Утримання машинно-тракторного парку

Нормативний метод.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формуваннясобівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати нараховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок).

Основними прнципами системи нормативного обліку є :

- нормування витрат і обов’язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних норм і організаційних заходів;

-систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

- постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

- попередній контроль витрат на овнові первинних документів та фіксації відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

- завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

4. Котловий метод обліку витрат на виробництво використовують на деяких підприємствах, особливо з невеликим обсягом виробництва, з метою скорочення витрат обліку. За цим методом облік витрат ведуть по підприємству загалом, а собівартість виробів визначають за допомогою розподілу витрат між виробами пропорційно до планової чи нормативної собівартості продукції, ціни. Основним недоліком цього методу є недооцінювання значення достовірності складання калькуляцій і відсутність поточного контролю витрат за окремими виробами.

Метод директ-костингу.

Директ-костинг (калькулювання змінних витрат) –система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.

Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інший вид виробу. Непрямі витрати є накладними по відношенню до виробу.

Метод стандарт-кост.

Стандарт-кост є самостійним методом калькулювання собівартості одиниці продукції, в основі якого лежить облік стандартних витрат.

Стандарт-кост –зазделегідь визначені або передбачені кошторисами витрати на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковуються лише те,

що повинно відбутись, а не те, що відбулося; враховується не реальне, а належне, і обгрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке тверде запровадження норм витрат матеріалів, ернергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших витрат, пов’язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів.

За допомогою різних методів обліку витрат одержують різні вихідні дані для обчислення собівартості продукції. Такими даними є суми фактичних витрат за кожним об'єктом обліку. Метод визначення собівартості продукції обирають залежно від організації та технології виробництва й особливостей продукції. В усіх випадках спочатку обчислюють собівартість виду продукції, а потім собівартість її одиниці.

2. Облік допоміжних виробництв за видами. Обчислення собівартості робіт і послуг допоміжних виробництв.

Бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції в зв’язку із специфікою галузі має свої особливості. На підприємствах виділяють головні галузі, а також допоміжні, підсобні та обслуговуючі виробництва.

Головними є такі виробництва, продукція яких має найбільшу питому вагу в загальному об’ємі випуску товарної продукції господарства.

Допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуго­вуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам. До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо- і газопостачання, холодильні прилади (обладнання, устаткування).

Їх продукцією є роботи та послуги, спожиті в основних виробництвах.

Тобто, характерна особливість допоміжних виробництв полягає в тому, що метою їх діяльності є обслуговування інших галузей та виробництв.

Для обліку витрат на виробництво продукції використовують рахунок 23 Виробництво:

Рослинництво

Тваринництво

Промислове виробництво

234 Допоміжне виробництво

Утримання машинно-тракторного парку

236 Обслуговуючі та інші виробництва

Облік витрат, виконаних робіт і послуг допоміжними виробництвами ведуть на субрахунку 234 "Допоміжні виробництва".

За дебетом субрахунка відображують як прямі витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов'язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами.

За кредитом рахунка відображують вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг.

Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 "Допоміжні виробництва" має такі субрахунки другого порядку:

2341 "Ремонтні виробництва",

2342 "Автомобільний транспорт",

2343 "Енергетичні виробництва (господарства)",

2344 "Водопостачання",

2345 "Гужовий транспорт".

Облік витрат допоміжних виробництв здійснюють в розрізі законодавчо встановленої номенклатури статей витрат (відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств № 132):

Аналітичний облік витрат по рахунку 234 ведуть у Звіті про витрати та вихід продукції інших виробництв.

Регістром синтетичного обліку є Журнал-ордер № 5 В.

На субрахунку 2341 обліковують витрати ремонтно-механічних майстерень на ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, модернізацію, устаткування, техобслуговування, виготовлення запчастин, інструментів та інших виробів.

На субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт" обліковують витрати на утримання і експлуатацію вантажного автотранспорту, який перебуває на балансі підприємства.

На дебет субрахунка 2342 "Автомобільний транспорт" записують витрати на утримання і експлуатацію автомобільного транспорту, на кредит — списання витрат за споживачами послуг пропорційно до обсягу робіт у тонно-кілометрах за фактичною собівартістю. При цьому витрати на перевезення людей і за роботами спеціальних автомобілів відносять на відповідні об'єкти пропорційно до кількості машино-днів.

