Характеристика швейних ниток

ВСТУП

Розв’язання важливих економічних завдань, що стоять перед Україною, значною мірою залежать від підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг, доведення їх до відповідності європейським стандартам.

У сфері товарів та послуг чільне місце посідають швейні вироби. Тільки за умови суттєвого підвищення їхньої якості швейні підприємства динамічно розвиватимуться та ефективно працюватимуть. Конкурентоспроможні швейні вироби і новітні технології створюються і впроваджуються на тих підприємствах, де проблеми якості розв’язуються на наукових засадах, підвищується ділова активність, здійснюються інновації, використовуються науково обґрунтовані засоби і методи виробництва продукції та надання послуг. Це обумовлює актуальність набуття фахівцями швейної галузі сучасних знань у сфері забезпечення, поліпшення та менеджменту якості.

Проблема конкурентоспроможності продукції носить в сучасному світі універсальний характер. Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежить багато в економічному і соціальному житті будь-якої країни.
Виробництво швейної продукції – це надзвичайно складний та важливий вид виробництва, а також об’єкт дизайнерського мистецтва, який включає використання якісної сировини, прогресивних технологій їх виготовлення, а також сучасних видів моделей і фасонів.

З метою вивчення конкурентного середовища, тобто сукупності тих чинників, які впливають на інтенсивність конкурентної взаємодії у швейній галузі, доцільно провести аналіз складових конкурентоспроможності. Однією з найбільш важливих складових конкурентоспроможності силою для підприємств швейної галузі є якість - це сукупність властивостей і характеристик, які зумовлюють здатність задовольняти конкретні потреби відповідно до свого призначення. По якості швейні вироби повинні відповідати вимогам стандартів, технічних вимог та описів. Стандарти розробляються на окремі види готових швейних виробів та на близькі за призначенням та виробничими особливостями групи товарів.

Визначення якості швейних виробів проводиться за дефектами зовнішнього вигляду, посадки виробу, виконання окремих вузлів і деталей.
Якість швейних виробів за дефектами зовнішнього вигляду визначається органолептичним і вимірювальним методом, шляхом перегляду їх у роздубльованому вигляді при нормальному освітленні на бракувальному столі.

Експертиза швейних виробів – це перевірка відповідності показників вимогам нормативно-технічної документації. Мета цієї експертизи – не допустити у продаж швейних виробів виготовлених з порушенням встановлених вимог. Вона є комплексною і включає в себе: розпізнавання тканин, з яких виготовляють швейні вироби; вивчення дефектів тканин; вивчення асортименту швейних матеріалів; визначення якості швейних виробів та інше.

З метою забезпечення споживачів продукцією належної якості, виробникам необхідно дотримуватися обов’язкових та рекомендованих вимог нормативних документів. При цьому нормативні документи виступають як інструменти забезпечення ефективного партнерства між виробником та споживачем продукції. В експертній діяльності, в якій виникає потреба на ринку товарів та послуг, нормативні документи є необхідним засобом для забезпечення об’єктивності вирішення питань поставлених експерту.

1 СПОЖИВЧІ ВИМОГИ ДО ВИРОБУ

Вимога – це «сформульована потреба або очікування, загальнозрозумілі або обов’язкові» (ДСТУ ISO 9000-2001). За ступенем відповідності виробу вимогам визначають його рівень якості.

Вимоги, що ставлять до швейних виробів, зазвичай поділяють на дві групи: споживчі та виробничі.

Споживчі вимоги визначаються призначенням швейного виробу та умовами його експлуатації. До них відносяться вимоги до зовнішнього вигляду, розміро-, формо- та зносостійкості виробу, його гігієнічності та зручності у користуванні, вартості як самого виробу, так і догляду за ним, а також до сервісного обслуговування при реалізації та експлуатації виробу. Ці вимоги визначають ефективність використання виробу за призначенням, його естетичну досконалість, практичну корисність та безпеку користування.

До групи виробничих вимог належать вимоги технологічності виробу, стандартизації та уніфікації, транспортабельності виробу, патентно-правові та економічні. Виробничі вимоги спрямовані на забезпечення та постійне удосконалення як рівня якості виконання усіх технологічно неподільних операцій, так і технічного рівня виробу в цілому, за умови дотримання при цьому оптимальних витрат в процесі технологічної підготовки, виготовлення та реалізації виробу.

