ОСНОВНІ ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ
Основні ознаки глобальних проблем: Усезагальність/планетарність, Соціоприродний характер, Взаємозалежність та взаємообумовленість. Проблема людини є джерелом та фокусом усіх глобальних проблем Суперечності між державами, проблеми світової політики, війни, тероризм, насильство, проблеми міграції..Екологічна проблема витікає з втрачених зв’язків людини та природи. Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого — людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самої людської культури. Шляхами вирішення є : вирішення глобальних проблем лежить у площині радикальної перебудови сучасного світу, утвердження якісно нових ціннісних орієнтацій, випрацювання загальної планетарної парадигми розвитку, мислення й культури людства. міжнародне співробітництво і кооперація., вирішення глобальних проблем немислимо неможливо без розвитку науки, науково-технічного прогресу, формування наукової філософської методології та планетарного мислення наукове прогнозування та наукове моделювання, моніторинг розвитку глобальних ситуацій.
Глобальні проблеми сучасності — це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. Фактично, це сукупність суперечливих процесів, які становлять зміст сучасної кризи світової цивілізації. Ці проблеми створюють загрозу розвиткові і навіть існуванню всіх країн світу і потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль.
Вчені виділяють два основні джерела виникнення глобальних проблем сучасності:
1) поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
2) розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.
К. МАРКС «ПЕРЕДМОВА ДО КРИТИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ»
В передмові до «До к. п. е.» Маркс дав класичну характеристику матеріалістичного розуміння історії. Він вказував, що в суспільному виробництві люди вступають у визначених, не залежних від їх волі, виробничі стосунки, які відповідають певному рівню розвитку продуктивних сил.
У цій роботі Маркса вже були закладені основи аналізу капіталістичного способу виробництва. Дослідження товарної клітинки капіталізму і її подальшого розвитку у вигляді грошей Маркс розглядав як передумову для аналізу капіталу і додаткової вартості, всієї сукупності виробничих стосунків капіталізму.
Маркс показав, що одна з характерних особливостей праці в умовах приватної власності полягає в тому, що суспільні стосунки між людьми представляються як стосунки речей. Вартість виступає як відношення між товаровласниками, прикрите речовою оболонкою.
Проаналізувавши різні функції грошей (міра вартості, засіб звернення, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші), Маркс показав, що всі ці функції розвиваються разом з розвитком капіталістичного способу виробництва. Так, функція грошей як платіжного засобу з розвитком буржуазного виробництва розширюється за рахунок їх функції як купівельного засобу (засоби звернення), а з ломкою кордонів внутрішнього звернення, з утворенням світового ринку гроша всі більшою мірою грають роль світових грошей, загального засобу обміну. Маркс сформулював закон, що визначає кількість грошей, необхідних для нормального звернення, встановлює залежність маси грошей, що звертаються, від цін товарів, від швидкості їх звернення і від суми платежів, що взаємно погашаються.