Основну площу господарства займають черноземи.

Курсовий проект

На тему:

„Організація рослинництва і перспективи його розвитку в ЗАТ „Племзавод „Агро - Регіон”

Бориспільського району Київської області

Зміст

Вступ……………………………

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузіРослинництва в ЗАТ „Племзавод „Агро-Регіон”....................

1.1 Природні та економічні умови підприємства..........................

1.2 Спеціалізація підприємства..................................................

1.3 Організація виробництва продукції рослинництва..............

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва..............................................................

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва.....

2.1 Обгрунтування виробничої програми з рослинництва..........

2.1.1 Планування використання земельних угідь..............

2.1.2. Планування врожайності сільськогосподарських культур......

2.1.3. Планування розміру посівних площ, виробництва продукції та її розподіл..............................................

2.2. Планування засобів виробництва...............................

2.3 Планування трудових ресурсів............................

2.4 Планування собівартості та реалізації продукції рослинництва……………

Розділ3.Перспективи розвитку галузі рослинництва в

ЗАТ „Племзавод „Агро - Регіон”........................

Висновки.............................................................................

Список літератури.....................................................

Вступ

На кожному етапі розвитку суспільства виробництво сільськогосподарської продукції було і залишається первинною основою життя і в цьому розумінні основою будь-якого матеріального виробництва. Воно задовольняє постійно зростаючі потреби населення в продуктах харчування, а промисловість - у сировині для виробництва продовольчих і промислових товарів широкого вжитку.

Рослинництво є комплексною основною галуззю сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Вона є визначальною для у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі.

Саме тому важливо дослідити сучасний стан даної галузі, виявити слабкі сторони її діяльності. Завдяки плановим розрахункам, які мають передбачати введення комплексу заходів щодо покращення виробництва, запровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та вдосконалення організації виробничих та управлінських процесів підвищують економічну ефективність виробництва продукції рослинництва, збільшують валові збори основних культур. Це дозволяє розв’язати проблеми як суспільства вцілому, через забезпечення населення продуктами харчування та дозволює керівникам підприємства підвищувати заробітну плату робітників, так і приносить значні прибутки самому господарству.

Вирішення головних завдань залежить насамперед від того, як організоване виробництво. Тому метою курсового проекту є вивчення сучасного стану організації виробництва галузі рослинництва в умовах ринкової економіки та розроблення перспектив її розвитку.

Об”єктом дослідження є закрите акціонерне товариство „Племзавод „Агро - Регіон” села Чубинське Бориспільського району Київської області.

Джерелами дослідження є річні звіти, баланс господарства, звіти про фінансові результати підприємства за 2003 – 2005 роки.

Мета курсового проекту: навчитися добре володіти принципами організації і планування виробництва, вивчити досягнення науково-технічного прогресу, основні напрямки впровадження інтенсивних технологій вирощування культур, заходів щодо постійного підвищення урожайності. На основі аналізу розкрити резерви і показати реальні шляхи досягнень висолких темпів підвищення продуктивності праці, зниження матеріально-фінансових і трудових витрат на одиницю продукції і зростання рівня рентабельності для забезпечення самофінансування розміреного відтворення у заданих темпах на основі інтенсифікації та раціонального використання виробничого потенціалу пропорційного розвитку галузей.

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузі рослинництва вЗАТ „Племзавод „Агро - Регіон”

1.1.Природно-економічна характеристика підприємства.

Закрите акціонерне товариство „Племзавод „Агро - Регіон” знаходиться в с. Чубинське Бориспільського району Київської області.

Господарство знаходиться в зоні Лісостепу, яка характеризується помірним континентальним кліматом з достатнім зволоженням; в окремі роки бувають грунтові засухи, що негативно впливає на врожайність сільськогосподарських культур.

Середньорічна температура повітря складає +7о. Середньорічна кількість опадів досягає 500мм; сніговий покрив нестійкий. Вегетаційний період триває 185-210 днів.

Рельєф господарства переважно рівнинний.

Грунти характеризуються досить сильною структурою, що підтримується завдяки насадженням дерев обабіч розораних земель. Вологість грунтів достатня.

Основну площу господарства займають черноземи.

Кожне сільськогосподарське підприємство як об’єкт управління і саморегульована система характеризується певною виробничою структурою, що значною мірою впливає на організацію виробництва в господарстві.