На субрахунку 2343 "Енергетичні виробництва (господарства)" окремо обліковують витрати на електро-, [тепло- і газопостачання, експлуатацію холодильного обладнання. До витрат енергетичних виробництв включають всі витрати, пов'язані з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом енергетичного господарства, а також витрати на передавання вироблюваної енергії споживачам (утримання і ремонт електромереж, паропроводів).

На субрахунку 2344 "Водопостачання" обліковують витрати на утримання і експлуатацію артезіанських свердловин, водозабірних вузлів, водогонів, внутрішніх мереж та іншого водопостачального устаткування, а також витрати на одержання води від сторонніх водопостачальних організацій. Витрати на утримання артезіанських свердловин, водозабірних пристроїв і водогонів, не пов'язаних із центральною водозабезпечувальною системою (обслуговування тваринницьких ферм, пасовищ та інших відокремлених об'єктів), відносять безпосередньо на витрати відповідного виробництва, яке використовує воду. На субрахунку 2344 не обчислюють витрати на утримання і експлуатацію водогонів та іншого устаткування на об'єктах водоспоживання, їх враховують у витратах відповідних виробництв і господарств.

На субрахунку 2345 "Гужовий транспорт" враховують витрати за всіма видами робочої худоби (дорослі коні, воли), за винятком витрат на вирощування молодняку.

Допоміжні виробництва – це виробництва, які допомагають під час основного процесу виготовлення продукції, забезпечуючи своє підприємство інструментами, транспортними та ремонтними послугами.

Фактичну собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначають щомісяця (виняток – транспортні роботи тракторів та послуги ЖТС, які калькулюють раз в кінці року). При цьому послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому, оцінюють тільки за плановою собівартістю і не корегують. (ст.. 7.2. Методичних рекомендацій № 132)

Аналітичні рахунки допоміжних виробництв закривають в такій послідовності:

1. об’єкти газо-, тепло-, електро-, водопостачання;

2. ремонтна майстерня;

3. холодильні установи;

4. вантажний автотранспорт;

5. гужовий транспорт;

6. машинно-тракторний парк.

Об’єкти тепло-, водо-, електропостачання

(ст. 7.3.-7.6. Метод. рекомендацій № 132)

У тепловому господарстві:

10 ГКал = сума витрат по виробництву, придбанню та передачі споживачам

теплової енергії___________________________________________

на загальну кількість теплової енергії (без урахування енергії, що

використана на власні потреби котельні, та втрат в її мережі)

В газовому господарстві:

1 м ³ = сума витрат по газопостачанню

на загальну кількість газу

В електрогосподарстві:

10 кВт/год = сума витрат по виробництву, придбанню та передачі

споживачам електроенергії__________________________

на загальну кількість енергії (без урахування енергії, що

використана на власні потреби та втрат в її мережі)

Водопостачання (насосна станція):

1 м³ води = сума витрат по водопостачанню

на загальну кількість одержаної води

Ремонтно-технічна майстерня

(ст. 7.7. Метод. рекомендацій № 132)

Витрати реммайстерні відображають за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень). Загально виробничі витрати розподіляють пропорційно до нарахованої прямої оплати праці.

Фактична собівартість виконаних робіт в реммайстерні визначається щомісяця та відповідає загальній сумі прямих витрат на проведення ремонту за вирахуванням знятих вузлів (деталей).

Фактична собівартість щомісяця списується на споживачів послуг.

