Організація та методика проведення контрольних заходів у ВНЗ.
Контрольні заходи – дидактичний засіб управління навчанням, спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навачльної діяльності студентів, формування у них прагнень до самоосвіти.
Контрольні заходи включають підсумковий і поточний контроль. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань студентів ВНЗ здійснюється відповідно до Порядку оцінювання знань студентів.
Поточний контроль (ПК) застосовується з метою перевірки знань з окремих складових навчальної програми з даної науки (дисципліни), а саме – матеріалу, викладеного на лекціях; питань, розглянутих та обговорених на семінарських (практичних, лабораторних, індивідуальних) заняттях або контактних заняттях; матеріалу, опрацьованого самостійно.
Завданням поточного контролю є перевірка розуміння і засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок проведення розрахункових робіт, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).
Підсумковий контроль проводять для оцінки результатів навчання на певному рівні вищої освіти або на його окремих завершених етапах.
Види підсумкового контролю. Підсумковий контроль включає екзамен, диференційований залік, залік і державну атестацію.
Екзамен – це форма оцінки підсумкового засвоєння студентами теоретичного і практичного матеріалу з окремої науки (дисципліни), який проводять як контрольний захід у письмовій чи усній формах, за екзаменаційними білетами, складеними за програмою науки (дисципліни) і затвердженими кафедрою. Завданням екзамену є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми науки (дисципліни) тощо.
Диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної науки (дисципліни) і на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань.
Залік – це форма контролю, що передбачає оцінку засвоєння студентом навчального матеріалу винятково на підставі результатів поточної успішності студентів.
Колоквіум — «мікрозалік» — це вид семінарського заняття, де опитування не добровільне, як на звичайному семінарі, а обов'язкове. Студентів заздалегідь попереджають про необхідність ретельної підготовки, про вимоги до відповіді. Відповіді на колоквіумах не можуть набувати форми дискусії. Функція колоквіуму — контрольне повторення теми або розділу.
Атестація студента – це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня й обсягу знань, умінь, інших компетентностей до вимог стандартів вищої освіти. У ВНЗ атестація студентів на бакалаврському рівні вищої освіти проводиться у формі екзаменів з нормативних наук професійної підготовки в обсязі діючих робочих навчальних програм; на магістерському рівні вищої освіти – у формі захисту магістерської роботи (проекту). Основні вимоги до проведення атестації студентів визначаються в Положенні про екзаменаційні комісії атестації осіб, які здобувають ступінь бакалавра чи магістра.
Методи контролю.Кожна з форм контролю має особливості й залежить від мети, змісту, методів та характеру навчання. Контроль може здійснюватися за допомогою таких методів:
Усне опитування допомагає контролювати не лише знання, а й вербальні здібності, сприяє виправленню мовних помилок. Відтворення матеріалу сприяє кращому запам'ятовуванню, активному використанню наукових понять, що не можливо без достатнього застосування їх у мові.
Письмові роботи допомагають з'ясувати рівень засвоєння матеріалу, але слід ретельно виключати можливість списування, вони також потребують багато часу викладача для перевірки.
Захист курсових та магістерських робіт сприяє зростанню самостійності студентів, формуванню їх як майбутніх спеціалістів.
Тестовий контроль. Для визначення рівня сформованості знань і вмінь з навчальної дисципліни користуються методом тестів. Виокремлюють тести відкритої форми (із вільно конструйованими відповідями) і тести закритої форми (із запропонованими відповідями).
Тести відкритої форми передбачають короткі однозначні відповіді, які ґрунтуються переважно на відтворенні вивченого матеріалу, або складні (комплексні) відповіді, які потребують розвинутого логічного мислення, вміння аналізувати.
Тести закритої форми передбачають вибір відповіді з певної кількості варіантів. Серед таких тестів виокремлюють тест альтернативу, тест-відповідність:
Тест-альтернатива вимагає вибору однієї з двох запропонованих відповідей. Застосовують його під час контролю таких показників засвоєння, як уміння визначати використання фактів, законів, підводити під поняття, встановлювати причину якогось явища. Недолік цього виду тесту полягає в тому, що він не дає змоги вільно конструювати, формулювати відповідь. Його перевагою є те, що він допомагає швидше орієнтуватися в матеріалі, знаходити спільне та відмінне у явищах, легше класифікувати конкретні явища за певними видами.
Тест-відповідність, як правило, складається з двох частин, між якими слід встановити відповідність. Застосовують його для виявлення таких результатів засвоєння, як уміння визначати використання речовин, апаратів, процесів, встановлювати зв'язок між абстрактним і конкретним поняттями, класифікувати їх тощо. Перевага тестів-відповідностей полягає у компактній формі завдання, завдяки якій протягом короткого часу вдається перевірити засвоєння великого обсягу навчального матеріалу. Недоліком є обмеженість безпосередньої мети контролю і ускладнення при доборі матеріалу.
Доцільним є проведення тестової перевірки кожної теми навчальної дисципліни з усіх основних її питань.
Програмований контроль. Реалізується він шляхом пред'явлення усім студентам стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.
