Національний банк стандартизованих науково-технічних термінів
Лекція №2.
Організація стандартизації в Україні. Органи стандартизації в Україні. Основні положення Державної системи стандартизації України. Діяльність України з міждержавної стандартизації.
Національна система стандартизації України функціонує практично з моменту проголошення незалежності. Національні стандарти є одним з атрибутів державності та віддзеркалюють специфіку розвитку національної економіки залежно від історичних, географічних і соціальних умов.
Україна є членом Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Національні стандарти, гармонізовані з міжнародними та європейськими вимогами, а також технічні регламенти, процедури підтвердження відповідності є основними елементами системи технічного регулювання в нашій державі. Координує та формує програми державної стандартизації з розроблення національних стандартів Державний комітет України з технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України). Україна на конкурсній основі обрана в найвищий керівний орган ISO – Раду ISO. Це є визнанням значних успіхів нашої держави в галузі гармонізації національних стандартів з міжнародними, свідченням активної участі України в роботі міжнародних технічних комітетів.
Національна стандартизація в Україні створювалась в умовах переходу до ринкової економіки, формувалась на розгалуженій системі стандартизації колишнього СРСР, яка здійснювалась на всіх рівнях: державному (загальносоюзному), республіканському, галузевому та на рівні підприємств і установ. За техніко-економічним потенціалом Україна посідала друге місце в Союзі, а тому практично весь фонд державних (понад 20 тис. ГОСТ) та галузевих (понад 43 тис. ОСТ, РТМ (руководящие технические материалы), РД) документів застосовували підприємства й організації України.
Україна успадкувала від колишнього СРСР розгалужену систему стандартизації, що відповідала вимогам адміністративно-планової системи.
Система стандартизації визначалася детальною регламентацією робіт на всіх етапах проектування, виготовлення та експлуатації продукції, у тому числі аспектів безпеки, захисту природного довкілля, маркування, пакування, зберігання, транспортування тощо.
Задекларований в останньому десятиріччі ХХ століття перехід на ринкову економіку змусив уряд розпочати реформу системи стандартизації. Найрадикальнішою була відмова від обов’язковості всіх положень стандартів. Було встановлено, що державні (ГОСТ) і республіканські (РСТ) стандарти містять обов’язкові та рекомендовані вимоги. До обов’язкових віднесено вимоги до якості продукції, що гарантують її безпеку для життя і здоров’я населення, захист довкілля, сумісність та взаємозамінність. Втратив чинність згаданий запис у стандартах на продукцію щодо покарання за недотримання вимог стандартів.
Описана ситуація зумовила конкретні заходи на початковому етапі становлення української стандартизації: адаптацію існуючої системи та залучення її до створюваної, адже в стандартах накопичено значний науковий потенціал, у тому числі організацій України. Завдання було складним, оскільки наукові установи у сфері стандартизації, спеціалізоване видавництво та фонд чинних нормативних документів залишились за межами України.
Згідно із Законом суб’єктами стандартизації є:
1) центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації – це Держспоживстандарт;
2) рада зі стандартизації;
3) технічні комітети зі стандартизації;
4) інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.
Основною метою Держспоживстандарту України є посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення системи технічного регулювання.
Основними завданнями Держспоживстандарту України є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, міжгалузева координація та функціональне регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації,метрології, сертифікації, управління якістю.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації у межах своїх повноважень:
- забезпечує здійснювання державної політики у сфері стандартизації;
- вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними стандартами);
- бере участь у розробленні й узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;
- установлює правила як необхідно розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати чинність національних НД, як їх позначати, класифікувати за видами та іншими ознаками кодування та реєстрації;
- вживає заходів щодо виконання зобов’язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;
- співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;
- формує програму робіт зі стандартизації та координує її виконання;
- вирішує питання щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;
- організує створення та ведення Національного фонду нормативних документів і Національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;
- організує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.
Пріоритетні напрями діяльності:
- створення ринкових механізмів захисту прав споживачів, адекватних європейським вимогам.
- дотримання балансу інтересів споживачів, виробників, підприємців, органів влади у забезпеченні пріоритетів державної політики у сфері захисту прав споживачів.
- підвищення ефективності функціонування національної системи технічного регулювання в інтересах споживачів на основі гармонізації законодавства з вимогами Всесвітньої торгової організації та Європейського Союзу.
- удосконалення державного контролю і нагляду на споживчому ринку та виробництві.
- продовження роботи щодо створення в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів.
- переорієнтування основних завдань стандартизації і сертифікації на потреби пересічного громадянина.
- використання у повній мірі адміністративного ресурсу для підтримки вітчизняного товаровиробника з метою захисту українського ринку від небезпечних та фальсифікованих товарів.
- забезпечення балансу між технічним регулюванням та споживчою політикою.
- поширення практики співробітництва з виробниками продукції в напрямку виявлення на ринку фальсифікованих товарів, робіт та послуг.
- використання наявної випробувальної бази для реалізації регіональних програм з проблем споживчої політики.
- організація інформаційного забезпечення підприємств щодо сучасних систем управління відповідно до національних та міжнародних стандартів ISO серій 9001, 14001, 18000, 22000, 26000; участь в організації підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері управління якістю; співпраця з громадськими та професійними організаціями з питань управління якістю; організація і проведення науково-практичних та конкурсно-виставкових заходів у цій сфері.
У складі Держспоживстандарту функціонує Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). ДП «УкрНДНЦ» є провідною організацією Держспоживстандарту України у сфері стандартизації, сертифікації та якості, яка формує напрямки державної політики у сфері стандартизації та суміжних сферах.
У складі Центру працюють: Науково-дослідний інститут стандартизації, Інститут управління якістю, Інститут оцінки відповідності, Інститут підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології та єдиний в Україні Головний фонд нормативних документів, який накопичує інформаційні ресурси у сфері технічного регулювання, забезпечує їх зберігання, облік та доступ до них користувачів.
Основні напрямки діяльності:
- забезпечення функціонування та розвитку національної системи стандартизації; розроблення стандартів, експертиза проектів стандартів, гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими, координація діяльності національних технічних комітетів стандартизації (ТК);
- розроблення систем управління якістю і навколишнім середовищем та їх моніторинг в Україні; надання консалтингових послуг із впровадження систем управління якістю на виробництвах з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників; реалізація Програми запровадження систем управління якістю в органах виконавчої влади;
- науково-методична діяльність щодо забезпечення функціонування національної системи сертифікації;
- сертифікація продукції, послуг та систем управління;
- ведення Реєстру системи «УкрСЕПРО»;
- підготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері стандартизації, сертифікації, метрології, управління якістю та екологічного управління, захисту прав споживачів;
- ведення Головного фонду нормативних документів;
- підготування та видання нормативних документів, посібників, каталогів нормативних документів, інформаційних покажчиків стандартів, покажчиків міждержавних стандартів тощо.
Національний банк стандартизованих науково-технічних термінів