Виробничу структуру господарства характеризує склад і поєднання галузей, які виробляють відповідні види і питома вага яких відбивається в структурі валової продукції.

Організаційна структура господарства являє собою сукупність виробничих, допоміжних і обслуговуючих господарств. Ланками організаційної структури основного виробництва є виробничі підрозділи: відділення, комплексні бригади, виробничі дільниці, цехи і т. д. Крім цього структурними одиницями господарства є підрозділи допоміжного, обслуговуючого і підсобного виробництв: ремонтні майстерні, складські приміщення, автопарк та ін.

Факторами, що впливають на організаційну структуру сільськогосподарського підприємства і його організаційний устрій, є його розмір, концентрація і спеціалізація виробництва, рівень механізації, природні та економічні умови розміщення підприємства, механізація та автоматизація управлінської праці, рівень кваліфікації кадрів тощо.

Серед матеріальних умов, необхідних для існування людини, особливе значення має земля. Вона перша передумова і природна основа будь-якого виробництва.

Роль землі для різних галузей різна: в промисловості вона є простою базою, в аграрному секторі вона виступає як головний засіб виробництва.

Характеристику виробничих ресурсів господарства потрібно почати з аналізу його землезабезпеченості та землекористування. Дані про площу і структуру земель, що є у розпорядженні господарства наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Структура земельних угідь ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

З таблиці 1 видно, що площа сільськогосподарських угідь у 2004 р. зросла порівняно з 2003 р. на 2932 га., тобто на 40 % і дещо зменшилась у 2005 р.(на 60 га). При цьому питома вага ріллі у загальній площі сільськогосподарських угідь залишалася досить високою ( 99,4 % - 2003р.; 95,21 % - у 2004 і 95,25 % - у 2005 роках ). Це характеризує високу якість земельних угідь і рівень інтенсивності їх використання. Частка природних кормових угідь незначна. Сінокоси і пасовища в загальній структурі сільськогосподарських угідь у 2005 році займали відповідно 2,3 та 2,44 %.

Без трудових ресурсів процес виробництва також є неможливим. Забезпеченість трудовими ресурсами оцінюють на основі балансу праці, що являє собою співвідношення потреби в працюючих з їх фактичною наявністю. Відношення фактичної кількості працюючих до потреби в них показує фактичний рівень забезпеченості господарства трудовими ресурсами, який називається коефіцієнтом забезпеченості.

Зробимо аналіз використання трудових ресурсів у нашому господарстві.

Як видно з таблиці 2, середньорічна чисельність працівників за аналізований період зросла на 194 чол. ( тобто на 61,98 % ), що зумовлено розширенням виробництва і, відповідно, потребою в додатковій робочій силі. Причому, станом на 2005 рік в тваринництві зайнято 323 чол. - 64 % всіх працівників підприємства, решта 34 % ( 184 чол. ) – обслуговують галузь рослинництва.

Із збільшенням чисельності працівників спостерігаємо незначне зменшення ефективності використання трудових ресурсів. Якщо у 2003 та 2004 роках коефіцієнт використання трудових ресурсів був відповідно 1,32 та 1,35, то у 2005 році він знизився до 1,22. Незважаючи на це, можна стверджувати, що продуктивність праці в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” висока і трудові ресурси використовуються досить ефективно, особливо в галузі рослинництва, де коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2003 р. становив 1,48, у 2004 – 1,66, а у 2005 році – 1,56.

Таблиця 2. Забезпеченість трудовими ресурсами ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Процес виробництва у будь-якій галузі можливий лише при наявності засобів виробництва. Всі засоби виробництва складаються з предметів і засобів праці. Предмети праці – це об’єкти, на які спрямована праця людини з метою одержання готової продукції. Засоби праці - це об’єкти, за допомогою яких людина діє на предмети праці.

Основні засоби – це засоби виробництва, які багаторазово беруть участь в процесі виробництва, зберігаючи свою форму, а свою вартість при цьому переносять на собівартість продукту по частинах.

Основні фонди – це вартісний вираз основних засобів.

Для визначення забезпеченості господарства основними фондами розраховують показники фондозабезпеченості і фондоозброєності праці.

Фондозабезпеченість підприємства – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га с/г угідь.

Фондоозброєність праці – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в розрахунку на одного середньорічного працівника.

Розрахуємо забезпеченість основними фондами досліджуваного господарства.

