У. ФОРМУЛА ДОВГОЛІТТЯ – ЛЮБОВ
Кузнєцова Т. В.
самоосвіта зрілого віку
ТАЄМНИЦІ ДОВГОЛІТТЯ
(соціально-психологічний аналіз енергій і часу людського життя:
багато-фокусний підхід)
Ч.1. Руйнування і творення
Київ – 2016
РУЙНУВАННЯ І ТВОРЕННЯ
Зміст
Передмова
І. ДОВГОЛІТТЯ (погляд ззовні)
1. Вік – як розуміти?
2. Уявлення про здоров’я
3. Що таке старіння?
4. Береги життя
5. Портрет покоління
ІІ. МЕХАНІЗМИ ДОВГОЛІТТЯ (погляд зсередини)
6. Картина здоров’я
7. Людина – слово у плоті
8. Виміри слова у часі
ІІІ. МАЙСТРИ ДОВГОЛІТТЯ
9. Духовна творчість
10.Творча особистість
11.Таємниці спілкування
1У. ФОРМУЛА ДОВГОЛІТТЯ – ЛЮБОВ
12. Колиска з любові
13. Молоко для душі
14. Спілкування з «Дитиною»
Післямова
Передмова
Продуктивно-творче довголіття у ХХІ-ХХІІ ст. знову стає ідеологією зрілої особистості. І розум в серці просвітителів-миротворців, подібно до їх культурно-історичних попередників (пророки, учителі людства, боголюдина), опікується тим, кому, коли і як засівати духовним зерном-ідеєю довголіття поле суспільної свідомості й годувати хлібом-словом населення-тіло країни. Із застосуванням системи мовних засобів різних способів пізнання світу (формоутворення духу) пошук-вирішення цих загадкових завдань набуває якісно відмінних ознак і перетворюється у культурно-історичний пригодницький психотренінг із аналізу «інститутів спасіння» вимірів «творення людини» і розширення свідомості.
Підіймаючись над предметним світом ремесел і магії, експресією бажань мати більше у світи Слова Божого, містичної сили Знання і, нарешті, Мудрості творення людини, зріла особистість формує у собі багато-фокусне мислення і досліджує рухливе у рухливому. Свідомо вирощує різновиди інтелекту, у т. ч. комунікативний, не стільки для соціально-професійних здобутків (агресивне чоловіче начало, війна) і розкоші спілкування з його переживанням «ми разом» (жіноче начало, екологія, біоетика), а заради спільних смислів життя (жіноче-чоловіче). І переходить від ідеї жертви до ідеї блага свободи думки, слова і дії, від військової економіки і економіки обміну (сировинна, виробництво товарів, технологій, у т. ч. інформаційних, самої інформації), устрій яких продукує енергії зиску-залежності-жаху, до економіки творення людини (духовне виробництво) і дару, коли замість руйнівного бажання лідерства, особистість прагне до участі у співтворчості продуктивного довголіття.
Завдячуючи медицині (гігієна, профілактика, санітарія) і просвіті, середня тривалість життя європейця протягом ХХ ст. зросла вдвічі й становила 80 р. І у кінці ХХІ ст., завдяки психології (психогігієна, психопрофілактика), просвіті й правам людини, вона перетне межу у 120 р. Основні фактори здоров’я: спосіб життя (50%), оточуюче середовище (20-25%), генетика (20-15%), медицина (10%). Тому, серед завдань, які постають перед українським суспільством, на чільне місце виходить створення середовищ, де найвищою цінністю є знання, інтелект, мудрість продуктивно-творчого довголіття. А питання освіти «чого навчати» стає «метою і місцем людей із світлим розумом в люблячому серці у суспільстві», де Україна сприймається не річчю-товаром в руках олігархів або сукупністю процесів (науковий підхід), ситуацій (економічне бачення), а сенсом, який треба їй надати і зреалізувати.
У книзі довголіття постає видом духовності, як певного типу світовідчуття, сприйняття і світогляду, де сенс цілісності користі-блага (земля-небо), а не лише користі, виявляє духовні закони еволюції і цінності-константи: прагнення до любові-мудрості, воля-самоусвідомлення, практична етика-естетика взаємодії-спілкування, віра у власну країну і співвітчизників, надія на продуктивно-творче довголіття, ін. Забезпечити такий підхід спроможний не стільки раціонально-логічний, скільки духовний (цілісний) тип мислення.
Сентиментальне жіноче начало (просвітництво, після якого бомбочку на царя; одержимість більшовиків і терористів), бундючно-агресивне чоловіче начало (одержимість ідеями надлюдини, над держави, над-релігії, над-капіталу і світові війни), одержимість спрощеною єдністю у патерналізмі-тоталітаризмі мислення (цар-батюшка-імператор), релігійність (яка не визнає різних видів духовності), церковність (де блудник відпускає гріхи, осуджуючи-проклинаючи інші конфесії, релігії), влада гіпнозу, маніпулювання іншими і говоріння бозна чого не є духовністю.
Духовність – це така органічна цілісність і чистота усіх складових елементів, кожен з яких не застряг у глухому куті одержимості. Духовно зріла особистість відрізняється від освіченого одержимого, який перетворився на крадія-злодія з дипломом. Вона прагне самовдосконалення, служіння Богу в людях, мудрості, праведності, святості (духовні потреби). Сфера духовності – сфера Святого Духу, багато-фокусного бачення, де вчаться визнавати, приймати, слухати, розуміти і взаємодіяти один з одним в дусі й істині. Тут, у найголовнішому, в первинному, всі єдині (єдність не створюється, а відкривається), у вторинному – кожен має благо свободи думки і дії; а у всьому – любов. Зараз людські істоти є, людство є, а людей, «дітей неба і землі», поки що мало. І це проблема сучасної освіти і просвіти… .
Освіта має уберегти молоді покоління від духовного споживацтва, коли ті, не помічають хвору дитину або місто, розбитих доріг, занедбаних пам’ятників культури, ін., бо загубились у віртуальному світі машинного транс-гуманізму. А, насправді, тікають від самих себе і стають рабами технологічних засобів. Вона має навчати, що майбутнє не за технічними відкриттями, а за новою людиною, що і в ідеальних умовах може бути відсутня духовність, відсутнє усвідомлення власних духовних потреб, через що порожнє місце займає депресія, яка стоїть за зовнішньою посмішкою і вкорочує життя. Тому, ідея продуктивно-творчого довголіття як виду духовності, яка є певним типом світосприйняття і світогляду, стає провідною ідеєю навчання-виховання-освіти і просвіти ХХІ ст.
х х х
Спрямовуючи себе жити повніше, якісніше і довше за допомогою вмінь настроювати і обумовлювати себе, сучасники взялися за втілення потенціалу довголіття. Усвідомлення, що здоров’я і довголіття залежать від кількох джерел життєдайної енергії (якісні повітря, вода, їжа, сон, фізична і психічна діяльність, духовна творчість і співтворчість), спричинило вивчення енергетичної взаємодії біологічних мислячих систем різних рівнів. Уявлення про здоров’я, довголіття і технології безсмертя зустрічаються в таких творах донаукової доби, як казки, міфи, духовно-філософські вчення, вірування народів світу, ін.
Деякі автори пропонують подовжити життя за рахунок отримання енергії від смерті інших людей, маніпулювання їхніми долями. Ці технології створені «духовними мерцями» для «духовних мерців», тобто емоційно хворих людей. Про них було відомо культурно-історичним попередникам: «залиште мерцям ховати їх мерців» (Новий Заповіт). У підсумку розповсюдження пси-технологій смерті веде до панування антисоціальної субкультури, негативних суспільних емоцій, уявлень, нехтування духовними законами життя, появи різноманітних соціально-психологічних захворювань, руйнування самої країни.
Психологи-фахівці з емоційно-контактної діагностики і терапії емоційних захворювань працюють з такими порушеннями у психічному стані людей, що відбуваються внаслідок їх вікових, біографічних, професійних, інформаційних і духовних криз, хронічної втоми, фізичних і емоційних стресів чи соціального приниження, перевтоми, відторгнення, культурного шоку від перебудови, війн, ін.
