Технологія фарбування поверхонь водними фарбами вручну
Водними сумішами фарбують обштукатурені, бетонні, цегляні або дерев'яні поверхні. Кількість операцій, які потрібно виконати при підготовці поверхні, залежить від категорії фарбування (просте, поліпшене тощо), а також від виду фарбування і матеріалу поверхні.
Підготовка поверхонь під фарбування клейовими сумішами. Клейовими сумішами фарбують обштукатурені, бетонні і гіпсолиті сухі поверхні у приміщеннях, що не зазнають дії вологи. За якістю клейові фарбування бувають, прості, поліпшені і високоякісні. При підготовці обштукатуреної поверхні під просте фарбування її очищають і згладжують, після чого ґрунтують.
При підготовці поверхні під поліпшене фарбування, крім перелічених вище робіт, ще розрізують щілини, підмазують їх і вибоїни, шліфують підмазані місця і вдруге ґрунтують. Причому перше ґрунтування роблять після розрізування щілин, а друге — перед фарбуванням. Починають підготовку поверхні з її очищення від пилу, бруду, крапель і потьоків штукатурного розчину, видалення різних плям.
Щоб усунути ці дефекти (крім видалення плям), всю поверхню згладжують торцем дерев'яного бруска або бруском пемзи, пересуваючи їх колоподібними рухами.
Під час очищення поверхні робітник, стоячи впівоберта до стіни на відстані 1 м від неї, злегка притискує до стіни пристрій так, щоб рукоятка була під кутом 30—40° до стіни, і пересуває його вертикальними або горизонтальними рухами . При цьому з поверхні усуваються сліди від терки, що залишились після затирання накривного шару штукатурки під час штукатурення, а також зерна піску, які виступають над поверхнею штукатурки. Великі краплі розчину знімають металевим шпателем. Малі (волосні) щілини, які утворилися після висихання штукатурки, затирають дерев’яною теркою, змочуючи поверхню водою..
Перше ґрунтування під фарбування казеїновими фарбами виконують перед фарбуванням. Механічні пошкодження штукатурки (вибоїни), а також щілини підмазують, попередньо розрізуючи їх металевим шпателем або штукатурним ножем на глибину 2—3 мм під кутом 40—45 щоб краще було заповнити їх підмазувальною сумішшю.
Аби підмазувальна суміш добре трималась у щілинах або вибоїнах, поверхню слід змочити водою або при поліпшеній підготовці виконати перше ґрунтування спеціальною сумішшю.
Ґрунтувальна суміш призначена для зменшення відсмоктуючої здатності пористої поверхні і створення на ній міцної плівки, яка під час фарбування дасть змогу створити рівномірне фарбове покриття. штукатурки Ту чи іншу ґрунтувальну суміш застосовують залежно від виду поверхні, яку треба фарбувати, і способу фарбування. Мідний купорос або галуни, що входять до складу ґрунтовки, реагує з господарським милом, утворюючи нерозчинні у воді металеві солі жирних кислот, які разом з іншими складовими частинами ґрунтовки і створюють на поверхні міцну плівку. Крім того, мідний купорос є добрим антисептиком, тобто речовиною, здатною знешкоджувати гнильні бактерії.
При фарбуванні вручну найпоширенішим є метод фарбування поверхонь без застосування щіток. Цей метод полягає в тому, що фарбувальну суміш наносять на заздалегідь підготовлену поверхню хутряними або поролоновими валиками.
Циліндричний корпус валика (рис. 2, а) виготовляють з відрізка алюмінієвої, пластмасової або паперово-смоляної труби, товщина стінок якої становить 1—3 мм. Зовні валик обтягують натуральним або штучним хутром з волосом заввишки 10—20 мм. Для цієї самої мети можна застосовувати пористу гуму або еластичний пінополіуретан (поролон).
Валик повинен вільно обертатись навколо своєї осі, яка становить одне ціле з ручкою. За конструкцією валики бувають чотирьох типів: ВП — з поролоновим покриттям для нанесення водних сумішей; ВМ — з хутряним покриттям для неводних сумішей; ВМП — для фарбування підлог; ВМУ — для фарбування внутрішніх кутів. Покриття валика типу ВМ має вигляд чохла з внутрішнім діаметром, що відповідає зовнішньому діаметру корпусу, і завдовжки на 12—15 мм більше за довжину корпусу.
До початку роботи чохол натягують на корпус і відкритий кінець його затягують нитками. Такий валик надходить на будівництво у комплекті з п'ятьма чохлами. Покриття валика типу ВП становить порожнистий циліндр у вигляді трубки, виготовлений на заводі з поліуретану з внутрішнім діаметром, що відповідає діаметру корпусу валика. У зібраному вигляді поліуретанова трубка натягується на корпус валика.
| а — хутряний валик. б — бачок з сіткою | Пневматичний валик Із внутрішньою подачею фарби: 1 - чохол. 2 - корпус валика, 3 — фарбопровід, 4 - клапанний пристрій, 5 — штуцер для приєднання матеріального шланга |
Рис. 2 Пристрої для безщіткового фарбування:
Робочий корпус валиків має довжину 100,:200 і 250 мм. Маса його у зібраному вигляді залежить від застосовуваного матеріалу і становить 300—410 г. Для змочування валиків фарбувальною сумішшю і зберігання її під час роботи використовують спеціальний бачок (рис. 1, б) або відро з сіткою. Сталева сітка з отворами розмірами від 5X5 до 10Х10 мм призначена для віджимання надмірної кількості суміші з валика. Сітку встановлюють похило так, щоб одна третина її була над рівнем суміші.
