ІІІ. Основні форми кредитних відносин

 

Загальна версія виникнення кредитних відносин зводиться до того, що про­давцю було потрібно продати товар, а у покупця тимчасово не було грошей, щоб його оплатити, виникла потреба у передачі покупцеві товару з від­строчкою платежу, в кредит. З часом кредит набуває нових функцій, оскільки ще більшою мірою він потрібний тому, хто прагне організувати виробництво, але не має коштів, тобто довіра передачі. партії товару в кредит з часом трансформується у позички грошових коштів.

Термін "кредит" походить від латинського слова "credo", що оз­начає "вірю, довіряю”. Однак, коли кредит стає обовязковим атрибутом господарювання з’являється страхова діяльність, яка забезпечує необ­хідні платні гарантії кредитору щодо своєчасного та повного повернення коштів позича-льником. Тобто, утворюється кредитно - фінансова діяльність.

Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу пере-розподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

На різних етапах розвитку економіки у нашій країні в основі кредитних відносин між банком та об’єктами кредитування лежали різні принципи та показники, що віддзеркалювалися у банківському праві, за допомогою яких держава стимулювала ті чи інші економічні та політичні завдання.

Нового нормативного змісту вони набрали з прийняттям Закону “Про банки і банківську діяльність", введеного в дію Верховною Радою України з 1 травня 1991 року.

Зараз в Україні вже створена потужна правова база кредитування, що розвивається. До старих нормативних актів додаються нові, вносяться необхідні зміни та уточнення. Закон 1991 року “Про банки і банківську діяль-ність" замінено Законом 2000 року з тією ж назвою. Положення Націона-льного банку України N 246 від 28 вересня 1995 р. "Про кредитування" уточнювалося і в 1996 , і в 1997 рр. і т.д.

Це Положення визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.

Основні правові поняття з кредитування наведені якраз в цьому положенні. А саме:

Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжу-ється записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у

балансах кредитора та позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний від-різок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Позики комерційних банків класифікують за наступними ознаками:

1. Призначенням і характером використання запозичених коштів;

2. Наявністю й характером забезпечення;

3. Строками використання;

4. Методами надання й способами погашення;

5. Характером і способом сплати проценту;

6. Кількістю кредиторів;

7. Ступенем ризику.

1. За призначенням і характером використання запозичених коштів

виділяють:

1.1) Позики торгово-промисловим підприємствам;

1.2) Позики під нерухомість;

1.3) Споживчі кредити;

1.4) Сільськогосподарські позики;

1.5) Контокорентний кредит;

1.6) Кредит під цінні папери;

1.7) Кредити, повязані з вексельним обігом;

1.8) Міжбанківські позики;

1.9) Позики небанківським фінансовим установам;

1.10) Позики органам влади.

2. За наявністю й характером забезпечення виділяють :

2.1) Забезпечені (ломбардні) позики;

2.2) Незабезпечені (бланкові) кредити;

Значна маса банківських кредитів надається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

2.1. Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути :

2.1.1 - застава майна позичальника;

2.1.2 - гарантія чи поручительство;

2.1.3- договір страхування відповідальності позичальника щодо

непогашення заборгованості за позикою;

2.1.4- переуступлення (цесія) на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи;

2.1.5 - дорожні та товарні документи (наприклад, коносаменти);

2.1.6 - цінні папери;

2.1.7- поліси страхування життя;

2.1.8 - інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

2.2. Незабезпечені (бланкові) позики, які мають назву в банківській прак-тиці довірчими, надаються тільки під зобов’язання позичальника по­гасити позику. Ці кредити пов’язані з великим ризиком для банку, тому потребують більш ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника й надаються під більш високий процент.

3. За строками використання (строковістю) позики поділяють на:

3.1) Строкові;

3.2) Безстрокові (до запитання);

3.3) Прострочені (строк сплати яких пройшов);

3.4) Відстрочені (строк сплати яких відкладено).

3.1. Строкові кредити - це позики, які надані банком на строк, зафіксований згідно домовленості з позичальником. Вони бувають трьох видів:

3.1.1 - короткострокові - до 1 року;

31.2 - середньострокові - від 1 до 3 років;

3.1.3- довгострокові - більше 3 років.

3.2. До безстрокових відносяться позики, які надаються банком на невизначений строк, - так званні позики “до запитання”. Позичальник повинен погасити таку позику за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає по­вернення, то кредит погашається за бажанням позичальника.

3.3. Простроченими рахуються позики, по яким строки повернення пройшли, а по­зика не повернена. Подібні позики підлягають обліку на окремому рахунку.