Духовна енергія людини і суспільства подібна до крові, вона струменить у іншому вимірі, пронизує усі органи й клітинки людини, всі соціальні прошарки, спільноти, родини. Її втрата одразу відбивається на самопочутті людини і країни в цілому. Не випадково олігархів називають соц. кровососами, які витнулися в перші роки перебудови і почали розривати Україну на шматки, висмоктувати з Неї кров. Провокуючи соціальне роздратування, кризи, війни, вони витягують-забирають Її життєву психічну енергію. Ці енергетичні мародери, або соціальні вампіри («духовні мерці») отримують задоволення, коли їх донор-жертва стає розбитим і хронічно хворим. Енергетичну спів-залежність намагались розірвати перший і другий Майдани.
Чим напруженіші суспільні стосунки, тим частіше соціальне мародерство стає причиною їх виникнення і загострення соц.-псих. захворювань. Існування за рахунок психоемоційної енергії інших – це ознака тих, хто чіпляється за все те, що вже не здатне жити й відмирає. Вік Суду – ХХ ст. унаочнив соціальний вампіризм (розпад радянської країни; 1-а і 2-а світові війни, остання пожерла 100 млн. людських душ, за радянської влади загинуло стільки ж, ін.) і підняв питання з екології використання психічної енергії. Хвороби емоційної сфери – це завжди покарання за неправильний спосіб життя, думання, переживання, вчинення.
Тому, без вивчення емоційних хвороб людської душі, свідомої активізації життєдайних сил вищого жіночого начала у культурі, яке синтезує, поєднує, оберігає життя, не подолати руйнівну дисгармонію ні на рівні особистості, ні на рівні суспільства. Не випадково інші автори у ролі творців здоров’я, митців долі, господарів ресурсів часу життя і сил з повагою і вдячністю відносяться до себе, свого фіз., псих., соц. і дух. життєтворчого світлоносного внутрішнього єства. Це допомагає свідомо вирощувати у собі необхідні для довголітнього життя чуттєві органи душі, переходити на вищі рівні енергетичного функціонування і навчати своєму досвіду і технологіям усіх бажаючих.
Геніальні духовно обдаровані цілителі (Христос), «піднявши змія в пустелі» до самого неба («царство небесне всередині нас»), перевели психоемоційне інформаційно-енергетичне зцілення на якісно новий рівень. Вони відкрили, що головне джерело життєвої сили – духовний світ, у нім збираються ті енергії, які дарують істинне життя, убезпечують людей, аби ті не перетворилися у елемент, маріонетку соціальної машини, руйнівника фіз., псих., дух. природи. А природа виявляє себе через інші іпостасі – матері, душі, гармонії, краси і любові.
Одержимість речами, відтіснив на периферію природне, емоційно-чуттєве, нераціональні складові духовного знання, або все те, що поєднано з поняттями душі, духовних цінностей, мистецтвом, вірою, гармонізує людське існування, зростило нову соц.-псих. хворобу – споживацтво. На відміну від нього духовний світ людини, сили її души формуються і зростають у пси-полі емоційних енергій любові-радості, вдячності, мудрості, які дихання і харчування перетворюють у якісно ін. процеси. А отже, стають віссю здорового, довгого і щасливого життя-буття.
Радість не лише наповнює і переповнює душу, кожну клітинку організму, а й прагне, щоб нею поділилися, вона стікає життєдайною енергією у чаші-серця інших людей. А також і любов переповнює серце, несе енергію до кожного органу і системи. Найчистіша і найтонша енергія любові працює на всіх. Кожне правдиве духовно-філософське чи релігійне вчення свідчить, що треба вчитися любити, а не очікувати чиєїсь любові, що маємо вдягтись у любов як у сорочку-оберіг, як у сукупність усіх довершень.
Більш того, мудрість дарує спокій і віру, розуміння істини існування, силу внутрішньої організації самих себе навколо того, що несе радість, що любимо і у що віримо. Не маючи мудрості, можемо бути захопленими оманливою вірою і надією. Тому, сучасна фізика і біофізика, відшукуючи фізичні назви істинним енергіям віри, надії, любові, творчості, мудрості, благодаті, ін., занурюються у квантові, лептонні, торсіонні й ін. поля-генератори-сили Духу… .
Налаштовуючись на енергію фізичної природи, сонця, місяця, космосу, пересічна людина мимохіть формує у собі установку на те, що їй не вистачає енергії, що її треба десь діставати (психологічна установка на споживацтво). Лише енергії любові і радості дарують ті сили, які здатні творити чудо. Ці тонкі, надзвичайно ніжні і чутливі вібрації і є невидимими силами душі олюдненої людини. Вони підтримують, окрилюють, надихають її, без них вона постійно хворіє, страждає, мучиться, сумує, не може бути щасливою, перетворюється на закриту істоту, яка не здатна до тонкого сприйняття світу і себе у світі і мусить жити грубими енергіями. А вони її давлять і душать, перенасичують і дратують. І вона скидає їх на оточуючих, на тих, хто перший потрапить на око, навіть, на тих, хто її любить, бо вони найбільш відкриті до неї і ще тільки вчаться любити вищою любов’ю.
На емоційні хвороби недужає кожна дитина і підліток. Але одні навчаються долати їх, свідомо наповнюючи любов’ю і радістю свою душу, а інші до самої смерті залишаються соціальними вампірами і поступово починають хворіти на психічні розлади. Егоїсти постійно переслідують свої жертви, бо мають з того свій зиск, особисту злу радість.
Тому, духовно здорові й зрілі особистості, які виробляють радість і любов, опинилися в центрі уваги у ролі стратегів гармонійної поведінки і повелителів енергій часу життя. А шукачі довголіття узялися вирішувати таємниці фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я життєдайних майстрів довголіття.
Усвідомлюючи, що людина є проективною істотою, яка постійно проектує себе в майбутнє за допомогою обраних взірців, та мовленнєво-символічною істотою (слово – це символ), дослідники почали вивчати вплив первообразів (першопричин), у т. ч. і слова, на довголіття. Ось і ми спробуємо перейняти досвід тих, хто життєдайні мисле-форми та мисле-образи довголіття зробив своєю плоттю, хто обумовлює себе і свою долю ними.
Цікаво:
1) Як різні мисле-образи впливають на долю людини?
2) Чи свідомо обираються первообрази?
3) За допомогою яких психічних механізмів втілюється мисле-форма?
4) Який людський вік є найдовшим?
5) Запишіть своє питання.
І. ДОВГОЛІТТЯ (погляд ззовні)
Вік – як розуміти?
Вік – це більше, ніж хронологічна лінія часу людського життя, кількість прожитих чи не прожитих літ. Вік (вікно, ікона, око) – стадія розвитку, якість відображення зовнішнього і внутрішнього світу всім єством людини. У віці втілюються і фізіологічні, і духовні закони психічного життя, а також навчання, виховання, освіта, природа і культура. Зрілість поєднує вік і душу.
Класифікація віку за соціально-психологічними ознаками:
перший вік (весна) – підготування до дорослого життя, психофізіологічне становлення, навчання, виховання, освіта:
7 – 9 місяців до народження;
0 – 3 р. раннє дитинство;
3 – 6 р. середнє дитинство (дошкільний вік);
6 – 12 р. пізнє дитинство (молодший шкільний вік);
12 – 16 р. ранній підлітковий вік;
16 – 20 р. середній підлітковий (ювенільний) вік;
20 – 25 р. пізній підлітковий вік (юність);
другий вік (літо) – створення сім’ї, народження дітей, професійне становлення, соціально-психологічне дозрівання:
25 – 35 р. рання молодість;
35 – 45 р. середня молодість;
45 – 55 р. пізня молодість;
третій вік (осінь) – психологічно-духовне дозрівання:
55 – 65 р. ранній зрілий вік;
65 – 75 р. середній зрілий вік;
75 – 85 р. пізній зрілий вік;
четвертий вік (зима) – духовна зрілість:
85 – 95 р. ранній старший вік;
95 – 105 р. середній старший (похилий) вік;
105 р. і вище – пізній старший вік (довгожителі).