Таблиця 3. Забезпеченість основними виробничими фондами ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Аналізуючи дані таблиці 3, необхідно зазначити, що рівень забезпеченості господарства основними засобами досить висока. За аналізований період в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” зросли фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. Якщо у 2003 році фондозабезпеченість становила 239,65 тис. грн., то у 2005 р. цей показник збільшився на 166,11 тис. грн., тобто на 69,31 %. За аналізований період на 45,78 % збільшилася і фондоозброєність праці ( у 2003 р. вона становила 55,72 тис. грн., у 2004 – 70,22 тис. грн., а у 2005 році – 81,23 тис. грн.). Зростання цих показників відбувається за рахунок постійного збільшення вартості основних виробничих фондів і свідчить про сталий розвиток сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 4. Економічна ефективність використання основних виробничих фондів у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Дані наведеної таблиці свідчать, що у 2004 році економічна ефективність використання основних виробничих фондів у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” була найвищою, адже фондовіддача зросла у порівнянні з попереднім роком на 0,4 грн. і становила 0,91 грн., хоча вже у 2005 р. цей показник знову став на рівні 0,86 грн.

Фондомісткість підприємства у 2004 р. зменшилася до 1,1 грн., що є позитивним явищем. Але у 2005 р. фондомісткість знову стала на рівні 2003 року ( 1,16 грн. ). На рівень фондомісткості впливають різні фактори, пов’язані як із зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини. До таких факторів можна віднести продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності, вартість одиниці устаткування, питому вагу машин і устаткування в загальній вартості основних фондів.

Можна зробити висновок, що підприємство потребує заходів по зниженню фондомісткості і підвищенню фондовіддачі.

Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку. Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів, вираженого у відсотках. З таблиці видно, що норма рентабельності в динаміці зростає високими темпами: 1,51 % у 2003 р., 6,1 % - у 2004, 12,95 % - у 2005 роках. Це зумовлено значним підвищенням прибутковості підприємства. Тож навіть при збільшенні наявних основних та оборотних фондів в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”, ефективність їх використання постійно зростає.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування усіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням отриманих результатів з виробничими витратами.

Підвищення ефективності означає, що на кожну одиницю витрат одержують більше продукції і доходу.

Для визначення ефективності виробництва застосовують систему показників:

· Вартість валової продукції на 1 га с/г угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів чи на 1 грн. виробничих витрат;

· Обсяг валового, чистого доходу та прибутку в розрахунку на вище наведені показники.

· Рівень рентабельності та норма прибутку.

Таблиця 5. Економічна ефективність виробництва в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

З таблиці 5 бачимо, що вартість валової продукції в динаміці зростає – від 15106,98 тис. грн. у 2003 році до 35624,31 тис. грн. у 2005, тобто відбувається збільшення цього показника у 2,3 рази. Показник виходу валової продукції на середньорічного працівника зростає: з 48,28 тис. грн. у 2003р. до 70,26 тис. грн. – у 2005 р. Це свідчить про підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Рівень рентабельності має тенденцію до зростання. Якщо у 2003 році прибутковість підприємства була на рівні 5,46 %, то у 2004 р. – 15,42 %, а у 2005 – 34,89 %. Отже, ефективність поточних витрат виробництва в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” висока і постійне зростання цього показника є позитивним явищем для господарства.

1.2. Спеціалізація господарства.

З розміщенням сільського господарства пов’язані його спеціалізація і поєднання галузей. Спеціалізація – це процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконання окремих видів робіт. Частина сільськогосподарського виробництва, яка характеризується певними засобами і технологіями виробництва та кінцевою продукцією називається галуззю. Поєднання галузей - це кількісний бік розміщення, за допомогою якого визначають співвідношення галузей у сільськогосподарських підприємствах. Аграрне підприємство може мати основні, додаткові та підсобні галузі.

Раціональна спеціалізація сільськогосподарського виробництва передбачає встановлення певних пропорцій між його галузями. Найбільш економічно вигідна спеціалізація підприємства визначається інтересами його колективу, необхідністю найбільш повного і раціонального використання умов виробництва, відповідно до вимог ринку. За територіальною ознакою розрізняють такі форми спеціалізації:

- територіальна – переважає виробництво тих чи інших видів с.-г. Продукції на певній території;

- внутрішньогосподарська – подальший розвиток спеціалізації підприємства шляхом відокремлення виробничих окремих видів продукції;

- аграрних підприємств – це переважаюча у підприємстві відповідного виду продукції, для якого тут існують найсприятливіші природно-економічні умови.

