Стадії соціалізації: дитинство, підліткова стадія, зрі­лість, старість (дотрудова, трудова, післятрудова).

Тема 5. Особистість у системі соціальних зв’язків

План

1. Поняття особистості в соціології.

2. Соціалізація індивіда та її основні етапи.

3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості.

4. Соціальні типи особистості.

Структура особистостіскладається з трьох основних компонентів:

Вихідні принципи соціологічного аналізу особистості

Соціалізація індивіда та її основні етапи.

Фактори соціального середовища

• сукупність ролей і соціальних статусів,що суспільство пропонує людині;

• соціальні спільноти,в межах яких індивід може реалізува­ти певні соціальні ролі і набути конкретного статусу;

• система соціальних цінностей і норм,які домінують у су­спільстві і наслідуються молодшими поколіннями від старших;

• соціальні інститути,які забезпечують виробництво і від­творення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх переданню і засвоєнню;

• загальна ситуація в країні,яка може коливатися від жорс­тко запрограмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переважання стихійності суспі­льних впливів на індивіда; перша ситуація зазвичай характерна для тоталітарних режимів, друга— для суспільств у перехідні епохи їх розвитку.

Механізми соціалізації

3. Фрейдрозрізняв: механізми підтвердження — виклю­чення, імітації, заборони, заміщення (підстановки), ідентифікації.

Механізми соціалізації

За напрямком впливів факторів, що соціалізують:

— інтериоризація— засвоєння, долучення до загальнолюд­ського досвіду, внаслідок чого цей досвід стає надбанням особи­стості, здійснює вплив на становлення особистості. Формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я» особистості. Результатом ін­теріоризації стає індивідуальність особистості.

— екстериоризація— об'єктивація внутрішнього світу лю­дини в її практичній діяльності та спілкуванні.

За мірою цілеспрямованості;

— стихійнівпливи на особистість соціального середовища, що мають іноді різноспрямований характер;

— цілеспрямованівпливи в умовах соціальних інститутів освіти та виховання в інтересах особистості й суспільства.

За позитивністю механізми соціалізації поділяються на (Н. Смелзер на основі підходу 3. Фрейда):

— позитивні— ті, що формують бажані якості особистості:

· імітація (усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати певну модель поведінки;

· ідентифікація (спосіб засвоєння діть­ми поведінки батьків та інших значущих дорослих, соціальних установок, цінностей і норм як своїх власних);

— негативні— ті, що перешкоджають появі у дитини соціа­льно небажаних форм поведінки:

· почуття сорому (зазвичай, асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили),

· почут­тя провини, (коли мова йде про покарання самого себе, пов'язується з внутрішніми переживаннями і муками совісті, не­залежно від інших людей).

У процесі соціалізації застосовують такі форми навчання:

• через закріплення (застосовуючи систему покарань та стимулів, закріплюючи необхідні вміння, навички, способи поведінки);

• через спостереження {«значущий інший» як зразок);

• через взаємодію (передусім через рольові ігри).

Під час навчання формується «друга натура»: за визначенням французького вченого П'єр Бурд'є — габітус.

P. Клут'є та А. Рено розрізняють чотири ієрархічні структу­ри, які здійснюють соціалізацію, нашаровуючи свій вплив на особи­стість :

1.мікросистема — у функціонуванні якої індивід бере безпо­середню участь (сім'я, школа, друзі);

2. мезосистема — відносини між елементами мікросистеми;

3. екосистема — складається з інститутів, які безпосередньо не стосуються індивіда, однак, беруть .участь у соціалізації (напри­клад, професійне оточення батьків, їх взаємовідносини із керівниц­твом та підлеглими досить часто суттєво впливають на формування у дитини уявлень про оточуюче соціальне середовище);

4.макросистема— культурне середовище, тобто соціальні цінності, норми ідеології, які не лише прямо нав'язуються дитині, а опосередковано впливають на функціонування перших трьох стру­ктур. Це ідеологічні установки суспільства загалом, дитячі та юна­цькі організації ідеологічного характеру.

Стадії соціалізації

П. Бергер і Т. Лукман розрізняють два етапи соціалізації — пер­винний і вторинний.

Первинна соціалізації відбувається в дитинстві. Цей процес має виражене емоційне забарвлення. Під час первинної соціалізації не виникає проблем з ідентифікацією, тому що немає вибору «значу­щих інших». Первинна соціалізація закінчується, коли в дитини формується поняття «узагальненого іншого».

Вторинна соціалізація — входження людини в нові сектори су­спільства, у якому живе. Вона може сама обирати об'єкт для іден­тифікації, цей вибір більш раціональний .

Г. Андрєєва розрізняють три етапи соціалізації: дотрудовий, трудовий та післятрудовий.

СТАДІЇ ТА ІНСТИТУТИ

Стадії соціалізації

Жан Піажерозрізняє періоди когнітивного розвитку особистості:

1) від народження до 2 років— сенсомоторна стадія розвитку дитини (формується здатність зберігати в пам'яті образи предметів);

2) від 2 до 7 років — передопераціональнастадія (навчання ро­зуміти символи та їх значення);

3) від 7 до 11 років — стадія конкретних операцій (вміння по-думки здійснювати дії, які раніше могли виконувати лише рука­ми — підрахунок,..);

4) від 12 до 15 років — стадія формальних операцій (навчання логічному мисленню, осмислення майбутнього, розв'язання мора­льних проблем...).

Етапи розвитку особистості за Еріком Еріксоном

Соціалізація особистості:

— єдність уніфікації та індивідуалізації

— основні фактори, які обумовлюють процес соціалізації:сім'я, відносини рівності, навчання, праця, ЗМІ, організації;

стадії соціалізації: дитинство, підліткова стадія, зрі­лість, старість (дотрудова, трудова, післятрудова).

Десоціалізація— процес руйнування або перебудови існую­чої системи цінностей, відучення від старих цінностей, соціаль­них норм, ролей та правил поведінки.

Ресоціалізація— наступний за десоціалізацією етап засво­єння нових цінностей, соціальних норм, ролей та правил поведі­нки.

• ⇐ Назад
• 123
• Далее ⇒