Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та рекомендації щодо програми дій слідчого стосовно їх розв’язання

Практика свідчить про те, що стадія порушення кримінальних справ має особливе значення, бо від того, наскільки правильно будуть оцінені первинні матеріали, одержані під час перевірочних дій, залежить успіх подальшого розслідування. Відповідно ст. 97 КПК України проводиться перевірка заяв або повідомлень про злочин для встановлення наявності чи відсутності достатніх даних, що вказують на ознаку злочину.

Перевірка повинна бути проведена не тільки повно й об’єктивно та підтверджувати факт незаконної господарської діяльності, а таким чином, щоб у матеріалах реально вбачався склад злочину. Як зазначається в літературі, у ході перевірки інформації, що надійшла або була виявлена, про можливо вчинений або підготовлюваний злочин у першу чергу необхідно прагнути, щоб дані, які є в поданих матеріалах, повідомленнях, заявах, були обґрунтовані, тобто підтверджувалися відповідними поясненнями, документами або в інший спосіб. Оцінка первинної інформації з досліджуваної категорії кримінальних справ передбачає застосування комплексу знань, передусім економічних, криміналістичних, технічних.

До перевірочних дій, проведених на стадії порушення кримінальної справи, відносять: ознайомлення з реєстраційними, установчими документами господарюючого суб’єкта і з документами, що відображають технологічний та організаційний процес виконання господарських, фінансових, обліково-розрахункових операцій даного суб’єкта; хід виконання договірних та інших зобов’язань із контрагентами і банками; витребування необхідних матеріалів і документів від господарюючого суб’єкта в його контрагентів, державних, ліцензійних і податкових органів, кредитних організацій; одержання пояснень від осіб, які мають відношення до підприємницької діяльності даного суб’єкта; в разі необхідності – консультації у спеціалістів.

На наш погляд, при проведенні перевірки одержаної інформації для встановлення ознак вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, необхідно застосовувати такий комплекс перевірочних дій та оперативно-розшукових заходів:

- витребування, вивчення, попереднє дослідження та порівняльний аналіз документів, що містять відомості про вид ліцензійної господарської діяльності, загальну характеристику підприємства, бухгалтерський баланс і фінансовий звіт підприємства тощо;

- надіслання запитів в державні органи для одержання офіційних довідок (в органи реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, органи ліцензування, податкову інспекцію, банк та ін.);

- відібрання пояснень (у заявників, осіб, які здійснювали перевірку підприємства, посадових осіб підприємства, осіб, винних у вчиненні правопорушень, та інших осіб);

- організація проведення інвентаризації на підприємстві (встановлення фактичного обсягу виробленої продукції і наявності грошових коштів);

- організація і проведення документальної ревізії на підприємстві;

- організація і проведення, якщо потрібно, аудиторської перевірки або інше дослідче використання спеціальних економічних знань;

- призначення оперативного спостереження в необхідних випадках (особливо для виявлення місць виготовлення ліцензійної продукції, місць її зберігання, реалізації тощо);

- використання конфіденційних джерел інформації щодо встановлення ознак злочину;

- призначення в необхідних випадках прослуховування телефонних розмов та зняття інформації з каналів зв’язку;

- призначення оперативного спостереження споруд, приміщень(особливо по встановленню підпільних цехів).

Взагалі комплекс перевірочних дій та оперативно-розшукових заходів у процесі проведення перевірки по встановленню ознак злочину залежить від джерел одержання попередньої інформації про злочин. До них слід віднести:

1) матеріали оперативно-розшукових служб (МВС, СБУ, податкової міліції), конфіденційні джерела знаходяться в оперативного працівника (прослуховування телефонних розмов та знаття інформації з каналів зв’язку), служб боротьби з економічними злочинами тощо;

2) матеріали перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності органами державного контролю та нагляду (КРУ, податкова інспекція, орган ліцензування тощо);

3) матеріали планових перевірок правоохоронними органами суб’єктів господарювання;

4) заяви та повідомлення громадян, посадових осіб комерційних структур, які на законних підставах здійснюють ліцензійний вид господарської діяльності.

