Класифікація громадських організацій
Наявність і повноцінне функціонування громадських організацій є запорукою демократичного розвитку держави. Громадські організації відрізняються одна від одної своїми організаційними структурами, обсягом робіт, джерелами фінансування і відносинами з державними органами. Одні громадські організації ведуть свою діяльність тільки на місцевому рівні, а інші – на загальнонаціональному. Багато з них виходять за межі своїх країн, беручи участь у різних проектах міжнародних організацій. Вони можуть мати загальний, багатофункціональний характер, проводячи роботу серед різних вікових груп людей і надаючи безліч різних послуг.
З часів свого виникнення громадські організації пройшли довгий шлях еволюції та розвитку внаслідок соціальних, економічних, політичних змін як у світі загалом, так і в Україні зокрема. Історичний досвід соціально–філософської та політичної думки, різні культурні традиції, незавершеність процесу формування в глобальному масштабі спричинили різноманітність поглядів на види громадських організацій.
Типологія громадських організацій дає змогу отримати загальну картину існуючої мережі горизонтальних зв’язків між членами суспільства, визначити, наскільки розвинуті різні форми суспільної активності. При цьому слід зауважити, що кожна класифікаційна система має свої переваги і недоліки.
Сучасні науковці, виділяють такі види громадських організацій:
- за кількістю членів – масові та елітарні;
- за способом формування і ступенем охоплення мас – стихійні та свідомо організовані;
- за внутрішньою структурою – централізовані та нецентралізовані;
- за масштабом діяльності – місцеві, загальнодержавні та міжнародні;
- за соціально-правовим статусом – легальні та нелегальні;
- за способом досягнення мети – реформаторські та консервативні;
- за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства – прогресивні, консервативні, реакційні та інші.
Зазначена класифікація є прийнятною для як громадських організацій, так і для політичних партій України (крім територіального критерію, оскільки політичні партії, згідно із чинним законодавством, можуть функціонувати лише з всеукраїнським статусом).
Класифікація за соціальною підставою утворення та залежно від характеру потреб, для задоволення яких утворюються громадські організації. За цим критерієм розрізняють: 1) організації, які створюються залежно від форм участі громадян у виробництві або у суспільному житті для задоволення суспільних чи колективних потреб (профспілки, асоціації адвокатів тощо); 2) організації, які створюються для задоволення особистих потреб (спілка книголюбів, спортивне товариство, клуб мисливців та рибалок тощо).
Найбільш поширеною є класифікація громадських організацій залежно від соціальної групи, інтереси якої вони захищають, або від специфіки цих інтересів. Так, усі громадські організації можна об’єднати у такі групи:
1) екологічні, соціально-екологічні, природоохоронні; 2) правозахисні групи та об’єднання; 3) борці за справедливість; 4) робітничі рухи; 5) куль-
турні, творчі, спортивні; 6) жіночі рухи; 7) миротворчі рухи; 8) історико-
патріотичні.
За спрямованістю на групи громадські організації розподіляються на: 1) професійні (профспілки, асоціації фермерів тощо); 2) економічні (об’єднання підприємців, банкірів, роботодавців тощо); 3) соціально-демографічні (ветеранські, жіночі, молодіжні); 4) конфесійні (церкви, релігійні общини, об’єднання мирян); 5) культурологічні та просвітницькі;
6) творчі (об’єднання артистів, письменників, художників); 7) спортивно-ту-
ристичні та оздоровчі; 8) наукові та науково–технічні; 9) оборонні; 10) на-
ціонально–культурні; 11) екологічні.
Міжнародна класифікація недержавного (та неприбуткового) сектора поділяє громадські організації на десять основних категорій з цілою низкою другорядних організацій за напрямами:
1) культура й відпочинок; 2) освіта і наукові дослідження; 3) охорона здоров’я; 4) соціальні служби; 5) навколишнє середовище; 6) розвиток і житлово–комунальне господарство;7) адвокатура і політика; 8) філантропічні посередники і підтримка; 9) міжнародна діяльність; 10) бізнес, професійні спілки.
Міжнародна організація “Фундація співдружності” поділяє всі громадські організації на п’ять основних видів:
1) недержавні організації, які займаються доглядом і соціальною допомогою;
2) трудові спілки, які займаються умовами роботи;
3) релігійні організації, в центрі уваги яких перебуває віра, людська поведінка, стосунки і моральність;
4) політичні групи, які опікуються загальним управлінням і прогресом суспільства;
5) організації, що займаються справами бізнесу.
Доцільною класифікацію громадських організацій є залежність від характеру спрямованості їх діяльності на правовий захист, зокрема:
– правозахисні об’єднання (організації, фонди, асоціації тощо, які присвячують свою діяльність обстоюванню громадянських прав і свобод, відображаючи потреби вітального характеру для забезпечення життєдіяльності людини як біологічного виду);
– соціально–екологічні об’єднання (організації, фонди, рухи, асоціації тощо), які обстоюють духовні і творчі інтереси, а також збереження умов здорового природного існування, що обумовлюються наявністю у кожної людини потреб високого рівня;
Основою для класифікації громадських організацій може бути відмінність у суспільних сферах діяльності. Відповідно виділяють п’ять типів громадських організацій:
1) організації, що діють в економічній сфері та сфері трудових відносин (спілки споживачів, адвокатів, профспілки, кооперативна спілка);
2) організації в соціальній сфері (об’єднання ветеранів, товариства інвалідів, благодійні організації);
3) організації у сфері дозвілля і відпочинку (спортивні організації, спілки філателістів, книголюбів тощо);
4) організації у сфері релігії, науки, культури (церкви, наукові асоціації, спілки письменників, художників, артистів тощо);
5) організації у політичній сфері (екологічні рухи, організації із захисту прав жінок, національних меншин, за мир тощо).
