Підходи щодо визначення основних видів і форм педагогічного оцінювання. Педагогічне вимірювання та оцінювання.
Класифікувати види оцінювання можна за часом проведення, методами оцінювання, моделями оцінювання, походженням.
За часом проведення: - вхідне; - поточне; - підсумкове.
За методами оцінювання: - формальне; - неформальне.
За моделями: - відповідно до визначених критеріїв; - відповідно до норм; - оцінка розвитку, прогресу.
За походженням: - стандартизоване; - укладене вчителем; - автентичне. Стандартизоване оцінювання – це науково розроблене єдине для всієї освітньої системи. Необхідність в застосуванні такого виду оцінювання виникає, коли оцінюється велика кількість учнів та встановлення результатів має вирішальний характер. Оцінювання укладене вчителем дозволяє проаналізувати певний освітній етап (розділ, тему, урок) на локальному рівні. Автентичне оцінювання з’явилось як окремий вид наприкінці 20-го століття як альтернатива стандартизованому 21 оцінюванню. Акцентується на оцінюванні компетентностей. Це оцінювання зібраних, задокументованих фактів навчального поступу, які підтверджують практичне застосування набутих знань, вмінь та навичок.
Види та методи традиційного оцінювання В історії розвитку освіти виокремилися такі основні методи аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок: усна, письмова, графічна, практична перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження. Усна перевірка займає значне місце у навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що педагог ставить перед учнями запитання, вони мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів уміння мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу потребує від викладача значних зусиль і майстерності: уміння грамотно і логічно доцільно формулювати запитання, спонукати учнів до активного мислення, уважно слухати відповіді, об’єктивно оцінювати їх, враховувати індивідуальні особливості. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання навчального часу на заняттях. Письмова перевірка порівняно з усною більш ефективна, оскільки протягом певного часу можна одночасно перевірити рівень володіння знань, умінь та навичок усіх учнів академічної групи. Це сприяє підвищенню якості їх самостійної пізнавальної діяльності, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу. Викладач має готувати з кожної теми багатоваріантні завдання, аби забезпечити самостійність виконання. Тривалість таких робіт може бути різною (15–30 хвилин). Усі роботи викладач має ретельно перевіряти й об’єктивно оцінювати. Графічна перевірка спрямована на виявлення умінь і навичок учнів у процесі виконання ними різних видів графічних робіт: побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Така робота сприяє розвитку в учнів просторового мислення, оволодінню методами систематизації, узагальнення, моделювання опорних схем тощо. Практична перевірка тісно пов’язана із залученням учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряються вміння застосовувати знання на практиці, формувати уміння і навички. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль. Здійснюючи практичну перевірку, треба ретельно підходити до підготовки завдань, які б спонукали учнів до застосування знань у практиці. Важливо, щоб ці завдання мали чітку професійну спрямованість. Адже в кінцевому підсумку рівень професійної підготовки майбутніх фахівців визначається не лише теоретичними знаннями, а, передусім, вміннями і готовністю застосовувати їх у конкретній практичній діяльності. Визначаючи завдання для практичної перевірки, треба дбати про забезпечення умов для самостійної діяльності учасників оцінювання. Так звана колективна діяльність учнів над розв’язанням практичних завдань (один учень виконує завдання на дошці, а інші займаються переписуванням готових результатів) не дає бажаних результатів. Викладач має володіти повним спектром різноманітних методів аналізу й оцінювання навчальної діяльності учнів, творчо підходити до їх використання залежно від дидактичної мети, змісту навчального матеріалу, рівня навченості учнів і їх інтелектуального розвитку.