Психологія стилів педагогічної діяльності.Типологія викладачів. Авторитет викладача.
Педагогічна діяльність, як і будь-яка інша, характеризується певним індивідуальним стилем. Стиль— це стійка система способів і прийомів, які виявляються в різних умовах життєдіяльності людини. Стиль зумовлюється як специфікою самої діяльності, так і індивідуальними психологічними особливостями суб'єкта діяльності.
З огляду на стосунки зі студентами виокремлюють такі стилі педагогічної діяльності: авторитарний стиль, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця; демократичний стиль, який ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного студента і залучити всіх до активної участі у спільній справі.; ліберальний стиль —у викладача немає стійкої педагогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання.
Індивідуальний стиль діяльності(за Є.А. Клімовим) — це зумовлена типологічними особливостями людини стійка система засобів і прийомів, що формується в людини, яка прагне до найкращого здійснення своєї діяльності.
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності — це педагогічний «почерк» певного викладача, який визначає його манеру працювати, педагогічну майстерність, яка пов'язана з його педагогічними здібностями.
Є такі критерії і показники оцінки індивідуального стилюпедагогічної діяльності (за Л.Макаровою):
1) Ціннісна орієнтація на професійно-педагогічну діяльність:
- професійно-орієнтоване мислення;
- мотиваційна спрямованість;
- професійне самовизначення і максимальна самореалізація у педагогічній діяльності, що виявляється у високому рівні задоволеності нею.
2) Ступінь розвитку професійних якостей і здібностей:
- самостійність;
- готовність до особистісної взаємодії в системі «викладач-студент»;
- здатність до емпатії;
- високий рівень громадянської зрілості.
3) Творча активність:
- вільна імпровізація в діях, евристичний підхід до вирішення професійних завдань;
- оригінальність педагогічного мислення, здібність до педагогічних інновацій;
- надситуативна активність у всіх видах педагогічної діяльності.
4) Здібність до професійного саморозвитку:
- професійне самопізнання;
- самоорганізування у професійній діяльності;
- професійна самоосвіта;
- професійне самовдосконалення.
5) Рефлексивна саморегуляція:
- здатність адекватно діагностувати і аналізувати діяльність;
- здібність критично оцінювати, прогнозувати результати.
Для успішного розвитку індивідуального стилю педагогічної діяльності викладачеві необхідно аналізувати конкретні педагогічні ситуації, проявляти готовність до професійного зростання, формувати здібність до самовдосконалення (знати, як це робити), уміти втілювати задуми в реальність — коригувати свою професійну діяльність; максимально забезпечувати суб'єктну позицію педагога.
Особливості «Я-концепції» викладача впливають на індивідуальний стиль його педагогічної діяльності (див. табл.1)
Таблиця 1. Індивідуальний стиль педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його «Я-концепції»
| Викладач із позитивною «Я-концепцією» | Викладач із негативними тенденціями в «Я-концепції» |
| Спокійний, упевнений у собі | Надмірно хвилюється, підвищений рівень тривожності; «нервовий сам і нервує дітей» (П.П. Блонський) |
| Гуманна щирість, емоційно-ціннісна налаштованість на міжосо-бистісні взаємини зі студентами | Мінімізація міжособистісних контактів зі студентами, превалювання формальних стосунків |
| Виявляє готовність спілкуватися з кожним студентом і приймати його таким, яким він є | Вибірковість у взаєминах зі студентами, має у групі «улюбленців» |
| Приязний у взаєминах зі студентами, поважає їхню гідність | Часто вдається до дисциплінарних засобів впливу на вихованця з приниженням його гідності (підвищення голосу, зневажливі вислови, «ярлики» тощо); багато часу витрачає на організаційні моменти |
| Жвавий, життєрадісний, із тонким почуттям гумору; моделює ситуації для вияву студентами позитивних емоцій | Емоційно скутий, «сухий», не виявляє власного ставлення до змісту заняття; не стимулює позитивних переживань студентів |
| Надає перевагу активним, неформальним методам навчання; поважає думку майбутнього фахівця, допомагає актуалізувати його творчий потенціал | Схильний до стереотипного, формального педагогічного мислення та догматичного стилю роботи; на занятті переважно активний сам і репрезентує лише себе |
| Індивідуальний підхід до навчання студентів, опора на їхні психологічні особливості | Здебільшого орієнтація на всю аудиторію без урахування індивідуальних психологічних особливостей студентів |
| Адекватно оцінює конкретні вчинки, риси й досягнення студентів; залучає їх до взаємооцінювання, стимулює їхню самооцінку | Суб'єктивний в оцінюванні; часто занижує можливості й досягнення студентів; нехтує їхньою самооцінкою та не залучає однокурсників до взаємооцінювання |
Типологія викладачів. Дослідження думки студентів щодо викладачів дозволили виокремити такі типології викладачів:
Типологія викладачів очима студентів:
1) Вічні студенти: високий рівень професіоналізму й інтелекту, завжди в пошуках нового, добре розуміють проблеми студентів і поважно до них ставляться, з ними легко спілкуватися та можна дискутувати на різні теми.
