Часткова ринкова рівновага: поняття та моделі встановлення

Теорії попиту і пропозиції мають певне самостійне значення, проте в більшості випадків вони розглядаються разом, оскільки є частинами загальної концепції ринкової рівноваги.

На думку А. Маршалла, незважаючи на значні відмінності в деталях, майже всі економічні проблеми мають одну й ту саму суть – це необхідність врівноваження попиту та пропозиції.

Якщо на одному графіку зобразити попит і пропозицію товару, то можна побачити, що ці графіки перетинаються в одній точці, яка називається точкою ринкової рівноваги(market equilibrium), рис. 11.Позначається вона літерою Е (від лат. еquіlіbrіum –рівновага). Ціна, за якої попит дорівнює пропозиції, називається рівноважною ціною(equilibrium price) (РЕ). Кількість товару, за якої урівноважуються попит і пропозиція, називається рівноважним обсягом виробництва(equilibrium quantity)(QE).

 

Рис. 11. Рівновага ринку

 

У точці рівноваги РE = PS = РD,

де РE – рівноважна ціна;

PS – ціна пропозиції;

РD – ціна попиту.

Відповідно, QЕ = QS = QD,

де QЕ – рівноважний обсяг виробництва;

QS – величина пропозиції;

QD – величина попиту.

Розрізняють часткову ринкову рівновагу(partial market equilibrium), під якою розуміють рівновагу певного ринку товару, та загальну рівновагу(general equilibrium), під якою розуміють ситуацію одночасної рівноваги всіх ринків. Надалі в цій темі аналізується часткова ринкова рівновага.

Алгебраїчно стан часткової ринкової рівноваги при лінійних функціях попиту і пропозиції можна визначити в такий спосіб. Нехай QD = a – bP, QS = c + dP, де a, b, c, d – константи, тоді QЕ = a – bP = – c + dP.

Звідси знаходимо, що

 

і .

 

Рівноважна ціна – це ціна, яка врівноважує попит і пропозицію внаслідок дії конкурентних сил. У результаті встановлення рівноваги виграють як споживачі, так і виробники. Оскільки ціна рівноваги нижча за максимально пропоновану деякими споживачами ціну, то частина коштів споживачами заощаджувається, унаслідок чого формується виграш (надлишок) споживача (consumer surplus). Графічно це площа, обмежена віссю цін, графіком попиту та лінією рівноважної ціни(рис. 12). У свою чергу, рівноважна ціна вища за мінімальну ціну, яку могли б запропонувати найбільш ефективні фірми, тому різниця між рівноважною ціною і цінами пропозиції фірм є виграшем (надлишком) виробника (producer surplus) (рис. 12), який становить економічний прибуток (economic profit). Оскільки мінімальна ціна, за якою виробники погоджуються продавати ту чи іншу кількість продукції дорівнює економічним витратам, то площа фігури, обмежена осями цін та кількості товару, графіком пропозиції та лінією рівноважного обсягу виробництва, дорівнює економічним витратам виробника (рис. 15).

Сума виграшів споживачів і виробників характеризує суспільну вигоду (social surplus), яка виникає у зв’язку з існуванням ринкової рівноваги. Завдяки встановленню рівноважної ціни споживачі купують більше і дешевше, ніж спочатку були згодні, а виробники продають дорожче і більше, ніж були готові.

Рис. 12. Виграш споживача, витрати і виграш виробника

 

У деяких випадках ринкова рівновага може не досягатися на ринку. Це відбувається, якщо максимальна ціна попиту нижча за мінімальну ціну пропозиції (рис. 12 а), а також якщо мінімальний обсяг пропозиції перевищує максимальний обсяг попиту (рис. 12 б).

Рис. 12 характеризує ситуацію, за якої товар не буде вироблятися в рамках ринкових механізмів, оскільки відсутня ринкова рівновага, яка узгоджує бажання покупців з можливостями виробників. Ця ситуація характерна для так званих суспільних благ (установка і дотримання громадського правопорядку, національна оборона, будівництво громадських шляхів, маяків та ін.). Ці блага характеризуються двома властивостями: невибірковістю (споживання блага однією людиною не зменшує його доступності для інших) та невиключеністю (жоден споживач не може бути відсторонений від споживання, навіть якщо не хоче за нього платити) у споживанні. Можливість отримувати вигоду від суспільного блага, не витрачаючи коштів на його придбання (проблема безбілетників («зайців»)), призводить до того, що приватні виробники відмовляються від його виробництва, оскільки не покривають своїх витрат. Тому забезпечення пропозиції суспільних благ бере на себе держава, яка фінансує їх виробництво за рахунок податкових надходжень.

Рис. 12 а. Ціна пропозиції Рис. 12 б. Обсяг пропозиції

перевищує ціну попиту перевищує обсяг попиту

Рівноважна ціна не завжди досягається на ринках, її утворення потребує певного часу. В умовах досконалої конкуренції відбувається швидке взаємне пристосування попиту і пропозиції, на монополізованих ринках цей процес значно повільніший. Модель ринкової рівноваги показує ціну, до якої прямують ринкові ціни.

Існує два підходи до пояснення процесу встановлення рівноважної ціни. Згідно з підходом Л. Вальраса, якщо реальна ціна нижча за рівноважну, на ринку утворюється дефіцит товару (обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції (excess demand)), і конкуренція покупців призводить до підвищення цін. Якщо ціна вища рівноважну – утворюється надлишок товару на ринку (обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту (excess supply)), і продавці знижують ціни, конкуруючи між собою.

Головним у підході А. Маршалла є не різниця між обсягами попиту і пропозиції (Q2 – Q1 на рис. 13 ліворуч), а різниця цін попиту і пропозиції (P2– Р1 на рис. 13 праворуч). А. Маршалл виходив з того, що продавці насамперед реагують на різницю ціни попиту і ціни пропозиції. Чим більший цей розрив, тим більше стимулів для зростання пропозиції. Збільшення (зменшення) обсягу пропозиції скорочує цю різницю і тим самим сприяє досягненню рівноважної ціни.

 

Рис. 13. Встановлення рівноважної ціни

(підходи Л. Вальраса та А. Маршалла)

 

Короткостроковий ринковий період краще характеризується моделлю Л. Вальраса, тоді як довгостроковий період – моделлю А. Маршалла.

Найпростішою динамічною моделлю, що характеризує процес встановлення ринкової рівноваги, є павутиноподібна модель (cobweb model) (рис. 14). Вона використовується для аналізу рівноваги в галузі з фіксованим циклом виробництва (наприклад, у сільському господарстві), коли виробники, прийнявши рішення про виробництво на підставі існуючих у попередній рік цін, уже не можуть змінити його обсягу. Ця модель також підходить для аналізу торгівлі товарами, що мають незначний термін зберігання (наприклад живі квіти). У цьому разі величина поставки товару на ринок залежить від цін попереднього дня.