В загальному випадку вимоги щодо якості швейних виробів можна умовно розподілити на такі групи:

- естетичні вимоги, які стосуються дизайну виробу, його напрямку моди, відповідності основних та допоміжних матеріалів, оригінальності виробу та раціональності його форми, досконалості виробничого виконання тощо;

- ергономічні вимоги враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, що виявляються у виробничих та побутових процесах під час їх взаємодії з виробом;

- екологічні вимоги, що задовольняються застосуванням екологічно чистих основних та допоміжних матеріалів та екологічно чистих технологій для виготовлення швейних виробів;

- вимоги до надійності, які враховують виробничі та споживчі вимоги до показників, що характеризують міцність, зносо-, розміро- та формостійкість виробу і матеріалів для його виготовлення, а також до безпечності для людини та до терміну служби виробу за умови збереження його заданих властивостей;

- конструкторсько-технологічні вимоги, відповідність яким визначається конструктивними особливостями виробу, методами обробки виробу, якістю виконання усіх технологічно неподільних операцій, матеріалоємністю та властивостями застосованих матеріалів тощо;

- економічні вимоги, що спрямовані на оптимальність витрат на якість при виготовленні, реалізації та експлуатації виробу;

- вимоги до якості сервісу забезпечуються якістю інформації про товар та рекомендацій щодо догляду за ним, якістю упаковки товару, якістю обслуговування споживача торгівельною організацією, додатковими послугами тощо.

Отже, можна зробити висновок, що для штанів повсякденного призначення для жінок молодшої вікової групи першочерговими є ергономічні вимоги (так як виріб повсякденного призначення); вимоги до надійності (штани даного призначення піддаються частій обробці: прання, прасування);конструкторсько-технологічні вимоги; естетичні (адже споживач жінка віком 18-24 р.); економічні (так як ціна має бути виправданою та оптимальною).

Також важливим моментом є відповідність продукції діючим стандартам та технічним умовам, що є гарантією якості одягу.

2 СУЧАСНИЙ АСОРТИМЕНТ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ СУКНІ ЖІНОЧОЇ ПОВСЯКДЕННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

2.1 Характеристика матеріалів для верху одягу

За призначенням костюмні тканини поділяються на тканини для відомчих, спеціальних, спортивних та святкових костюмів. За волокнистим складом їх випускають бавовняними, вовняними та змішаними - шовковими. Найбільшу частину асортименту складають вовняні тканини.

Тканини виробляють різними простими та дрібновізерунковими переплетеннями, використовують різні за структурою види пряжі та ниток, різні оздоблення, які покращують властивості тканин та їх зовнішній вигляд. За характером забарвлення тканини випускають меланжевими, строкатими, гладкофарбованими та меланжево-строкатими. За фактурою вони можуть мати чіткий ткацький малюнок переплетення на поверхні, незначний начісний ворс, деякі види тканин випускають з запресованим ворсом.

Тканини повинні мати приємний зовнішній вигляд, за оформленням та забарвленням відповідати напрямку моди та сучасному стилю. Крім того, тканини повинні бути зносостійкими та формостійкими, мати міцне фарбування та стійкість до забруднення, низьку пілінгуємість, усадку та зминання.

Для костюмів весняно-літнього сезону використовують бавовняні, шовкові або полегшені вовняні тканини, а для костюмів осінньо-зимового сезону - вовняні камвольні або тонкосуконні тканини.

Костюмні тканини весняно-літнього призначення повинні бути легкими, еластичними, світлих кольорів, мати підвищену повітропроникність і невисокі теплозахисні властивості.

Костюмні тканини осінньо-зимового призначення повинні мати знижену повітропроникність та добрі теплозахисні властивості.

Для виробу даного асортименту і призначення пропонуються змішані бавовняні тканини (з додаванням хімічних волокон). Бавовняне волокно характеризуються підвищеною відносною щільністю (60-90%) та поверхневою щільністю (200-400 г/м²), а також високою міцністю, низькою розтяжністю та добрими гігієнічними властивостями, що є необхідною умовою для виробу повсякденного призначення. Що стосується синтетичного домішку, то він надає тканині більшої зносостійкості, економічності, меншої зминаємості, і в цілому продовжує строк експлуатації швейного виробу, що є , безперечно, важливим.

2.2 Характеристика прокладкових матеріалів

Матеріали для прокладок дуже різноманітні за технологією виготовлення, волокнистим складом, структурними характеристиками, оздобленням та призначенням. Для виготовлення прокладок в одязі використовують тканини та неткані матеріали різних способів виготовлення, штучні вироби текстильної галантереї (прикладні стрічки). Більшість з цих матеріалів випускають з клейовими регулярними покриттями, як того вимагає сучасна технологія швейного виробництва.