За технологічним принципом виробництва продукції розрізняють:

- галузеву спеціалізацію – ці така, за якої певна галузь функціонує на підприємстві за принципом замкненого циклу виробництва;

- внутрішньогалузеву – означає відокремленість виробництва у межах однієї і тієї ж галузі.

Поглиблення спеціалізації може здійснюватися на основі кооперації та інтеграції виробництва. Міжгосподарська кооперація – це об”єднання матеріальних, фінінсових і трудових ресурсів підприємства для організації спільного виробництва окремих видів продукції і отримання прибутку. Агропромислова інтеграція являє собою вищу форму міжгосподарської кооперації, яка об”єднує сільськогосподарські галузі.

Розміщення виробництва по території держави здійснюється з урахуванням певної спеціалізації по регіонах. Об’єктивна необхідність спеціалізації обумовлена перш за все розвитком продуктивних сил і економічним законом суспільного поділу праці. Спеціалізація як форма суспільного поділу праці має місце в усіх суспільно-економічних формаціях. Вона являє собою об’єктивну закономірність будь-якого виробництва і є важливим засобом підвищення продуктивності праці.

Спеціалізація – це переважне виробництво певних видів продукції в межах підприємства, району, зони.

Економічне значення спеціалізації полягає у:

1. Розширенні можливостей для організації масового виробництва продукції на промисловій основі;

2. Дозволяє удосконалити технології і підвищує окупність капітальних вкладень;

3. Створює умови для комплексної механізації та автоматизації;

4. Дозволяє досягти найбільш раціонального розподілу праці між підприємствами та в середині них;

5. Зростає культура виробництва, підвищується культура праці.

В залежності від об’єкту спеціалізації розрізняють такі її види:

1. Загальна – включає крупні території;

2. Господарська – характеризує спеціалізацію конкретного господарства;

3. Внутрігосподарська – це спеціалізація виробничих підрозділів;

4. Міжгосподарська – поєднання спеціалізації між господарствами.

В основі визначення спеціалізації підприємства лежить структура товарної продукції.

В залежності від ступеня спеціалізації виділяють підприємства: вузькоспеціалізовані ( один вид товарної продукції займає більше 80% ), з поглибленою спеціалізацією ( декілька видів продукції займають 20% і вище ) та багатогалузеві ( менш за 20% в структурі товарної продукції ).

Основним показником спеціалізації є структура товарної продукції. Додатковим показником можуть бути структура валової продукції (характеризує внутрігосподарську спеціалізацію), структура затрат, структура праці тощо.

Визначимо спеціалізацію досліджуваного господарства.

Таблиця 6. Структура грошових надходжень ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Впродовж трьох років питома вага грошових надходжень від реалізації рослинної та тваринної продукції зросла відповідно у 2,5 та 2,8 разів, що свідчить про значне збільшення обсягів виробництва цієї продукції на стрімкий ріст цін на неї. Загалом по підприємству виручка збільшилась у 2,6 рази, або у грошовому виразі - на 18263,3 тис. грн., що позитивно вплинуло на його діяльність.

Серед продукції рослинництва найбільшу частку від загальної виручки господарство отримує за реалізовану кукурудзу на зерно ( 32,23 % у 2003 р. та 28,55 % у 2005р. ). Грошові надходження від продажу озимої пшениці та ячменю незначні. Виключенням є 2004 рік, коли від реалізованої пшениці отримали 12,02 % всієї виручки господарства.

Розглянувши надходження від продукції тваринництва, бачимо, що у 2003 році 41,64 % , тобто 4642 тис. грн., надійшло від реалізації молока, проте надалі спостерігаємо тенденцію до зменшення цього показника ( 31,22 і 26,42 % відповідно у 2004 та 2005 роках ).За останні два роки більша частина виручки як в галузі тваринництва, так і в цілому по господарству, отримується від продукції свинарства: 2004 р. - 7362 тис. грн., або 36,82 %; 2005 р. – 8554 тис. грн., або 29,08 % всієї виручки.

Отже, можна зробити висновок, що ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон” спеціалізується на виробництві продукції свинарства та молока, а також вирощуванні кукурудзи на зерно.

1.3. Організація виробництва продукції рослинництва

Рослинництво є комплексною основою галузі сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною.

