Суб’єкти навчально-виховного процесу.
Учіння, як і будь-яка свідома діяльність, у суб’єктивному плані – це наслідок реалізації прагнень людини до задоволення своїх потреб. У процесі навчання майбутні юристи виступають не лише як об’єкти впливу, але й як суб’єкти діяльності, спонукувані наявними у них пізнавальними і професійними інтересами та іншими мотивами. Мотиви учіння, як активізуюча сила навчання, є однією з умов успішної навчальної діяльності. На думку А. Маркової, знання про мотиваційну сферу особистості і про мотиваційну основу конкретного процесу учіння тотожне знанню про рушійні сили цього процесу. Жоден, навіть висококваліфікований викладач, не досягне бажаного результату, якщо його зусилля не будуть узгоджені з мотиваційною основою конкретного процесу учіння.
Проблеми розбудови правової української держави, соціальні та економічні перетворення, утвердження парламентаризму у світлі політичної реформи, становлення судової влади, вдосконалення правоохоронної системи викликають необхідність у гуманізації та демократизації всіх сфер суспільного життя, подоланні правового і морального нігілізму, активному протистоянню масовим проявам хабарництва і корупції. Публікації в засобах масової інформації, виступи керівників держави, доповіді УповноваженогоВерховної Ради України з прав людини тощо свідчать про тривожну тенденцію щодо збільшення у сфері правосуддя і правоохоронних органах людей бездуховних та аморальних, які допускають численні порушення. Падіння моралі в українському суспільстві та, як наслідок, процвітання кругової поруки і корисливості у владних структурах, державному апараті, судових і правоохоронних органах негативно впливають на молоде покоління, яке в недалекому майбутньому буде працювати або очолювати державно-владні інститути. Саме в цих умовах зростає соціальне значення юриспруденції та юридичної професії. Підвищені моральні вимоги, які ставляться до особистості фахівця у сфері права, його якісної професійної підготовки і формування особистої культури та високих морально-політичних якостей, зумовлюються особливою довірою до нього з боку суспільства і відповідальним характером виконуваних ним функцій. Юристи, які вирішують долі інших громадян і вимагають від них дотримання закону та норм моралі, повинні мати на це не тільки формальне службове, але й моральне право.
З метою пошуку захисних механізмів проти аморальних проявів у педагогічному та студентському середовищах, боротьби за моральне очищення життя у ВНЗ, ініціювати створення морального (етичного) кодексу (правил етичної поведінки, етичних стандартів тощо) науково-педагогічних працівників вищої школи, а також надати допомогу викладачам і студентськомузагалу у відпрацюванні Кодексів честі, в яких ці суб’єкти навчально-виховного процесу визначають свої права та обов’язки, правила взаємодії і взаємостосунків, моральні ідеї, норми та цінності, на яких будується академічне життя.
У зв’язку із зростанням ролі науково-педагогічних працівників у формуванні моральної культури як складової професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі права: - відпрацювати систему роботи з кадрами у вищих навчальних закладах всіх форм власності, які готують майбутніх юристів, та механізм її впровадження в практику діяльності з визначенням на основі психодіагностичних методик вимог до педагогічних здібностей, якостей, рівня компетентності, майстерності тощо; добору науково-педагогічних працівників та їх систематичну атестацію; - відпрацювати систему підготовки та перепідготовки кадрів для вищої юридичної освіти; - розглянути питання про створення в структурі Міністерства освіти і науки (на базі юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка або НЮА України ім. Я. Мудрого) інституту підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів для вищої юридичної освіти.