Порядок проведення семестрових екзаменів. Семестрові екзамени проводяться за розкладом, що доводиться до відома студентів за місяць до початку екзаменаційної сесії. Іспит проводиться за екзаменаційними білетами, які складаються кафедрами відповідно до вимог діючого Порядку оцінювання знань студентів. Екзамени проводяться викладачем або екзаменаційною комісією, до складу якої входить лектор і викладачі, що ведуть семінарські (практичні, лабораторні) чи контактні заняття з відповідної науки (дисципліни), співробітники кафедри. Склад комісії затверджується завідувачем кафедри. Кожен екзаменаційний білет має номер, а також може мати позначку із вказаним рядом і місцем, на якому перебуває студент під час екзамену, де проводиться іспит (наприклад, № 5.4 – ряд 5 місце 4). Номер білета записується до відомості і в бланк письмової роботи. Нумерація екзаменаційних білетів проводиться кафедрою. Студенти займають місце в аудиторії за номерами екзаменаційних білетів. Зміна місця після одержання білета забороняється. Після завершення організаційного етапу екзаменатор потоку оголошує час початку і закінчення екзамену. Після цього виходити студентам з аудиторії забороняється. Тривалість екзамену – 3 академічні години. Виконання студентами екзаменаційного завдання повинно бути винятково самостійним. За використання заборонених додаткових джерел і засобів зв’язку чи підказок студент знімається з екзамену з виставленням оцінки «0» балів. Після завершення екзамену письмові відповіді разом з екзаменаційними білетами й індивідуальними навчальними планами студента приймає від кожного студента екзаменатор чи член екзаменаційної комісії. Перевіряє роботи екзаменатор, яким є лектор. За рішенням кафедри до перевірки робіт можуть залучатися інші члени екзаменаційної комісії. Перевірка екзаменаційних робіт студентів проводиться тільки в приміщеннях ВНЗ: на кафедрі, у навчально-консультативному пункті чи в спеціально виділеній аудиторії. Якщо викладачу, який перевіряє екзаменаційні роботи, необхідна перерва, екзаменаційні роботи зберігаються на кафедрах або у деканатах в умовах обмеженого доступу. Доступ до екзаменаційних робіт в такому випадку має тільки викладач, який перевіряє екзаменаційні роботи. Перевірену роботу підписує екзаменатор. Результати перевірки фіксуються екзаменатором в екзаменаційній відомості. У разі одержання позитивної оцінки бали заносять до індивідуального навчального плану студента згідно з діючим Порядком оцінювання знань студентів. Оголошення результатів екзамену і видача індивідуальних навчальних планів студента з оцінками здійснюється екзаменатором не пізніше дня, що передує наступному екзамену за розкладом. Перевірені екзаменаційні роботи передаються до деканату разом з оформленими екзаменаційними відомостями. Роботи зберігаються три місяці, після цього утилізуються за встановленим порядком. Інші організаційні питання пов’язані з проведенням екзамену вирішує екзаменатор.
Апеляція щодо результатів підсумкового контролю знань студентів – складова організаційного забезпечення навчального процесу, яка проводиться для визначення об’єктивності виставленої оцінки. Головне завдання апеляційної процедури – подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань студентів, уникнення непорозумінь і спірних ситуацій, створення найсприятливіших умов для розвитку і реального забезпечення законних прав та інтересів особи, що навчається. Основні засади організації проведення апеляції результатів підсумкового контролю знань визначаються в Положенні про апеляцію результатів підсумкового контролю у формі іспиту. Ліквідація академічних заборгованостей студентів у ВНЗ регламентується Порядком ліквідації академічних заборгованостей студентів. Академічна заборгованість з певної науки (дисципліни) виникає в разі одержання студентом оцінки «незадовільно» за результатами підсумкового оцінювання.
Система моніторингу якості освіти та навчального процесу у ВНЗ.Система моніторингу якості освіти та навчального процесу у ВНЗ містить: ректорський контроль, електронний журнал обліку навчальної роботи студентів академічної групи.
Ректорський контроль – особливий вид внутрішнього контролю рівня знань, вмінь і навичок студентів університету, метою якого є встановлення рівня ефективності використання різних форм і методів викладання науково-педагогічними працівниками наук (дисциплін); отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, рівень самостійності та активності студентів; оцінка залишкового рівня знань із науки (дисципліни) з подальшим аналізом та узагальненням; належна підготовка для проходження ліцензійних і акредитаційних процедур і забезпечення максимально об’єктивного оцінювання знань студентів; перевірка якості навчального процесу на кафедрах і рівня викладання наук (дисциплін) окремими науково- педагогічними працівниками. Порядок проведення ректорського контролю регламентується Положенням про організацію ректорського контролю якості знань студентів.
Електронний журнал обліку навчальної роботи студентів академічної групи забезпечує відстеження та аналіз поточної успішності студентів на кафедрах і факультетах для прийняття відповідних рішень про удосконалення навчального процесу і підвищення якості підготовки фахівців в університеті. Робота електронного журналу обліку навчальної роботи студентів академічної групи регламентується Положенням про електронний журнал обліку навчальної роботи студентів академічної групи.