Результати досліджень впливу повітря, води, харчування, психофізичних навантажень, позитивного емоційного стану, спілкування, ін. на тривалість життя свідчать, що людина може жити понад 200-250 р. Особливу цінність мають дослідження довголіття у віддалених куточках світу. Так зберігаються і втілюються знання і досвід, зібрані духовними науками і практиками.
Отже, вважається, що вік людини має декілька вимірів: календарний (паспортний), біологічний (фізичний), психологічний, соціальний і духовний. Щодо соціального маніпулювання і енергетичного мародерства, то вони зароджуються з моменту появи на світ і до закінчення школи. Кожна людина проходить цю фазу свого розвитку. Від бабусь і дідусів, батьків і матерів, вихователів і вчителів, від пануючої ідеології і суспільної практики взаємодії громадян, рівня розвитку культури, освіти і мистецтва залежить становлення молодої людської особистості, того, набуде вона емоційних захворювань чи ні.
Цікаво:
1) Для чого потрібне довголіття?
2) Чи існує професія управління довголіттям?
3) Що таке фізична, психічна, соціальна і духовна зрілість?
4) Як правильно накопичувати й використовувати енергію життя?
5) Запишіть своє питання.
Я чую тишу, де пташки співають,
І бачу дощ невидимий, що плаче біль
Про те, кого й чого іще не знають,
І про людей високих, мудрих і тонких…
Пліткують, що літаю в небі
І аж ніяк не ходжу по землі,
Що бозна що й чого мені, мов, треба,
Що я не вмію жити як усі…
І келихи живих тюльпанів
Назвуть ротами мертвих риб,
Щоб відстань, яка є між нами,
Ніяк не зменшить і не скоротить…
Якими різними живемо відчуттями,
Де простір той, що маємо зустрітись ми?
І як переконати, чи я не маю тями,
Людина я – дитина неба і землі!
Уявлення про здоров’я
У побутовій мові (мова – молитва ваша) слово «здоров’я» має єдиний корінь із словами «дорога» (шлях розвитку), «дерево» (зростання угору і вшир), «друг» (помічник, захисник, вчитель, Бог), «дружина» (жінка, група відданих воїнів) та ін. і означає захист життя.
Слово «здоров’я» у ролі наукового поняття означає не стільки відсутність хвороб, скільки фізичне, психічне, соціальне і духовне благополуччя, або душевна гармонія, доброзичливі стосунки з природою, культурою, людьми і з самим собою. Правильний режим, якість праці, відпочинку, води, харчування, система дихання, фізичне навантаження, загартовування й гігієнічні процедури впливають не тільки на зміцнення тіла, або фізичний рівень здоров’я, а й на почуття людської гідності.
Своєю чергою рівень психічного здоров’я особистості залежить від її виховання і самовиховання, тобто від психологічних знань і вмінь створювати систему позитивних стосунків із світом (природа, культура, знання, діяльність, людина), із собою та своїм призначенням у ланцюгу поколінь. Втілюючись у різні якості характеру, особливості мислення й формування нових здібностей, ця система обумовлює здоров’я, долю й довголіття людини. Створюється відповідний емоційний (інформаційно-енергетичний) контур для вивільнення прихованих людських сил і можливостей. Не випадково слово «виховання» натякає на сприяння пошуку захованого, а народна психологія і педагогіка нагадують, що «сіючи вчинок – сієш звичку, сіючи звичку – сієш характер, сіючи характер – жнеш долю» (або ж «що посієш, те й пожнеш»). Який же вчинок треба сіяти першим, щоб через кров і серце він передав програму для всього організму?
На соціальний рівень душевної гармонії (здоров’я) впливає узгодженість особистісного й професійного самовизначення, задоволення сімейним і соціальним статусом. Гнучкість життєвих стратегій, їх відповідність фінансово-економічним, політичним і культурно-історичним умовам, тобто соціальна спостережливість і соціальний інтелект також впливають на здоров’я.
Не випадково діти майже завжди тягнуться до чистої, світлої і радісної людини і починають капризувати у присутності того, хто має поганий характер. Якщо дитина весь час хворіє, дратівлива, треба особливу увагу звернути на родинні стосунки, в першу чергу, на ставлення батька-вихователя до матері, на відносини між бабусями-дідусями та їх дітьми і онуками.
Рідні мають своїм прикладом допомагати дітям відкривати дивосвіт, який сповнений любові, радості, знання, мудрості й різноманітних таємниць. Замість того дитина не рідко «харчується» вдома і в школі емоційним сміттям, вкорінює у собі соціальне маніпулювання і емоційні хвороби. Так, донька (син) бачить, як матір вболіває за усіма, але розмовляє з нею переважно сухим, чи, ще гірше, незадоволеним тоном. У той же час як з подружкою (приятелем), навпаки, говорить весело. Діти несвідомо наслідують таке маніпулювання за прикладом інших дорослих, як правило, байдужого до них батька. Він маніпулює жінкою, вдає інтонаціями втому і роздратування, аби не допомагати їй доглядати дітей чи по господарству, використовує її у ролі служниці (спостерігається здебільше серед представників попередніх поколінь).
Якщо чоловік не зробить свою дружину царицею в родині, йому не стати в ній царем. Жінка відкрита усьому і духовно сильна: на неї розраховував як заздрісний ангел Люцифер (змій-спокусник), так і Господь Бог. Обрана Ним Діва народила і виховала Сина Божого. Вона була серед інших учениць-жінок при смерті Ісуса на Хресті, коли учні-чоловіки (крім юного Іоанна) розбіглися від страху за самих себе з-за приниження, відторгнення, страждання їх Учителя. І Жінка-Матір Господа за Його Словом стала також названою Матір’ю юному Іоанну, майбутньому апостолу Світла-Любові, та першою з людей взята у тілі на небо і визнана у іпостасі Цариці Небесної, Яка ширша за небо.
Жінка, як селекціонер духовних енергій, має бути вимогливою до вибору подружньої пари і материнства, аби потім з дітьми не хворіти емоційними хворобами. Заздрісні жінки і чоловіки, принижуючи її, переконуватимуть, що вона нічого не варта, що є ніким, дурніша од них просто тому, що жінка, що не самодостатня, обділена Богом. Чоловік, мов той Адам, звинувачує жінку, коли відступає від Бога, а будучи з Ним, готовий віддати за неї життя. Звинувачення дружини – наслідок падіння. Жінка, як вінець творіння, повинна дивитися на себе очима Творця, а не чоловіка у ролі брехуна-диявола. Щастя жінки не залежить від чоловіка, воно знаходиться у її внутрішньому духовному світі, де ніхто не вкраде її з рук Бога, Слово Якого вище за людське!
Духовний рівень здоров’я (вища соціальність) віддзеркалює внутрішній світ особистості, сприйняття і засвоєння нею складових духовної культури: освіта, наука, філософія, релігія, мистецтво, народна традиція, міфологія, ін. Те, з чим людина ототожнюється (духовне настроювання і обумовлення), якою вона себе свідомо створює і своїм соціальним обличчям (образом-прикладом) діє у світі, її ставлення до осмислення свого життя і досягнень на тлі (у контексті) власного світовідчуття, світо-переживання, ідеалів і власного світогляду також впливають на її фізичне, психічне і соціальне здоров’я.
Рівні здоров’я визначають такі види дорослості: біологічний (фізичний) вік, психологічний, соціальний і духовний, а також інтегральну зрілість особистості. Вона формується з новими органами душі, з потребою у свободі сумління і відповідальності за себе та інших, з вдячністю і благоговійним ставленні до життя, з вмінням прикладати знання, досвід і здібності до настроювання себе на душевну гармонію і довголіття для подальшого служіння вищій (духовній) природі самоусвідомлення людини.
Цікаво:
1) Як створити систему позитивних відносин до себе і світу?
2) Що таке механізми духовного настроювання?
3) Де розташовані нові органи душі?
