Передбачення пересічних громадян

Висловлювання мешканців і гостей Києва щодо скритих причин зубожіння і майбутнього України, розташувавшись на координатній сітці з горизонталлю «байдужість-зацікавленість» (пасивне-активне) і вертикаллю «негативне-позитивне», унаочнили соціальну спостережливість, інтелект, мислення, громадянську самосвідомість і активність українців. Цікаво, що ті, кому було за 40 років, порівняли Україну не з рекламним образом дівчини у вінку, яка тримає золотаву паляницю на білому рушнику, а з Катериною Білокур у фуфайці.

Серед брутальної лайки, розчарувань, крайнього відчаю, скептицизму, романтизму (карта світу без України, Україна стане могутньою і багатою) зустрічались тверезі далекоглядні роздуми. Зокрема були пояснення, які спирались на знання з економічної психології про утворення у передостанні роки радянської влади значного соціального прошарку багатих і впливових людей. А почалося це після другої світової війни, коли на прикладі німецьких загарбників радянські воїни попривозили трофеї: солдати мали годинник, срібний портсигар, каблучку, золотий зуб. Вищий офіцерський склад – вагони і потяги усілякого добра. Деякі «переможці», погрожуючи концтабором чи впливовими зв’язками, примусили мешканців гарних будинків з центральних районів Києва виїхати із своїх квартир за копійчані відступні у бараки на лівому березі Дніпра. Почалося розшарування населення за матеріальною ознакою.

Люди, які воювали по кілька років, були фізично і психічно виснаженими, емоційних хворими (ці хвороби ніхто не лікував). Не залишилось жодної сім’ї, яка б не втратила рідних. Порушилась демографічна пропорція. На чоловіка дітородного віку припадало дві жінки, що стало ще одним чинником падіння моралі, родинних емоційних хвороб, ін. Більшість дорослих вважало, що їх післявоєнні діти вже живуть у раю, і що їм потрібна не стільки увага, скільки дисципліна.

Почав швидко набирати вагу військово-промисловий комплекс. Ті, хто спромігся влаштуватися на військовий завод, навіть, не маючи вищої освіти, отримував у рази більшу платню, а через 5-ть років і квартиру, ніж ті, у кого вища освіта була, але він працював в іншому місці, де чекав на квартиру понад 20-25 років. За роки Афганської війни було привезено безліч трун з наркотиками, тощо.

Поступово відбулося зрощення усіх силових і кримінальних структур із законодавчою і виконавчою владою та судом. Утворилась чорна п’ятикутна зірка – мафіозна система. Інтереси радянських капіталістів провокували конфлікти: стався розпад СРСР, а перші особи у владі були лише ширмою для олігархів.

Величезна ракова пухлина спровокувала розростання в усіх республіках, особливо на Україні, соціальних метастаз. Подальше збагачення відбувалося найлегшим шляхом – не завдяки випереджальному розвитку освіти, науки, культури, мистецтва, новітніх технологій, ін., а за рахунок їх максимального обмеження, продажу сировини і військової зброї та поїдання тіла-населення новоутворених країн СНД і ведення між ними міжусобних війн.

Співбесідники пригадували статті Гдляна і Іванова у Літературній газеті. Автори, звертаючись до образу уссурійського тигра (уособлення кремлівської влади з часів правління Сталіна, якого підлеглі порівнювали з великим і підступним хижаком), попереджали читачів напередодні перебудови, що «тигр готується до стрибка» і що «тигр плигнув». Переважна більшість загіпнотизованих тодішньою ідеологією громадян цього не збагнула.

А коли через кілька років перебудови з мафіозної грибниці постали грузлі співвітчизники з багатомільярдними статками, що вони заробили їх «чесною і відданою батьківщині працею», цивілізований світ вибухнув гучним реготом щодо «вправності» ідеологічних гіпнотизерів і високих посадовців від комуністичної партії, які обдурили людей і кинули країну в прірву історії.

Бесіди-опитування свідчать, що багато молоді після отримання дипломів про вищу освіту хоче виїхати за кордон, бо не може знайти роботу, створити родину, народити дітей, не бачить майбутнє у батьківській країні «феодалів, кріпаків і рабів». Майже кожний другий представник середнього віку зазнає руйнівної дії хронічної депресії і «лікується» алкоголем, ін. Люди старшого віку відчувають соціальну непотрібність, відторгнення, вікову дискримінацію в Україні, де принижується гідність людей, які працювали на неї усе своє життя, а відтепер вимушені нести додому порожній кошик. Через відсутність умов реалізувати остатній трудовий потенціал, вони позамикалися у своїх психічних світах, передчасно ідуть з життя, аби не бачити те, що назовні.

