держава бере на себе зобов’язання захисти­те найбільш уразливі верстви населення, які з об’єктивних при­чин обмежені у здійсненні своїх прав і забезпеченні законних інтересів. Вивчення основ соціального захисту дуже важливо для формування правової культури майбутніх медичних сестер.

 

II Навчальна мета самостійної роботи:

Студент повинен знати:

· види соціального забезпечення;

· медичне обслуговування – одна із форм соціального забезпечення;

· види державних пенсій;

· допомога: поняття, види

Студент повиненвміти:

· використовувати Конституцію України як основний закон прямої дії;

· вміти характеризувати види державних пенсій;

· складати документи правового характеру;

· самостійно розв’язувати практичні правові ситуації,

 

III Матеріалі самостійної роботи

 

III.1. Базові знання, необхідні для вивчення тими

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни Знаті
Соціологія та медична соціологія     Основи сімейної медицини     Загальна психологія та міжособистісне спілкування     Основи мед сестринської справи   Соціологія здоров'я     Роль сімейної медичної сестри і правовому захисті сучасної сім'ї   Охорона здоров'я людини та роль і цьому процесі медичної сестри Етичний кодекс медичної сестри   Права та обов’язки медичної сестри

 

III.2. Зміст теми:

1. Право соціального захисту— це сукупність право­вих норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Основною складовою права соціального захисту є право соціального забезпечення.

2. Право соціального забезпечення — це сукупність пра­вових норм, які регулюють відносини у сфері матеріаль­ного забезпечення верств населення, окремих грома­дян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування або потре­бують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.

3. Здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

4. Охорона здоров’я– це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

5. Система охорони здоров’я передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини;

б) безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне сере­довище;

в) санітарно-епідеміологічне благополуччя території і населе­ного пункту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та від­починку;

ґ) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я;

д) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здо­ров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фак­тори ризику та їх ступінь;

с) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесен­ня пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров’я;

є) участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні гро­мадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

ж) можливість об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я;

з) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримі­нації, пов’язаних зі станом здоров’я;

и) відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;

і) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закла­дів та органів охорони здоров’я;

ї) можливість проведення незалежної медичної експертизи в разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування п в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я мо­жуть бути зачеплені загальновизнані права людини і громадянина

6. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на:

• медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини;

• одержання офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ – інфекції.

7. Громадянам України надається лікувально-профілактична до­помога поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науко­во-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охо­рони здоров’я, службою швидкої медичної допомоги, а також окре­мими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію.

8. Кожний пацієнт має право вільного вибору лікаря, якщо остан­ній може запропонувати свої послуги.

9. Медичні працівники зобов’язані подавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворюваннях. Ме­дична допомога забезпечується службою швидкої медичної допо­моги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодуванням витрат.

10. Законодавство України спрямоване на заохочення материнст­ві з боку держави. Охорона здоров’я матері та дитини забезпечу­ється організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та іншихконсультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів; наданням жінці відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страху­ванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини; виплатою у встановленому порядку допомоги у зв’язку з народ­женням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров’я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу зі збереженням середнього заробітку; поліпшенням і оздо­ровленням умов праці та побуту; усуненням негативних екологіч­них факторів; державною і громадською допомогою сім’ї та інши­ми заходами у порядку, встановленому законодавством України.

11. Дитиноювизнається особа віком до 18 років (повно­ліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

12. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ямполягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукуп­ного доходу сім'ї.

13. Малозабезпеченою сім'єювизнається сім'я, яка з по­важних або незалежних від неї причин має середньо­місячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

14. Прожитковий мінімум для сім ї — визначена для кожної сім'ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахо­ваних та затверджених відповідно до Закону України "Про про­житковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соці­альних і демографічних груп населення.