І. Оцінка стану серцево-судинної і дихальної систем організму

Львівський державний університет внутрішніх справ

Факультет № 7

Кафедра психології

«ПСИХОЛОГІЯ СТРЕСУ»

Лекція 4

«Оцінка рівня стресу»

підготувала:канд. соціол. наук Шиделко А. В.

Обговорено і затверджено

на засіданні кафедри психології

протокол № 1 від 29.08.2016 р.

Львів-2016

МОДУЛЬ 1

Сутність стресу людини

Лекція 4. Оцінка рівня стресу

План

Форми прояву стресу

Оцінка рівня стресу

1. Форми прояву стресу. На попередніх заняттях ми зʼясувати сутність стресу, особливості стресу психологічного порівняно зі стресом біологічним, виокремили причини стресу. Ми вже знаємо яку значну шкоду може принести стрес, а також, ще сам Сельє зазначав, що стрес може приносити задоволення. Знаємо також, що для кожної людини є певний індивідуальний рівень, коли працездатність людини є найкращою і коли цей стрес не приносить шкоди, і цей рівень є різним для кожної людини. Для того щоб знайти цей рівень стресу, потрібно навчитися управляти стресами, а, для того щоб управляти, оптимізовувати стреси, потрібно навчитися здійснювати оцінку рівня стресу, чому і присвячена наша тема.

Перед тим, як безпосередньо говорити про методи оцінки стресу, розглянемо форми його прояву, оскільки оцінювати стрес, ми будемо за його формами!

Так, що ж таке стрес??? Давайте пригадаємо визначення стресу, концепції Сельє. Психологічний стрес може проявлятися у змінах різних функціональних систем організму. Інтенсивність порушень може варіювати від невеликої зміни емоційного настрою до таких серйозних захворювань, як виразка шлунку чи інфаркт міокарда. Існують декілька способів класифікації стресорних реакцій, але для психологів найбільш перспективним є поділ на поведінкові, інтелектуальні, емоційні та фізіологічні прояви стресу (при цьому до фізіологічних проявів умовно відносять також біохімічні і гормональні процеси).

Зміна поведінкових реакцій при стресі

Для зручності вивчення всю різноманітність поведінкових проявів стресу можна розділити на чотири групи, що відображено на рисунку 1.

Рис. 1. Поведінкові ознаки стресу

Проаналізуємо рисунок 1.

Порушення психомоторики можуть проявлятися у:

Ø зайвому напруженні мʼязів (особливо часто ‑ лиця і «комірцевої» зони);

Ø тремтінні рук;

Ø зміні ритму дихання;

Ø тремтінні голосу;

Ø зменшенні швидкості сенсомоторної реакції;

Ø порушенні мовних функцій тощо.

Приклади. Встановлено також, що функціональний стан людини (в тому числі стрес) впливає на характеристику її почерку. При зниженні активності почерк ніби розтягується, що призводить до збільшення ширини букв. При погіршенні здоровʼя висота і ширина букв зростає і букви при цьому пишуться більш злито. При хорошому самопочутті спостерігалась тенденція писати слова дрібними буквами і більш виразно.

Порушення режиму дня можуть виражатися у:

Ø скороченні сну;

Ø зміщенні робочих циклів на нічний час;

Ø відмові від корисних звичок і заміні їх на неадекватні способи компенсації стресу.

Професійні порушення можуть виражатися:

Ø у збільшенні числа помилок при виконанні звичних дій на роботі;

Ø у хронічній нестачі часу;

Ø у низькій продуктивності професійної діяльності.

При професійних порушеннях погіршується узгодженість рухів, їх точність, співрозмірність необхідних зусиль.

Порушення соціально-рольових функцій при стресі виражається у:

Ø зменшенні часу, який приділяється на спілкування з близькими і друзями;

Ø підвищенні конфліктності;

Ø зниженні сензитивності під час спілкування;

Ø появі різних ознак антисоціальної поведінки.