Тих, хто віддає свою душу пасивному підприємництву, системі мафії і корупції («свиняче корито влади»), хто продовжує пити кров співвітчизників і поїдати їх ненароджених дітей, опитувані назвали «директорами кладовищ», слугами сатани, нелюдами. (Демографічна психологія передбачає: кількість людей в Україні за два покоління перебудови зменшиться у 2-3-ри, а в Росії – у 3-4-ри рази, що протягом 25-ти років залежності від олігархів, так званої «незалежності», й спостерігається).

Духовно вироджена «мускульна» споживацька чоловіча субкультура української влади принизила і жінку. Товаром стали не тільки її тіло, краса, цнота, материнство, а й душа. Тому, дехто звертається до образу геніальної Катерини Білокур, який нагадує Україну. Майстриня безмежно любила, шанувала і увіковічувала на картинах живі квіти. За це над нею знущалися батьки, родичі, односельчани, партійна влада, чиновники і, навіть, ті діячі освіти, культури, мистецтва, які опинилися біля державної годівниці. Одні роздирали вщент ніким неперевершені твори, а інші крали їх для себе. Країну-матір філософів, митців, учителів було кинуто під ноги 2-х мірного раціонально-логічного мислення і пасивно-підприємницької «творчості» кількох кланів і роздерто спідницю на шмаття.

Ще кілька років тому дівчата на вулицях радили одна одній, що здорових хлопців уже немає, хіба дехто знайдеться серед студентів духовних семінарій. Краще шукати пару серед мусульман, які моляться 5-ть разів на день, не випивають і не лаються, аби мати здорову родину і діточок. Невдовзі і ці дівчатка почали пити горілку і курити.

У той же час нерозбещені природними умовами скандинавські народи, які хоч і не мають гарного клімату і землі, як на Україні, але вміють учитися, показують гідні приклади. Осягаючи духовний досвід утворення держав, вони навчилися будувати власну країну, жити укупі і для цього на соціальну сферу виділяють майже половину свого бюджету.

Крім того, гарний шлях обирають окремі арабські країни, де освічені, духовно виховані батьки-чоловіки спромоглися опанувати яру психічну енергію, направити її на подальше довершення самих себе і загальний добробут. Зуміли правильно розпорядитися багатствами землі (корисні копалини, нафта, газ, ін.), прибутком, що вона дарує, і творчим потенціалом людей. Кожна родина має частку загального прибутку, завдяки якій дитина отримує на банківський рахунок гроші на середню і вищу освіту, власну квартиру, ін. Вдячними Богові виглядають їх сімейні стосунки, щасливими жінки-матері та їх генетично здорові діти.

Деякі співбесідники роздумували над залежністю від влади православної релігії, потребою в іншій конфесії чи релігії. Колись мігранти з Європи, які не мали частки на рідній землі, знайшли у собі сили відокремитися від Великої Британії і створити власну країну: США. А нащадки мігрантів з Київської Русі на схід (до Московії і далі) і досі шукають частки, озираючись на Київ, який давно не належить ні їм, ні собі, а світовій культурі і має духовно освічувати молодь планети.

Виказувались думки, що невігласам не допоможе ні монархія, соціалізм-комунізм, ні демократія і капіталізм. Лунали побажання, щоб Київ було відроджено, відновлено як культурно-історичне, духовно-освітнє, наукове, мистецьке, зцілювальне столичне місто, як відкритий театр-виставка-музей культурно-мовленнєвих досягнень від давніх часів і до сучасності. Усе це має зберегти його архітектуру від хижацької забудови тими, хто, не розвинув стратегічне бачення (150 р. наперед). І, не розуміючи культури, мистецтва, майбутнього України, знищує її історичний, архітектурний і природний ландшафти. До того ж багатомільйонний Київ псує здоров’я своїх мешканців.

Серед опитуваних були люди з високим рівнем громадянської свідомості і активності. Вони упевнені, що усунення мафіозної системи, яка дісталася у спадщину, знищення корупції через адміністративні заходи і духовну просвіту людей, обумовить відродження і процвітання України. А духовно орієнтовані освіта, виховання і навчання задовольнять потребу у розвитку соціального інтелекту, громадянської самосвідомості й активності молодих поколінь. Спостерігаючи, як на соціальній арені змагаються між собою різні способи-образи життя, молоді будівничі створять таку ідеологію, яка відповідатиме ХХІ століттю.

 

Цікаво:

1) Які питання ви поставили б собі та своїм співбесідникам щодо причин зубожіння та вірогідного майбутнього України?

2) Яку відповідь ви дали б собі та іншим на ці питання?

3) Чи готові ви навчатися все життя, щоб знайти єдино правильну відповідь, аби потім безкоштовно просвічувати інших?

4) Який життєвий шлях ви вважаєте для себе ідеальним, прийнятим, модним і реальним?

5) Запишіть своє питання.

 

Милий мій, ти приніс мені зло,

Світ мій ясний, швиденько в сідло…

Лети геть, щоб моє прокляття

Наздогнати тебе не могло…

(Айрени)