Наприклад,

Розподіл електроенергії:

Газ-53 150,00 51,00

ЗІЛ- 131 200,00 69,00

Разом 350,00 120,00 К-т= 120/350 = 0,342857

Розподіл амортизації:

Газ-53 150,00 21,00

ЗІЛ- 131 200,00 29,00

Разом 350,00 50,00 К-т= 50/350 = 0,142857

Вантажний автотранспорт

(ст. 7.9. МР № 132)

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а робота спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом – в машино-годинах, кількість яких в кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

ФС 1 машино-дня = всі витрати на утримання вантажного автотранспорту

кількість машино-днів (за вирахуванням машино-днів на

самообслуговуванні)

ФС 1 т-км = всі витрати на утримання автотранспорту – вартість машино-днів

виконаних спецавтомобілями чи на перевезенні людей

кількість тонно-км

Наприклад, витрати по автотранспорту становлять 60000 грн. Автотранспортом виконано 123500 т-км, відпрацьовано 9140 машино-днів, в тому числі, спец автомобілями – 1000, на перевезенні працівників – 500, на самообслуговуванні – 300 машино-днів. Планова собівартість 1 машино-дня = 0,5 грн.

Необхідно обчислити фактичну собівартість 1 т-км.

Розв’язок:

1. визначається собівартість 1 машино-дня :

= 60000 грн = 6,79 грн

9140-300

2. визначається вартість машино-днів, виконаних спецавтомобілями та на перевезенні людей:

= (1000 + 500) х 6,79 = 10185 грн

3. визначається фактична собівартість 1 т-км:

= 60000 – 10185 = 0,4 грн

планова собівартість = 0,5 грн

фактична собівартість = 0,4 грн

калькуляційна різниця = 0,1

Жива тяглова сила

(ст. 7.10. МР № 132)

Калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг ЖТС роблять не щомісяця, а тільки наприкінці року, після калькулювання собівартості продукції рослинництва.

ЖТС не лише надає послуги з перевезення, від неї ще й отримують приплід.

ФС 1 кормо-дня = усі витрати на утримання ЖТС

кількість кормо-днів

ФС 1 голови приплоду = 60 х ФС 1 кормо-дня

ФС 1 робочого коне-дня = усі витрати на утримання ЖТС – вартість приплоду

– вартість побічної продукції___________________

кількість робочих коне-днів

Наприклад,

Витрати на утримання коней становлять 19800 грн, кількість кормо-днів – 3452 грн. За рік відпрацьовано 755 коне-днів, отримано 4 голови приплоду. Вартість побічної продукції дорівнює 418 грн.

Обчислити фактичну собівартість 1 голови приплоду, 1 робочого коне-дня.

ФС 1 кормо-дня = 19800 грн = 5,74 грн

ФС 1 голови приплоду = 60 х 5,74 = 344,4 грн

ФС 1 робочого коне-дня = 19800 – 418 – (344,4 х 4) = 18004, 4 = 23,85 грн

755 755

3. Облік витрат та виходу продукції рослинництва. Обчислення собівартості продукції рослинництва.

Записи про витрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Їх можна поділити на п’ять груп:

1) по обліку витрат праці;

2) по обліку предметів праці (витрати матеріальних цінностей);

3) по обліку засобів праці (амортизація основних засобів);

4) по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями;

5) по обліку виходу продукції.

Документи по обліку витрат праці відображають проведені трудові витрати на виконання конкретних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур і нараховану за це оплату. Такими документами є: табель обліку робочого часу, книжка бригадира по обліку праці і виконаних робіт, обліковий листок тракториста-машиніста, обліковий листок праці і виконаних робіт.

Документи по обліку предметів праці під­тверджують витрачання в рослинництві різних матеріальних цінностей: насіння, добрив, мало­цінних предметів тощо. Для цього складають такі документи: акт на витрату насіння і садив­ного матеріалу (форма № 119) - списання на посів насіння і садивного матеріалу; акт про ви­користання мінеральних, органічних і бактері­ологічних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів (форма № 118) - списання внесених добрив, отрутохімікатів і гербіцидів; акт на списання ви­робничого та господарського інвентаря, мало­цінних та швидкозношуваних предметів (форма № 126) - списання дрібного інвентаря, мало­цінних та швидкозношуваних предметів. Дані цих документів систематизують у звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121), з якого проводять записи у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.

Документи по обліку засобів праці фіксу­ють витрати в рослинництві по використанню основних засобів шляхом нарахування амортизації.

Документи по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та орга­нізаціями, фіксують вартість таких робіт і по­слуг. Це рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт. На підставі цих документів відображають витрати по конкретних об'єктах обліку рослинництва.

