Етапи життєвого циклу організації
| Етапи життєвого циклу організації | Характер діяльності організації |
| 1. “Народження” | Проникнення на ринок, забезпечення виживання при збитковій діяльності, забезпечення у достатніх обсягах капітальних вкладень для започаткування діяльності організації |
| 2. “Дитинство” | Закріплення на ринку чи його окремих сегментах, забезпечення діяльності на рівні беззбитковості |
| 3. “Юність” | Суттєве розширення цільових сегментів ринку, забезпечення високих темпів зростання прибутку, інвестування розвитку на засадах самофінансування |
| 4. “Рання зрілість” | Подальше розширення сегментів ринку, орієнтація на регіональну диверсифікацію, забезпечення стабільного росту прибутків і забезпечення їх на оптимальному рівні |
| 5. “Завершальна зрілість” | Формування іміджу підприємства, збалансоване зростання, орієнтація на галузеву диверсифікацію діяльності з метою підтримки рівня конкурентоспроможності, забезпечення підтримки рівня прибутковості на оптимальному рівні |
| 6. “Старіння” | Збереження позицій або часткове зменшення обсягів виробництва, згортання діяльності, падіння прибутковості, фінансової стійкості |
| 7. “Відродження” | Суттєве оновлення форм, видів та напрямів діяльності, забезпечення умов для зростання прибутковості, залучення значних обсягів інвестицій |
За іншою концепцією життєвого циклу організації виділяють чотири стадії розвитку організації: зародження (реєстрація, початкове інвестування діяльності), зростання (нарощення обсягів виробництва та збуту, формування іміджу, зростання прибутку), “пік” діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробництва та збуту), спадання (згортання діяльності та переорієнтація).
В процесі еволюції організація формує свою культуру, яка характеризує якісні боки управлінської діяльності та її відповідність економічним, органічним, соціальним, екологічним, економічним, ергономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним та технологічним вимогам. Культура організації – це сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, які властиві членам організації. Організаційна культура складається з об’єктивних та суб’єктивних елементів. До суб’єктивних елементів культури організації належать: організаційні табу, звичаї, ритуали, зразки поведінки, мова спілкування, гасла тощо. Об’єктивні елементи культури організації формуються за рахунок місцерозташування організації, дизайну і обладнання робочих місць, престижу та іміджу організації тощо.
Будь-яка організація складається із груп (колективів). Існує складне переплетіння формальних і неформальних груп в організаціях, що впливає на якість і ефективність діяльності.
Група (колектив) — це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей (працівників) і одночасно знаходиться під впливом інших осіб. Група і колектив є ідентичними термінами, перший, більш розповсюджений на Заході, другий — в нашій країні та в інших державах колишнього СРСР.
Групи, які створені за бажанням керівників організації, називаються формальними. Вони виникають при поділі праці:
- горизонтальному (виникнення підрозділів);
- вертикальному (виникнення рівнів управління).
Первинною функцією формальних груп є виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. В будь-якій організації існує три типи формальних груп:
- групи керівників (командні групи);
- цільові виробничі (господарські) групи;
- комітети.
Прикладами груп керівників можуть бути: президент компанії і віце-президент; директор магазину і завідувачі відділами; командир авіалайнера, другий пілот та бортінженер; директор заводу і його заступники; начальник цеху і його заступники.
Цільові виробничі (господарські) групи складаються з осіб, які виконують одне завдання. Вони мають певну самостійність, планують самі свою роботу, вузькоспеціалізовані, щодо них застосовуються окремі елементи цільового стимулювання тощо. Так, група технологів і конструкторів, створена для проектування нової моделі автобуса, може додатково стимулюватись за успіхи у роботі шляхом нарахування премії у розмірі до 50% посадових окладів. В організації можуть існувати групи конструкторів, технологів, фінансистів, постачальників, рекламознавців, економістів, маркетологів, дизайнерів та інші.
Комітет — це група, якій організація делегує повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів відносяться ради, комісії, збори, команди, проводи, товариства тощо. Є два основні типи комітетів:
- спеціальний (тимчасовий), який створюється для виявлення проблем, розв'язання локальних, глобальних чи делікатних питань, розробки альтернативних рішень і т.п.;
- постійний, який діє перманентно і має конкретну, найчастіше довготривалу ціль (наприклад, для консультацій). Сюди можна віднести раду директорів, науково-технічну раду організації, ревізійну комісію, товариство покупців в процесі приватизації, групу планування, комісію з розгляду скарг працівників, комісію з перегляду заробітної плати та ін. На нижчих рівнях управління комітети можуть створюватись з метою сприяння підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості, удосконаленню технології, розв'язанню соціальних проблем, погашенню конфліктів в колективі працівників тощо. Так, в компанії “ІВМ” важливу стратегічну та оперативну роль в управлінні відіграє Рада директорів, яка включає 16 чоловік. Раду очолюють голова і президент, два члени — колишні її голови, а всі інші — представники від корпорацій. Голова Ради директорів, Президент компанії, два старших віце-президента утворюють комітет з менеджменту, який формує політику компанії.