Розвиток рослинництва відбувається на основі тісного зв”язку зь іншим важливим комплексом галузей – тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну і відходи в надзвичайно цінні продукти харчування та сировину. Інтенсивний розвиток рослинництва передбачає значне збільшення внесення органічних добрив, які сприяють підвищенню родючості землі та врожайності сільськогосподарських культур.

Рослинництво як комплексна галузь складається з кількох підгалузей: зерновиробництво, буряківництво, картоплярство, овочівництво, садівництво, виноградарство та ін.

Рівень розвитку господарства визначається насамперед обсягами виробництва продукції, що в свою чергу залежить від розмірів посівних площ, їх структури та врожайності. Вища питома вага високоврожайних культур у структурі посівних площ дає змогу навіть при меншій площі посіву одержувати значно більший валовий збір. Так само вищий рівень урожайності культур забезпечує збільшення валового виробництва продукції.

Таблиця 7. Динаміка посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

З таблиці 7 видно, що в найбільше землі в господарстві зайнято під посівами кукурудзи на зерно, ячменю та озимої пшениці, що зумовлено високим розвитком тваринницької галузі в господарстві та потребою в забезпеченні останньої власними кормами. Урожайність зернових культур коливається по роках, проте за останній досліджуваний рік є найвищою по таких культурах як кукурудза на зерно (66,74 ц/га), ячмінь (32,49 ц/га), та овес (33.23 ц/га). Досягнення такого рівня урожайності відбулося за рахунок впровадження високоврожайних сортів і гібридів сільськогосподарських культур при належному рівні агротехніки, що забезпечують одержання запланованих валових зборів насамперед кормових культур.

Розглянемо виробництво та реалізацію зернових культур в досліджуваному господарстві.

Таблиця 8. Показники виробництва та реалізації зернових культур у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що в господарстві вирощують переважно зернові культури, адже питома вага площ під їх посівами коливається по роках від 52,21 % у 2003 році до 82,11 % - у 2005. А питома вага грошових надходжень від реалізації зернових до загальної виручки по господарству становить: у 2003 р. – 34,12 %, 2004 р. – 21,99 %, 2005 р. – 32,67 %.

Основою виробництва продукції рослинництва є технологія вирощування сільськогосподарських культур. За послідовністю виконання технологічних операцій у процесі виробництва рослинницької продукції можна виділити чотири основних періоди:

1) основний обробіток грунту і внесення добрив;

2) передпосівний обробіток грунту і сівба;

3) догляд за посівами;

Збирання врожаю.

При організації виробничих процесів у рослинництві необхідно дотримуватись таких принципів:

- пропорційності – передбачає встановлення оптимальних співвідношень між засобами праці, предметами праці та робочою силою у процесі виробництва з метою забезпечення його безперервності і досягнення високої продуктивності;

- ритмічності – полягає у виконанні всіх пов”язаних між собою операцій в одному темпі;

- узгодженості- полягає у вимаганні виконання окремих виробничих операцій у чітко визначеній послідовності;

- безперервності – виконання взаємопов”язаних операцій у виробничому процесі без перерв або з мінімальними перервами між ними.

Найбільш енергомістким і трудомістким перідом є обробіток грунту ( 40% ).

Розглянемо послідовність виконання окремих операцій.

Організація процесу оранки полягає в підготовці до роботи агрегату, регулюванні всіх корпусів плуга, і передплужника на однакову глибину, кріплення борін, щоб забезпечити перекриття плуга. Оранка є одночасним боронуванням, що дозволяє поліпшити якість обробітку, зберігати вологу.

Перед початком оранки поле розбивають на загінки однакової ширини, потім відбивають поворотні смуги проходом агрегату так, щоб стіна борони була до загінки. Ширина поворотних смуг повинна бути рівною кратній кількості проходу агрегату, вона коливається від 9 до 30 м.

Боронування – це прийом підготовки грунту для посіву та догляду за ними. До боронування пред’являються такі вимоги: дрібногрудкуватість верхнього покриву грунту; однакова глибина рихлиння, вирівненість поверхні – відсутність гребенів, огріхів, особливо на поворотах; прямолінійність ходу зубів борін.

За допомогою культивацій досягається вирівнювання поля, створюється дрібногрудковий шар грунту на глибину заробки насіння, знищуються бур’яни, зберігається волога верхнього покриву грунту.

Для кращого обробітку грунту культивація і боронування виконується одним агрегатом.