4) Чому казка «Царівна-Жаба» вважається твором про набуття мудрості й довголіття?
5) Запишіть своє питання.
«Колише хмара втомлені громи»,
І блискавиця заспокоїлась нарешті,
А ми із вами, немов оті сліпці,
Ніяк не знайдемо свій спокій в серці…
Та сонце-слово знов я народжу,
І покладу його у наші ясла,
Щоб вшанувати веселку ви прийшли,
Щоб на землі любов не згасла…
Любити вчусь усе життя,
Кохати вірно, ніжно і вогненно,
Якщо ми зріємо лише земне,
Любов ніколи і ніде не віднайдемо…
Що таке старіння?
П’ята частина населення України має середній вік понад 60 р. і відноситься до третього і четвертого віку. З точки зору біо-соціального підходу, який склався внаслідок звернення людей по допомогу, третій вік визначено початком згасання життєвої енергії, або старінням:
1) біологічним (збільшення вразливості організму й вірогідності смерті);
2) психологічним (зміна засобів адаптації й подолання труднощів);
3) соціальним (зміна матеріального й соціального статусу, ролей, ін.).
До старіння фізичного єства віднесли: погіршення зору, слуху, нюху, дотику, смаку, координації рухів; послаблення уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, уяви; ускладнення в роботі внутрішніх органів, систем, тощо. Через фізіологічні обмеження змінюється не тільки голос, його резонансні характеристики, а й моделі мовної та інших видів адаптивної поведінки. Зростає стан напруги через збільшення небезпек, які очікують на вулиці й вдома.
Старіння психічного єства супроводжується подальшим укоріненням рис характеру, що набуваються (знак, слід, печатка). І якщо придбані негативні риси вплинули на долю, то відтепер видається, що вже немає сил і, навіть, бажання виправляти їх. Зростаючи на грунті негативних відносин особистості до світу, до самої себе, до життя і смерті, невміння прощати й любити підточує душевну гармонію й перетворюється на хворобу. Але ця хвороба виникає внаслідок неправильного вибору первообразів, або інформаційно-енергетичних матриць стратегій власної поведінки.
Старіння соціального єства виявляє розходження між реальною ситуацією і віком, за яким «передбачалося пожинати плоди». Відчувається незадоволення своїм соціальним статусом, тобто професійними, матеріальними, сімейними досягненнями, партнерськими, товариськими і дружніми стосунками. Криза посилюється ще й від усвідомлення вичерпання ресурсів часу життя і сил для подальшої більш успішної соціальної самореалізації. Все це негативно впливає на самопочуття.
Крім того, особистість переживає своє соціальне приниження і перевтому. Образи і психічні травми протягом життя накопичуються і створюють ту нішу (чорну діру), де вирує енергія негативних емоцій і почуттів. Усе разом робить людину дратівливою, емоційно немічною, хворою. Не маючи змоги подолати свій психоемоційний стан, вона, замість того, аби вчасно звернутися до фахівця, впадає у депресію, стає залежною від алкоголю, наркотиків, сексу, ін., береться до соціального маніпулювання, енергетичного мародерства, прагне покінчити з собою, тощо.
Важливо не зупинятися на шляху засвоєння культурного надбання (соціалізація), осягати різні види діяльності, відносин, спілкування, творити внутрішній світ, самоусвідомлювати внутрішній образ «Я» (індивідуалізація). Розподіляти свою життєву енергію: тіло (25%), діяльність (25%), спілкування (25%), уява майбутнього (25%). І тоді буде сильним духовний імунітет, який убезпечує від усіх емоційних хвороб.
Цікаво:
1) Яка інформація прискорює або уповільнює старіння?
Приклад: рибалки, які проживають на коралових островах і п’ють воду, що торкається коралів, які мають понад 600 000 р. свого життя, незважаючи на тяжку працю, є довгожителями.
2) Чи існують психологічні механізми переписування інформації?
3) Як користуватися енергією часу для подовження життя?
4) Які слова оберігають і подовжують життя?
5) Запишіть своє питання.
Усі ми в ластах, личках або латах
Змагаємось на рингах Київ-Риму –
Списом, тризубом, ланцюгом, ножем
Штрикаймо один одного у спину,
Кидаймо сітку і потрапляємо живцем…
Той гроші добуває, той розуміння:
На соціальній сцені побоїща і жах –
Енергій Божа гра і еволюцій павутиння
Чекають наші душі зважить на хрестах…
Береги життя
Слова «берег» і « берегти» мають спільний корінь, тому термін «оберігати» означає дбати про когось-щось. У першу чергу це стосується берегів річки-річеньки мовоньки. У нашому випадку – оберігання мови, як інформаційно-енергетичного потоку життя. Здавна до згасання людини відносяться як до сакрального дійства, так як деякі представники третього-четвертого віку досягають високої духовної зрілості. Вважається, що в їх серці «сходить і зоріє вечірня зоря», такі люди зріють духовним оком внутрішній та зовнішній невидимі світи.
З точки зору психологічно-духовного підходу, сформованого в процесі дослідження зрілих особистостей, спостерігається парадоксальна ситуація..! Незважаючи на навіяну населенню помилкову думку, що носії третього віку деградують, є «відпрацьованим матеріалом», не приносять користі суспільству, бо не живуть повноцінним життям, а тільки доживають, на подив, зрілі люди виявляють протилежну стратегію поведінки. Більше того, вони вважають, що старіння не є хворобою, а є подальшим дозріванням. І тому, на їх думку, треба узріти їх місце в системі взаємодії поколінь, житті і смерті, та після неї.
Хоча, з одного боку, фіксується згасання життєвої енергії у третьому віці, з іншого боку, треба враховувати, що це відбувається у несприятливих соціально-культурних і політико-економічних умовах. У суспільстві погіршується ставлення до старіння-дозрівання й адаптації до нього людини і громадської думки, що укорінює негативний стереотип у суспільній свідомості. Стереотип багаторазово посилюється ЗМІ (змій), який зливає його з екранів телебачення на населення і породжує депресивне ставлення, страх до життя у молодших, розриває ланцюг поколінь і ще більше погіршує соціально-психологічний мікроклімат у країні.
І, по-третє, психологи відмічають, що серед різних психологічних типів старіння існує й такий, коли особистість не застрягає у кризі, а усвідомлено сприймає свій третій вік, новий соціальний статус і ролі у ньому. Більш того, спираючись на загальнолюдські цінності, така людина знаходить продуктивні моделі адаптивної поведінки й свого подальшого творчого самовираження. Вона прагне створити новий соціальний образ людини-віри, людини-любові, людини-вдячності та благоговійного ставлення до життя, людини-плоду духовного перетворення. Вона розмірковує, як у майбутньому гідно завершить свій земний шлях і зустріне нове перехрестя життя.
Отже, якщо у першому і другому віці не була осмислено опрацьована певна частина духовної роботи і не подолано тілесне «а що я матиму від креативного й інтелектуального розвитку, духовних радощів» (маніпулятор-мародер), то на початку третього віку людину чекатимуть одразу три кризи (вікова, соціально-психологічна, духовна). Подолати їх без втрат і захворювань майже неможливо. Це стосується і духовної роботи у третьому віці, інакше наступний обернеться непристосованістю і недовірою до світу.
На жаль, серед 14-літніх дітей є багато хворих на хронічний вампіризм («дай») через порушення емоційних стосунків у родині і школі. А попереду у них велике життя. Біда родині, в якій росте ця дитина-вампір, але тричі горе тій родині, яку вона створить, і виробничому колективу, в якому працюватиме. Але й сама не радітиме світові й не радитиме собі під кінець свого земного життя.
Цікаво:
1) Чому знання вважаються найкращим подарунком?
2) Чи є віра, любов і духовна творчість берегами потоку життєвої енергії?
3) Яким чином ті, хто вижив, незважаючи на «прогнози» лікарів, стали майстрами довголіття?
4) Як побажання здоров’я і любові собі та іншим позначається на власному довголітті?
5) Запишіть своє питання.