Орган ліцензування – орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності (ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

В криміналістичній літературі зазначається, що процесуальні й тактичні особливості проведення перевірки визначаються багатьма чинниками: специфікою завдань перевірки, обмеженістю її засобів і строків проведення; особливостями інформації, що надійшла, джерелами цієї інформації (наприклад, інформація, одержана шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, інформація, одержана із заяв громадян, матеріалів перевірок контролюючих органів тощо); галузевою специфікою суб’єкта проведення перевірки (органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, податкової міліції тощо); особливостями ситуації, що складається при перевірці (виникнення різних конфліктних ситуацій, труднощі в одержанні необхідних документів, протидія зацікавлених осіб тощо).

Один з чинників, що забезпечують успішне розслідування злочинів є своєчасне порушення кримінальної справи. Однак через неповноту проведених дослідчих перевірок, труднощі розмежування фактів, пов’язаних з порушенням порядку заняття господарською діяльністю, від цивільно-правових порушень слідчим важко оцінити реальність чи відсутність ознак злочину, вникнути в усі деталі створення, реєстрацію і функціонування суб’єкта господарської діяльності (комерційної організації індивідуального підприємця). Це призводить до несвоєчасного порушення кримінальних справ, нерідко вже після того, як комерційна організація припинила своє існування, її керівник сховався, а злочин став очевидним.

На стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи в матеріалах дослідчої перевірки повинні бути такі документи:

1) довідка про наявність або відсутність державної реєстрації даного підприємства або підприємця як одного із суб’єктів ліцензійної господарської (підприємницької) діяльності, коли така реєстрація є обов’язковою, а також свідоцтво про державну реєстрацію;

2) довідка про наявність або відсутність ліцензії на здійснення господарських операцій, що підлягають ліцензуванню, а також сама державна ліцензія, обов’язково з додатками;

3) установчі документи юридичної особи (статут підприємства, установчий договір, реєстр акціонерів, свідоцтво про реєстрацію, протоколи загальних зборів засновників або акціонерів, документи, що свідчать про реєстрацію громадянина як підприємця);

4) документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, на які немає ліцензії (це, як правило, бухгалтерські й облікові документи, що відображають конкретні господарські операції);

5) акти податкових, аудиторських перевірок та ревізій, якщо вони проводилися;

6) документи, що визначають характер і розмір збитків, заподіяних державі, підприємству, громадянину внаслідок незаконного здійснення ліцензійної господарської діяльності;

7) документи про відкриття і ведення рахунків фізичних чи юридичних осіб, їх списки, платіжні документи, документи про прийняття внесків та інші документи, що свідчать про здійснення господарських, банківських операцій;

8) пояснення працівників юридичних або фізичних осіб із приводу допущених порушень у здійсненні господарської, банківської діяльності;

9) пояснення представників контролюючих органів, які проводили перевірку господарської діяльності підприємства.

Це мінімально необхідний перелік документів, на підставі яких слідчий може вирішити питання про порушення кримінальної справи, пов’язаної з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю. Якщо матеріалів бракує, слідчий може вимагати проведення інвентаризації або ревізії залежно від одержаної попередньо інформації про достатність ознак злочину.

 

ВИСНОВКИ

Зважаючі на вищевикладене, можна зробити наступні висновки:

Господарські злочини — це передбачені кримінальним законом суспільне небезпечні посягання на врегульовані державою відносини в сфері господарської (підприємниць­кої) діяльності з виробництва суб'єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконання робіт, надання послуг та посягання на фінансову діяльність держави.

З точки зору криміналістичної характеристики вважається за доцільне виокремити серед злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності, дві групи злочинів: 1) злочини, пов'язані з порушенням порядку зайняття господарською (підприємницькою та банківською) діяльністю; 2) злочини, пов'язані з кримінальним банкрутством.