Лущення, дискування, коткування здійснюється, щоб запобігти висушування грунту після збирання врожаю, а також для збереження в ньому вологи, знищення бур’янів, хвороб та шкідників, які накопичуються в післязбиральних рештках. Застосування поточного методу збирання зернових культур дозволяє звільнити поля від соломи одночасно із збиранням, а це дає можливість вслід за ним лущити стерню, що в свою чергу зменшує забур’яненість полів, поліпшує якість подальшого обробітку грунту.

Заготівля, транспортування і внесення добрив є складним і трудомісткими процесами. Основними видами робіт при цьому є: подрібнення, навантаження у транспортні засоби, транспортування до місця внесення і внесення в грунт за допомогою різних розкидачів та сівалок.

Посівний агрегат слід укомплектувати, відрегулювати, встановити на норму висіву. Крім цього визначаються способи його руху.

Найчастіше використовується на посіві човниковий спосіб руху. Залежно від конфігурації поля і кількості сівалок можуть застосовуватись загінний, перекриттям, перехресний способи.

При збиранні зернових культур виконуються такі основні технологічні операції: зрізування стебел, обмолочування, виділення зерна з вороху та очищення його. Всі ці операції можуть виконуватися послідовно одна за одною або з розривом в часі.

При збирані зернових застосовують два способи: роздільний (двофазний) і пряме комбайнування (однофазний). Більш економічним і раціональним в даному випадку буде спосіб роздільного збирання.

Форми оплати праці поділяються на відрядну і погодинну. В першому випадку заробіток визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, або за одиницю виробленої продукції, в другому – відпрацьованим часом. При цьому враховується кваліфікація працівників, якість праці.

При відрядній і погодинній системах оплати праці застосовуються такі її різновиди: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивно-преміальна, пряма відрядна, проста погодинна.

Пряма відрядна система – заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою у господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку за дану роботу.

Відрядно-преміальна система – за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку, за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми – нараховується премія. Премії можуть становити 30-50% від тарифної ставки за виконану понаднормативну роботу.

Відрядно-прогресивно-преміальна система – розцінки в межах норми залишаються незмінними, а з перевиконанням даної норми підвищується за прогресивно-зростаючою шкалою, яка розробляється відповідно до конкретних умов. Чим більше перевиконується норма, тим вища премія за кожну її одиницю.

Проста погодинна система – нарахування оплати праці на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації і відпрацьованого часу.

Оплата праці у рослинництві – бригадах і ланках проводиться по діючих тарифних розрядах за фактично виконаний обсяг робіт, згідно діючої тарифікації. На роботах, пов’язаних з шкідливими умовами праці, оплата праці підвищується на 12%.

Оплата праці трактористів-машиністів має ряд особливостей. Залежно від їх знань і досвіду роботи присвоюється І, ІІ, ІІІ класи кваліфікації. Надбавку за класність виплачують до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються по тарифних ставках трактористів-машиністів (І клас – 20%, ІІ клас – 10%).

Для жінок-механізаторів норма виробітку знижується на 10%, при цьому тарифна ставка не змінюється.

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва.

Економічна ефективність виробництва продукції та її показники є реальним відображенням ефективності та прибутковості діяльності господарства, характеризують її повністю, оскільки в них порівнюються витрати й доходи.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. Економічна ефективність виробництва визначається за такими показниками: вартість валової продукції, валовий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га с/г угідь, 1 працівника, 1 люд.-год., 1 грн. основних виробничих фондів, норма прибутку (збитку), рівень рентабельності. Економічна ефективність виробництва продукції та її показники є реальним відображенням ефективності та прибутковості діяльності господарства, характеризують її повністю, оскільки в них порівнюються витрати й доходи.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і визначає рівень його доходності.

Розглянемо економічну ефективність вирощування зернових культур в нашому господарстві.

Таблиця 8.Економічна ефективність вирощування зернових культур

Аналізуючи економічну ефективність вирощування зернових культур у динаміці з 2003 по 2005 рік у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”, можна сказати, що за аналізований період найбільш прибутковим виробництво зернових було у 2005 році (рівень рентабельності 112,54 % при собівартості 30,12 грн/ц). Це значною мірою досягнуто за рахунок високої урожайності зернових культур у цьому році, відповідно значним збільшенням їх валового збору та високої ціни реалізації.

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва.

2.1. Обгрунтування виробничої програми з рослинництва.

