АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства визначаться в досягнутих фінансових результатах.

У виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожної о суб'єкта господарювання - якомога ефективніше використати ці фактори.

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів гос­подарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами. Відсотки до виплати, що входять до складу прибутку, відоб­ражають суми процентів по облігаціях та депозитах.

Інші операційні доходи (витрати) являють собою доходи чи витрати від операцій, пов'язаних з рухом майна підприємства, тобто основних засобів, запасів, цінних паперів.

До складу інших позареалізаційних видатків входять:

· суми уцінки виробничих запасів, ГП та товарів;

· збитки від списання дебіторської заборгованості;

· збитки від операцій за минулі роки, ній виявлені в звітному періоді.

Щоб управляти прибутком, необхідно проводити системну діагностику формування, розподілення та використання прибут­ку, який дозволить виявити резерви її росту.

До основних задач фінансової діагностики відносять:

· оцінку прогнозу прибутку;

· вивчення складу та структури прибутку в динаміці;

· виявлення і кількісний вимір впливу факторів, що формують прибуток;

· виявлення резервів росту прибутку;

· розробка рекомендацій по найбільш ефективному формуван­ню та використанню прибутку.

Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характе­ризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробниц­тво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використову­ються на оплату праці.

Основними факторами підвищення валового доходу є збільшен­ня обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-гро­шових витрат.

Валовий дохід, створюваний на підприємстві, є джерелом оп­лати праці працівників сфери матеріального виробництва і на­копичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Чистий дохід – це частина вартості продукту, яка зали­шається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці.

Таким чином, чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється на підприємстві, поділяється на дві частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробницт­во. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалі­зованого чистого доходу і чистою доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою про­дукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Отже, прибуток - це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

За розміром прибуток від продаж) продукції, хоч і тотожний реалізованому чистому доходу, однак, менший від чистого до­ходу підприємства на суму, що залишається в залишках продук­ції, використаної на внутрішньогосподарські потреби.

Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховують­ся прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наве­дених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток – це прибуток від продажу продукції і па надання послуг, реалізації інших цінностей і нематері­альних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, (ко­ригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) до­ходів і витрат.

Чистий прибуток це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

В умовах ринкової економіки чистин прибуток є основою еко­номічного та соціальною розвитку підприємства. Постійне збіль­шення чистого прибутку не стале джерело фінансування роз­витку виробництва, виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб праців­ників підприємства, благодійної діяльності. Чистин прибуток найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансо­вої діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його актив­ності та фінансовою благополуччя, а також ефективність менедж­менту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інве­стора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівнянною ризику). Постійне збільшення прибутку за умов при­пустимою ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства па ринку капіталу.

Прибуток є найважливішим показником, який узагальнено ха­рактеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В от­риманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання ви­робничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стиму­лювання) до досягнення якомога вищих показників виробницт­ва, джерелом доходів Державною бюджету.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак, не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнай­повнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійсне­них ним витрат, використання майна застосовується відносний показник рентабельність. Результативність та економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється відносни­ми показниками, до яких відноситься система показників рентабельності.

Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від ре­алізації продукції перекриваються витратами виробництва і, крім і от о, утворюють суму прибутку, достатню для нормального його функціонування.

Рентабельність – це відносний показник інтенсивності ви­робництва, який характеризує рівень прибутковості (окуп­ності І відповідних складових процесу виробництва або су­купних витрат підприємства.

У практиці господарювання обчислюються показники рента­бельної продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень капіталу у виробництво та ін.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підпри­ємець тощо.

Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабель­ності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього май­на, яке с в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загаль­ною прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою:

R= П/ПБ

де П – загальний прибуток, грн; ПБ – підсумок балансу.

Рентабельність вкладень відображає ефективність використан­ня всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку припадає па кожну гривню фінансових вкла­день.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чи­стого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахова­ної за балансом (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підпри­ємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношен­ням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших під­приємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Основні показники рентабельності наведені у таблиці.

Таблиця

Основні показники рентабельності.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переваж­но зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще вико­ристовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні викори­стання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є од­ночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Розрахунок вказаних показників рентабельності, їх аналіз да­ють змогу керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям орієнтуватися у вирішенні економічних питань, веденні господар­ства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефек­тивність їх використання.

У кожного підприємства для забезпечення нормального про­цесу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширен­ня обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призво­дить до зменшення їх кількості, то необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підви­щується ефективність використання оборотних активів, які вкла­даються у виробництво.

Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання мас суттєве значення для діагно­стики фінансових результатів діяльності підприємства.

Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначаєть­ся за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нор­ма швом (плановою потребою). При перевищенні фактичної на­явності над встановленим нормативом у підприємства утво­рюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлиш­ку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає па фінан­сову діяльність підприємства.

Отже, економічна суть фінансової результативності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. їх за­гальний сенс це визначення суми прибутку з однієї гривні вкла­деного капіталу.

Коефіцієнт доходності (або рентабельність всього капі­талу). Показує скільки чистого прибутку отримано з 1 три. вар­тості майна:

Кд = Пч/М *100%

де П_ч - чистий або балансовий прибуток; М - вартість майна.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів. Показує частку чистого прибутку у власних коштах підприєм­ства:

Квк = Пч /ВК *100%

де ВК - власні кошти.

Перший коефіцієнт (доходності) порівнюється з другим (ефек­тивності використання власних коштів) і різниця цих показників характеризує залучення зовнішніх джерел фінансування.

Рентабельність виробничих фондів.

Rоф = Пч / ОФ ср *100%

Де ОФ_ср - середньорічна вартість основних фондів.

Рентабельність обсягу продаж. Це модифікований показ­ник рентабельності продукції.

Rп = Пч / Вр *100%

де В_р - виручка від реалізації продукції.

Першим етапом діагностики фінансових результатів є оцінка рентабельності обсягу продаж і розрахунок факторів, які впли­вають на її стан. З цією метою модифікують формулу розрахун­ку рентабельності продаж (8.5) таким чином:

Rп = Пч / Вр *100% = (Вр-Ср) /Вр*100%

де Ср собівартість реалізації, до якої ще включають комерційні та управлінські витрати.

Дана формула вказує на те, що підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості оди­ниці продукції.

Другим етапом діагностики є оцінка впливу рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність реалізованої про­дукції.

Діагностика проводиться в такій послідовності:

1. Визначається питома вага кожного виду продукції в загаль­ному обсязі реалізації (І).

2. Розраховують індивідуальні показники рентабельності ок­ремих видів продукції за формулами:

- рентабельність окремих видів продукції: Rпр = Под/ Сод *100% або

- рентабельність одного виробу: Rпр = Ці - Сі/ Сі *100%

де П_од С_ОД - відповідно прибуток і собівартість в розрахунку на одиницю продукції; Ц_і та Сі) відповідно ціна та собівартість і-го виду продукції (виробу).

3. Визначають вплив рентабельності окремих видів на її се­редній рівень для всієї продукції. Пункт (1 х 2).

4. Визначають вплив, пов'язаний зі зміною індивідуальної рен­табельності продукції:

(Rзв – Rпл)* Ізв

де Rзв та Rпл – відповідно показники рентабельності за звітний та плановий період; Ізв – частка виробів у загальному обсязі реалі­зації в звітному періоді (пункт 1).

5. Визначають вплив структурного фактора: (Ізв – І пл)* Rпл

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів гос­подарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.

Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характе­ризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробниц­тво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використову­ються на оплату праці. Чистий дохід – це частина вартості продукту, яка зали­шається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. Чистий прибуток це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

ІІІ ПИТАННЯ

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8910
• Далее ⇒