Людина, що знаходиться у тривалому стресі, менше враховує соціальні норми і стандарти, що може проявитися у втраті уваги до свого зовнішнього вигляду.

Дистрес згубно проявляється і у соціальних звʼязках особистості з іншими людьми. Під час переживання глибокого стресу можуть значно погіршитися відносини з близькими людьми і колегами по роботі аж до повного розриву, причому основна проблема залишається невирішеною, а у людей виникають важкі переживання вини і безвихідності.

Приклади. Студенти-психологи, які оцінювали поведінкові ознаки стресу, викликаного напруженим навчанням, найбільш вираженими ознаками стресу назвали зниження працездатності і підвищену втомлюваність. До негативних наслідків навчального стресу були також віднесені порушення сну і поспішність, викликана постійною нестачею часу. Порушення соціальних контактів і проблеми в спілкуванні відмічались студентами в числі наслідків навчального стресу, однак ці явища були не дуже вираженими. При цьому ступінь зниження працездатності і розвитку втоми при стресі залежала від деяких обʼєктивних і субʼєктивних факторів.

Показано існування достовірної позитивної кореляції між зниженням працездатності студентів і такими факторами як «велике навчальне навантаження», «строгі викладачі», «життя далеко від батьків». До субʼєктивних факторів, що сприяють зниженню працездатності, можна віднести «надто серйозне ставлення до навчання», «соромливість» і «проблеми в особистому житті», які обтяжують прояви навчального стресу.

Неадекватні намагання компенсувати стрес виражаються в більш інтенсивному вживанні алкоголю, збільшенні щоденних норм куріння, зайвому вживанні їжі тощо. (Рис. 2)

Рис. 2. Неадекватні методи придушення стресів (10-бальна шкала)

За даними досліджень, найбільш розповсюдженим методом зняття стресу у студентів є смачна їжа, потім телевізор, сигарети і алкоголь. Виявилось також, що нерідко люди намагаються знизити рівень стресу за рахунок агресивних імпульсів, «виплескуючи» негативні емоції на інших людей. Близькі дані були отримані і у людей, які працюють бухгалтерами і економістами.

Неадекватні методи зняття стресу в основному характерні для людей, які шукають причини своїх проблем і стресів у зовнішньому середовищі. Такі люди прагнуть використати алкоголь у якості «універсального антистресового методу». При цьому відмічалась виражена кореляція між частотою застосування алкогольних напоїв і викурених сигарет, а також між їдою і телевізором. Таким чином виявляються «парні» звички адаптаційного плану, одна з яких може призвести до алкоголізації і легеневих захворювань, а друга – до появи зайвої ваги. Водночас була відмічена обернена кореляція між використанням сигарет і телевізора, як альтернативних способів зменшення стресу. В цих же дослідженнях було відмічено, що неадекватні методи боротьби зі стресом частіше використовували люди, які жалілись на постійну нестачу часу і неможливість дотримання звичного режиму дня. При цьому порушення режиму життєдіяльності при стресі часто проявлялось у зростанні рівня агресивності у ставленні до оточуючих.

Зміна інтелектуальних процесів при стресі

Від стресу потерпають всі сторони інтелектуальної діяльності, в тому числі такі базові властивості інтелекту, як памʼять і увага (див.: рис. 3).

Рис. 3. Інтелектуальні ознаки стресу

Порушення показників уваги, передусім, обумовлене тим, що в корі великих півкуль людини формується стресорна домінанта, навколо якої формуються всі думки і переживання. При цьому утруднена концентрація уваги на інших обʼєктах і відмічається підвищена розсіяність.

Водночас у меншій мірі потерпає функція памʼяті. Тим не менше постійна завантаженість свідомості обдумуванням причин стресу і пошуком виходу з нього знижує ємність оперативної памʼяті, а змінений при стресі гормональний фон порушує процес відтворення необхідної інформації.