2.1.1. Планування використання земельнихУгідь.

Виробничою програмою з рослинництва передбачається такий розвиток рослинницьких галузей, за якою можна забезпечити виконання договірних зобов”язань з продажу продукції споживачам, а також повне задоволення потреб господарства у продукції рослинництва (фуражний фонд, страхові фонди насіння і фуражу, виділення продукції на оплату праці, фонд громадського харчування тощо). При цьому головна увага приділяється організації використання земельних угідь, визначенню витрат держави і власні витрати на проведення відповідних робіт, встановленню розмірів і структури посівних площ відповідно договірних зобов”язань і потреби підприємства в продукції рослинництва, рівня урожайності, використання добрив, захист рослин від шкідників, хвороб та бур”янів.

Різні земельні угіддя використовуються не з однаковою інтенсивністю. Окремі ділянки взагалі не мають цінності з точки зору виробничого використання. При складанні плану економічного і соціального розвитку слід передбачити переведення непридатних чи мало продуктивних земель у придатні або високопродуктивні, виходячи із своїх матеріально-фінансових і трудових можливостей.

Склад і співвідношення угідь з роками змінюється, тобто угіддя набувають іншого призначення (розорювання пасовищ і сіножатей, осушення боліт тощо). Таке переведення угідь із одного виду в інший називають трансформацією земельних угідь. Основною метою її є підвищення продуктивності, тобто інтенсивності використання земель, а також створення умов для правильного облаштування території, організації виробництва, підвищення родючості, запобігання ерозії та її припинення. Показниками ефективності трансформації земельних угідь є: приріст валової продукції і чистого доходу, строки окупності капітальних вкладень, підвищення родючості грунту та інше.

Розміщення угідь на території господарства визначається: умовами виробництва в галузях; вимогами різних культур до ґрунтів; особливостями окремих ділянок та іншими факторами. Всі ці питання вирішуються у кожному господарстві стосовно конкретних умов, залежно від спеціалізації, структури посівних площ, розміщення населених пунктів тощо.

У плані використання земельних угідь, показують фактичний склад їх на перше листопада звітного року, планового року й використання у плановому році. Одночасно передбачають заходи поліпшення земель, осушення, зрошення, вапнування, гіпсування тощо.

Кількість та якість рослинницької продукції, її собівартість залежать від багатьох факторів. Для конкретних грунтово-кліматичних умов їх можна об”єднати у дві групи: організаційно-економічні та техніко-технологічні. Тобто, урожайність є похідною комплексу складових факторів, насамперед, господарської організації виробництва.

Наявність та використання у плановому році земельних угідь розглянемо у наступній таблиці.

Таблиця 9. Баланс земельних угідь у ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

В плановому році передбачається перевести із сіножатей у пасовища 6 га, а 5 га ріллі віднести на посадку багаторічних насаджень. 10 га площі ріллі буде передано для розширення особистих селянських господарств. На цю величину зменшиться як площа ріллі, так і площа сільськогосподарських угідь. Тобто, загальна земельна площа у господарстві на кінець планового року становитиме 10140 га

Структуру земельних угідь визначають як відношення окремих угідь до загальної їх площі.

Обгрунтовуючи планові показники з трансформації угідь, необхідно висвітлити заходи з поліпшення і збереження земель, визначити витрати на здійснення таких заходів ( таб. 2.2 )

Таблиця 10. Обчислення витрат на здійснення заходів по поліпшенню земель

Як бачимо, у плановому році планується провести поверхневе поліпшення сіножатей і пасовищна площах відповідно 228 і 254 га. Доцільно також створити лісосмуги для захисту від вітрової ерозії грунтів площею 5 га.

2.1.2. Планування врожайності сільськогосподарських культур.

Плануванню урожайності сільськогосподарських культур передує детальний аналіз досягнутого її рівня на підприємстві, у передових господарствах зони, дослідних станціях. При цьому важливо виявити кількісний та якісний вплив на врожайність основних факторів, що її визначають (добрива, попередники, сорти, технології тощо).