3.4. Відстрочені - це позики, по яким за проханням позичальника банком прий­нято рішення про перенесення строку повернення кредиту на інший строк. Відстрочка погашення позики оформляється звичайно додатковою угодою до основного кредитного договору і за це встановлюється більш високий про­цент.

4. За методом надання й способами погашення банківські кредити поділяються на:

4.1. За методами надання позик на:

4.1.1) - позики, які надаються в разовому порядку;

4.1.2 )- у відповідності до відкритої кредитної лінії (лімітом кредитування, кредити за необхідністю);

4.1.3 )- гарантовані кредити.

4.1.1. Разові кредити - це позики, рішення про надання яких приймається банком окремо по кожній позиці за заявою й іншими документами клієнта.

4.1.2. Кредити за необхідністю надаються в межах попередньо встановленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичаль­ника здійснюється у відповідності з так званою кредит­ною лінією. Кредит надається, як правило, шляхом оплати з кредитного рахунку розрахункових документів позичальника ( платіжних доручень, чеків тощо) без узгодження з банком кожний раз умов позики.

4.1.3. Гарантовані кредити, які ще мають назву резервних, бувають двох видів:

- із попередньо узгодженою датою надання позики;

- з наданням позики за необхідністю .

Сутність гарантованої (резервної) кредитної операції полягає в наданні банком зобов’язання у випадку необхідності надати клієнту пози­ки визначеного розміру на протязі обумовленого часу (кварталу, року).

4.2.За способами погашення позики поділяються на:

4.2.1) - кредити, що погашаються поступово;

4.2.2 ) – що погашаються одноразовим платежем по закінченню

строку кредиту;

4.2.3) – що погашаються у відповідності з особливими умовами, пе-

редбаченими кредитним договором.

5. За характером і способом сплати процентів позики поділяють на:

5.1) - позики з фіксованою процентною ставкою;

5.2)- позики з плаваючою процентною ставкою;

5.3) - позики з виплатою процентів по мірі використання запозичених

коштів (звичайні позики);

5.4) - позики з виплатою процентів одночасно з отриманням запозиче-

них коштів (дисконтний кредит).

5.1. Позики з фіксованою процентною ставкою є характерними для стабіль­ної економіки, але можуть надаватися й на короткий строк майже в умовах ін­фляції.

5.2. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку чи уникнення збит­ків особливо в умовах високих темпів інфляції і при наданні кредитів на довгі строки банки використовують позики з плаваючою процентною ставкою. В цьому випадку у відповідності з кредитною угодою процентні ставки періодично переглядаються й звичайно прив’язуються до рівня облікової ставки центрального банку і фактичного темпу інфляції.

5.3. По більшості банківських кредитів процент стягується після їх видачі за певним часом, звичайно 1 раз на місяць . Це, так названі, звичайні позики.

5.4. На відміну від звичайних позик, надання дисконтного кредиту пе­редбачає стягнення позичкового проценту (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (купівля банком переказних векселів у клієнтів ).

6. За кількістю кредиторів позики комерційних банків поділяються на:

6.1) – кредити, що надаються одним банком;

6.2 )- синдицировані (консорціальні) кредити;

6.3 )- паралельні .

Найбільш розповсюдженими є позики, які надаються одним банком.

6.2. Синдицировані кредити надаються банківським консорціумом, у якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнтів суму ресурсів, укладає з ними кредитну угоду та видає позику. Банк-менеджер займається також розподілом процентів. За операції, що пов’язані з синдицированим кредитуванням, банк-менеджер (голова консорціуму) отримує відповідну винагороду.

6.3. Паралельні позики передбачають участь в їхньому наданні декількох

банків. При цьому кредит одному позичальникові видають різні банки, але на однакових узгоджених умовах.

7. За ступенем ризику кредити поділяють на:

7.1) – стандартні;

7.2) – нестандартні;

7.3) – сумнівні;

7.4) - небезпечні;

7.5) – безнадійні.

До банківських послуг, які носять кредитний характер, також відносяться:

- факторинг;

- форфейтинг.

Відповідно до чинного законодавства комерційні банки мають право на отримання від Національного банку України, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу пере-розподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

На різних етапах розвитку економіки у нашій країні в основі кредитних відносин між банком та об’єктами кредитування лежали різні принципи та показники, що віддзеркалювалися у банківському праві, за допомогою яких держава стимулювала ті чи інші економічні та політичні завдання.


висновки З ТЕМИ:

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де форму­ються попит і пропозиція в основному на середньо- і довго­строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капі­тал і де формуються попит і пропозиція на нього.

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтво­рення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.