За волокнистим складом прокладкові матеріали випускають бавовняними, лляними, напівлляними та шовковими з суміші хімічних волокон. За структурою - щільними, за оздобленнями - апретованими, з різними спеціальними насиченнями, які надають матеріалам необхідну жорсткість та формостійкість.

Прокладкові матеріали повинні бути малорозтяжними, пластичними, міцними, мати достатню жорсткість, але не бути грубими. За основними структурними показниками та технологічними властивостями (усадкою, розтяжністю, товщиною, щільністю, масою) вони повинні відповідати матеріалам верху.

Для даного виробу в якості клейової прокладки пропонується використовувати дублерин – клейовий прокладковий матеріал, основними перевагами якого є м'якість, драпіруємість. Володіє легкістю, пружністю, гарно тримає форму, дає невелику посадку, не обсипається. Вибір зумовлений тим, що дублерин використовується для стійкості й надання форми тканини деталей виробів, має високі показники гігроскопічності та повітропроникності.

Для дублювання поясу штанів, верхніх зрізів кишень, гульфіка та відкоска використовуватиметься підібраний матеріал.

Характеристика швейних ниток

У швейному виробництві для скріплення деталей виробів в основному застосовують швейні нитки. Промисловість випускає швейні нитки різного призначення: одля одягу, вишивальні, в'язальні, взуттєві, хірургічні та ін.

Швейні нитки для одягу розрізняють за волокнистим складом: натуральні - бавовняні, лляні й шовкові; з хімічних волокон і ниток - штучні, віскозні, полінозні і синтетичні поліамідні, поліефірні.

Технологічний процес виготовлення швейних ниток складається з ряду операцій: трощіння - з'єднання двох або трьох ниток вихідної пряжі (гребінної або кардної); скручування в напрямку Z (за годинниковою стрілкою) або S (проти годинникової стрілки); відварювання; фарбування (в чорний або інший колір) або відбілювання; обробки матової для додання слабкого блиску (покривають тонкою плівкою парафіну або воску) або глянцевої для додання сильного блиску (покривають крохмальним апретом). Остаточна крутка ниток повинна мати напрям, протилежний напрямку попередньої крутки . Це робить структуру нитки стабільною і монолітною.

Розрізняють нитки: багатокручені, одержані остаточним скручуванням вихідних ниток (пряжі) в 2 або 3 складання ; двохкруточні, одержані попереднім скручуванням вихідних ниток в 2 або 3 складання, а потім остаточним скручуванням цих ниток в 2, 3 або 4 складання.

Для проектуємого виробу підібрані поліефірні нитки № 40 в тон тканини штанів, які є дешевими (так як сировина синтетична), міцними, стійкими до стирання, тобто надійними (з тієї ж причини), що імпонує для виробу повсякденного призначення.

3 УНОРМОВАНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБУ

3.1 Вимоги НД до матеріалів для одягу

Обравши повсякденне призначення виробу, умови та сезон його використання, характеристики, якими він має володіти (висока гігроскопічність, повітропроникність, надійність, комфорт, невисока вартість, легкість догляду, приємний зовнішній вигляд і т.д.), модні тенденції, які є важливими, так як штани призначені для жінок молодшої вікової групи, стало зрозумілим, що тканина повинна бути з натуральної сировини з незначним домішком синтетичного волокна, аби надати штанам даного призначення меншої зминаємості, надійності, більшого розривного навантаження, стійкості до стирання, а також здешевити їх.

З метою забезпечення споживачів продукцією належної якості, виробникам необхідно дотримуватися обов’язкових та рекомендованих вимог нормативних документів. Саме тому, відповідно до поставлених вимог підібраний відповідний стандарт, який дозволяє проконтролювати шлях від виготовлення тканини до її транспортування та зберігання.

ДСТУ ГОСТ 21790:2008

«Тканини бавовняні і змішані одежні»

Область застосування

Даний стандарт розповсюджується на готові і сурові бавовняні і змішані одежні тканини, призначені для виготовлення виробів пальтово-костюмного асортименту.

Терміни і визначення

Тканина змішана – тканина, виготовлена з пряжи, яка містить бавовняне волокно з вкладенням не більше 50 % хімічних волокон чи ниток.

Технічні вимоги

Тканини виготовляють у відповідності з вимогами діючого стандарту, технічних описів і типових технологічних режимів.