Ой, чи орала-сіяла в дитинстві,
Чи поливала-доглядала в юності,
Чи полола-розквітала в молодості,
А жати-збирати мала в першій зрілості,
Молотить-молоть – в другій зрілості,
Піч топить, тісто місить – в третій зрілості,
А стіл накривати, гостей скликати – у старості…
Зирк, а пасочка вийшла маленька,
Важкенька, та й не хліб зовсім,
Нема кого звати, чим пригощати,
Піду до храму хлібця прохати,
Може й подасть хтось… .
Портрет покоління
Найкращі представники третього віку мало кого можуть залишити байдужими. Дивує, як люди ХХ ст., постійно перебуваючи у атмосфері відчаю, страху й розчарувань своїх дідів, батьків і матерів, переживши випробування першою світовою й громадянською війнами, революціями, концтаборами, трьома голодоморами, другою світовою війною, Афганістаном, сирітством і руйнуванням духовної спадщини, не втратили людське обличчя. Опинившись під натиском тривалого культурного шоку від перебудови й постійного падіння матеріального добробуту, вони не переставали працювати, виховувати своє підростаюче покоління. І не встигли озирнутися, як узріли, що з’явилися нові монстри: ті, хто почав наживатися на алкоголізмі й наркоманії, палінні тютюну, сексоманії, содомії, гральній, парфумній і водо-маніях, інших хижацьких торгівлях, починаючи від неякісних продуктів харчування та ліків, і закінчуючи корупцією, рекетом, торгівлею земель, лісів, дітей і молоді.
Попри усе визначна частина третього віку вистояла, зберегла свої гени, душевну гармонію й досягла зрілості. Що сприяло зняттю у них надмірної емоційної напруги, у просторі якої такі люди постійно перебували? Що зараз допомагає їм забезпечувати свій високий рівень соціально-психологічної адаптації, навіть після виходу на пенсію?
Безумовно, це – спілкування з природою, захоплення наукою й філософією, самоосвіта й мистецтво, для когось релігія, міфологія, народна традиція, що призвело до появи нових інтересів, перспектив, значущих видів діяльності та самопізнання.
Наприклад, спілкування з природою, небом і птахами, садом і кімнатними рослинами істотно зменшує рівень напруги, компенсує нестачу спілкування, приглушує страх самотності, відвертає депресію. Незамінний вплив здійснює мистецтво. Ті, хто часто відвідують театри, концертні зали, консерваторії й філармонії, музеї, художні виставки і т.п., мають більшу психічну стійкість у порівнянні з байдужими до мистецтва.
Широке поле духовних інтересів, естетичні й етичні потреби особистості породжують стійку пізнавальну мотивацію, яка перестає коритися втраті тимчасового соціального статусу або кола спілкування. Самонастроювання, як модель внутрішньої дії, починає формувати гармонійний і продуктивний спосіб і стиль життя, надаючи необхідну гнучкість пристосуванню і забезпечуючи тим подальше дозрівання й довголіття.
Вирішальну роль у збереженні й зміцненні усіх рівнів здоров’я і тривалості життя відіграє творчість. Вона обдаровує людину новими відчуттями, енергіями життєстверджуючих емоцій та почуттів. Заглибленість у власну творчість чи іншого, чи одне і друге разом, але вони значно підвищують соц.-псих. і духовну активність, стимулюють інноваційні спрямування, яких не вистачає багатьом. Більш того, самоосвіта й духовна творчість підвищують соціальний запит на таких людей, допомагають їм подолати непередбачувані й часом невизначені ситуації. Вони виходять з них не за рахунок відомих моделей поведінки, а завдяки включенню нових моделей, що враховують значно більший ресурс особистості. Тому, безперервна освіта протягом усього життя постійно оновлює і відроджує систему світовідчуття, сприйняття і світогляду, яка є приладом для орієнтації у зовнішньому і внутрішньому світах. Отже, вичерпання одних видів життєвої енергії (емоційного палива) компенсується іншими її видами.
Крім того, сонячні, «янь» (екстраверти) і місячні, «інь» (інтроверти) люди в процесі духовного дозрівання вивільнюються з цих первинних енергій (в яких застряють сонячні і місячні енергетичні вампіри) і переходять до більш тонких, чистих енергій («ден»), які ніде не можна придбати, а лише виростити у самих собі. В той же час потенціал цих енергій є у тих, хто прийшов у світ під знаками: скорпіон, стрілець, козеріг (єдиноріг), водолій, риби. Народившись у короткі світлові дні, вони виживають здебільше за рахунок випереджального розвитку вищої нервової діяльності. Якщо так і відбувається, то ці люди значно швидше опановують невидимими променистими енергіями. В давній китайській традиції всі енергії мають загальну назву «ці», звідси «Ці-гун». Тому, китайці говорять, що сердити когось – це турбувати його «ці».
Енергія сонячних людей-вампірів гаряча, суха, агресивна. Це – кровопивці, які самі нападають на свою жертву, провокують сварки, викликають душевні й фізичні страждання. Їх рушійною силою є заздрість, злість, ненависть. Вони одразу відбирають дуже багато енергії. Від спілкування з ними змінюється тиск, виникають-загострюються серцево-судинні, ін. хвороби. А їх кров (інформація про всі процеси організму) хвора. Це показують і статистичні зміни у структурі, формі, площі, кольорі рідких кристалів крові. Якщо сонячні вампіри не захочуть мінятися, то їх вилікувати неможливо.
Енергія місячних людей-вампірів протилежна, холодна, волога, має сильні магнетичні якості. Це енергія не бандита, а крадія, який непомітно, спокійно, м’яко тягне з вас душу, скаржиться на свої проблеми, скиглить, виводить вас з душевної рівноваги, але дорожить вашою дружбою. Від такого спілкування втрачаються тонус і сили, виникає бажання позіхати, спати, давить-болить горло. Крадій спромігся підібрати до вас ключик і навчився забирати енергію з ваших енергетичних каналів. Він дволикий і, як правило, лише з домашніми дозволяє собі бути грубим. Його кров теж хвора, але його вилікувати легше, ніж перших.
Психічно, соціально і духовно здорові люди (на відміну від соціальних маніпуляторів і енергетичних вампірів) вранці поспішають із задоволенням на любиму роботу, а ввечері повертаються із задоволенням до любимої родини. Завжди відновлюючись і сповнюючись енергії любові-радості, вони ніколи не ставляться до своєї роботи чи родини, як до каторги і не клянуть ні їх, ні самих себе. Їм не потрібно розпинати своїх співробітників, членів родини, дратувати пасажирів, шкодити природі чи громадянам, аби отримати з того задоволення і поповнитися енергію.
І, навпаки, майже кожен спостерігав, як «трухнувши» когось, енергетичний вампір почувається героєм, у нього з’являється блиск в очах, він гордо піднімає голову (керівник, який розпікає по понеділках; родич, що «наводять порядок у родині»; «перехожий» на вулиці чи «прихожанин» у храмі). Ці люди не люблять ні свою роботу, ні родину, ні людей, ні життя, ні самих себе, ні Бога. І не мають тієї животворної енергії, яка надихає-заряджає колектив, радує своєю появою на роботі й вдома, коли всі щиро вітають, а не ховаються по кутках від страху.
Більш того, вампір починає хворіти, якщо не проведе своєї мародерської п’ятихвилинки чи пів-годинки. Не заслуговуючи уваги результатами своєї праці, досвідом, добротою і вдячністю до життя, зацікавленістю і любов’ю, не маючи достатнього професійного і духовного авторитету, він вдається до психологічної агресії, насилля – і стає зрозумілим, чому кричить, стукає кулаком, зневажає, принижує, лається… .
А найслабші духом і підлабузники, захищаючи себе від енергетичного видоювання, співають дифірамби і плетуть сітки маніпулювання для інших підлеглих. Коли досягається певний рівень зрілості, людина стає спроможною спокійно реагувати на грубість і приниження. Вона лише усміхнеться, відмітить приємне в погоді, як бачить – кровосос почервоніє, затрясеться, схопиться за серце, бо крик був від безсилля, грубість від невихованості, лють від відсутності любові. Емоційний психоаналіз спілкування і взаємодії між людьми на роботі і вдома, вивчаючи симптоми такої емоційної хвороби як мародерство (духовна смерть), намагається знайти засоби психологічної профілактики і психотерапії.
