Поняття корупції, міжнародне та національне законодавство щодо протидії корупції.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Факультет № 6

Кафедра кримінально-правових дисциплін

 

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

З дисципліни Кваліфікація корупційних злочинів

За темою: 1. «Поняття корупції та корупційного злочину. Види корупційних злочинів».

Лекція 1

Галузь знань 0304 Право (08 Право)

Спеціальність 7.03040101 Правознавство (081 Право)

Ступень вищої освіти СПЕЦІАЛІСТ, МАГІСТР

 

 

М. Харків

Рік

СХВАЛЕНО Науково-методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ _______________________ Протокол № _______ (дата, місяць, рік ) ЗАТВЕРДЖЕНО Вченою радою навчально-наукового факультету права та масових комунікацій ХНУВС _______________ Протокол № ___   ______________ _______________ (підпис) (П.І.Б.)  
ПОГОДЖЕНО Секцією Науково-методичної ради ХНУВС з ___________ дисципліни _______________________ Протокол № _______ (дата, місяць, рік )     ________________________ __________________________   ЗАТВЕРДЖЕНО На засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін ФПМК ХНУВС ________________ Протокол № ___     _________________________ _________________________ (підпис) (П.І.Б.)  
   
Рецензенти: Храмцов О.О.доцент кафедри кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н Каразіна, к.ю.н., доцент. Литвинов О.М. начальник кафедри кримінального права та кримінології факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ, д.ю.н., професор.
 
Розробники: к.ю.н., доцент Кундеус В.Г. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2016.

 

© Харченко В.Б., Кундеус В.Г., 2016

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2016

План лекції:

1. Поняття корупції, міжнародне та національне законодавство щодо протидії корупції.

2. Поняття та ознаки корупційного злочину. Види корупційних злочинів. Відмежування корупційних злочинів від адміністративних корупційних правопорушень.

 

Література:

Основна:

1. Кримінальний кодекс України: Закон України Закон № 2341-III від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

2. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією № ETS173 від 27 січня 1999 року// Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 47-48.

3. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII

4. Про засади антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки від 14 жовтня 2014 р. № 1699-VIII

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України від 13 травня 2014 р. № 1261-VII

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів від 14 жовтня 2014 р. № 1701-VIII

7. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ

8. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2493-ІІІ

9. Про очищення влади: Закон України від 27 січня 2015 р. № 132-VIIІ

10. Про утворення Національного антикорупційного бюро України: Указ Президента України від 16 квітня 2015 р. № 217

11. Про Національну раду з питань антикорупційної політики: Указ Президента України від 14 жовтня 2014 р. № 808

12. Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки: Указ Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1001

13. Про Стратегію сталого розвитку «України 2020» : Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015

 

Додаткова:

1. Дем’янчук Ю.В. Порівняльний аналіз протидії корупції в країнах Європейського Союзу / Ю.В. Дем’янчук // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – 2014. – № 3. – Т. 27(66). – С. 113–118. – (Серия «Юридические науки»).

2. Мельник М.І. Антикорупційне законодавство України: досвід застосування та проблеми вдосконалення / М.І. Мельник // Юридична Україна. – 2003. – № 6. – С. 64–69.

3. Камлик М.І. Корупція в Україні / М.І. Камлик, Є.В. Невмержицький. – К.: Знання; КОО, 1998. – 187 с.

4. Чубенко І.В. Генезис поняття корупції / І.В. Чубенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 1(87). – С. 113–117.

5. Мезенцева І. Визначення предмета корупційних злочинів / І. Мезенцева // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 5(38). – С. 76–81.

6. Кимлик Р.В. Склад злочинів, пов’язаних з корупцією / Р.В. Кимлик // Порівняльноаналітичне право. – 2014. – № 1. – С. 263–265.

 

 

Текст лекції

Поняття корупції, міжнародне та національне законодавство щодо протидії корупції.

Корупція в сучасних умовах стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу Украї­ни. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корум­повані відносини все більше витісняють правові, етичні від­носини між людьми, із аномалії поступово перетворюються у норму поведінки.

