Побудова слідчих версій при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами.
Виникнення версій завжди обумовлено видом злочину, способами його вчинення і головним чином тією інформацією, яка виявляється на початковому етапі. При надходженні даних про вчинений злочин слідчий, вивчивши інформацію, робить припущення, що: 1) мають місце ознаки шахрайства з фінансовими ресурсами; 2) має місце завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин, завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин, завідомо неправдиве показання; 3) ознаки шахрайства з фінансовими ресурсами відсутні і має місце інший злочин. Якщо обсяг і характер вивченої інформації дозволяють передбачити, що вчинено шахрайство з фінансовими ресурсами, то відбувається подальша диференціація версій. Ці версії можуть бути певним чином класифіковані.
Так, відносно предмета злочинного посягання можна виокремити такі версії: 1) незаконно одержаний кредит (грошовий або товарний); 2) незаконно одержані субсидія, субвенція, дотація; 3) незаконно одержані пільги щодо податків.
Одержані грошові кошти злочинці можуть використовувати по-різному, тобто використати з іншою метою, яку не передбачено кредитним договором. Причому це можливо стосовно як усієї суми, так і її частини. Відносно цільового використання одержаних коштів можна припустити, що: 1) грошові кошти повністю використані не за цільовим призначенням; 2) грошові кошти частково використані не за цільовим призначенням; 3) грошові кошти частково розкрадені, частково використані не за цільовим призначенням; 4) грошові кошти частково розкрадені, частково використані не за цільовим призначенням, частково за цільовим.
Шахрайство з фінансовими ресурсами вчиняється як однією особою, так декількома, у змові з позичальником. Цей злочин можуть вчинити представники декількох підприємств (організацій), а також співробітники однієї фірми. Так, відносно співучасті злочинців можна виділити такі версії: 1) злочинець діяв самостійно; 2) змова декількох осіб в межах підприємства, установи, організації; 3) змова декількох осіб у межах як підприємства, установи, організації, так і поза ними; 4) змова кредитора і позичальника. Відносно взаємодії злочинців: 1) злочин вчинено одноособово; 2) злочин вчинено групою осіб; 3) злочин вчинено організованою злочинною групою.
При вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами завідомо неправдива інформація може міститися в різних документах, поданих у кредитну установу або державний орган. Як правило, така інформація міститься в декількох документах, а не в якомусь одному. У зв’язку з цим можна виділити такі версії відносно змісту завідомо неправдивої інформації в документах: 1) завідомо неправдива інформація міститься в установчо-реєстраційних документах; 2) фінансово-господарських документах; 3) кредитному проекті; 4) в гарантійних документах.
Відносно осіб, які можуть володіти необхідною інформацією про злочин, можна висунути такі версії: 1) злочинець одноособово володіє інформацією; 2) про інформацію знають колеги и по роботі; 3) партнери по бізнесу; 4) друзі, знайомі; 5) родичі; 6) співробітники кредитно-фінансової установи; 7) представники органів влади та управління.
Значне місце в розслідуванні злочинів посідають розшукові версії. Вони пов’язані із слідчими версіями та в більшості випадків випливають із останніх. Пошукова спрямованість розшукової версії зосереджена головним чином на встановленні: а) певної адреси або хоча б менш конкретного опису місця, де знаходиться або може знаходитися злочинець, який переховується; б) різноманітних зв’язків розшукуваної особи; в) зміни демографічних даних, за допомогою яких особа, що знаходиться в розшуку, намагається легалізуватися; г) знарядь злочину та їх місцезнаходження; ґ) осіб, які їх виготовили; д) майна, одержаного злочинним шляхом, та його місцезнаходження; є) майна, що належить злочинцю і необхідне для відшкодування заподіяних збитків.
Залежно від місцезнаходження злочинця, що переховується: 1) злочинець знаходиться за місцем постійного проживання; 2) у близьких родичів; 3) у будь-кого із далеких родичів; 4) у друзів, знайомих; 5) у невстановленому місці; 7) виїхав за межі країни.