Помічено, що серед вчених поширений ще один вид мародерства – це контроль за системою доказу: чи відповідає вона тій, яку врешті решт спромігся опанувати вампір. Він «різатиме» митця і творчий продукт, бо не спроможний прийняти інший кут зору, або ж прикинеться тим, хто погано чує чи не розуміє (місячний вампір). Звідси спілкування з людиною з потушеним розумом схоже на те, коли хтось «сидить під гнилим деревом».
Своєю чергою телефонний (місячний) вампір теж краде час вашого життя, товче одні й ті ж проблеми, відволікає від справ. Крім того, чим талановитіша людина чи більшої думки про себе, тим частіше потрапляє в пастки вампірів. Треба постійно тримати в гармонії і рівновазі свої тілесні, емоційні і ментальні стани (поля), не дозволяти поганим емоціям, почуттям і думкам захоплювати душу в полон, а також навчитися прощати себе й інших, взаємодіяти з Богом.
Робота і родина, власний внутрішній світ – це єдине енергетичне пси-поле діяльності і духовного землеробства. Тому, чим його засівати і який збирати врожай, треба осягати протягом усього свого життя-буття.
Цікаво:
1) Що таке емоційний реєстр смертності у черзі поколінь?
2) Хто такі сонце-їди, яка у них біота?
3) Якими словами і почуттями харчуються зрілі особистості?
4) Як відбувається зміна свідомості у ланцюгу поколінь?
5) Запишіть своє питання.
Замлілі руки груш і слив, і яблунь
Волали аж до Бога: спрага, сил нема,
Пришліть краплиночку водиці,
І буревій пригнав отари диких хмар…
Гуде, тремтить і бухкає повсюди,
І заглядають у вікна гілочки малі:
Пустіть сховатись, добрі люди,
У сад жахлива злива йде…
І жовті груші стукають об стіни,
Мов грають у великий теніс чи м’яча,
Навколо тіні, темно-сині тіні –
Сховало личко сонечко і матінка моя…
ІІ. МЕХАНІЗМИ ДОВГОЛІТТЯ ( погляд зсередини)
Картина здоров’я
Спостерігаючи й оцінюючи відхилення у самопочутті, людина спочатку створює «внутрішню картину хвороби», а потім, відштовхуючись від неї, вибудовує «внутрішню картину перед-синдромів», або систему раннього сповіщення, яка допомагає розпізнавати тонкі сигнали, що говорять про дисгармонію і можливе захворювання. Отже, «внутрішня картина здоров’я» (ВКЗ) є цілісною системою психологічних механізмів контролю і виживання, захисту і довголіття, яка утворює певний психофізичний простір пси-поля.
Завдяки ВКЗ, особистість озирає-оцінює свої фізичні, психічні, соціальні й духовні можливості, більш правильно використовує резерви часу і сил, формує уявлення про систему відносин із зовнішнім і внутрішнім світом, про здоровий спосіб і стиль життя. Створюючи «картину здоров’я», людина оглядає себе внутрішнім зором, спираючись на «схему людського тіла».
Мапа-огляд відхилень фізичних відчуттів спонукає досліджувати їх емоційні й ментальні першопричини, енергетичні поведінкові реакції й викреслювати мапу-огляд відхилень у психічному, соціальному й духовному тілах. Потім на «схемі тіла» надбудовуються схеми психічного, соціального й духовного єства (згадаймо давні українські рушники, східні мандали, біблійний образ «дерева життя посеред раю», християнські ікони, ін.).
«Картина здоров’я» разом з уявленнями про систему відносин, здоровий спосіб і стиль життя в процесі дозрівання людини, росту її самоусвідомлення проходить через кілька стадій розвитку. Зрілою і здоровою буде та особистість, яка міцно і надійно побудувала себе у внутрішньому та зовнішньому світах. «Не на піску, а на камені», «курчат рахують восени».
Відмовляючись брати відповідальність за своє здоров’я, людина пристає до одного з стереотипів пояснення:
а) біоенергетичний (упирі, хто висмоктує кров) або чорний магічний (порча, зурочення); б) сакральний (усі хвороби за гріхи) чи кармічний (за помилки в минулих життях); в) астрологічний (погано розташовані зірки); г) психологічно-аналітичний (погані стосунки між батьками, з батьками – З. Фрейд; винуваті пренатальні матриці – С. Гроф; пологова травма – В. Ранк; погані іграми – Р. Хаббард; погана генетика – Ч. Тойч); д) соціоцентричний (виконана місія на Землі).
Звідси основними завданнями психогігієни і психопрофілактики є:
а) підвищення психологічної грамотності; б) розвиток самоспостереження, психологічного мислення, свідомості; в) формування навичок і вмінь з регуляції фізичних і психічних станів; г) опанування духовним самонастроюванням і духовною творчістю.
Цікаво:
1) Чи існує проекція самосвідомості в інформаційно-енергетичному полі Землі?
2) Чи можна прискорити формування ВКЗ?
3) Як розвинути увагу, щоб вона, «запитуючи» інтуїцію, одразу отримувала відповідь?
4) Де зберігається інформація: у мозку чи в інформаційно-енергетичному полі Землі?
5) Запишіть своє питання.
Людина – слово у плоті
Ми вже розуміємо, що «картина здоров’я» – це єдина, цілісна система мисле-форм і мисле-образів таких сутнісних властивостей і характеристик людини як:
1) біологічні (будова тіла, фізичні ресурси);
2) психологічні (характер, потреби, здібності);
3) соціальні (особистість, її статуси і ролі);
4) духовні (внутрішній світ).
Будучи продуктом усвідомлення ресурсів і можливостей, «картина здоров’я», як поза-психічний феномен, разом з уявленнями про систему відносин, здоровий спосіб і стиль життя залишає свою проекцію у вигляді відчуття присутності здоров’я, у т. ч. його умов, у самоусвідомленні.
Самоусвідомлення на вплив цього відчуття відповідає випереджальним відображенням, тонким зчитуванням інформації й формуванням ще більш тонкої «системи перед-перед-синдромів». Такі синдроми повідомляють про відхилення від здорового способу життя і правильної поведінки у стосунках, а отже, визначають прийдешні порушення у душевній гармонії. Це – система сумління, або вища форма контролю і самоусвідомлення, яку описують як стан «розуму в серці». Саме виховання намагається розвинути почуття совісті у дитини з перших років її життя.
Під впливом голосу сумління самоусвідомлення формує свою наступну якість – нову систему механізмів контролю і виживання, захисту і довголіття, яка постає як «внутрішня картина вищих психологічних механізмів духовної саморегуляції» (ВКДС) й органів душі. Нові органи душі (понад-відчуття, духовний зір, слух, нюх, дотик без дотику, впочування) спонукають розвиток чуттєвого знання й пізнання внутрішнього світу як свого, так й іншої людини.
До складових «внутрішньої картини духовної саморегуляції» відносяться: благоговійне ставлення до природи, культури і людини; вдячність до життя; віра, надія і любов; довготерпіння, сумирність (лагідність); свобода совісті, відповідальність за себе й інших; слово (мова) і духовна творчість; чесність, щирість, чистота помислів, ін.
Потому проекція ВКДС у самоусвідомлення створює «картину слова у плоті». За допомогою нової картини особистість починає відчувати відхилення від правильного поводження зі словом, якщо таке є, та усвідомлює своє ставлення до нього, відчуваючи відповідальність за те, яким словом вона засіває внутрішній і зовнішній світи. Нова картина дозволяє оформити мисле-образ слова і мовлення, як другої сигнальної системи. Так виникають мости, які поєднують світи і відповідають за стосунки між ними! Як аналогію можна навести приклад, коли ми говоримо, що треба нарізати кілька кислих лимонів, то одразу в роті стає кисло, і з’являється багато слини. А який міст виникає, коли ми бажаємо «чогось» собі або іншому..?