Найкраще застосовувати бачок з похилим дном, що дає змогу повністю використовувати суміш. Змочивши валик фарбувальною сумішшю, його двічі-тричі прокочують по сітці, після чого починають фарбувати поверхню. Суміш наносять, прокочуючи валик по поверхні вертикальними рухами зверху вниз так, щоб кожна наступна смуга фарби перекривала попередню на 2—3 см.
Після нанесення фарби на невелику ділянку поверхні фарбову плівку розтушовують рівномірними вертикальними рухами того самого валика. Після фарбування поверхня набуває шорсткуватої фактури, подібної до тієї, що утворюється від торцювання. Завдяки такому методу фарбування поверхонь збільшується продуктивність праці маляра, стає зайвим торцювання поверхні, є змога приховати незначні дефекти поверхні, що залишились після її підготовки.
Валики можна використовувати для фарбування поверхонь водними і олійними сумішами. Фарбують поверхні також пневматичними валиками, до яких фарбувальна суміш подається по шлангу під певним тиском. Для цього валик підключають до фарбонагнітального агрегату або балонного фарбопульта.
За принципом дії пневматичні валики бувають із внутрішньою або зовнішньою подачею фарби. Пневматичний валик із внутрішньою подачею фарби (рис. 1) складається з циліндричного валика, фарбопроводу і ручки з клапанним пристроєм. Дірчастий корпус порожнистого валика зовні обтягують чохлом із штучного хутра або пористої гуми. Під час роботи фарбувальна суміш під тиском 0,5 МПа із фарбонагнітального бачка або фарбопульта по шлангу підходить до ручки валика.
Після натискання на важіль клапанного пристрою 4 суміш по фарбопроводу заходить всередину валика і, просочуючись крізь отвори у ньому, змочує чохол.
Для нанесення водних фарбувальних сумішей користуються чохлом із пористої гуми, для неводних сумішей — чохлом із штучного хутра. До початку роботи в основі хутряного чохла потрібно зробити 30—40 отворів діаметром 2—3 мм.
Пневматичним валиком поверхню фарбує ланка у складі двох малярів. Один з них, йдучи попереду, щіткою відводить верхню межу фарбування, фарбує окремі ділянки поверхні, які не можна фарбувати валиком (у кутках, біля наличників і плінтусів, за радіаторами тощо).
Другий робітник наносить фарбувальну суміш валиком, рівномірно пересуваючи його вздовж стіни зверху вниз і знизу вгору. Кожна попередня смуга фарби повинна перекриватись новою смугою на 2—3 см. Фарбуючи поверхні олійними фарбами, валик можна пересувати не лише у вертикальному напрямі, а й у горизонтальному.
Рис 3 Пневматичний валик із зовнішнім подаванням фарби: 1 — валик, 2—щітка, 3 — розподільник, 4 — з'єднувальна муфта, 5 — подовжувач, 6— клапанний пристрій, 7 — штуцер для приєднання матеріального шланга
Пневматичний валик із зовнішньою подачею фарби складається з валика, розподільника, подовжувача і ручки з клапанним пристроєм. Подовжувач 5 дає змогу фарбувати верхні частини стін, стоячи на підлозі. Під час роботи фарбувальна суміш під тиском надходить у Т-подібний розподільник 3, вздовж щілинного отвору якого розміщені два ряди щіток 2.
Суміш потрапляє на нижню щітку і передається на валик 1. Верхня щітка розрівнює суміш уздовж поверхні валика, а надлишок її знімає. Плоскі щітки можуть бути з волосіні, пружної тканини, поролона та інших матеріалів. Пневматичним валиком із зовнішньою подачею фарби можна наносити ґрунтовки, водні та олійні фарбувальні суміші.
Для роботи з водними сумішами застосовують валик з пористої гуми, а з олійними — валик із штучного хутра. Техніка фарбування поверхонь цим валиком така сама, як і під час роботи валиком із внутрішньою подачею фарби. Відмінність полягає лише в тому, що валик із зовнішньою подачею фарби можна пересувати тільки у вертикальних напрямах.
Застосування пневматичних валиків підвищує продуктивність праці у 1,5—2,0 рази. Після роботи валики слід старанно вимити спочатку у тому розчиннику, на якому була приготовлена фарбувальна суміш, а потім у гарячій воді з милом. Вимиті валики сушать і складають так, щоб не пошкоджувався волос чохла. Зберігати їх можна лише при плюсовій температурі повітря. 6.Фарбування поверхонь за допомогую механізмів.