Згідно з дослідженнями Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), за рівнем корумпованості, у 2013 році Україна посідала 144 місце серед 177 країн світу. У 2014 року Україна посіла 142-е місце серед 175-ти досліджених держав. У 2015 - 130 місце зі 168 позицій.

І стабільно залишається в зоні “підвищеного ризику” поряд з Угандою та Коморськими островами.

Етимологія слова «корупція». Дослідники виділяють кілька варіантів походження терміна «корупція».

1) Одні вважають, що він походить від сполучення латинських слів «correi» (кілька учасників зо­бов’язальних відносин з приводу одного предмета) і «rumpere» (ламати, пошкоджувати, порушувати, скасовувати). В результаті утворився самостійний термін «corrumpere», який передбачає участь у діяльності кількох осіб, метою яких є «гальмування» нормального ходу судового процесу або процесу управління справами суспільства.

2) Цей термін також пов’язують з латинським словом, але вже дещо іншим - «corruptio», яке тлумачиться як «підкуп, продажність громадських і політичних діячів, посадових осіб». Приблизно таке ж тлумачення цьому поняттю дає С. І. Ожегов. «Корупція, - зазначає він, - підкуп хабара­ми, продажність посадових осіб, політичних діячів».

3) Крім підкупу і продажності, енциклопедичні словники тлумачать латинське слово corruptio ще й як псування і розбещування. Останнє, як вже зазначалось, підкреслює глибинний аспект корупції як соціального явища, яке свідчить про розбещення певних посадових осіб держав­них органів владою і розкладання системи державної влади.

 

 

Корупція як соціальне явище полягає у неправомірному використанні влади чи службових (посадових) повноважень та пов'язаних з ними можливостей для одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг особою, яка наділена владою, службовцем або іншою особою.

Законодавство України містить нормативне визначення корупції. Так, згідно абзацу шостого ч. 1 ст. 1 Закону України від 14.10.2014 р. «Про запобігання корупції» корупціяце - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Таким чином, ознаками корупції є:

1) використання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди;

2) прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

3) обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

 

Останніми роками в країні прийнято низку нормативно-правових актів, спрямованих на посилення боротьби з корупцією. Зокрема це: Закон України про запобігання корупції; Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 18.04.2013 р.; Указ Президента України «Про Національну антикорупційну стратегію» на 2011-2015 роки; Про Національне антикорупційне бюро України від 14.10.2014 р., тощо.

В цілому, сутність антикорупційного законодавства України полягає в наступному:

1) обмежити, нейтралізувати чи усунути фактори корупції:

- запобігти конфлікту інтересів,

- нормативно визначити рамки етичної поведінки особи, уповноваженої на виконання завдань і функцій держави,

- зробити вчинення корупційних правопорушень справою невигідною і ризикованою, а врешті-решт досягти того, щоб особа чесно і сумлінно виконувала свої службові обов’язки;

2) чітко визначити ознаки і склад корупційних правопорушень:

3) передбачити адекватні заходи відповідальності за їх вчинення,

4) належним чином врегулювати діяльність органів державної влади та їх окремих підрозділів, які безпосередньо протидіють корупції.

Протидія корупції, один з основних напрямків діяльності не тільки України, але і міжнародної спільноти. До важливих міжнародних документів з протидії корупції слід віднести:

1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 жовтня 2006 р. № 252-V)

2. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією № ETS173 від 27 січня 1999 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 жовтня 2006 р. № 252-V).

3. Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 15 травня 2003 р. № ETS 191 (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 жовтня 2006 р. № 253-V)

4. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 4 листопада 1999 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією» від 16 березня 2005 р. № 2476-IV)

5. Угода про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO)

6. Статут Групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO)

Одним з важливих міжнародних документів з протидії корупції є Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. (ратифікована згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції» від 18 жовтня 2006 року № 251-V). Вона застосовується для запобігання, розслідування та кримінального переслідування за корупцію та для призупинення операцій (заморожування), арешту, конфіскації та повернення доходів від корупційних діянь.