Також можливе порушення нормальної взаємодії півкуль мозку при сильному емоційному стресі в сторону більшого домінування правої, «емоційної» півкулі, і зменшенні впливу лівої «логічної» половини кори великих півкуль на свідомість людини.

Всі вищеназвані процеси не тільки є наслідком розвитку психологічного стресу, а й перешкоджають його успішному і своєчасному подоланню, так як зниження потенціалу «тверезо мислити» утруднює пошуки виходу із стресової ситуації.

Різні феномени порушення мисленнєвих процесів при стресі можна пояснити виходячи з фізіологічного поняття домінанти вчених (В. Л. Марищук, В. І. Євдокимов). При психічному напруженні, викликаному гострим стресом, домінанта за законом негативної індукції тимчасово гасить інші ділянки збудження, що є фізіологічними субстратами інших думок, більш обґрунтованих мотивів, істинних знань. При цьому виникає психологічна установка, через призму якої обдумується наявна і знов поступаюча інформація (як через «криве дзеркало»). Минулий досвід, знання, мотиви тимчасово погашені, і оцінка ситуації співставляється тільки з еталоном даної установки, хоча би і глибоко хибної. Все, що потребує осмислення, може бачитися у хибному світлі, оцінюватися тенденційно, і людині здається в даний момент, що вона права (адже всі інші джерела внутрішньої інформації тимчасово погашені).

Справа в тому, що домінанта (доки вона підкріпляється емоціями) дуже стійка (важко піддається знешкодженню). Домінанта діє за особливими законами – вона посилюється незалежно від того, позитивні чи негативні впливи і дії на неї спрямовані. На мові психології це означає, що переконливі аргументи інколи відкидаються, а помилкові мотиви перемагають.

Характерно, що коли напруженість припиняється, коли негативна індукція від домінуючої ділянки перестає здійснювати свій вплив, і в свідомості починає відтворюватись все, що було в розумному досвіді, ми, ніби «прозріли» від «отруєння емоціями» і інколи не можемо зрозуміти, як же ми проходили мимо повз очевидні аргументи, чому ми опирались, чому грубіянили, а інколи здійснювали негативні вчинки всупереч власним ціннісним орієнтаціям (А. Ухтомський).

Зміна фізіологічних процесів при стресі

Звернемось до фізіології та біології. Фізіологічні прояви стресу стосуються майже всіх систем органів людини – травної, серцево-судинної і дихальної. Однак в полі зору дослідників найчастіше опиняється серцево-судинна система, яка має підвищену чутливість, реакції якої на стрес можна відносно легко реєструвати. При стресі фіксуються наступні обʼєктивні зміни:

Ø підвищення частоти пульсу чи зміна його регулярності;

Ø підвищення артеріального тиску, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту;

Ø зниження електричного опору шкіри тощо.

При короткотривалому стресі (психічній напруженості) відмічається різке прискорення і порушення ритмічності пульсу і дихання, сильне потіння, різкі зміни діаметра зіниці, вазомоторні реакції на лиці, різке прискорення перистальтики тощо.

Всі ці обʼєктивні зміни відображаються в субʼєктивних відчуттях людини під час стресу. Людина, що знаходиться в стані психологічного стресу, переважно відчуває різноманітні негативні переживання:

Ø болі в серці і інших органах;

Ø утруднення при диханні, напруження у м’язах;

Ø неприємні відчуття в ділянці травних органів тощо.

Порушення нормальної діяльності окремих органів та їх систем, з однієї сторони, і відображення цих порушень у свідомості, з другої сторони, призводять до комплексних фізіологічних і біохімічних порушень: зниження імунітету, високої втомлюваності, частих захворювань, слабкості, зміни маси тіла і т. д. (див.: рис. 4)

Рис. 4. Фізіологічні ознаки стресу

Отже, фізіологічні ознаки стресу можна розділити на:

Ø Такі, що субʼєктивно визначаються

Утруднене дихання, болі в серці, головні болі, неприємні відчуття в кишківнику та ін.