Тканини виготовляють із змішаної пряжи по ГОСТ 6904 та іншому

нормативному документу.

Готові тканини по художньо-естетичним показникам повинні відповідати зразкам-еталонам, затвердженим у відповідності з вимогами ГОСТ 15.007. Готові тканини по зовнішньому вигляду повинні відповідати зразкам-еталонам, затвердженим в установленому порядку.

Стійкість фарбування повинна відповідати вимогам.

Тканини випускають мерсеризованими і не мерсеризованими.

Зміна розмірів після мокрої обробки готових тканин повинна відповідати вимогам.

Номінальні ширини готових тканин з кромками відповідають цілому числу від 70 см і більше, яке закінчується на нуль або п’ять.

Допустиме відхилення по ширині тканини для ширини 150 см становить 2,0 см.

Розривне навантаження і стійкість до стирання готових тканин повинні відповідати вимогам.

Розривне навантаження і стійкість до стирання готових тканин повинні відповідати вимогам.

Допустиме відхилення поверхневої щільності готових тканин - не менше мінус 5%. Допустиме відхилення числа ниток на 10 см для готових тканин, %:

± 2,0 – по основі;

± 3,0 – по утку.

Фізико-гігієнічні показники повинні відповідати вимогам, які вказані в табл.1:

Таблиця 1 – Фізико-гігієнічні показники

Сортність готових тканин – по ГОСТ 161.

В технічному описі на конкретну заправку (артикул) готової тканини повинні встановлюватись наступні показники: склад сировини, лінійна щільність пряжи, число ниток на 10 см по основі і утку, поверхнева щільність, ширина тканини, розривне навантаження, стійкість до стирання по площині і зміна розмірів після мокрої обробки готової тканини, вид обробки і переплетення.

Тканини, які відрізняються лише шириною, виготовляють по одному технічному опису.

Маркування

Первинне маркування тканин – по ГОСТ 30084 з вказуванням зміни розмірів після мокрої обробки.

Транспортне маркування – по ГОСТ 7000.

Упаковка

Первинне пакування тканин – по ГОСТ 8737.

Упаковка тканин для транспортування і зберігання – по ГОСТ 7000.

Правила приймання

Приймання побутових тканин - по ГОСТ 20566.

Вимоги безпеки

Пряжа, а також всі текстильні допоміжні речовини, оздоблювальні препарати і барвники, які застосовуються в процесі виробництва тканин, повинні випускатися по нормативному документу, узгодженому в установленому порядку з органами охорони здоров’я.

Транспортування і зберігання

Транспортування і зберігання тканин – по ГОСТ 7000.

Для ниткових з’єднань в даному виробі, на основі вже проаналізованих вище даних, були підібрані нитки № 40 із 100 %-м вмістом поліефірного волокна в тон основної тканини, які характеризуються високою стійкістю до стирання, значним розривним навантаженням, невисокою ціною, гладкістю, стійкістю пофарбування та стійкістю до дії світлопогоди, міцністю та надійністю.

Був підібраний стандарт, який дозволяє проконтролювати шлях від виготовлення ниток до їх транспортування та зберігання, на основі поставлених вимог до виробу.

ГОСТ 6309-93

«Нитки швейні бавовняні та синтетичні»

Область застосування

Даний стандарт розповсюджується на нитки бавовняр, армовані з бавовняною і синтетичною обпліткою і нитки, виготовлені з комплексних і текстурованих ниток, призначені для пошиву виробів.

Технічні вимоги

Синтетичні нитки для пошиву виробів із тканих матеріалів випускають з наступними умовними позначеннями:

- армовані з бавовняною обпліткою: 25лх, 36лх, 44лх;

- армовані з поліефірною обпліткою: 25лл, 35лл, 45лл;

- із комплексних поліефірних ниток: 22л, 30л, 33л, 47л, 55л;

- із комплексних поліамідних ниток: 50к;

- із поліефірних текстурованих ниток: 24лт, 37лт.

Нитки виготовляють правого та лівого напрямків крутки, однокруточні і двокруточні.

Синтетичні швейні нитки випускають суровими, білими, кольоровими та чорними.

Кількість вузлів на 1000 м не повинна перевищувати трьох.

Синтетичні швейні нитки випускають на однофланцевих котушках довжиною намотки від 700 до 12000 м включно; в циліндричних бобінах від 200 до 400 м включно; в конусних бобінах довжиною намотки від 2500 до 5000 м включно; в мотальних котушках.