Конвенція містить перелік міжнародних протиправних корупційних діянь, проте не визначає санкцій за їх здійснення. Так, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією № ETS173 від 27 січня 1999 р. передбачає фактично як кримінально карані такі корупційні злочини, як дача хабара національним державним посадовим особам (ст. 2 Конвенції), одержання хабара національними державними посадовими особами (ст. 3), хабарництво членів національних представницьких органів (ст. 4), хабарництво іноземних державних посадових осіб (ст. 5), хабарництво членів іноземних представницьких органів (ст. 6), дача хабара у приватному секторі (ст. 7), одержання хабара у приватному секторі (ст. 8), хабарництво посадових осіб міжнародних організацій (ст. 9), хабарництво членів міжнародних парламентських асамблей (ст. 10), хабарництво суддів і посадових осіб міжнародних судів (ст. 11), зловживання впливом (ст.12), відмивання доходів, отриманих від злочинів, пов’язаних із корупцією (ст. 13).

У зв’язку з цим в Україні на нормативному рівні введено поняття «корупційне правопорушення».

Згідно з абзацом п’ятим 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Із цього визначення вбачається, що за вчинення корупційного правопорушення в Україні можуть застосовуватися заходи різних видів відповідальності – кримінальної, дисциплінарної та цивільно-правової.

2. Поняття та ознаки корупційного злочину. Види корупційних злочинів. Відмежування корупційних злочинів від адміністративних корупційних правопорушень.

Вітчизняне законодавство вживає такі терміни як «корупція», «корупційні діяння», «правопорушення, пов'язані з корупцією» (закони України «Про запобігання корупції», «Про державну службу» (ст. 37), «Про прокуратуру» (ст. 50-1) та інші). Із законодавчого визначення понять «корупція» та «корупційні діяння» та інших положень Закону України «Про боротьбу з корупцією» (ст. ст. 1, 3, 7, 8) випливає, що корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, можуть бути злочинними.

Законодавство України передбачає:

1. корупційне правопорушення – правопорушення за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

2. правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Отже, ознаками корупційного правопорушення (злочину) є:

1) вчинення особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону «Про запобігання корупції» таких дій:

- використання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди;

- прийняття неправомірної вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

- обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

2) Встановлення кримінальної відповідальності за вчинення таких дій.

 

Примітка ст. 45 КК України дає перелік корупційних злочинів, які вважаються такими відповідно до цього Кодексу, а деякі інші норми КК України врегульовують особливості кримінальної відповідальності за вчинення цих корупційних злочинів.

Згідно примітки до ст. 45 КК України корупційними злочинами вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Це такі злочини:

1) заволодіння шляхом зловживання службовим становищем:

- майном (ст. 191 КК України);

- вогнепальною зброєю бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою чи іншим військовим майном (ст. 262, 410 КК України);

- наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами, прекурсорами, обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 308, 312, 313 КК України);

- документами, штампами, печатками, паспортом (ст. 357 КК України);

2) порушення, шляхом зловживання службовим становищем, встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин (ст. 320 КК України).

3) нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК України);

4) підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК України);

5) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);

6) зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК України);

7) зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України);

8) прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України);

9) незаконне збагачення (ст. 368-2 КК України);

10) підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК України);

11) підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-6 КК України);

12) пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України);

13) зловживання впливом (ст. 369-2 КК України).

Таким чином, корупційний злочин це - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону «Про запобігання корупції», наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Види корупційних злочинів (відповідно до примітки до ст. 45 КК):

1. корупційні злочини що, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;

2. корупційні злочини, що передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-22 КК України.

Види корупційних злочинів залежно від обсягу дій, що вчиняє особа:

1. корупційні злочини, що вчиняться шляхомвикористання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди;

2. корупційні злочини, що вчиняться шляхомприйняття неправомірної вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

3. корупційні злочини, що вчиняться шляхомобіцянки/пропозиції чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.