Найбільш цінними з погляду методико-криміналістичного забезпечення виявлення і розкриття названих злочинів є поділ предмета злочинних посягань, пов'язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, на декілька груп:

1) предмети, пов'язані з виготовленням продукції, розрахованої на використання при вчиненні інших злочинів (наприклад, незаконне виготовлення вибухових пристроїв і вогнепальної зброї для злочинних угруповань або виготовлення наркотичних засобів);

2) предмети, пов'язані з виготовленням продукції, використання якої не стосується подальшої злочинної діяльності (наприклад, технологічне обладнання для виготовлення лікарських препаратів, вино-горілчаних виробів, товарів побутового призначення);

3) предмети, що є товаром (продукцією), яка тільки реалізується (продається), але на реалізацію якої необхідна ліцензія (наприклад, на роздрібну торгівлю ветеринарними медикаментами і препаратами, лікарськими засобами);

4) грошові кошти в національній чи іноземній (готівкові, безготівкові) валюті, одержані в результаті здійснення певних видів послуг, робіт, на які потрібний спеціальний дозвіл (ліцензія).

Особливо значущими для розслідування всіх видів злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, є сліди, які відображаються в документах. Важливими є ті з них, що містять відомості про те, до якої ліцензійної операції належить документ, яким видом господарської діяльності він передбачений, скільки примірників складено, як можна перевірити закріплені у ньому дані та який орган його видав.

При розслідуванні злочинів даної категорії слідчому в будь-якому разі необхідно враховувати, що загальними невідкладними завданнями на початку розслідування незалежно від зазначених ситуацій є встановлення:

- конкретного виду господарської діяльності (операції), що здійснюється з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю (вимоги яких законодавчих актів порушено);

- місця виготовлення, зберігання та реалізації продукції (підпільні цехи, дачі, гаражі, магазини тощо), яка виготовлялась з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, і запобігання їх приховуванню;

- видів виконуваних робіт і послуг, що надаються, які підлягають обов’язковому ліцензуванню;

- номенклатури і місць зберігання документів, що відображають господарську діяльність, пов’язану з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю;

- осіб (групи), винних у вчинені даного виду злочину;

- кількості (розміру) випущеної і реалізованої продукції, її номенклатури, асортименту, вартості, а також оцінка заподіяної шкоди та визначення її загального розміру.

Взагалі комплекс перевірочних дій та оперативно-розшукових заходів у процесі проведення перевірки по встановленню ознак злочину залежить від джерел одержання попередньої інформації про злочин. До них слід віднести:

1) матеріали оперативно-розшукових служб (МВС, СБУ, податкової міліції), конфіденційні джерела знаходяться в оперативного працівника (прослуховування телефонних розмов та знаття інформації з каналів зв’язку), служб боротьби з економічними злочинами тощо;

2) матеріали перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності органами державного контролю та нагляду (КРУ, податкова інспекція, орган ліцензування тощо);

3) матеріали планових перевірок правоохоронними органами суб’єктів господарювання;

4) заяви та повідомлення громадян, посадових осіб комерційних структур, які на законних підставах здійснюють ліцензійний вид господарської діяльності.

– Найчастіше в процесі проведення перевірочних дій призначається документальна ревізія. Слід зазначити, що документальна ревізія, яка проводиться за ініціативою органів дізнання або слідчого, згідно з ст. 66 КПК України може бути проведена за перевірочними матеріалами як до порушення кримінальної справи, так і після її порушення. Призначення і проведення документальної ревізії в ході перевірочних заходів, вивчення її висновків дають змогу слідчому одержати інформацію про подію злочину й особу, яка його вчинила, та інші обставини злочину. Зокрема, слідчий одержує інформацію про законність фінансово-господарських операцій; характер незаконних дій матеріально відповідальних і посадових осіб; конкретні матеріальні цінності, що є предметом злочинного посягання; проміжки часу і конкретні дати здійснення незаконних фінансово-господарських операцій; коло осіб, які брали участь у здійсненні зазначених операцій і відповідальні за завдану шкоду; недоліки обліку і контролю за зберігання матеріальних цінностей.

Спрямованість ревізій, які проводяться щодо даної категорії кримінальних справ, зумовлюється видом господарських операцій, технологією виробництва ліцензійної продукції, метою використання грошових коштів, способами маніпулювання з ними, організаційними відносинами тощо. Вирішуючи питання про проведення ревізії, слідчий має визначити, які обставини вчиненого злочину підлягають з’ясуванню, діяльність яких підприємств (підприємства) чи окремих посадових і матеріально відповідальних осіб стосується обставин злочину, який проміжок часу необхідно охопити перевіркою.