Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.

Особливості використання прикметників у ділових паперах:

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв’язки, обов’язки, переговори.

3. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником: житель м. Біла Церква, а не „білоцерківський житель”.

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

- від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект.

4 Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п’ять і більше: Чотири великі контейнери; За останні вісімдесят років.

5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому: на старому обладнанні, а не „на старім обладнанні”.

6. За характером закінчень прикметники поділяють на групи – тверду і м’яку (змішаний тип відмінкових закінчень мають лише прикметники з компонентом -лиций, -лице).

До твердої групи належать прикметники, які в називному відмінку однини мають закінчення чол. р. -ий.Прикметники природний належить до твердої групи (не природній).

7. Вибір закінчення не залежить від значення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній.

Використання форм ступенів порівняння прикметників.

1. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: менш вдалий, а не „невдаліший”.

2. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: менш оптимальний, а не „менш оптимальніший”.

3. Слово „самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-: найвищий, а не „самий високий”.

Вживання присвійних прикметників.

Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: досягнення студента, студентські досягнення, а не „студентові досягнення”.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

- у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція;

- у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова;

- у географічних назвах: Соломонові острови, Маґелланова протока.