Історичне значення української національної революції середини ХУІІ ст. і діяльності Богдана Хмельницького.

Навесні 1648 р. на У спалахнуло грандіозне народне повстання під керівництвом Богдана Хмельницького, що змінило політичні відношення в Східної Європі, а в історії укр. народу стало моментом переломного значення.

Значення повстань - стримували посилення польського національного, феодального і колоніального утиску (тому що польський уряд і магнати пам'ятали, чим це могло закінчитися); домоглися відновлення православної церкви на У; виростили козацькі привілеї (ріст реєстру, платні і др); народні маси накопичували досвід національної й антифеодальной боротьби.

Богдан Хмельницький був однією з найвидатніших постатей в українській історії: відбиваючи загальнонародні інтереси, зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний національно-визвольний табір найрізноманітніші суспільні сили, організував й повів їх на повалення влади польських загарбників в Україні, стояв біля джерел створення Української держави. Сучасники порівнювали його з 0. Кромвелем в Англії, козацькі літописці вважали його «Мойсеєм, що вивів укр.ий народ із єгипетської неволі польської». Григорій Сковорода називав Б. Хмельницького «героєм і батьком вільності».

У свідомості переважної більшості українців, починаючи з тих часів аж дотепер, Б. Хмельницький залишається великим ви зволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності й розуму підняла їх із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях національного та соціально – економічного звільнення.

39. Гетьмани України доби Руїни ( друга половина ХУІІ ст.)

Гетьман Б.Хмельницький перед своєю смертю заявив представникам царя Олексія Михайловича, що його спадкоємець - син Юрій вільний від присяги, даної батьком у Переяславі в 1654 році. Після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба старшинських угруповань за владу. Одна з них на чолі з И. Выговским орієнтувалася на Польщу і розривши відношень із Росією, інша (М. Пушкарь і запорізький кошевой отаман Я. Барабаш) - на зберігання спілки з Москвою. Восени 1657 року козача старшина обирає гетьманом опекуна Юрія Хмельницького (ще на початку роки він був проголошений спадкоємцем батька на цьому посаді) - И. 0. Выговского - одного з найбільше утворених і талановитих керівників.

И. 0. Выговский - один з найбільше талановитих керівників. Його політика.Гадяцький договір.

У вересні 1658 р. він підписав із Польщею договір у Гадячі, у якому провозглашалась унія Польського, Литовського і Руського держави. Проте старшина і частина козацтва не бажали визнавати її і за допомогою Москви підняли ряд повстань проти И. Выговского. Навесні 1659 р. майже 150-тыс. армія під командуванням А. Трубецького початку настання на У. Однако в липні під Конотопом об'єднані укр.о-татарские ряди розбили її, причому втрати російських стрільців склали біля 30-40 тис. чоловік; козаки і татары загубили відповідно 4 і 6 тисяч чоловік. Але скористатися плодами перемоги гетьману не вдалося через інтриги, що продовжуються, старшины запорожців И. Сирко і позиції царя, що підбурив иx до боротьби з И. Выговским. У жовтні 1659 р. гетьман відмовився від битви і поїхав у Польщу, де пізніше був обвинувачений поляками в зрадництві і розстріляний.

Гетьманування Ю.Хмельницького.Переяславська угода 1659 р.

Новий гетьман Юрій Хмельницький під тиском царських воєвод підписав 27 жовтня 1659 р. під Переяславом украй невигідний для У договір. Але після розгрому російсько-укр. військ Польщею ситуація знову змінилася.

Громадянська війна та поділ України на 2 гетьманства.

У 1бб0 р. був підписаний із поляками Слободянщенский трактат, що підтвердив відрив У від Росії і відновлення панування шляхетской Польщі на укр. землях. Польщі вдалося захопити Правобережну У (без Києва). Війна за Лівобережну У продовжувалася. Казацкая У., що розривається на шматки Росією і Польщею, соціальними конфліктами і сварками між політичними фракціями, розділилася на дві окремі частини на чолі зі своїми гетьманами. На Правобережжя: Юрій Хмельницкий- (1659-1663 р.), Павло Тетеря (1663-1666 р.), Петро Дорошенко (1666-1677 р.) і знову Юрій Хмельницький (1677 - 1681 р.). На Лівобережжя: Іван Брюховецкий (1663-1668 р.), Дем'ян Многогрешный (1668-1671 р.), Іван Самойлович (1672-1687 р.), 1ван Мазепа (1687-1708 р.).