2) Військові: авторитарні, встановлюють армійську дисципліну (команди, накази), нав'язують свою точку зору, не беруть до уваги поглядів студентів, суворо контролюють і запроваджують систему покарань.
3) Викладачі, які лише відбувають свої обов'язки: формально виконують свою роботу, студентам дозволяють робити все, аби ті їм не заважали.
Типологія викладачів за результатами наукових досліджень:
Ціннісний тип (70%). Такі викладачі схильні управляти педагогічним процесом, у них переважає вербальний інтелект, вони володіють грамотною і багатою мовою, проте виявляють емоційну відчуженість від студентів, педантизм і мають великі соціальні претензії.
Гедоністи (15%), мета гедоністичного життя яких- вищі блага. Це викладачі-виконавці, які поширюють знання, мають розвинутий інтелект. Вони відповідальні, соціально рефлексивні та здатні до емоційної співпраці зі студентами.
Реалісти (3%): мають розвинутий вербальний інтелект, але часто емоційно дискомфортні.
Творчі (12%): здатні генерувати ідеї, гармонійно гнучкі, активні, мають високий інтелектуальний потенціал і здатність до емоційної співтворчості зі студентами.
Моделі поведінки і діяльності зарубіжного викладача, які виокремив американський психолог М. Талон:
Модель 1: «Сократ» —викладач із репутацією любителя дискусій, суперечок, які навмисне сам провокує в аудиторії. Він часто бере на себе роль «адвоката диявола», який обстоює непопулярні погляди. Йому властиві високий індивідуалізм, відсутність систематичності в навчальному процесі. Через постійну конфронтацію, що нагадує перехресний допит, студенти активно відстоюють власні позиції.
Модель 2: «Керівник групової дискусії», який головним у своїй діяльності вважає досягнення згоди і забезпечення співробітництва між студентами. Одночасно собі відводить роль посередника, для якого пошук демократичної згоди важливіший за результат дискусії.
Модель 3: «Майстер» —це викладач, який є зразком для наслідування, який студент повинен обов'язково копіювати не стільки в навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі.
Модель 4: «Генерал», який уникає будь-якої двозначності, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому має рацію, а студент, як армійський новобранець, повинен беззаперечно виконувати його накази.
Модель 5: «Менеджер». Цей стиль поширений у радикально орієнтованих університетах і пов'язаний з атмосферою ефективної педагогічної діяльності, індивідуальним підходом до студентів, заохоченням їхньої ініціативи й самостійності. Такий викладач прагне до обговорення з кожним студентом змісту його навчального завдання, забезпечує якісний контроль за його виконанням і об'єктивно оцінює кінцевий результат.
Модель 6: «Тренер», атмосфера спілкування якого в аудиторії пройнята духом командної належності. Студенти є членами єдиної команди, не мають значення як індивідуальності, але разом вони можуть «зрушити гори». Викладачеві відведена роль натхненника групових зусиль, головним для нього є кінцевий результат, вагомий успіх, блискуча перемога.
Модель 7: «Гід» —втілений образ «ходячої енциклопедії», лаконічний, точний і стриманий. Відповіді на всі запитання (як і можливі запитання) йому відомі заздалегідь. Технічно бездоганний, і саме тому дуже часто відверто нудний.
Як бачимо, багато чого спільного між українськими і зарубіжними викладачами, їм притаманні як професійні достоїнства, так і недоліки педагогічної діяльності, вади особистості.
Автритет викладача ВНЗ. Сукупність професіоналізму діяльності та професіоналізму особистості створюють авторитет викладача.
Авторитет(лат. — влада, вплив) — визнання права викладача приймати відповідальне рішення, яке заслуговує повної довіри.
