Криміналістична характеристика злочинів, пов'язаних з порушенням прав споживачів

Видова класифікація злочинів, пов'язаних з порушенням прав споживачів, має такий вигляд: незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України), підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК), незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК), обман покупців та замовників (ст. 225 КК), фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226), випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227), незаконне використання товарного знака (ст. 229).

Злочини, пов’язані з порушенням прав споживачів, містяться в розділі VIII КК України «Злочини у сфері господарської діяльності», у КК Російській Федерації вони розташовані в розділі «Злочини у сфері економіки». У КК РФ раніше було передбачено відповідальність безпосередньо за обман споживачів (ст. 200). Тепер ця стаття втратила чинність з прийняттям Федерального закону від 8 грудня 2003 р. за № 162 – ФЗ. Раніше КК України передбачав відповідальність за обман покупців та обман замовників окремо – у ст. ст. 155, 155-1. Зараз система КК України передбачає відповідальність за обман покупців та замовників в одній нормі (ст. 225). Такий підхід є обґрунтованим. Більш доцільним було б назвати цю статтю все ж таки «Обман споживачів», бо сам термін «споживач» поєднує ознаки як замовників, так і покупців. Так, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживач – це громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Г.А. Матусовський такі склади, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, обман покупців та замовників, відносив до злочинів у сфері обслуговування населення. Наші міркування призводять до висновку про те, що визначення «злочини в сфері обслуговування населення» є більш загальним, ніж визначення «злочини, пов'язані з порушенням прав споживачів», що видається більш конкретним і краще відображає спрямованість подібних злочинних дій, дозволяючи виділити зазначені злочини з ряду інших. Дані визначення співвідносяться як загальне й одиничне. Деякі автори називають розглядувані злочини «злочинами проти інтересів споживачів». Б.В. Волженкін, систематизуючи злочини у сфері економічної діяльності, серед їх різновидів називає й «злочини проти прав споживачів». Такі формулювання також можуть бути прийнятними.

Криміналістична характеристика обману покупців та замовників (ст. 225 КК України). Спосіб приготування, вчинення та приховування злочину. Існують різноманітні способи обману споживачів, що пов'язане із розмаїтістю сфер послуг, видів торгівлі.

Видами обслуговування споживачів є продаж товарів на замовлення або без такого, вдома або за місцем роботи покупців; продаж товарів на виплату; комісійна торгівля, оптова і роздрібна торгівля; торгівля на ринках тощо.

Послуги поділяються:

1) за сферою обслуговування: на послуги виробничо-економічної інфраструктури, послуги ринкової інфраструктури, послуги соціально-побутової інфраструктури (що містять послуги з охорони здоров’я, сфери культури, просвітницькі послуги тощо);

2) за призначенням: на науково-технічні, виробничі, фінансово-економічні, інформаційні, консультаційні, побутові, культурно-розважальні та культурно-просвітницькі, комунальні тощо;

3) за формою надання: на послуги, які не потребують безпосереднього контакту виконавця із споживачем, комбіновані послуги (послуги, виконання яких можливе як за першим, так і за іншим варіантом);

4) за видом діяльності виділяють групи, підгрупи, види послуг, наприклад: послуги виробничо-економічної інфраструктури (послуги енергозабезпечення, газо-, водопостачання, послуги зв’язку, транспортні послуги, будівельні послуги, послуги захисту об’єктів у форс-мажорних умовах тощо), послуги ринкової інфраструктури (фінансово-банківські послуги, послуги страхування, посередницькі послуги, консультаційні послуги), послуги соціально-побутової інфраструктури (послуги освіти, комунальні послуги, послуги торгівлі, побутові послуги, послуги служби охорони громадського порядку і безпеки, медичного обслуговування, санітарно-епідеміологічне обслуговування, санітарно-оздоровчі послуги, туристсько-екскурсійні послуги, послуги служб соціального захисту, юридичне обслуговування), інформаційні послуги, послуги у сфері культури (культосвітні послуги, культурно-дозвільні послуги та ін.);

5) за об’єктом обслуговування виділяють конкретні послуги, наприклад: технічне обслуговування та ремонт електропобутових приладів, ремонт квартир, приймання та доставлення телеграм, профілактичний огляд і диспансеризація робітників підприємства тощо; 6) за суб’єктом обслуговування: на послуги для підприємств, послуги для населення (колективу громадян або окремих громадян) згідно з ДСТУ 3279 – 95. Стандартизація послуг. Основні положення (пункти 5.4 – 5.9).