Організаційно-методичне забезпечення освітнього процесу. До складу навчально-методичних документів ВНЗ входить:
– навчально-методичний комплекс спеціальності;
– стандартизований пакет методичного забезпечення з кожної науки (дисципліни).
Навчально-методичний комплекс кожної спеціальності містить:
– освітню (освітньо-професійну чи освітньо-наукову) програму;
– засоби діагностики якості вищої освіти;
– навчальний план;
– робочий навчальний план;
– робочі навчальні програми з усіх нормативних наук і вибіркових дисциплін;
– програми виробничої, педагогічної, переддипломної практик;
– наукова, навчальна і навчально-методична література;
– інструктивно-методичні матеріали до лекційних, семінарських, практичних і лабораторних занять і контактних занять;
– індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з наук (дисциплін);
– контрольні завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять;
– контрольні роботи з наук (дисциплін) для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу;
– методичні матеріали для написання курсових робіт (проектів);
– інші матеріали, які визначає Науково-методична рада ВНЗ, кафедра, викладач.
Стандартизований пакет методичного забезпечення з кожної науки (дисципліни) розробляють викладачі кафедри і він містить:
– робочу навчальну програму науки (дисципліни); – підручники і навчальні посібники;
– інші навчально-методичні видання, включаючи практикуми, тренінги, збірники кейсів;
– паспорт науки (дисципліни);
– конспекти лекцій з науки (дисципліни);
– комплекс контрольних робіт (ККР) для визначення залишкових знань з науки (дисципліни), завдань для обов’язкових контрольних робіт;
– методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань / навчально-методичні матеріали до дисциплін магістерських програм;
– екзаменаційні білети;
– інші матеріали.
5.Методи і засоби навчання у вищій школі.Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.
Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.
Основні групи методів навчання. Слід виділити три основні групи методів навчання:
1.Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності:
До словесних методів навчання відносять лекцію, бесіду, розповідь, пояснення, навчальну дискусію тощо. В процесі їхнього роз'яснення викладач за допомогою слова викладає, пояснює навчальний матеріал, а студенти, слухаючи, запам’ятовують і осмислюють, активно його сприймають і засвоюють.
Розповідь. Цей метод припускає усну розповідь викладу навчального матеріалу, яка не переривається запитаннями тих, кого навчають.
Лекція. Як один із словесних методів навчання навчальна лекція припускає усне викладення матеріалу, що відрізняється більшим об’ємом, ніж розповідь, великою складністю логічних побудов, образів, доказів і узагальнень. Лекція, як правило, займає все заняття.
Бесіда.Метод бесіди припускає розмову викладача зі студентами. Бесіда організується з допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.
Навчальна дискусія. Навчальна дискусія є публічним обговоренням важливого питання і передбачає обмін думками між студентами і викладачем або між студентами.
Наочні методи достатньо важливі для тих, кого навчають, це є візуальним сприймання дійсності. До таких методів належить ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.
Практичні методи навчання охоплюють широкий діапазон різноманітних видів діяльності студентів. До практичних методів належать: вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, графічні роботи, експеримент, виробнича практика) тощо.
2.Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності:ділові та рольові (драматизація) ігри, дискусії і диспути, студентські наукові конференції, створення ситуації емоційно-моральних переживань, створення ситуації пізнавальної новизни та зацікавленості (метод цікавих аналогій, ефект здивування, зіставлення наукових і життєвих (побутових) пояснень явища тощо).
3.Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності (методи усного контролю: індивідуальне опитування, фронтальне опитування, усні заліки, колоквіуми, іспити, усне програмоване опитування; методи письмового контролю: контрольні письмові роботи, письмові заліки, письмові іспити, програмовані письмові роботи; методи лабораторно-практичного контролю: контрольні лабораторні роботи, контроль за допомогою комп'ютера (навчально-контрольні програми); методи самоконтролю:самостійний пошук помилок, уміння самостійно оцінювати свої знання, визначати пріоритетні напрями власного навчального процесу, самоаналіз і тощо.
Засоби навчання. Засоби навчання – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання. В науці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних засобів. До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також слугувати реальні об'єкти, виробництво, споруди.
Дидактичні засоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів і умов навчального процесу.
1. Словесні : підручники, навчальні посібники тощо.
2. Прості візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини тощо.
3. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.
4. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.
5. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.
6. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.
Узагальнення вивченого:на сучасному етапі соціальних і технологічних перетворень однією з вимог до всіх учасників навчального процесу у вищих технічних навчальних закладах є готовність майбутнього викладача вищої технічної школи до організації освітнього процесу у відповідних організаційних формах та використання відповідних методів, контрольних заходів, системи моніторингу якості освіти та навчального процесу у ВНЗ.
Питання до самоконтролю
1.Назвіть форми організації навчання у вищій школі.
2.Проаналізуйте види навчальних занять у вищій школі.
3.Обгрунтуйте використання методів навчання у вищій школі.
4.Назвіть засоби навчання у вищій школі.
5.Окресліть контрольні заходи вищої школи.
6.Проаналізуйте систему моніторингу якості освіти та навчального процесу у ВНЗ.