Галицько-Волинське князівство (1199-1340). Монгольська держава.

Тема 4

1097 – на з’їзді у Любичі династія Ростиславовичів (Ростислав - онук Я. Мудрого) започаткувала родовід у Галицькому князівстві.

1141–об’єднання галицьких земель Володимиром Володаревичем (1141-1153), – столиця м. Галич.

1153-1187- Ярослав Володимирович (галицький князь), (Осмомисл - той, щомає вісім мислей, мудрий, розумний). Автор «Слова о полку Ігоревім» говорив про нього: «Високо сидиш ти на золотім престолі..., підпер гори Угорські своїми полками». «Плач Ярославни» – написаний про доньку Ярослава. Ярослав Осмомисл розширив землі Галицького князівства до Чорного моря та Дунаю; спорудив Успенський собор у Галичі. Мав добросусідські відносини з Угорщиною, Польщею, Візантією; 1198 - після смерті Володимира Ярославовича династія припинилась.

 

 

v 1173 – Роман Мстиславович, князь волинський, об’єднав волинські землі. 1199 – Роман Мстиславич захопив Галич, виникненняГалицько-Волинської держави; 1202-1203 рр. - приєднав м. Київ; загинув у 1205р. У битві з поляками під Завихвостом. Літописець: «Був він самодержцем всієї Руської землі...», «царем на Русі». Укр. історики називають його «творцем першої національної Української Держави». Після смерті Романа Мстиславовича у князівстві боротьба за владу. У Галицькому князівстві – сильна боярська опозиція.

v 1238-1264 – ДанилоРоманович (Галицький). 1238 - вигнання чернігівських князів з Галича, розгром німецьких рицарів під Дорогичином. 1239 - приєднав Київ. Столицю з Галича перенесено до м. Холм.

1245 - після битви під м. Ярославом з угорцями та поляками Данило Романович остаточно припинив боярські міжусобиці. 1245 – поїздка Данила в Орду за ярликом. Виплата данини не передбачалася, але залежність Галицько-Волинської держави від Золотої Орди полягала в участі княжого війська в походах монгольської армії. Далило продовжував шукати союзників у боротьбі проти монголів. 1245-46 - Посол Папи римського Плано Карпіні відвідав українські землі і описав руйнування, яких вони зазнали від монголів.

1253 - коронація Данила вДорогичині. Літописець: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим... був із братом своїм Васильком»; 1254 - Данило уклав мирний договір з Литвою; 1256 – перша літописна згадка про місто Львів, Данило заснував також Холм;1256-1257рр.- успішна боротьба князя Данила Галицького з монгольським воєводою Куремсою. 1259 – зруйнування ханом Бурундаєм укріплень галицько-волинських міст.

Результати внутрішньої політики короля Данила Галицького: здолав боярську опозицію і зміцнив князівську владу; правив своєю державою спільно й у згоді з братом Васильком; підпорядкував своїй владі ряд інших руських земель, зокрема Київ, де посадив свого воєводу; прийняв королівську корону від Папи Римського; Результати зовнішньополітичної діяльності Данила Галицького: забезпечив свої права на "отчину" - Галицьку та Волинську землі; досяг порозуміння з монголо-татарами і не допустив плюндрування ними своєї землі, хоч і мусив зруйнувати укріплення її міст; розбив рицарів- хрсстоносців у битві під Дорогичином; схилив до союзу Литву.

Ø Монгольська держава утворена наприкінці ХІІ ст. У 1206 р. ханом всієї Монголії (русичі називали їх татарами, в ХІІ ст. утвердився термін «монголо-татари») проголошено Темучина (Чингізхана - великий хан). 1223р. – битва на р. Калка (нині Донецька обл., руські і половецькі війська були розгромлені монголами, це була перша зустріч русичів з монголами). Напрямки монгольських походів: 1239р.переяславські та чернігово-сіверські землі знищені монголами (навала хана Батия). 1240р. – монголи зруйнували м. Київ, обороною міста керував воєвода Дмитро, місцем останньої оборони киян проти татар була Десятинна церква. 1241 – монголо-татари пройшли через Волинь і Галичину в Угорщинуі Хорватію. Монгольську імперію переділено на 4 частини (улуси). Батиєві володіння - це держава Золота Орда. У другій половині ХІІІ ст. більша частина укр. земель увійшла до складу Золотої Орди (Київські,Переяславські, Подільські землі – до 1362р.).

o Наслідки монголо-татарських завоювянь для українських земель: призначення ханами руських князів на князівські столи, жалування їм ярликів на княжіння; виплата населенням Русі податків на користь монголо-тагтар, в тому числі й податку кров’ю; втручання ханів у внутрішні справи князівств, у князівські усобиці.

v 1264-1301 – Лев Данилович, поширив владу на Закарпаття, включив до складу держави частину польських земель з м. Любліном. Переніс столицю до Львова, у 1292р. Об’єднав у своїх руках всі галицько-волинські землі.

Володимир Васильович, князь на Волині, син Василька Романовича, уславився своєю мудрістю та любов’ю до знань (можливий автор Галицько-Волинського літопису ХІІІ ст., що є власне життєписом Данила Романовича).

Результати правління князя Лева Даниловича: визнавав свою залежність від Золотої Орди, але звів її до надання татарським ханам допомоги для їх військових виправ; захистив і навіть розширив за рахунок польських та угорських земель кордони своєї держави.

v 1301-1308 - Юрій І (Львович) – мав титул «короля»; домігся створення окремої Галицької митрополії (1303 р.), зробив столицею Галицько-Волинського князівства м. Володимир-Волинський (перша пол. XIV ст.); Після Юрія правили його сини Андрій та Лев II, які не мали дітей і династія Романовичів урвалася.

v 1325 – 1340 – Юрій II Болеслав (католик на ім’я Болеслав, був сином сестри двох братів Андрія та Лева, прийняв православ'я), одружений з донькою князя Гедиміна, отруєний галицькими боярами; 1340 - Любарт (син литовського князя Гедиміна, дружина якого з родини галицько-волинських князів), проголошений князем Галицько-Волинської держави але поширив владу лише на Волинь.

1340-1349 – боярське правління в Галичині, очолив Дмитро Дедько.

1340- перший похід у польського короля Казимира ІІІ на галицькі землі. 1349 - другий похід Казимира ІІІ на галицькі землі.

1349-1434 – період існування окремого "Королівства Русі", сувереном якого був польський король;

1370-1387 – після смерті Казимира ІІІ польським королем став угорський король Людовік і галицькими землями володіла Угорщина; 1387- маніфест королеви Ядвіги, за яким галицькі землі остаточно відійшли до Польщі (до 1772р.). 1434- галицьке боярство урівняне в правах з польською шляхтою; перестало функціонувати давньоруське законодавство та судівництво.

Причини втрати Галицько-Волинською землею своєї незалежності та державності: галицькі бояри, прагнучи збагачення і влади, розраховували на підтримку іноземних володарів і розійшлись у зовнішньополітичній орієнтації; урвалася княжа династія, право на владу якої визнавали іноземні володарі.

 

Холмська ікона Богородиці

(візантійська традиція). ХІ ст.