Є така залежність: чим більш піднесені ідеали людини, тим масштабніша особистість, яскравіший зміст її життя, тим вимогливіша вона до себе і вищий її авторитет. Авторитетний викладач викликає в багатьох студентів бажання брати з нього приклад. Вони запозичують його думки, ставлення до праці, навіть деякі манери поведінки (неусвідомлене наслідування).
Авторитетний викладач (і куратор) є також важливим чинником формування студентського колективу і виховання кожного студента.
| Коли викладач по-справжньому авторитетний, будь-яка його сувора оцінка не принижує студента, а викликає у нього бажання усунути власні хиби, виправити помилки. Якщо висока оцінка чесно відпрацьована у авторитетного викладача, вона підвищує самоцінність студента, а отримані ним знання стають вагомішими. У авторитетного викладача і вчитися цікавіше. |
За відгуками студентів узагальнений портрет авторитетного викладачавиглядає так:
• високий загальний інтелектуальний рівень, широка ерудиція і глибокі знання своєї науки;
• підвищена інтелектуально-творча, громадянська, політична та інша активність;
• моральна культура, інтелігентність, здібність до емоційного співробітництва;
• здатність брати на себе відповідальність, коли виникають якісь педагогічні проблеми;
• професійна чесність і людська совість.
Студенти ставлять такі вимоги до своїх викладачів:
• доброта, чуйність і педагогічний такт;
• професійні якості в діяльності й поведінці;
• справедливість у педагогічних вимогах і об'єктивність в оцінюванні.
Студенти знаходять моральне виправдання високої вимогливості до них викладача за умови, якщо він вимогливий до самого себе. Через недотримання цієї умови у студентів буває надмірно критичне ставлення до окремих викладачів, нерозуміння їхніх слабкостей і хиб, неприйняття їхніх вимог.
Хибний авторитет викладача — це авторитет пригнічення, придушення; авторитет відстані; авторитет педантизму; авторитет резонерства; авторитет лібералізму; авторитет байдужості.
У роботі з майбутніми викладачами технічного ВНЗ треба вказувати, які риси цілком непридатні для науково-педагогічного працівника:
• нелюбов до студентів;
• невміння спілкуватися, нездатність будувати стосунки на основі взаємоповаги;
• безтактність;
• лінощі, безініціативність;
• пасивна настанова, що студенти «повинні» та ін.
Студенти мають зрозуміти головну ідею: не чекати, поки викладач їм сподобається, запропонує щось цікаве й організує сумісну діяльність із ними. Вони мають поступово самі проявляти ініціативу в цьому питанні. Пряме педагогічне управління можливе лише тоді, коли студент самостійно не може виконати завдання або дотримуватися норм поведінки, і водночас чутливий до соціального схвалення. Проте джерелом його дій завжди повинно бути самоуправління і внутрішній самоконтроль.
Отже, молодому викладачеві вищої технічної школи можна запропонувати такі загальні настанови:
• поява у студентській групі — завжди бадьора, впевнена, жвава;
• загальне самопочуття — мажорне, оптимістичне;
• комунікативний настрій — позитивний, яскраво виражена готовність до спілкування зі студентами;
•прояв комунікативної ініціативи — енергійний, налаштований на професійну діяльність, прагнення передати цей стан аудиторії;
•створення під час заняття позитивного соціально-психологічного клімату.
• управління самопочуттям, контроль за своїми емоціями під час спілкування зі студентами. Забезпечення продуктивності педагогічного спілкування: оперативність змісту, гнучкість стилю, дотримання соціальної дистанції, єдність спілкування і педагогічного впливу;
• мовлення — яскраве, образне, емоційно насичене, культурне;
•міміка і пантоміміка — педагогічно доцільна виразна, адекватна жестикуляція.
Узагальнення вивченого: рівень готовності до педагогічної діяльності майбутніх науково-педагогічних працівників вищого технічного навчального закладу визначається рівнем розвитку особистісних рис, професійної самосвідомості, системою дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань, прагненням до професійного самовдосконалення
Питання для самоконтролю
1. Проаналізуйте психологічну характеристику особистості викладача.
2. Розкрийте поняття «професійна самосвідомість викладача».
3. Охарактеризуйте особливості професійного самовизначення та становлення «Я-концепції» викладача.
4. Обгрунтуйте складові наукової організації праці викладача як чинника його професійного самовдосконалення.
5. Проаналізуйте психолого-педагогічну структуру діяльності викладача.
6. Окресліть психологію стилів педагогічної діяльності.
7. Охарактеризуйте типологію викладачів.
8. Проаналізуйте поняття «авторитет викладача ВНЗ».