Залежно від місцезнаходження знарядь вчинення злочину, інших речових доказів: 1) знаходяться за місцем проживання злочинця; 2) за місцем роботи злочинця; 3) в гаражі, на складі, в інших підсобних та службових приміщеннях; 4) у родичів, друзів, знайомих, партнерів по бізнесу.
Певне значення при розслідуванні злочину мають пошук і виявлення майна (рухомого і нерухомого), одержаного злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, з метою забезпечення відшкодування заподіяних збитків. Таке майно може знаходитися як в Україні (в одному населеному пункті або в декількох), так і за кордоном, як у самого злочинця, так і в інших осіб. Для зберігання авто - і мототехніки використовуються гаражі, ангари, що належать злочинцю або комусь із його друзів, знайомим, родичам. Місцезнаходженням нерухомого майна можуть бути один населений пункт, декілька населених пунктів у межах одного регіону, декількох регіонів України або взагалі територія іншої країни.
Всі слідчі ситуації у справах про шахрайство з фінансовими ресурсами, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно поділити на дві основні групи залежно від обсягу та змісту даних, що служать підставою для порушення кримінальної справи, й інформації про злочинця: 1) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин; 2) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами і недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця.
1. Перша слідча ситуація є найбільш поширеною у слідчій практиці. Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи можуть бути матеріали органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також ревізій, інформація, одержана із засобів масової інформації, заяви кредиторів тощо.
У більшості випадків кримінальні справи про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами порушуються на підставі даних, зібраних оперативним шляхом у ході оперативно-розшукової діяльності, які характеризуються достатньою кількістю відомостей, що вказують на наявність ознак такого злочину. Слідчому необхідно лише процесуальним шляхом закріпити ті з них, які виявлено у процесі оперативної перевірки.
Дані про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами можуть також бути одержані в результаті: а) заяви чи повідомлення підприємства, установи, організації, службових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян; б) явки з повинною особи, яка вчинила злочин; 3) повідомлення, опублікованого в засобах масової інформації; 4) розслідування іншої кримінальної справи. Для зазначених ситуацій характерними є загальна інформаційна невизначеність, перевага «білих плям» у загальній картині злочину, недостатність знання про способи злочину, сліди, особу злочинця, злочинні зв’язки, розміри нанесених збитків. При вирішенні питання про порушення кримінальної справи необхідно ознайомитися з поясненнями підозрюваних у вчиненні злочину осіб, працівників бухгалтерії або фінансового відділу організації, яка одержала кредит, співробітників кредитних установ, які брали участь у видачі останнього, службових осіб державних органів, які відповідають за розподіл бюджетних коштів, представників організацій, що уклали з позичальником договори й контракти, та інших осіб залежно від обставин і способів вчинення цього протиправного діяння.
Ситуації, коли особа сама повідомляє про вчинений нею злочин, характеризуються відносною простотою, безконфліктністю й бажанням підозрюваного співпрацювати з органами слідства. При цьому необхідно враховувати, що особа, яка заявляє про вчинене нею шахрайство з фінансовими ресурсами, може це робити з метою приховати здійснення іншого фінансового злочину або інші факти надання незаконного кредиту чи пільгового оподаткування. Розслідування в такій ситуації повинно бути спрямовано на перевірку оперативним чи слідчим шляхом інформації, повідомленої підозрюваним.
Слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин, у зв’язку від розвитку подій може бути поділена на декілька інших. Залежно від обсягу і змісту даних, що вказують на чисельність злочинців, можна виділити такі: в учиненні злочину брали участь (а) декілька осіб з боку позичальника; (б) позичальник і представник кредитора; (в) даний злочин вчинено організованою злочинною групою.