Оприбуткування урожаю від зернових, олійних та інших культур відображують у Реєстрі відправки зерна та іншої продукції з поля, Реєстрі приймання зерна та іншої продукції, Путівках на вивезення продукції чи Талонах. Розрахунок обсягу одержаного зерна кукурудзи проводять в Реєстрі переведення качанів кукурудзи повної стиглості в зерно. Урожай технічних культур, картоплі, овочів, плодів, ягід, кормових коренеплодів, баштанних, горіхоплідних культур відображують у Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції й Щоденнику надходження продукції садівництва. Грубі та соковиті корми оприбутковуються на підставі Акта приймання грубих і соковитих кормів та Акта на оприбуткування пасовищних кормів. Для відображення в обліку сортових якостей продукції разом із документами на оприбуткування урожаю складають сортове свідоцтво. Дані первинних документів про кількість одержаного урожаю в розрізі культур, сортів і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах (відомостях руху, журналах вагаря, звітах про рух матеріальних цінностей та ін.), які є підставою для записів до регістрів аналітичного обліку.

Інформацію з документів по виходу продукції включають у звіт про рух матеріальних цінностей і записують у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.

Аналітичний облік в рослинництві ведуть по об'єктах, якими є сільськогосподарські культу­ри (групи культур), роботи, внутрігосподарські підрозділи тощо. Об'єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.

Аналітичні рахунки відкривають у Звіті про витрати та вихід продукції рослинництва або книзі обліку виробництва. Витра­ти обліковують за місяць та наростаючим під­сумком з початку року.

Облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», субраху­нок 231 «Рослинництво». Це активний кальку­ляційний рахунок, по дебету якого відобража­ють витрати на виробництво, а по кредиту -вихід продукції (табл.).

За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарсь­кої продукції, за кредитом — вибуття сільськогосподарської про­дукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від вла­сних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для ін­шого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виро­бництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годі­влі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадко­вого матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського вироб­ництва ведеться за видами продукції.

Кореспонденція рахунків по обліку виробництва продукції рослинництва

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахун­ки). Готову продукцію оприбутковують з креди­ту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 «Продукція сільськогосподарського виробни­цтва». Продукція оприбутковується протягом року по плановій собівартості, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична со­бівартість була менша за планову, то сторнуєть­ся дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму пере­вищення. А коли фактична собівартість була більшою за планову, то робиться запис по дебе­ту 27 і кредиту 23 рахунку на суму, яка зрівняє планову собівартість з фактичною.

Об’єктами калькуляції собівартості в рослинництві є основна та суміжна продукції.

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва виконуються підготовчі роботи, призначення яких полягає в обчисленні суми витрат на виробництво окремих видів продукції рослинництва, а саме:

1. перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків;

2. уточнити, чи повністю включені до витрат під врожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва,

3. перевірити повноту оприбуткування продукції.

Відповідно до ст. 8.1 Методичних рекомендацій № 132 при розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості конкретного виду продукції, важливо правильно визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості. Умовно цей момент позначають „франко”.

Виробнича собівартість продукції за видами с.-г. культур визначається:

А) зерна, насіння соняшнику – франко - місце зберігання (включаючи витрати на доочищення і сушіння);

Б) соломи, сіна – франко – скирта або інше місце зберігання;

В) цукрові буряки, картопля, баштанні, овочі, коренеплоди – франко – поле або інше місце зберігання;

Г) парниково-тепличні овочі, плоди, ягоди – франко – пункт приймання;

Д) зелена маса на силос – франко – місце силосування;

Е) зелена маса на корм – франко – місце споживання.

Наступні витрати на виконання операцій по підготовці продукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

По культурах, по яких одержують один вид продукції (без побічної), собівартість визначають діленням витрат по вирощуванню культури на валовий вихід (кількість) продукції.

При наявності побічної продукції її вартість віднімається від загальної суми витрат по вирощуванню відповідної культури (групи культур). Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної продукції. (ст. 8.2.)

При отриманні основної і супутньої продукції (декількох видів продукції) витрати між ними розподіляються шляхом використання перевідних коефіцієнтів або цін реалізації.

Розглянемо порядок калькулювання окремих видів продукції рослинництва.