Ø Такі, що обʼєктивно визначаються

Підвищення артеріального тиску, частоти серцевих скорочень; зміна судинного тонусу; надмірне мʼязове напруження; порушення секреції травних залоз і ін.

Ø Порушення комплексних фізіологічних функцій

Підвищена втомлюваність, зниження імунітету, часті хворобливі стани, швидка зміна маси тіла і ін.

Приклад. Щодо екзаменаційного стресу, то найчастіше він проявлявся у вигляді головного болю, прискореного серцебиття чи неприємних відчуттів у серці, у вигляді зайвого мʼязового напруження чи тремору. Трохи менші стреси проявляються у вигляді проблем з кишково-шлунковим трактом і у формі утрудненого дихання.

Психосоматичні прояви стресу були більше виражені в осіб, які відмічались такими наявними рисами: соромливість, нерішучість, песимізм, страх перед майбутнім, навʼязливі думки про можливі неприємності. Дані риси характерні для інтровертів, осіб з підвищеною сензитивністю і слабким типом ВНД.

Емоційні прояви стресу (див.: рис. 5)

Рис. 5. Емоційні ознаки стресу

Емоційні прояви стресу зачіпають різні сторони психіки. Передусім, це стосується загального емоційного фону, який набуває:

Ø негативного;

Ø похмурого;

Ø песимістичного відтінку.

При тривалому стресі людина:

Ø стає більш тривожною порівняно з її нормальним станом;

Ø втрачає віру в успіх і у випадку особливо затяжного стресу;

Ø може впасти в депресію.

На фоні такого зміненого настрою у людини, що переживає стрес, спостерігаються більш сильні емоційні спалахи, найчастіше – негативного характеру. Це можуть бути емоційні:

Ø реакції дратівливості;

Ø гніву, агресії;

Ø аж до афективних станів.

Тривалий чи повторюваний короткочасний стрес може призвести до зміни всього характеру людини, в якому зʼявляться нові риси чи посиляться вже існуючі:

Ø інтроверсія;

Ø схильність до самозвинувачень;

Ø занижена самооцінка;

Ø дратівливість;

Ø агресивність і т. д.

При наявності певних передумов всі вищеописані зміни виходять за межі психологічної норми і набувають рис психопатології, які найчастіше проявляються у вигляді різних неврозів (астенічного, неврозу тривожного очікування тощо).

Негативні емоційні стани (страх, тривога, песимізм, негативізм, підвищена агресивність) одночасно є і наслідками і передумовами стресів. Дослідження особливостей навчальних стресів показало, що страх перед майбутнім (як фактор, що провокує виникнення стресових станів) сприяв розвитку таких проявів стресу, як:

Ø підвищена тривожність;

Ø невпевненість в собі;

Ø депресивний настрій;

Ø навʼязливі негативні думки і відчуття безпорадності.

Різноманітність емоційних змін, що зустрічаються під час стресу, показано на рис. 5.

Отже, стрес може проявлятися у формах, зокрема: поведінкових, інтелектуальних, емоційних і фізіологічних. Поведінкові ознаки проявляються у порушенні психомоторики, порушення режиму дня, професійних порушеннях, порушеннях соціально-рольових функцій. Порушення психомоторики ‑ це зайве напруження мʼязів (особливо часто ‑ лиця і «комірцевої» зони); тремтіння рук; зміна ритму дихання; тремтіння голосу; зменшення швидкості сенсомоторної реакції; порушення мовних функцій тощо.

Порушення режиму дня – це скорочення сну, зміщення робочих циклів на нічний час, відмова від корисних звичок і заміні їх на неадекватні способи компенсації стресу.

Професійні порушення проявляються у збільшенні числа помилок при виконанні звичних дій на роботі, в хронічній нестачі часу, в низькій продуктивності професійної діяльності.