Аналіз кримінальних справ про обман покупців і замовників дозволив виявити основні способи вчинення цього злочину: обважування – 30,2% вивчених кримінальних справ; перевищення встановлених відпускних цін – 27,4%; перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні послуги – 24%; обраховування – 10% (звичайно зустрічається в поєднанні з іншими наведеними вище способами обману); фальсифікація – 8,4%.

Обман споживачів може бути вчинений шляхом обмірювання, тобто відпустку товарів неповною мірою, у меншій кількості, і обважування, тобто відпуску товарів зменшеної ваги. На основі викладеного можна стверджувати, що найбільш поширеним способом обману споживачів є обважування. Обважування споживачів використовується працівниками торгівлі (магазинів, кіосків, палаток, складів, оптових баз і т. д.), працівниками громадського харчування (ресторанів, кав’ярень, їдалень тощо), працівниками підприємств побутового обслуговування населення і підприємств комунального господарства, реалізаторами, громадянами-підприємцями.

Працівники торгівлі і громадського харчування з метою обману споживачів користуються неточними вимірювальними приладами, що, наприклад, показують вагу товарів більшу за дійсну. Вони зменшують вагу гир, регулюють ніжки ваг для встановлення положення стрілок ваг на нульову позначку; підкладають під ніжки, чашки ваг гумові прокладки, металеві предмети, монети та інші предмети; використовують магніти, щоб зменшити вагу товару, що відпускається.

Іноді продавці зменшують вагу товару за рахунок збільшення ваги пакувальних матеріалів, збільшення інвентарної тори, за рахунок зволоження товарів, збільшення процентного вмісту розсолу, маринаду або соку при продажу оселедця, маринованих або засолених плодів і овочів, продажу морожених продуктів з великим вмістом льоду. Найчастіше продавці натискують рукою чашку ваг, де знаходиться продукт, що зважується, і знімають його з ваг так швидко, що стрілка не встигає показати його точну вагу на циферблаті. Крім цього, заздалегідь установлюється стрілка ваг на декілька грамів уперед. Маса товарів, що визначається на вагах, повинна бути в межах діапазону зважування. Для обману споживачів продавці визначають масу товару в діапазоні нижче за найменший діапазон зважування.

Крім зазначених способів, продавці здійснюють зважування, встановлюючи одночасно гирі на дві площадки ваг і визнаючи масу товару відніманням маси гір; використовують при зважуванні велику кількість гір; користуються гирями, типи яких не зазначено в експлуатаційній документації підприємства-виробника ваг; не вводять у тару настільно-циферблатних ваг тару знімних чашок; під час зважування на електронних вагах не обнуляють ваги після того, як кладуть пакувальний матеріал на платформу перед зважуванням товару; на електронних вагах, використовуючи спеціальні знання, роблять так, що з боку споживача висвітлюється одна маса товару, а з боку покупця – інша; вводять у програму електронних ваг завищені ціни на продукцію; якщо електронні ваги мають змінну чашку, підкладають під неї невеликі предмети – монети, прокладки тощо.