Розвиваючи відчуття слова, як духовного інформаційно-енергетичного феномену, особистість навчається спостерігати потік власних і чужих мисле-форм і мисле-образів, які ще не встигли вдягтись у слово (вербалізація). Обираючи найліпші й ідучи за ними (механізм наслідування, ідентифікації, ототожнення), людина перетворює себе, а собою – найближче оточення і світ. І, нарешті, приходить до понад-відчуття слова як первообразу й пере-відкриває його як першопричину, яка творить людину (за своїм образом і подобою).
Культурно-історичним попередникам були відомі феномени Голосу Сумління і ВКДС, які вони порівнювали з матінкою. Потім відбулося обожнення їх у сукупному образі Матері-Берегині, годувальниці, виховательки, зцілювачки, хранительки духовного вогнища, людини, сім’ї і роду. В християнській духовно-філософській науці й практиці це образ Пречистої Діви Марії, Цариці Небесної, Яка ширше Небес («царство небесне всередині нас»), Богородиці Слова у плоті, Матері Боголюдини.
Відчуття незримої присутності свого фантомного двійника (в образі янгола-вісника, помічника, учителя, мудреця, родича, Бога), який підказує життєво важливе рішення, компенсує у кризовій ситуації порушення відчуття орієнтації людини в інформаційно-енергетичному полі. Відносячись до інтуїтивного механізму виживання і довголіття, відчуття незримої присутності потребує високої духовної чистоти особистості. Подальший розвиток цього механізму передбачає формування системи відносин між людиною і первообразом слова. Завдячуючи зв’язку первообразів слова і совісті, які особистість переживає як відчуття їх незримої присутності, що залишає свою проекцію у найвищій формі самосвідомості, й відбувається подальше духовне дозрівання людини.
Відкриваючи закони функціонування слова, його роль у зміцненні здоров’я і довголітті, людина починає з повагою ставитись до нього, намагається бути вірним другом і будувати правильні стосунки з ним. Якщо очі – це дзеркало душі, то слово – це дзеркало духу.
Цікаво:
1) Як співвідносяться відчуття незримої присутності фантомного двійника і душевна біль (або фантомна біль відсутньої кінцівки)?
2) В яких творах донаукового періоду відображені відчуття незримої присутності фантомного двійника?
3) Як співвідносяться бачення себе над своїм тілом у момент клінічної смерті з фантомним двійником?
4) Чи є відкриття життєтворчої ролі первообразу слова найвищою і кінцевою формою самоусвідомлення сучасної людини?
5) Запишіть своє питання.
Мова рідна, ненька-матір,
Виток мислення мого –
У світі слова, мов у хаті,
Народжуємося й живемо…
Совість, як родюче поле,
Чекає Господа свого –
Молитва, внутрішняя мова,
Зупинить зміряне число,
Відкриє образ цілісний,
В якому Всесвіт зріє,
І міф, і символ – той язик,
Де поза часом думка мріє,
В самопізнанні з Богом говорить…
Хоч гра одвічна двох партнерів,
Де над-свідоме й логіка зійшлись,
Розтав двобій – і народилось слово,
В нім вища суть і вищий смисл…
Виміри слова у часі
З шкільних років відомо, що слово (мова), віра, спілкування, творчість, любов і праця перетворюють немовля в людину, що слово разом з творчістю, любов’ю і спілкуванням обожнено в культурі. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей». (Свята Євангелія від Іоанна).
На Різдво християни святкують народження Слова Світла-Любові у плоті. Серед мов кохання (дотик, поцілунок, подарунок, спільний час, творчість, слово, спілкування, вчинок, поміч, присвячення себе іншому…) слово також стоїть на першому місці: «Ти кохаєш мене»? У слова багато ролей, функцій, станів:
1) творець і першопричина, цілитель і друг;
2) спосіб навчання, виховання і освіти;
3) чарівник, брехун, маніпулятор;
4) механізм захисту, виживання і довголіття;
5) інформація, зброя, ліки, отрута;
6) вібрація, енергія;
7) дитя совісті, втілена думка;
8) машина часу й енергія часу;
9) механізм духовної саморегуляції, орган душі, ін.
У ланцюгу «думка (ідея, інформаційно-енергетична структура) і матерія (сконденсована енергія)» слово є мостом, який може бути зруйнованим або перебудованим і тим шкодити довголіттю. Передача інформації фізичною, психічною, соціальною і духовною природою має дещо більше, ніж загальний носій інформації (вода, кров, духовна енергія слова). Слово як мелодія пісні (енергія вібрації, пара-резонанс) і як її смисл (вібрація енергії, пара-резонанс, які огортають звукову хвилю), будучи енергією часу, є фактором утворення форми і матеріалізації генів, механізмом контролю над ними (у т. ч. включення-виключення довголіття).
Історична лінія розвитку слова свідчить про перехід від його складово-образного сприйняття, яке віддзеркалювало розуміння смислів слова в 3 – 4-х мірному всесвіті, до буквеного. Наприклад, у трипільців існувало уявлення про землю, небо, над-небесний світ і невидиме світло, у прадавніх слов’ян – про «прав», «слав», «нав» і «яву».
Відкриття Л. І. Сотниковою устрою старовинної абетки «Софії Київської» та знайдена Шубіним-Абрамовим «Всесвітня абетка» нагадують, що в минулому існував зв'язок складів слова з їх небесно-земним походженням. У сучасних букварях літера є лише знаком звуку. Навчання грамоті поглинуло духовне виховання. Метою стало не усвідомлення дитиною себе у З – 4-х мірному світі слова, а розвиток її 1-2-х мірного мислення. Ось міст і перебудовано – вщент зламано сполучення з усіма світами.
Втручання у життя слова спричинило поступовий перехід від культури багатомірного мислення, яке розвивало усі пізнавальні процеси (розум), до переважного розвитку двомірного, плаского мислення (ум). Так народився образ біблійного плазуна, змія-спокусника біля дерева пізнання добра і зла (2-х мірного мислення, яке обумовлює духовну смерть). У людини існує біля 28 000 генів, понад 90% з яких схожі з генами інших живих істот. І тільки 223 гени, що відповідають за слово і мову, належать людині. Вони унікальні. Їх чисельність залежить від мірності слова в історії та культурі народів світу і є визначальним фактором їх довголіття.
Перехід від 4-3-х до 2-х мірної культури мислення, завдячуючи навчанню, вихованню й освіті, позначився на способах пізнання світу. Почали виникати ускладнення і протиріччя між світом ідей і світом матерії. Культурно-історичні попередники віддзеркалили цей перехід-падіння у міфічному образі поїдання пращурами плоду з дерева пізнання добра і зла, яке росло посеред біблійного раю, а також в образі розп’яття Слова у плоті на хресті («перехресті життя») та ін. Постало філософське питання, що є первинним – «яйце чи курка», свідомість чи матерія?
Час од часу з’являлися вчителі людства, яким ставало наснаги осягнути різні культури мислення, види інтелекту, способи пізнання світу, багатомірне життя слова, щоб донести ці істини до шукачів знань. Серед них апостол Слова Світла-Любові св. Іоанн. Завдяки його внеску християнська духовно-філософська наука створила і впроваджує вчення про Святу Трійцю та Непорочне зачаття Слова у плоті від Святого духу.
Г. Сковорода своєю чергою свідчив про існування трьохмірного всесвіту (Великий світ природи, малий світ людей і світ Слова-Книги). Він засуджував орієнтоване лише на природничі науки «нове» французьке просвітництво.
З глибин тисячоліть доносять до нас міфи і легенди уявлення пращурів про історичне слово. Наприклад, міф про пласку землю (2-х мірність) оповідає, що її тримають на своїх спинах четверо слонів, які стоять на черепасі, яка повільно пливе в безмежному океані. Усе це – образ переживань, відчуттів, сприйняття, мислення, уяви і мовлення народів світу. Знаменно, що серед імен Дніпра (Бик, Данапр, Борисфен, Славутич, Ревучий, ін.) є також і Океан. Давня легенда, яку записав Нестор Літописець, оповідає про сина богині Океан-ріки, вчителя Слова (жерця), перекладача-перевізника на імення Кий («кий», «кай», «ізрікай» є формами дієслова «ізрікати»).