Порушення соціально-рольових функцій проявляється у зменшенні часу, який приділяється на спілкування з близькими і друзями, підвищенні конфліктності, зниженні сенситивності під час спілкування, появі різних ознак антисоціальної поведінки. Зміна інтелектуальних процесів при стресі проявляється у зниженні рівня показників уваги, функції памʼяті, мислення, переконливі аргументи інколи відкидаються, а помилкові мотиви перемагають. Зміна фізіологічних процесів при стресі: підвищення частоти пульсу чи зміна його регулярності; підвищення артеріального тиску, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту; зниження електричного опору шкіри тощо. Емоційні прояви стресу: реакції дратівливості, гніву, агресії, аж до афективних станів.

2. Оцінка рівня стресу. Існують обʼєктивні і субʼєктивні методи оцінки стресу.

Обʼєктивні методи оцінки рівня стресу

І. Оцінка стану серцево-судинної і дихальної систем організму

Серед власне фізіологічних методів дослідження найчастіше застосовуються наступні:

Ø реєстрація частоти серцевих скорочень (ЧСС);

Ø визначення показників артеріального тиску (АТ);

Ø електрокардіографія (ЕКГ);

Ø визначення параметрів функціонування дихальної системи (частота і глибина дихання, газовий склад видихнутого повітря і т. д.)

Болгарські вчені з Інституту гігієни в Софії прийшли до висновку, що незалежне дослідження окремих реакцій організму на стрес (зміни серцевого ритму, артеріального тиску та дихання) менш інформативне, ніж аналіз їх взаємодії. У своїх дослідженнях вони показали, що у досліджуваних з низькою стресорною реакцією хвилеподібна активність життєво важливих функцій організму високо синхронізована. Висока інформативність кореляцій між диханням і ритмом серцевої діяльності при вивченні індивідуальної схильності до стресу була показана і вітчизняними авторами.

Найбільш простим і оперативним методом оцінки функціонального стану людини при стресі є вимірювання частоти її серцевих скорочень (пульсу).

Приклад. Згідно результатів деяких досліджень психоемоційного стресу середня частота пульсу у студентів-першокурсників перед екзаменом зростала з 79 до 98 ударів у хвилину (як при роботі середньої важкості), що зайвий раз підтверджує вплив психологічних факторів на фізіологічний стан організму. Результати інших досліджень, показують значну тахікардію у студентів під час екзаменів.

У стані екзаменаційного стресу 3,8% студентів мали значення пульсу в межах 120 – 150 ударів, що свідчить про різко виражену реакцію симпатичної системи на процедуру екзамену. З другої сторони, поза 1,3% студентів мали показники значення ЧСС, зсунуті в сторону брадікардії, що свідчить про активацію парасимпатичної системи, яка таким чином реагує на виснаження ресурсів нервової системи. При цьому в умовах психологічного стресу пульс найбільш сильно збільшувався у студентів з вихідним парасимпатичним типом регуляції, тобто в осіб зі слабким типом ВНД, у яких психологічний стрес протікає найбільш важко.

Психологічний стрес, повʼязаний з тривожним очікуванням важливої для субʼєкта події, як правило, призводить до зростання артеріального тиску.

Спрямованість судинних змін залежить від характеру емоцій, що супроводжують стрес. Встановлено (Роберт Йеркс 26.05.1876 – 3.02.1956), що найбільш характерною реакцією для стенічних негативних реакцій (гніву, злості, образи і ін.) є підвищення діастолічного тиску, а для астенічних (депресії, гніву і ін.) є зниження.

Характер емоцій, що виникають при стресі залежить від багатьох чинників:

Ø від особистісних особливостей людини;

Ø типу її ВНД;

Ø наявності чи відсутності потрібної інформації;

Ø взаємовідносин з оточуючими людьми тощо

тому «додавання» чи «віднімання» цих факторів приводить до збільшення чи зменшення показників артеріального тиску.

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• Далее ⇒