Залежно від масштабів проблем, на вирішення яких спрямована діяльність суспільних організацій, застосовується поділ за кількома критеріями, що дозволяє об’єднати громадські організації, що функціонують на сьогодні в Україні, в такі групи.
За статусом чи територією діяльності громадські організації поділяються на:
- міжнародні (всесвітні, регіональні) неурядові організації, головною метою яких є об’єднання зусиль приватних осіб та організацій, які працюють у сфері захисту прав і свобод людини, охорони навколишнього середовища і вирішення інших різноманітних питань. Прикладами таких організацій є: Митці проти расизму, Адвокати без кордонів, Лікарі без кордонів, Права людини в Інтернеті, Міжнародний фонд відродження, Фонд Євразія, Міжнародна асоціація для розвитку співробітництва із вченими країн СНД (INTAS), Рада міжнародних досліджень та наукових обмінів (IREX), Товариство зв’язків з українцями за межами України, Товариство Україна, Об’єднання депортованих;
- всеукраїнські громадські організації, які поширюють свою діяльність на територію всієї України, причому для одержання статусу всеукраїнської громадської організації потрібна наявність осередків чи представництв у більшості областях України;
- громадські організації з місцевим статусом, які є більш успішними, ніж загальнодержавні, завдяки своїй доступності і близькості до громадян. Співпрацюючи з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, місцеві громадські організації сприяють зростанню довіри громадян до влади.
За сферами діяльності в Україні діють такі громадські організації:
- політичні: молодіжні структури партій (“Молодий Народний Рух”, Народно–демократична ліга молоді, Молодіжне об’єднання демократів, Українська соціал-демократична молодь тощо);
- економічні: Товариство винахідників і раціоналізаторів, Асоціація молодих підприємців, Всеукраїнська асоціація ”Укрмолодьжитло”;
- екологічні: Українська екологічна асоціація “Зелений світ”, “Зелена планета”, Екологічний клуб “Каскад” тощо;
- антивоєнні: Фонд миру;
- профспілкові: Федерація профспілок України, Національна конфедерація профспілок України, Всеукраїнське об’єднання солідарності працівників, профспілка “Єднання”;
- культурно–просвітницькі: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Т.Шевченка, Історико– просвітницьке товариство “Меморіал” імені В. Стуса тощо;
- конфесійні: Комітет захисту Української греко-католицької церкви, Братство Святого Андрія Первозванного, Українська Молодь Христова;
- етнічні: Польське культурно–освітнє товариство, Міжнародна асоціація німців “Відергебурт” (“Відродження”), “Руський рух України”, Всеукраїнська асоціація кримських караїмів “Кримкарайлар”, Суспільно–культурне товариство “Холмщина”, Тернопільське товариство “Лемківщина”.
За складом існують такі громадські організації:
- професійні: Спілка юристів України, Спілка офіцерів України, Спілка архітекторів України, Федерація волейболу, Асоціація спортивного танцю, Національна Ліга композиторів України тощо;
- жіночі: Союз українок, Союз жінок України, Ліга українських жінок, Всеукраїнська асоціація жінок “Славія”, Організація солдатських матерів України, Жіноча громада, “Жіноче товариство імені О. Теліги”;
- молодіжні: Молодіжна організація “Сокіл”, Українська скаутська організація “Пласт”, Спілка української молоді (СУМ), “Альянс молоді Тернопільщини”, Лицарська школа козацької січової боротьби “Хрест” тощо.
Громадські організації за значенням у процесі формування громадянського суспільства та правової держави, а також за ступенем участі у державно-політичному житті включають:
- профспілкові організації, правозахисні та професійні громадські організації, тобто організації, які створені для захисту професійних та інших прав громадян;
- культурно–релігійні, просвітницькі, етнічні та екологічні організації організації, що діють в загальних і суспільно–корисних цілях;
- жіночі, молодіжні організації, благодійні організації та фонди, тобто організації взаємної вигоди та задоволення соціальних потреб.
Важливими критеріями класифікації громадських організацій є їх базові характеристики, а саме:
- порядок здійснення легалізації;
- організаційна структура та характер членства;
- статус та територія дії;
- суб’єкти діяльності;
- вид організаційно–правової форми;
- мотиваційні аспекти створення;
- сфера суспільного життя, в якій діє відповідна організація;
- тип та спрямованість діяльності організації.
Відповідно до критерію кількісного розподілу пропонується розрізняти такі основні види громадських організацій:
- за суб’єктом діяльності – молодіжні, дитячі, жіночі організації, об’єднання ветеранів, спілки роботодавців, підприємців тощо;
- за видом організаційно–правової форми – громадський рух, спілка, товариство, громадський (благодійний фонд, асоціація, конгрес) благодійна установа, благодійна організація (фундація, місія, ліга тощо);
- за сферою суспільного життя – культурні, просвітницькі, спортивні, екологічні, творчі тощо;
- за типом та спрямованістю діяльності організації щодо суб’єкту, який її утворив - професійні спілки, благодійні організації, правозахисні організації, організації національних меншин, громадсько–політичні рухи тощо.
За даними дослідження «Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України», в останні роки найбільш популярними секторами діяльності громадських організацій є: «Діти і молодь», «Громадянська освіта» та «Права людини», а найбільш поширеними видами діяльності є: тренінги та консультування, а також захист та лобіювання прав.
Отже, сучасна система громадських організацій в Україні має достатньо розгалужену структуру, яка здійснює значний вплив на процеси демократизації суспільства.