Зернова продукція

(ст. 8.3 Методичних рекомендацій № 132)

Об’єктами обчислення собівартості продукції зернових культур є зерно (основна продукція) і солома (побічна продукція). Вартість соломи визначається виходячи з розрахунково-планових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування тощо. Тобто вартість 1 ц соломи може бути визначена заздалегідь у конкретній сумі або вирахувана шляхом підрахунку прямих витрат на заготівлю соломи.

При калькулюванні собівартості зерна підраховують витрати на вирощування і збирання зернових культур, включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року. Від загальної суми витрат віднімають вартість соломи, а решту розподіляють між зерно і зерно відходами пропорційно питомій вазі вмісту зерна у зерновідходах.

Якщо зерновідходів немає, то при калькулюванні від загальної суми витрат на вирощування та збирання зернових культур віднімають вартість соломи, а решту витрат ділять на вагу отриманого зерна.

Наприклад, господарство одержало від урожаю 10000 ц зерна пшениці озимої і 500 ц зернових відходів. За даними лабораторного аналізу вміст зерна в них складає 40 %. Витрати поданій культурі становлять 306000 грн без вартості соломи.

Розв’язок:

-переводять зерно і зерно відходи у повноцінне зерно:

10000 ц + 500 ц х 0,4 = 10200 ц

-розподіляють витрати між зерном та зерновідходами:

306000 грн : 10200 ц х 10000 ц = 300000 грн по зерну,

306000 грн : 10200 ц х 200 ц = 6000 грн по зерновідходах

-ФС 1 ц зерна = 300000 грн / 10000 ц = 30 грн

ФС 1 ц зерновідходів = 6000 грн / 500 ц = 12 грн.

У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і ІІ репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1 ц насіння визначається діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи = витрати на вирощування і збирання

продукції (без вартості кукурудзиня)

маса сухого зерна повної стиглості

Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з врахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 %).

Відповідно до ст. 8.4. Методичних рекомендацій № 132

Собівартість 1 ц цукрових буряків (фабричних)

= загальна сума витрат на їх вирощування і збирання

(без вартості гички)___________________________

фізична маса буряків

Собівартість 1 ц цукрових буряків (маточних)

= загальна сума витрат на їх вирощування і збирання - вартість гички – вартість забракованих буряків + витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році___________________________________________________

кількість центнерів буряків, закладених в кагати

Наприклад, валовий збір цукрових буряків – 50000 ц; загальні витрати на їх вирощування – 400000 грн. Валовий збір гички – 1250 ц, витрати на її збирання і транспортування – 300 грн. Обчислити собівартість 1 ц буряків та 1 ц гички.

Собівартість 1 ц цукр. буряків = 400000 – 300 = 7,99 грн

Собівартість 1 ц гички = 300 = 0,24 грн

Відповідно до ст. 8.8. Методичних рекомендацій № 132

Собівартість 1 ц картоплі= загальна сума витрат на її вирощування і збирання

(без вартості картоплі, що згодована худобі)_____________

фізична маса картоплі

Відповідно до ст. 8.9. Методичних рекомендацій № 132 для визначення собівартості продукції овочівництва, садівництва та ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається вартість побічної продукції. При потребі визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц продукції = сума витрат

кількість продукції

4. Облік витрат та виходу продукції тваринництва. Обчислення собівартості продукції тваринництва.

Записи про витрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Їх можна поділити на п’ять груп:

1) по обліку витрат праці;

2) по обліку предметів праці (витрати матеріальних цінностей);

3) по обліку засобів праці (амортизація основних засобів);

4) по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями;

5) по обліку виходу продукції.

Записи про витрати та вихід продукції тваринництва здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Для обліку витрат праці складають розрахунок нарахування заробітної пла­ти (оплати праці) працівникам тваринництва (форма № 69). Для цього використовують доку­менти, в яких обліковується вихід продукції: журнал обліку надою молока, акт на оприбутку­вання приплоду тварин, відомість зважування тварин та інші.

Виконання ремонтних робіт у тваринництві оформляється нарядами на відрядну роботу (форма № 70 і № 70а). При почасовій оплаті праці — складають табель обліку робочого часу (форма № 64).

