Громадянська компетентність у структурі ключових компетентностей.

З огляду на міжпредметний зміст, поліфункціональність, особливості формування, що передбачає залучення багатьох навчальних предметів і життєвопрактичну функцію громадянської компетентності, її безумовно слід віднести до надпредметної (ключової) компетентності [95].

У педагогічній літературі формування громадянської компетентності розглядається, як правило, в контексті громадянської освіти та громадянського виховання. Дослідження в цих галузях в значній мірі становлять теоретичну базу формування громадянської компетентності молоді в цілому та студентської молоді зокрема.

Крім того, у педагогічній науці накопичено чимало наукових праць, присвячених дослідженню питання змісту і умов формування громадянської компетентності особистості (М. Михайличенко, О. Шестопалюк та ін.); проблеми формування громадянської зрілості; філософських й соціальних аспектів громадянськості та ролі виховання в її розвитку; питання професійного становлення майбутнього вчителя, зокрема, його підготовки до здійснення громадянського виховання тощо.

Перелік ключових компетентностей, визначений українськими педагогами за матеріалами дискусій, організованої в рамках проекту ПРООН, у відповідності до освітніх традицій і соціокультурного контексту українського суспільства, складається з наступних: уміння вчитися (навчальна); громадянська; загальнокультурна; компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій; соціальна; підприємницька; здоров’язберігаюча.

Необхідність формування та розвитку ключових компетентностей при підготовці майбутніх викладачів вищої школи зумовлена тим, що “головними цілеутворюючими чинниками для системи вищої освіти виступають сфера праці (підготовка фахівця) та сфера соціальних відносин (формування громадянина)” [9, с.236].

Проте проблема визначення ключових компетентностей при підготовці майбутніх фахівців у ВНЗ, розробка критеріїв їх оцінювання залишається на сьогодні однією з найбільш актуальних.

Як зазначає В.М. Шахрай виникнення громадянської компетентності як соціального явища безпосередньо пов’язано з переходом від традиційного до зрілого громадянського суспільства і з процесом громадянської соціалізації. Світовий досвід становлення, формування і розвитку громадянської компетентності складався в основному там, де культивувався демократизм як головна ознака і параметр соціальних відносин і принцип діяльності соціалізованої особистості. Основним фактором становлення, формування і розвитку громадянської компетентності як соціального явища виступає громадянське суспільство, характер і стан його зрілості, модель його взаємодії з державою в певних національно,державних умовах [117].

У «Концепції громадянського виховання особистості в умовах української державності» розглядається формування громадянської компетентності як інтегративної якості особистості, що дає змогу людині відчувати себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною та захищеною [58,с. 6].

Громадянська компетентність в більшості досліджень – складова чи «ключових», чи «соціальних» компетентностей [90, с. 18]. Доцільним, в умовах усвідомлення на всіх залучених рівнях очевидної значимості громадянської освіти, по - іншому розглядати сутність громадянської компетентністі. Як зазначає Ю. Підлісна, в широкому розумінні громадянська компетентність виступає як різновид соціальної компетентності, як функція громадянського суспільства, що генерує ґрунт для ефективної і успішної діяльності особистості, соціальних груп і всього суспільства в цілому. У вузькому смислі громадянська компетентність виступає як параметр діяльності особистості, що соціалізована під впливом громадянських цінностей, норм і правил, і який відображається в наявності знань, навичок і вмінь стосовно політичної сфери [88, с. 8–9].

На необхідність формування громадянської компетентності наголошується у постанові Президії АПН України „Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності“, в якій ставляться завдання виховувати в особистості громадянські важливі вміння та навички [58, с. 6]. Суспільство має особливо турбувати питання громадянської компетентності молоді. Молодь як сукупність особистостей, що розвиваються, – це найбільш динамічна, енергійна і критично мисляча частина суспільства.

Отже, можемо зробити висновок, що проблема формування, становлення громадянської компетентності є життєво важливою для утвердження громадянського суспільства.

Щодо тлумачення сутності громадянської компетентності, то ми можемо бачити різні підходи. Її визначають як феномен і сукупність властивостей індивіда, що соціалізований під впливом громадянського суспільства. При цьому громадянська компетентність виступає у вигляді соціокультурних, ціннісно-ментальних, власне професійних, морально, етичних і інших знань, навичок та вмінь, що мотивують індивідуальну і групову активність особистості [22, с. 9].

Громадянську компетентність особистості також трактують як сукупність готовності і здібностей, що дозволяють їй активно, відповідально і ефективно реалізовувати весь комплекс громадянських прав та обов’язків у демократичному суспільстві, застосовувати свої знання і вміння на практиці [20].

Г. Мюнклер пропонує громадянську компетентність розуміти як сукупність кваліфікаційних передумов як для того, щоб реалізувати права, так і для того, щоб виконувати обов’язки, зумовлені статусом громадянина Також у дослідженнях говориться про те, що предметом громадянської компетенції і головним критерієм оцінки її якості є ступінь повноцінної участі індивіда в суспільному житті [79, с. 12].

Разом з тим, громадянську компетентність як правило, розглядають як сукупність освітніх елементів, що складається з системи знань, умінь, навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною і державою [49].

У контексті нашого дослідження привертає увагу науковий доробок М. Михайличенка, в якому міститься поглиблений компонентно-структурний аналіз поняття ― громадянська компетентність, та досить плідні, на наш погляд, підходи до оптимізації процесу формування громадянської компетентності майбутніх фахівців, зокрема, в умовах вищої педагогічної школи [76,с. 3].

Громадянська компетентність майбутнього викладача вищої школи є складним, інтегрованим утворенням у цілісній структурі особистості фахівця, складовою його професійної культури та професійної компетентності; результатом оволодіння педагогічною професією; загальною категорією, що уособлює розвиток громадянськості як особистісної якості, що визначає громадянську й життєву позицію, соціальну зрілість і суспільно корисну діяльність особистості та готовність до ефективного розв’язання нею завдань громадянської освіти у процесі професійної діяльності на основі сформованих знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, професійно важливих якостей і здібностей.

У системі різноманітних підходів до виховання в майбутніх педагогів основних елементів громадянської компетентності викладачі педагогічних дисциплін, насамперед, повинні орієнтувати їх на загальнолюдські цінності та особистісно діяльнісний підхід, утверджувати гуманістичний образ виховання, суть якого в організації спільної життєдіяльності, створенні умов для саморозвитку, розумінні внутрішнього світу людини, її успішній соціалізації в суспільстві.

Потреба в формуванні громадянської компетентності визнається суспільством і державою [79, с.12]

За матеріалами проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний-рівному» 2004 року громадянська компетентність передбачає такі здатності:

■ орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;

■ застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов’язків у межах місцевої громади та держави загалом;

■ застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;

■ використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;

■ робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави [69, с.89].

Одним із найактуальніших завдань сучасної освіти і виховання в Україні є створення умов для формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Це може забезпечити система громадянської освіти, що має на меті підготовку молоді до активної участі в житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності.

Діяльність студента педагогічного ВНЗ, як і будь-якого індивіда, відбувається в суспільстві, що має різні форми впливу на становлення його особистості. Таким чином, розвиток громадянської компетентності особистості є передумовою суспільного прогресу, динамічного розвитку всіх сфер вітчизняного соціуму.