Мотки повинні перев’язуватись однією перев’язкою. До перев’язки повинні пів’язуватись кінці ниток першого і останнього витків.

Допустиме відхилення середньої довжини намотки в партії від вказаної на етикетці повинно бути не більше мінус 1,5 % для ниток довжиною намотки до 2500 м включно і мінус 1,5 % для ниток довжиною намотки більше 2500 м.

Додатній допуск не обмежується.

Вимоги до сировини і матеріалів: для виготовлення ниток повинні використовуватись армована пряжа з поліефірною обпліткою, середньоміцні і високоміцні комплексні нитки, поліефірні текстуровані середньорозтяжні нитки, поліамідні комплексні нитки, які відповідають вимогам нормативної документації і забезпечують вимоги діючого стандарту до готових ниток.

Синтетична сировина, барвники, а також інші хімічні речовини, які використовуються при виготовленні ниток повинні бути дозволені до застосування органами державного нагляду.

Маркування

Кожна одиниця продукції повинна мати маркування.

Маркування для одиниць продукції, пачок і ящиків повинно містити наступні реквізити:

- найменування підприємства-виробника і його товарний знак;

- умовне позначення ниток;

- довжину намотки в одиниці продукції.

При маркуванні пачок чи ящиків додатково вказують:

- номер кольору;

- вид заключної обробки;

- символ праски по ГОСТ 16958;

- кількість одиниць продукції;

- дату виготовлення

Транспортне маркування – по ГОСТ 14192 з вказуванням на ярлиці:

- найменування підприємства-виробника і його товарного знаку;

- найменування продукції;

- умовного позначення;

- виду заключної обробки;

- стійкості фарбування;

- кольору ниток;

- номера упаковочної одиниці;

- кількості вкладених одиниць продукції;

- маси брутто;

- позначення діючого стандарту;

- маніпуляцій них знаків «Берегти від вогню» і «Крюками не брати» - по ГОСТ 14192;

- дати випуску.

Упаковка

Пачки і ящики складань з одиниць продукції одного умовного позначення, кольору і довжини намотки.

В пачку чи ящик упаковують не більше 20 одиниць продукції.

Кожна пачка чи ящик ниток повинні бути перев’язані шнуром чи заклеєні.

Одиниці продукції висотою більше 90 мм упаковують кожну окремо в папір чи в пачки.

Правила приймання

Нитки приймаються партіями по ГОСТ 6611.0 з доповненням: відбір упаковочних одиниць проводять по ГОСТ 18321.

Партією вважається одночасно пред’явлена кількість одиниць продукції одного умовного позначення, однієї марки, одного числа складань,

напрямку крутки, кольору, виду обробки, довжини намотки.

Контроль якості по фізико-механічним і фізико-хімічним показникам, кількості вузлів, вологості, довжині намотки ниток в одиниці продукції виробник проводить при періодичних випробуваннях.

Відбір одиниць продукції – по ГОСТ 6611.0.

Від партії до 50 млн м включно відбирають:

для визначення фізико-механічних показників, кількості вузлів, вологості–10 одиниць продукції синтетичних ниток; для визначення лінійної усадки–10 одиниць продукції; для визначення довжини намотки–20 одиниць продукції.

При наявності в партії більше 50 млн м ниток об’єм вибірки подвоюють.

Перевірка якості ниток по порокам зовнішнього вигляду, обробці і фарбуванню, упаковці і маркування виробником проводиться шляхом перевірки 100 % продукції, а споживачем і при контрольних перевірках застосовується вибірковий контроль.

Від партії ниток при вибірковому контролі відбирають методом випадкового відбору по ГОСТ 18321 100 одиниць продукції.

При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б по одному показнику виробник і споживач проводять повторні випробування по цьому показнику на подвоєній кількості одиниць продукції, відібраної від тої ж партії. Якщо розміри партії не дозволяють зробити відбір нової вибірки, допускається проводити відбір одиниць продукції із раніше відібраної вибірки тієї ж партії.

Результати повторних випробувань розповсюджуються на всю партію.

Транспортування

Нитки транспортують у відповідності з ГОСТ 7000.

Зберігання

Нитки повинні зберігатися у відповідності з ГОСТ 7000 з доповненням: нитки повинні зберігатися в упакованому вигляді на відстані не менше 1 м від нагрівальних приборів. Кількість ящиків по висоті при зберіганні повинна бути не більше шести.

12
• Далее ⇒