Основним видом матеріальних витрат є кор­ми. Їх списують по відомості витрат кормів. Для зведеного обліку витрат кормів по видах тварин на фермі ведуть журнал обліку витрати кормів. Наявність кормів у господарстві і їх рух обліковують у Журналі обліку кормів.

Витрачання інших матеріальних цінностей оформляють в установленому порядку лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей (форма № 117), накладними (форма № 87) та іншими видатковими документами.

Витрати засобів праці фіксують в документах по нарахуванню амортизації основних засобів, що складаються у встановленому порядку.

Витрати по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та орга­нізаціями, відображають на підставі рахунків, актів на приймання виконаних робіт тощо.

Для оприбуткування продукції тваринницт­ва використовують ряд документів. Їх можна поділити на дві групи:

1) документи па оприбут­кування готової продукції, процес виробництва якої закінчено і вона оприбуткована в дебет ра­хунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (молоко, яйця, мед та інше);

2) до­кументи на оприбуткування приросту живої маси та приплоду тварин, що оприбутковується в дебет рахунку 21 «Поточні біологічні активи» і яка існує тільки у вигляді живих тварин.

До першої групи документів відносяться: журнал обліку надою молока (форма № 112) — для оприбуткування молока від надою, акт на­стригу і приймання вовни (форма № 115) — для оприбуткування вовни від овець, щоденник над­ходження сільськогосподарської продукції (фор­ма №81) - для оприбуткування яєць, меду, риби тощо. До другої групи документів відно­сяться: акт на оприбуткування приплоду тварин (форма № 95), накопичувальний акт на опри­буткування приплоду звірів (форма № 96) — на оприбуткування приплоду, відомість зважуван­ня тварин (форма № 98) — на оприбуткування приросту тварин, акт виводу і сортування добо­вого молодняка птиці (форма № 106) — на оп­рибуткування птиці від інкубатора. Інформацію з документів першої групи вклю­чають у звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121), аз другої групи — у звіт про рух тварин і птиці на фермі (форма № 102).

Аналітичний облік у тваринництві ведуть по об'єктах, якими є конкретні статево-вікові гру­пи тварин і птиці. У кожному підприємстві пе­релік об'єктів по тваринництву конкретизують залежно від умов господарювання.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничо­му звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції — по її назві за кількістю та сумою.

У виробничому звіті відображають витрати і вихід продукції за місяць за наростаючим підсумком з початку року. Витрати показують за елементами з кредиту кореспондуючих ра­хунків.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують раху­нок 23 «Виробництво», субрахунок 232 «Тва­ринництво». Це активний калькуляційний раху­нок, по дебету якого відображають витрати на виробництво, а по кредиту — вихід продукції.

Продукція тваринництва оприбутковується протягом року по плановій собівартості, яка ко­регується в кінці року до фактичної.

Кореспонденція рахунків по обліку виробництва продукції тваринництва

Обчислення собівартості продукції тваринництва розпочинають після закриття субрахунку „Рослинництво” рахунку 23 „Виробництво” і списання на тваринництво різниці у собівартості кормів, згодованих тваринам з урожаю звітного року. До цього часу повинні бути закриті субрахунки рахунка 23 з обліку допоміжних виробництв та розподілу загальновиробничих витрат, які обліковуються на рахунку 91, а також зроблені відповідні записи за субрахунком „Тваринництво” рах. 23.

Перед обчисленням фактичної собівартості продукції тваринництва проводять підготовчі роботи:

1. необхідно нарахувати працівникам тваринництва всі види премій і доплат та включити їх суми до витрат виробництва відповідних галузей тваринництва;

2. розподіляють витрати з утримання кормоцехів між окремими групами тварин пропорційно фізичній масі витрачених кормів, приготовлених у кормоцехах. Ці витрати включають до витрат виробництва за статтею „Корми”;

3. списують та включають до складу витрат тваринництва відповідну частину витрат на спорудження та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших тимчасових споруд для тварин. Якщо у літніх таборах утримується декілька видів тварин, то витрати, які припадають на даний рік, слід розподіляти між видами чи групами тварин пропорційно до займаємої площі або кількості поголів’я тварин.