До числа способів обважування можна віднести і такі. До одного з коромисел чашкових ваг прив'язується нитка з вантажем, що опускається під прилавок і тримається спеціальним пристосуванням. У неробочому положенні ваги показують правильно. Але при зважуванні продавець звільняє вантаж, що своєю вагою тягне вниз коромисло з чашкою ваг і товаром. Часто використовують неправильні прийоми зважування, наприклад, кидання продуктів на ваги. Продавці також роблять акцент на зоровий ефект. Так, серед кілограмових гир на чашкові ваги встановлюються і гирі нестандартні, наприклад на 800 г, але такі, що ззовні за розміром не відрізняються від кілограмових. Вага визначається шляхом підрахунку кількості гир і множення її на 1000 г. Таким чином, гирю в 800 г зараховують як кілограмову і покупця обманюють у вазі в даному випадку на 200 г.

Прийомом обману у вазі споживачів є і використання пакувальних матеріалів, на яких зазначена одна маса нетто, але фактично вага вмісту в ньому значно менша. Такий прийом часто використовують при продажу в запаяних пакетах цукрового піску, різних круп та інших сипучих речовин. Використовуються і такі прийоми обману у вазі товару споживача, як продаж товарів в упаковці на вагу, хоча він повинен продаватися розсипом, або, навпаки, вагових товарів поштучно; продаж попередньо необробленого товару.

Обважування може мати місце й в інших сферах обслуговування, крім торгівлі, побутового обслуговування, наприклад, в організаціях постачання медичних засобів. Так, в аптеках можуть використовувати обважування при фасуванні порошків, готуванні ліків, до дорогих ліків можуть додавати інші речовини, наприклад, питну соду; збираючи аптечки, недоважують лікарські засоби тощо.

Для обважування споживачів продавці: встановлюють ваги, гирі, вимірювальні інформаційні системи та інші засоби вимірювання маси, що застосовуються для визначення кількості товару, в присутності покупця, так, щоб він не мав можливості бачити процес вимірювання маси і відпускання товару; встановлюють засоби вимірювання маси, що мають шкалу або електронний відліковий пристрій (дисплей), під кутом до покупця, закривають шкалу (дисплей), грузоприймальну платформу і пломбу з відбитком державного перевірочного клейма товаром та інвентарем; встановлюють настільні засоби вимірювання на хибкому, неміцному столі, конструкція якого допускає прогинання, коливання, вібрацію.

Обмірювання на практиці здійснюється двома прийомами: недоливом і недомірюванням. Недолив може здійснюватися як при продажу рідин (продуктів харчування (молоко, соки, олія і т. д.), напоїв (алкогольні напої, пиво, квас, кава, чай і т. д.), технічних речовин (олія, бензин, розчинники і т. д.), так і під час їх фасування через автомати, коли автомати налагоджують таким чином, щоб речовина відмірялася у меншій кількості. Часто для зменшення кількості речовини використовують вимірювальні ємності із потовщеними стінками, неправильно нанесеними позначками тощо. Іноді речовини підігрівають з метою збільшення їхнього обсягу. Недолив може здійснюватися іноді за допомогою певних хитрощів, наприклад, за рахунок наливання рідини з підвищеним тиском з метою утворення густої великої піни, за рахунок нахилу вимірювальної ємності та ін.

У мережі громадського харчування кухарі нерідко для готування їжі використовують продуктів менше, ніж передбачено нормою, зменшують вагу і при відпуску порціонних блюд, чим створюють надлишки продукції, яку потім використовують у своїх потребах. Недомірювання має місце і при відпуску тканин, тасьми, скла та ін. При цьому також використовуються деякі хитрощі, наприклад, продавці натягують тканину таким чином, що з кожного метра недомірюється покупцеві декілька сантиметрів, або ж використовують укорочені вимірювальні прилади.

Практиці відомі випадки, коли працівники торгівлі за допомогою різних хитрощів робили непомітне для ока покупця пошкодження фабричних упаковок і викрадали частину їхнього вмісту (наприклад, шляхом зняття плівки з коробки шоколадних цукерок, пошкодження пробок на пляшках і т. д.). Обважування як форма обману замовника відбувається в момент зважування. Це може бути заниження ваги одержуваного від замовника матеріалу, завищення ваги білизни при її прийманні в пральні тощо. Обмірювання як форма обману може мати місце у разі приймання, ремонту, виданні виробів (наприклад, занижується довжина хутряних шкурок).