Планування врожайності сільськогосподарських культур здійснюють кількома методами. Найчастіше застосовують нормативний метод у поєднанні з експертно-оцінним, сутність якого полягає у визначенні можливого приросту врожаю в результаті зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньозваженої врожайності на величину цього приросту. Приріст урожаю обчислюють від збільшення норм внесення добрив порівняно з базовим періодом, запровадження продуктивніших сортів, розміщення культур по кращих попередниках, розширення площ застосування засобів захисту рослин, зменшення втрат продукції під час збирання. Практика передових господарств свідчить про те, що без внесення добрив неможливо одержати хороші врожаї. Рік у рік виробництво добрив збільшується, а норми їх внесення під конкретні культури уточнюються.

Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, можна обчислити приріст їх урожайності.

Урожайність сільськогосподарських культур є одним із головних показників рівня ведення всієї системи виробництва і головного елементу усієї системи землеробства. Урожайність характеризується виходом продукції тієї чи іншої сільськогосподарської культури з одиниці площі посіву. В ній сумуються заходи, які проведені в господарстві по інтенсифікації виробництва і зміцнення його матеріально-технічної бази, якість і строки обробітку ґрунту, заходи з комплексної механізації, меліорації і хімізації земель, система добрив і догляду за посівами, проведення протиерозійних заходів, системи боротьби з шкідниками і хворобами, система насінництва і сівозмін, впровадження і виробництво найбільш врожайних сортів і гібридів, досягнень науки і передового досвіду вирощування сільськогосподарських культур, усунення втрат врожаю.

Розрахунок приросту урожайності озимої пшениці від збільшення внесення добрив покажемо у таблиці 11.

Таблиця 11. Розрахунок прибавки врожаю озимої пшениці від збільшення внесення добрив в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Виходячи з даних таблиці, прибавка урожайності озимої пшениці становитиме 3,2 ц/га, оскільки при впливі комплексу різноманітних факторів визначальним є той, що знаходиться в найменшій кількості.

При опрацюванні планових показників з рослинництва важливе значення має правильне визначення урожайності сільськогосподарських культур, оскільки від цього залежать реальність показників виробництва по галузі в цілому. За рівнем урожайності планують розмір посівних площ відповідних культур, валові збори продукції.

На основі середньозваженої врожайності і прибавки за рахунок добрив розрахуємо планову урожайність сільськогосподарських культур (таблиця 12).

Таблиця 12. Валовий збір і планова урожайність сільськогосподарських культур в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”

Отже, відповідно даним таблиці 12 можна зробити висновок, що завдяки додатковому внесенню мінеральних та органічних добрив можна досягнути значного підвищення врожайності культур. Так, урожайність озимої пшениці планується довести до 46,07 ц/га, урожайність кукурудзи на зерно – до 57,62 ц/га.

Іноді в господарстві використовують метод програмування урожайності, коли спочатку планують її величину, а потім розраховують норму добрив, засобів захисту рослин та ін. під запланований урожай. Розрахуємо за цим методом норму добрив під урожай озимої пшениці в 2006 р.

Таблиця 13. Розрахунок норм добрив під запланований врожай

Отже, під запланований врожай озимої пшениці (46,07 ц/га) на 1га посіву озимої пшениці потрібно внести 6,1 ц азотних добрив, 11,39 ц фосфорних і 0,2 ц калійних добрив.

2.1.3. Планування розміру посівних площ, виробництва продукції та її розподіл

Обчисленню розмірів посівних площ передує виявлення найбільш конкурентоспроможних сільськогосподарських культур, під які слід виділяти в підприємстві більші посівні площі, через визначення їх економічної оцінки.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб на основі фактичних середніх даних виходу продукції з 1 га за останні роки, застосувавши дану систему показників, визначити найбільш ефективні культури і по можливості розширити їх посівну площу.

Щоб визначити найбільш продуктивні культури для господарства з подальшим визначенням розміру і структури посівних площ, необхідно провести економічну оцінку (таблиця 14) сільськогосподарських культур на основі фактичних середніх даних виходу продукції з 1 га за останні 3 роки в ЗАТ „ПЗ „Агро - Регіон”.

Для культур, які вирощують з метою одержання товарної продукції, показникамиїх ефективності є: вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць в розрахунку на 1га; затрати праці на виробництво та собівартість 1 ц кормових одиниць, перетравного протеїну та кормопротеїнових одиниць.

На основі проведених в таблиці 14 розрахунків ми бачимо, що з групи зернових більш доцільно займатися вирощуванням озимої пшнениці та кукурудзи на зерно (вихід з 1 га кормових одиниць та перетравного протеїну найвищий: для пшениці відповідно 61,73 та 5,43

• ⇐ Назад
• 1
• 23