При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами повинні бути проведені наступні початкові слідчі та організаційні дії: виїмка документів, обшук, допит, очна ставка, накладення арешту на майно та рахунки юридичних осіб, слідчий огляд документів, призначення судових експертиз. Наприклад, узагальнення кримінальних справ за даною категорією злочинів показало, що такі дії зустрічались: виїмки – 100% кримінальних справ; обшуки – 49,1%; допити – 100%; слідчий огляд документів – 81,8%; очні ставки – 66,4%; огляд приміщень, ділянок місцевості, що не були місцем події, – 4,5%; накладення арешту на майно приватних осіб – 68,2%; накладення арешту на грошові внески приватних осіб у банках – 16,4%; накладення арешту на рахунки юридичних осіб – 21,8%; відтворення обстановки та обставин події – 2,7%; пред’явлення осіб для впізнання – 0,9%; призначення ревізій після порушення кримінальної справи – 60%; призначення судово-почеркознавчої експертизи – 69,1%; технічної експертизи документів – 22,7%; судово-економічної – 35,4%; товарознавчої – 1,8%; будівельно-технічної – 0,9%; психіатричної – 0,9%.
До числа невідкладних початкових слідчих дій належить виїмка документів. Порядок проведення виїмки регламентується ст. ст. 178 – 186, 187 -189 КПК України. Виїмку необхідно проводити за місцем проживання і роботи підозрюваних осіб, в офісних, складських, виробничих та інших приміщеннях організації-позичальника. Причому обов’язковою умовою проведення цієї слідчої дії є раптовість. Правильно зазначається в криміналістичній літературі, що раптовість проведення слідчої дії дозволяє зруйнувати позицію, вибрану особами, що протидіють, і створити умови для одержання необхідної для розкриття і розслідування злочинів інформації. Проведення виїмок на початковому етапі розслідування позбавляє злочинців можливості приховати від розслідування матеріальні об’єкти, які мають доказове значення.
Виїмці підлягають:
1) установчо-реєстраційні документи (статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію);
2) в кредитній установі – кредитна справа: кредитна заявка; протокол засідання кредитного комітету; кредитний договір з банком; додаткові угоди до договору (наприклад, про пролонгацію кредитного боргу, зміну відсоткових ставок); техніко-економічне обґрунтування кредитного проекту; баланс і звіт за станом на останню звітну дату з відміткою податкової інспекції; виписки про рух грошових коштів за рахунком позичальника; платіжні доручення для використання кредитних коштів або видатковий касовий ордер банку про видачу готівкових грошових кредитних коштів; документи, представлені для забезпечення повернення одержаних коштів (гарантія, страховий поліс, страховий договір чи договір застави майна, договір поручительства); картка із зразками підписів посадових осіб; доручення на право ведення переговорів і оформлення документів та інші документи;
3) документи, що стосуються руху (використання) одержаних кредитних коштів (платіжні доручення, договори, укладені для обґрунтування переказу коштів, тощо). Ці документи необхідно вилучати як у позичальника, так і у кредитора, фірм-контрагентів;
4) із бухгалтерії організації, що одержала кредит, – первісні бухгалтерські документи;
5) комп’ютери, в пам’яті яких можуть зберігатися дані про господарські та фінансові операції, бланки і проекти документів, що стосуються одержання кредитів, у тому числі виготовлені від імені інших підприємств;
6) у банківських установах – оригінали інструкцій, вказівок та інших нормативних документів з питань кредитування з резолюціями і підписами співробітників про ознайомлення з ними; положення про функціональні обов’язки посадових осіб, що відають питаннями видачі кредитів; платіжні доручення позичальника про повернення кредиту та відсотків; додаткові угоди стосовно пролонгації кредитів; розпорядження банку про списання застави з рахунку позичальника після того, як вийшов строк повернення кредиту, претензії з відмітками про вручення позичальнику;
7) печатки, штампи, зразки бланків, які використовувалися при складанні документів на одержання кредиту.
Відповідно до ст. 179 КПК України посадові особи і громадяни не мають права відмовитися пред’явити або видати документи чи їх копії, або інші предмети, які вимагає слідчий під час обшуку і виїмки. У разі одержання відмови слідчий має право провести примусову виїмку згідно з ч. 4 ст. 178 КПК України з додержанням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК України.