Переправляючи своїх учнів через Океан-Славутич, вчитель Слова оповідав про береги потоку-ріки мислення у часі й вічності. Так, на лівому низькому березі добре видно зблизька, а на правому високому березі гарно спостерігати околиці. Поєднуючи в єдиному символі траєкторії і виміри мислення, коло і хрест, учні навчалися пізнавати розвиток людської душі протягом історії та в різних культурах і практиках.
Уявлення попередників про життя слова виведені у казках (культура натяку, загадки, прислів’я, приказки). Наприклад: «Казка про рибака й рибку», «Казка про мертву царівну та про сім богатирів», «Казка про царя Салтана, про сина його славетного і могутнього князя Гвідона Салтановича», поема «Руслан і Людмила» О. С. Пушкіна. У казці-пророцтві «Золотий ключик» О. Толстого, яка віщує про нове мислення, знов зустрічаємо образ 300-літньої черепахи Тортіли (торити, пізнавати), яка дістає з дна озера-болота, схожого на око, золотий ключик. Знаменно, що слово-ключ-хрест-коло-око-озеро-людина-відання є образами-синонімами.
Золоте слово є ключиком від потаємних дверей за килимком. На ньому намальовано вогонь і казанок над ним. Старенький килим «висить» на стіні маленької темної комори у кутку під сходами нагору, до розкішних помешкань. Відкривши подарованим ключиком дверцята, головний герой казки, дерев’яна лялька-хлопчик Буратіно, разом із своїми друзями опиняється у новому театрі життя слова, де більше немає їх переслідувачів.
Історія людей і людства – це історія розвитку розуму і слова, або здоров’я і довголіття. Сучасна цивілізація виконала свою місію, зробивши з раціонального мислення витвір мистецтва і заплативши за це відставанням усвідомлення людиною самої себе і слова в її життя. А інакше і бути не могло у матеріальному світі, де на соціальну арену вийшло понад 50 000 професій. На переконання автора, розвиток освіти і культури ХХІ ст. полягає в осягненні багатомірності слова, його впливу на здоров’я людини і гени довголіття. Можливо – це одна з ознак Другого Пришестя...
Щодо міфів, то до нашого часу дійшов ще один прадавній міф про перше дерево на землі. Він зберігся в українській культурі. На верхівці такого дерева слова оселилися птахи, а біля коріння – миші (або щурі, звідси буде пращури). Оповідь йде про війну між ними, тобто між вимірами. Вона сталася після того, як чисельність мешканців примножилась на смачних і соковитих плодах. Та війна знищила майже усіх. Врятувалися лише ті, хто залишив хворе дерево з отруєними безліччю трупів плодами і розселився освоювати нові простори всесвіту слова.
Маємо надію, що розвиток почуттів, багатомірного мислення, емоційно-енергетичних характеристик людини зміцнять її здоров’я і подовжать життя. А якісно нове навчання, виховання й освіта стануть культурно-відповідними і не змушуватимуть дітей 1–7 рочків опановувати раціональне мислення за рахунок обмеження і збіднення асоціативно-образного, уяви, інтуїції, творчості. Отже, потрібно звернутися до такого механізму свідомої саморегуляції і довголіття як духовна творчість. Зменшуючи розходження між різними рівнями здоров’я, вона, завдяки енергіям віри, надії, захоплення, натхнення, осяяння, любові сформує нові духовні інтереси і поверне відчуття єдності з первообразом, Творцем зовнішнього і внутрішнього світів, відчуття Творця у собі, а також себе у Творці.
Цікаво:
1) Які природні й соціальні катаклізми спровокували перехід від 3–4-х мірного до 2-х мірного мислення?
2) Що відбувається з мозком (у т.ч. дзеркальними нейронами) і мисленням людини під час війни, голодомору, в концтаборі?
3) Що таке політико-економічний та соціально-психологічний канібалізм?
4) Чому слова «Слава Тобі, Боже» гармонізують пси-поле людини?
5) Запишіть своє питання.
Я слово промовляю,
Мов писанку пишу…
В нім все моє життя –
І те, що бачу, й чим живу…
Спочатку серце світлом засіваю…
Прообраз з нього виникає…
І линуть хвилі почуттів…
І думи в гору підіймають…
І хмарами над пам’яттю пливуть…
І смисли зрошують росою золотою…
І зірка-слово родиться нове,
Що молоко любові п’є
І голосом душі викохується любо,
Мов пісня та або яйце-райце,
Осяянеє сонцем все,
Яке розписують й дарують людям.
Я слово промовляю,
Мов писанку пишу…
В нім все моє буття –
І те, що відчуваю, й що люблю.
ІІІ. МАЙСТРИ ДОВГОЛІТТЯ
Духовна творчість
З давніх часів творчість незмінно знаходиться в ореолі таїни і слави. Поряд із словом, любов’ю, мудрістю і спілкуванням творчість обожнюється на відміну від маніпулювання чи руйнування. Історична лінія обожнення починається з світла, неба і землі, стихій природи (вогонь, повітря, вода, земля), царства каменів, рослин, комах, риб, тварин, птахів і закінчується обожненням окремих явищ психічного і соціального життя та царства духу. Це знайшло відображення в іменах і прізвищах: Муха, Яблуня, Карась, Заєць, Вовк, Лисиця, Коваль, Розум, Мудрий, Літописець, Вчитель і т. п.
Емоційно-енергетична лінія обожнення набирає силу від енергій вібрацій емоцій і станів уваги-визнання-поваги-шанування-уособлення-персоніфікації-поетизації-оживлення-приєднання і, нарешті, досягає рівнів одухотворення, любові й обожнення.
З відкриттям життєтворчої ролі первообразу в довголітті людини творчість стала Іменем Бога: Творець, Господь, Всевишній, Первообраз, Першопричина, Єдиний, а в християнській традиції: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Святий Дух, Світло, Любов, Слово, Син Людський, Свята Трійця, Премудрість. Духовна творчість, як процес сходження людини до цілісної і гармонійної особистості, стала засобом збереження здоров’я і довгої тривалості життя. І як спосіб творення людини в особистісному, професійному і громадському житті, пізнанні нею себе і світу, спілкуванні, створенні матеріальних і духовних цінностей, духовна творчість народжує особистість удруге і втретє, перевтілюючи її у духовну істоту, а потім у боголюдину. Створена і оживлена Творцем перша (біблійна) людина, а потому народжена Дівою від Святого Духу (Новий Заповіт) Друга мають якості Творця за походженням, за своєю вищою духовною природою. На відміну від першої людини, Син Людський є Боголюдиною і Богом від початку, бо реалізуючи Себе у своїх учнях, творить світ і нині.
Найменування людини, завдячуючи мелодії, ритму, енергії вібрації звуку, смислу, перетворюється у найкоротшу пісню-оберіг-молитву довжиною в одне слово. Воно стає її суттю, покликанням, нагадуванням про внутрішній духовний потяг при кожному зверненні до неї на ім’я. Бо ім’я – це частина того, кого цим іменем кличуть. І тому проголошене ім’я, укорінюючи найбільш істотні якості свого носія, саме володіє духовною силою.
У творчому процесі відбувається синтез волі, почуття і розуму, логічного і асоціативно-образного мислення, уяви та інтуїції, вербалізації і доказу. Тобто зріє серце і розум, душа людини і її дух. Так створюється нова якість життєвої енергії, яка забезпечує довголіття.
Жінка, яка виношує у лоні, серці і розумі нове життя, подібна до Богородиці. Своїм духовним баченням вона наносить невидимі візерунки на інформаційно-енергетичну матрицю власної пам’яті відношення з майбутньою дитиною. Плід сприймає образ стосунків матері й батька. Матір, яка мріє-уявляє долю дитини і в той же час вишиває, тче, в’яже, плете мер