Побічна продукція тваринництва – гній – не калькулюється, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його придбання та доставки до місця зберігання. (ст. 9.2. Метод. рекомендацій № 132)

Іншу побічну продукцію тваринництва (вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, шкури загиблих тварин, м’ясо забитих звірів, молоко овець та інше) оцінюють за цінами можливої реалізації або іншого використання.

Розглянемо порядок визначення собівартості продукції по основаних галузях тваринництва.

Молочне скотарство(ст. 9.3.-9.6. Методичних рекомендацій № 132).

В молочному скотарстві об’єктами обчислення собівартості є: по основному стаду – молоко і приплід, по вирощуванню та відгодівлі тварин – приріст живої маси та жива маса тварин.

Основне стадо: при калькуляції продукції від загальної суми витрат по конкретному об’єкту обліку віднімається вартість побічної продукції, а решта розподіляється між молоком і приплодом.

ФС 1 голови приплоду = 60 кормо-днів утримання корови.

ФС 1 кормо-дня = усі витрати на утримання основного стада корів

кількість кормо-днів

ФС 1 ц молока = усі витрати на утримання основного стада корів – вартість

приплоду – вартість побічної продукції_________________

кількість ц одержаного молока

Планову собівартість продукції молочного скотарства доводять до фактичної шляхом списання калькуляційних різниць. Їх відносять в дебет рахунку 90 „Собівартість реалізації” відповідно кількості реалізованого молока, а також в дебет рахунку 23 „Виробництво” по молоку, яке використане на випоювання телят та інших видів худоби або перероблене на власних допоміжних промислових підприємствах.

По вирощуванню та відгодівлі тварин визначають собівартість 1 ц приросту живої маси та 1 ц живої маси поголів’я худоби.

ФС 1 ц приросту = загальна сума витрат на утримання поголів’я відповідної

групи тварин – вартість побічної продукції____________

кількість центнерів приросту живої маси

Приріст живої маси = М_к + М_в – М_н – М_{п ,}

де М_к – маса поголів’я на кінець року,

М_в – маса поголів’я, яке вибуло за рік,

М_н – маса поголів’я, яке надійшло за рік,

М_п – маса поголів’я, яке було на початок року.

ФС 1 ц живої маси = загальна сума витрат на вирощування тварин – вартість побічної продукції + балансова вартість тварин на початок року + вартість тварин, надійшли в господарство + вартість приплоду – вартість загиблих тварин__________

жива маси залишку тварин на кінець року + жива маса поголів’я, яке вибуло протягом року (без маси падежу)

Свинарство(ст. 9.10. Методичних рекомендацій № 132).

ФС 1 ц приросту = загальна сума витрат на утримання відповідної

групи тварин – вартість побічної продукції____________

кількість центнерів приросту живої маси при

відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду)

Приріст живої маси = Жива маса поросят під свиноматками на кінець звітного періоду + маса падежу + інше вибуття – жива маса тварин на початок – маса приплоду.

Вівчарство(ст. 9.12. Методичних рекомендацій № 132).

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняку овець становлять собівартість продукції. ЇЇ розподіляють між видами основної та побічної продукції.

Основна продукція – вовна, приріст живої маси, приплід.

Побічна продукція – молоко і шкури загиблих тварин, які оцінені за реалізаційними цінами; гній – за плановими цінами.

Із загальної суми витрат на приплід відносять: 12 % - при розведенні романівської породи, 15 % - каракульської породи, всі інші – 10 %.

Всі інші витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляють між вовною (1 ц вовни прирівнюють до 5 од.) і приростом живої маси (1 ц якого приймають за одиницю). Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносять безпосередньо на собівартість вовни.

Собівартість 1 голови приплоду = Витрати на приплід

Кількість голів приплоду

Птахівництво(ст. 9.16. Методичних рекомендацій № 132).

Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. Обчислюється собівартість 1 тис. яєць основного стада птиці та 1 ц приросту живої маси молодняку.

Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності – за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняку птиці.

5. Калькуляція собівартості продукції промислових виробництв. Облік готової продукції.

В промислових виробництвах фактична собівартість визначається на умовах франко-склад.