Важливим способом одержання доказової інформації є обшук, процесуальний режим якого визначено ст. ст. 177, 179 – 186, 188, 189 КПК України. У справах про шахрайство з фінансовими ресурсами основними об’єктами обшуку є документи (ділові, бухгалтерські, засвідчуючі особу, підтверджуючі право володіння будь-яким майном, листи, чернетки), записні телефонні книжки, розпечатки з факсів, дискети з інформацією, печатки і штампи, пристосування для їх виготовлення, а також грошові кошти, коштовності, предмети антикваріату, кредитні картки, цінні папери – все те, що може бути використано для відшкодування заподіяних збитків. Крім того, предмети, заборонені у вільному обігу, вилучаються незалежно від їх відношення до справи.
Обшук у справах даної категорії – одна із першочергових слідчих дій, оскільки інформація про злочинну діяльність міститься в різних документах, які в силу свого фізичного стану легко і швидко знищуються у разі виникнення небезпеки викриття злочинців. Тому виявлення цих документів та їх вилучення – найважливіше завдання початкового етапу розслідування.
В И С Н О В К И
Всі слідчі ситуації у справах про шахрайство з фінансовими ресурсами, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно поділити на дві основні групи залежно від обсягу та змісту даних, що служать підставою для порушення кримінальної справи, й інформації про злочинця: 1) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин; 2) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами і недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця.
1. Перша слідча ситуація є найбільш поширеною у слідчій практиці. Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи можуть бути матеріали органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також ревізій, інформація, одержана із засобів масової інформації, заяви кредиторів тощо.
У більшості випадків кримінальні справи про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами порушуються на підставі даних, зібраних оперативним шляхом у ході оперативно-розшукової діяльності, які характеризуються достатньою кількістю відомостей, що вказують на наявність ознак такого злочину. Слідчому необхідно лише процесуальним шляхом закріпити ті з них, які виявлено у процесі оперативної перевірки.
Дані про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами можуть також бути одержані в результаті: а) заяви чи повідомлення підприємства, установи, організації, службових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян; б) явки з повинною особи, яка вчинила злочин; 3) повідомлення, опублікованого в засобах масової інформації; 4) розслідування іншої кримінальної справи. Для зазначених ситуацій характерними є загальна інформаційна невизначеність, перевага «білих плям» у загальній картині злочину, недостатність знання про способи злочину, сліди, особу злочинця, злочинні зв’язки, розміри нанесених збитків. При вирішенні питання про порушення кримінальної справи необхідно ознайомитися з поясненнями підозрюваних у вчиненні злочину осіб, працівників бухгалтерії або фінансового відділу організації, яка одержала кредит, співробітників кредитних установ, які брали участь у видачі останнього, службових осіб державних органів, які відповідають за розподіл бюджетних коштів, представників організацій, що уклали з позичальником договори й контракти, та інших осіб залежно від обставин і способів вчинення цього протиправного діяння.
Ситуації, коли особа сама повідомляє про вчинений нею злочин, характеризуються відносною простотою, безконфліктністю й бажанням підозрюваного співпрацювати з органами слідства. При цьому необхідно враховувати, що особа, яка заявляє про вчинене нею шахрайство з фінансовими ресурсами, може це робити з метою приховати здійснення іншого фінансового злочину або інші факти надання незаконного кредиту чи пільгового оподаткування. Розслідування в такій ситуації повинно бути спрямовано на перевірку оперативним чи слідчим шляхом інформації, повідомленої підозрюваним.
Слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин, у зв’язку від розвитку подій може бути поділена на декілька інших. Залежно від обсягу і змісту даних, що вказують на чисельність злочинців, можна виділити такі: в учиненні злочину брали участь (а) декілька осіб з боку позичальника; (б) позичальник і представник кредитора; (в) даний злочин вчинено організованою злочинною групою.