Обман споживачів може здійснюватися і шляхом перевищення встановлених відпускних цін у торговельних підприємствах чи на підприємствах громадського харчування або перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні послуги, що надаються населенню. У першому випадку покупець платить за товар гроші в сумі, що перевищує ціну, яка визначена для продажу товарів компетентними органами або особами. Раніше законодавець говорив про перевищення не будь-яких відпускних цін, а саме роздрібних. Інакше кажучи, перевищення оптових цін складу злочину не утворювало. У чинному КК України законодавець акцент на цьому моменті не робить, тобто перевищення будь-яких відпускних цін (як роздрібних, так і оптових) є злочином. У зв'язку з цим не можна погодитися з М. Й. Коржанським, який серед способів учинення обману покупців називає перевищення тільки встановлених роздрібних цін.

Перевищення встановлених цін і тарифів на побутові і комунальні послуги, що надаються населенню, – це одержання з замовників більш високої оплати вартості послуг, ніж передбачено прейскурантами на відповідні послуги. У цьому випадку винний вводить в оману замовника щодо фактичної вартості робіт і послуг на замовлення. Рівень тарифів на види послуг визначається витратами суспільно необхідної праці. Останнім часом ціни і тарифи на комунальні і побутові послуги постійно зростають, а тому даний спосіб обману значно поширився. Вчиняючи такі дії, винні іноді намагаються сховати прейскуранти і тарифи або розміщати їх у важкодоступних місцях.

Одним із способів учинення обману споживачів є обраховування. Воно виражається в тому, що зі споживача (покупця, замовника) вимагають за проданий товар або надані послуги суму, що перевищує вартість цього товару або фактичну вартість наданої послуги, тобто неправильно підраховується вартість покупки, замовлення, або ж у тому, що споживачеві не дається взагалі здача або дається не в повному розмірі. Наприклад, продавці нерідко вдаються до таких хитрощів: встановлюють ціну на продукцію, що при оплаті вимагає наявності «дрібних» грошей (одна, дві копійки тощо). Відповідно у споживача найчастіше їх не виявляється, і він платить більш великими купюрами, на що здачу одержує не повною мірою, оскільки продавці це мотивують відсутністю у них «дрібних» грошей. Обраховування може мати місце не лише грішми, а й товарами, наприклад, коли відпускаються штучні товари або коли товар відпускається покупцеві без необхідних частин, що входять до його комплекту, а вилучені з нього частини пускаються окремо в роздрібний продаж.

Нерідко працівники торгівлі і громадського харчування вдаються і до такого способу обману споживачів, як продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, де споживача обманюють не лише щодо вартості товару, а й щодо його якості. Товари, що поділяються на сорти, продаються за роздрібними цінами, встановленими для відповідного сорту. В даному випадку товар продається за ціною, що перевищує його фактичну вартість, тобто товар продається за ціною, що перевищує встановлену для його продажу роздрібну ціну для товару даного сорту. Поряд з цим споживача обманюють і відносно товару (він купує товар нижчого сорту, гадаючи, що це товар вищого сорту).

Способами обману споживачів є продаж неповного комплекту товарів, тобто продаж продукції без обов'язкових окремих деталей, вузлів або пристосувань, унаслідок чого вона або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або ж її використання ускладнюється; передача покупцеві одного предмета під виглядом іншого, продаж знижених у ціні товарів за цінами, що існували до їхньої уцінки; завищення складності виконуваних робіт або наданих послуг, завищення норм використання сировини і матеріалів, оформлення замовлення як термінового, а не звичайного; приписування невиконаних робіт, стягнення плати за ремонт виробів під час гарантійних строків на них, тобто коли гарантійний ремонт повинен здійснюватися безкоштовно; стягнення зі споживача плати за роботи і послуги, що не виконувалися і не надавалися, тощо.