У плодоовочеконсервному виробництві обчислюють собівартість кожного виду продукції. Витрати, що прямо відносяться на собівартість: вартість перероблених овочів і фруктів (без вартості відходів за цінами можливого їх використання), вартість інших компонентів (оцет, спеції, сіль), оплата праці, відрахування на соціальні заходи. Витрати, що прямо не відносяться на собівартість продукції, розподіляються між окремими її видами пропорційно кількості вироблених банок.

Собівартість одиниці = Загальні витрати (за мінусом відходів)

Кількість одержаної продукції

Виноробні виробництва:

Собівартість одиниці = Витрати на виготовлення продукції (без вартості

відходів за реалізаційними цінами)____________

Кількість готової продукції

Непрямі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до кількості.

Підприємства по переробці і приготуванню кормів розраховують собівартість кожного виду одержаної продукції. Для цього вартість переробленої маси і добавок відносять прямо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати розподіляються пропорційно масі переробленої сировини.

Хлібопекарне виробництво - витрати відносять на виробництво певного виду продукції, а непрямі витрати розподіляють між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

Собівартість продукції переробки молока (вершки, сметана, масло) =

= витрати на виробництво конкретного виду продукції – вартість побічної

продукції за цінами реалізації_____________________________________

масу виробленої продукції

Непрямі витрати розподіляються пропорційно виручці від реалізації.

Пункт забою худоби:

Собівартість м’яса = вартість тварин + витрати на забій – вартість побічної

продукції ______________________________________

кількість одержаного м’яса

Цегельне виробництво:

Собівартість 1000 цегли = витрати і вартість побічної продукції х 1000

Кількість штук цегли

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції призначено активний, балансовий рахунок 26 " Готова продукція".

По дебету відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю.

По кредиту відображається вибуття готової продукції.

Аналітичний облік продукції ведеться за видами продукції.

Відображення на бухгалтерських рахунках готової продукції

Питання для самоконтролю:

1. Які питання вирішує облік виробничої діяльності ?

2. З чим пов’язаний поділ витрат на ті, що включаються до собівартості продукції і ті, що відносяться до витрат звітного періоду ?

3. Які витрати відносяться до основних виробничих витрат ?

4. З чим пов’язаний поділ витрат на прямі та непрямі ?

5. Які ви знаєте методи обліку витрат ? Охарактеризуйте їх.

6. Які виробництва належать до допоміжних ? Наведіть приклади.

7. Охарактеризуйте рахунок призначений для обліку витрат в допоміжних виробництвах. Вкажіть види субрахунків та аналітичних рахунків.

8. Назвіть та охарактеризуйте статті обліку витрат в допоміжних виробництвах.

9. Як обчислити фактичну собівартість одиниці наданих послуг тепло-, водо-, електропостачання ?

10. Як обчислити фактичну собівартість проведених ремонтів в ремонтній майстерні ? Як розподілити загальновиробничі витрати між проведеними ремонтами в ремонтній майстерні ?

11. Як визначити фактичну собівартість наданих послуг вантажним транспортом ?

12. Як визначити фактичну собівартість 1 робочого дня живої тяглової сили та 1 голови приплоду ?

1. Розкрийте суть поняття „франко”. Наведіть приклади.

2. Які підготовчі роботи проводять перед обчисленням собівартості продукції рослинництва ?

3. Як визначити фактичну собівартість зернової продукції /зерна, зерновідходів/ ?

4. Як визначити фактичну собівартість цукрових буряків ?

5. Як визначити фактичну собівартість картоплі ?

6. Як визначити фактичну собівартість продукції садівництва ?

7. Які підготовчі роботи проводять перед обчисленням фактичної собівартості продукції тваринництва ?

8. Що є основною продукцією в молочному скотарстві ? Як визначити фактичну собівартість 1 голови приплоду та 1 ц молока ?

9. Що є основною продукцією в м’ясному скотарстві ? Як визначити фактичну собівартість 1 ц приросту та 1 ц живої ваги ?

10. Як визначити фактичну собівартість готової продукції вівчарства /вовна, приплід, приріст живої маси / ?

11. Як визначити фактичну собівартість одиниці продукції промислових виробництв ? Як здійснюють розподіл загально виробничих витрат ?

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• Далее ⇒