Філософія освіти як галузь наукового знання: етапи становлення
Тема 1. ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКОВОГО ЗНАННЯ. ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ
Ключові поняття:філософія освіти, дефініція, методологія освіти, наукове знання, соціокультурний тип освіти, освітня парадигма, освітні технології.
Актуальність теми
Загальносвітову тенденцію розвитку культури визначає перехід від постіндустріального суспільства до інформаційного. Інформація набуває пріоритету серед усіх інших культурних цінностей і вважається їх основою. Постійне відставання освіти від потреб суспільства, відсутність освітніх форм для трансляції головного – отримання сучасного наукового знання у формуванні людини XXI століття вимагає обґрунтування методологічних основ сучасної філософії освіти, як нового рівня дослідження і вирішення багатьох проблем людського буття.
Загальна мета
Проаналізувати основні напрямки визначення сутності філософії освіти як області наукового знання. Розкрити проблемне поле філософії освіти, обґрунтувати функції і завдання філософії освіти.
Конкретні цілі:
сформувати уявлення про філософію освіти;
визначити основні причини появи філософії освіти;
познайомитися з основними етапами розвитку філософії освіти;
засвоїти причини актуалізації філософії освіти;
визначити проблемне поле, структуру, основні функції філософії освіти.
І. Теоретичні питання для розгляду на семінарському занятті:
1. Філософія освіти як галузь наукового знання: етапи становлення.
2. Основні причини актуалізації філософії освіти. Предмет і завдання філософії освіти.
3. Проблемне поле, структура, основні функції філософії освіти.
4. Концепції освіти як складові структури філософії освіти. Основні аспекти гуманізації та гуманітаризації освіти.
Філософія освіти як галузь наукового знання: етапи становлення
У сучасну епоху формування інформаційної цивілізації на рубежі нового століття і нового тисячоліття, проблеми освіти, її сьогодення і майбутнього стають дуже актуальними. Філософія освіти – область філософського знання (з’явилася у другій половині ХХ століття), що розглядає розвиток людини і систему освіти в нерозривній єдності, досліджує освітнє знання на його стику з філософією, аналізує підстави педагогічної діяльності та освіти, їх цілі та ідеали, методологію педагогічного знання , створення нових освітніх 4
інституцій і систем.
Розглянемо поетапно передісторію філософії освіти.
Перший етап проходить через інтелектуальну історію філософського мислення про культурно-історичну цінність освіти, зокрема охоплює всі класичні філософські системи в їх зв'язку і розумінням значення освіти аж до початку XIX століття (Сократ, Платон, Арістотель, Августин, Монтень, Локк, Руссо, Кант, Гегель, Шелер та ін.); другий період – проходив в рамках класичної (або традиційної) парадигми освіти під впливом певних філософських і педагогічних ідей, які були сформульовані в кінці XVIII – початку XIX століття Я.А. Коменським, Й.Г. Песталлоці, І. Гербартом, А. Дистервегом, Дж. Дьюї, Й.Г. Фіхте та іншими мислителями. Ідеї Просвітництва посилили дисциплінарні механізми освіти, поширивши їх на зміст і форми. На початку XIX століття. Й.Г. Гердер, А. Гумбольд, Г.В.Ф. Гегель створюють нову філософську концепцію освіти, орієнтовану на самопізнання, самоформування особистості, визнання її права на освіту. Потрібно сказати, що класична парадигма освіти впродовж історії постійно збагачувалася новими філософсько-педагогічними ідеями, в тому числі й ідеями українських мислителів (П. Куліш, П. Юркевич, К. Ушинський та ін.). Третій період – середина XX століття – освіта виступає як автономна сфера, дистанціюється від філософії, й на стику між ними відбувається становлення філософії, що спеціалізується в дослідженні освітнього знання і цінностей, тобто філософія освіти.
У цей період створюються асоціації та об'єднання філософів в США, а потім і в Європі – Великобританії, Франції, Німеччині, де ведеться обговорення питань, пов'язаних з дослідженнями освіти і її ролі в житті суспільства. Вважалося, що наявні філософські основи освіти не повною мірою відповідають реаліям часу. Без вироблення нових концептуальних, методологічних і аксіологічних підходів виявиться неможливим досягнення тих цілей у сфері освіти, які висуваються як на міжнародному, так і на національно-державному рівні.
В Україні на сучасному етапі, на думку В.Андрущенка, Н. Міхайлова та інших дослідників, філософію освіти немає сенсу виділяти в окрему галузь філософії. Адже філософія освіти розвивається в рамках соціальної філософії, утворюючи комплексне і міжгалузеве вивчення системи освіти. У широкому розумінні предмет філософії освіти –не тільки філософське розуміння самого процесу отримання знань, умінь і навичок, але більшою мірою масштабне вивчення культурних надбань і цінностей, покликаних задовольняти потреби системи освіти.
Для ефективної роботи будь-якої системи освіти потрібно розуміти два основні аспекти:
1. Бачення орієнтира у виховному впливі – якогось ідеального образу, на досягнення якого використовується весь потенціал системи освіти;
2. Знання та використання методів досягнення поставленої мети.
Таким чином, для того щоб вловлювати нові тенденції в розвитку 5
суспільства, забезпечувати спадкоємність між поколіннями і якісний розвиток нових поколінь, повинна удосконалюватися й сама система освіти.