Поняття про потреби та мотиви
Навчально-методична карта лекційного заняття №5
Тема:Психологічна характеристика діяльності
Кількість годин:2
Вид заняття:лекція
Мета заняття:
-навчальна: ознайомити студентів із поняттями: діяльність людини, потреби, мотиви, уміння, навички, звички; розкрити сутність основних видів діяльності людини;
-виховна: виховувати інтерес до вивчення діяльності людини;
-розвивальна: розвивати мислення, пам'ять, увагу, уміння аналізувати та конкретизувати інформацію.
Міжпредметні зв’язки:соціологія, біологія, педагогіка.
Матеріально-технічне забезпечення заняття:
схеми та таблиці до теми, мультимедійне обладнання, презентація.
Організація заняття:вітання, перевірка явки студентів і готовність
аудиторії до заняття.
Мотивація:обґрунтувати необхідність вивчення загальної психології для кращого пізнання себе, оточуючих людей та майбутніх учнів.
План
1. Поняття про діяльність та її структуру.
2. Поняття про потреби та мотиви.
3. Види діяльності, їх характеристика.
4. Поняття про уміння і навички. Звички як стійкі способи дій людини.
Активізація розумових здібностей:бесіда про спілкування як вид
діяльності людини.
Самостійна робота:характеристика функцій спілкування.
Домашнє завдання:Опрацювати літературу та охарактеризувати засоби та різновиди спілкування.
Література:
1. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб.- 2-е вид., стереотип. / С. Д. Максименко. – К. : МАУП, 2001. – 256 с.
2. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. - 5-те вид., стер. / П. А. М'ясоїд. – К. : Вища школа, 2006. – 487 с.
3. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч.посібник.- 3-є вид., випр. / П. А. М'ясоїд. – К. : Вища шк., 2004. – 487 с.
4. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб./ В. В. Волошина, Л. В. Долинська, С. О. Ставицька, О. В. Темрук. – К. : Каравела, 2005. – 280 с.
5. Корольчук М. С. Психологія: Схеми, опорні конспекти, методики : навч. посіб./ за заг. ред. М.С.Корольчука. / Микола Степанович Корольчук. – К. : Ельга; Ніка-Центр, 2009. – 320 с.
Викладач:Максимчук Г. М.
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
Поняття про діяльність та її структуру
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв’язки організму із середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, дій. Проте активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за психологічними ознаками. Активність тварин характеризується як поведінка і обмежується інстинктивними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на пристосування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб у їжі, розмноженні, захисті. У потребах тварини предмет їх задоволення постає як безпосередній стимул активності й визначає сам спосіб задоволення потреби.
Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини характеризується свідомістю і цілеспрямованістю.
Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдосконалення.
Отже, діяльність людини - це специфічно людська, регульована свідома активність, породжувана потребами і спрямована на пізнання й перебудову зовнішнього світу і самої людини.
До структури діяльності відносять:
· мету - те, до чого прагне людина, для чого вона працює, чого хоче досягти у своїй діяльності. Мета (цілі) буває близька та віддалена.
· потреби - стан живої істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування;
· мотиви - внутрішні рушійні сили, що спонукають людину до діяльності. Мотиви бувають близькі та далекі, особисті та суспільні.
· дії - відносно закінчені елементи діяльності, спрямовані на досягнення проміжних цілей;
· результат діяльності;
· психічні акти.
Поняття про потреби та мотиви
Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов’язані з її органічними та культурними потребами. Потреби породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.
Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні потреби (в їжі, одязі, житлі), духовні та культурні (пізнавальні, суспільно-політичні, естетичні).
У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання - виробничі, розумові, естетичні, спортивні.
Жоден живий організм не може існувати поза навколишнім середовищем. Для тваринного світу таким є природне середовище, взаємодія з яким забезпечує існування тварини. У людини є два середовища: природне і суспільне, з якими людина постійно взаємодіє. Поза цими середовищами людина існувати не може.
Потреби можуть бути природні (біологічні) і соціальні, їхня роль і походження неоднакові. Природні потреби виникають у процесі взаємодії людини з природним середовищем, вони є вродженими і передаються генетично.
До природних потреб відносять: голод, спрагу, сон, розмноження, потребу в орієнтуванні.
Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становлення відбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двох факторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання, суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.
Соціальні потреби поділяють на матеріальні, духовні і суспільні. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, у тому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовами людської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю. Зосередження всього життя на придбанні матеріальних благ нерідко руйнує внутрішній світ людини.
Задоволення матеріальних потреб пов'язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ці потреби розвинені в різних людей далеко неоднаково.
Розвиток потреб пов'язаний також зі світоглядом.
Під світоглядом особистості розуміють струнку систему поглядів і переконань людини, якапроявляється в ідеалах, цілях, домаганнях, установках, соціальних нормах поведінки. Світогляд впливає на вибір мотивів особистості і розвиток її інтересів.
На основі потреб формуються мотиви - усвідомлені спонукання людини до діяльності або поведінки. Мотиви тісно пов'язані з потребами і навпаки. Їх зв'язок виявляється в тому, що потреби реалізуються в поведінці і діяльності. Мотивами можуть виступати і потреби, і інтереси, і прагнення, і бажання, і почуття, і думки. Сукупність мотивів поведінки і діяльності розглядається як мотиваційна сфера особистості. У цілому, ця сфера є динамічною й змінюється в залежності від багатьох обставин.
Розрізняють три групи мотивів:
1) прості, до яких відносять потяги, бажання, хотіння;
2) складні, до яких відносять інтереси, схильності, ідеали;
3) випадкові, до яких відносять почуття, звички й афекти.
Більш високим і за змістом, і за силою спонукальних мотивів є ідеал. Ідеал - це вища форма мотивації, що виражає основні напрями особистих прагнень людини. Ідеалом може бути норма поведінки (мужність, витривалість, принциповість), конкретна особистість у цілому, літературний герой і, навіть, окрема ідея).
Кожен період життя людини, кожен її більш-менш значний «крок» у системі суспільних відносин приводить і до зміни її мотиваційної сфери. У процесі розвитку особистості відбувається перетворення одних мотивів на інші чи стримування одних іншими; на базі одних мотивів формуються інші, виникають протиріччя між різними мотивами, змінюється співвідношення домінуючих і підпорядкованих мотивів.
Мотиваційну сферу людини можна оцінювати за розвиненістю, гнучкістю, структурністю. Чим більше різноманітних потреб, мотивів, цілей в людини, тим більш розвинена її мотиваційна сфера. Чим різноманітніші способи задоволення потреб, тим гнучкіша мотивація.
Потреби людини також поділяють на базові, похідні та вищі.
Базові потреби – це потреби в матеріальних умовах і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності та відпочинку. Вони диктуються об’єктивними законами життя індивіда в суспільстві та його розвитку як особистості.
Похідні потреби – це потреби, що формуються на основі базових. До них належать, наприклад, естетичні потреби, потреби в навчанні та т. ін.
Вищі потреби – це потреби, пов’язані з такими аспектами життя людини, як її жертовність заради інших людей, творчістю особистості та ін.
Серед закордоннихкласифікацій можна навести психоаналітичний підхід К. Хорні, яка вважала, що людині з раннього дитинства притаманні дві основні потреби: у задоволенні біологічних потреб (в їжі, воді, відпочинку, притулку) і потреба у безпеці. К. Хорні описала 10 невротичних потреб, які в тій чи іншій мірі проявляються в поведінці більшості людини для того, щоб зменшити (компенсувати) "базову тривогу":
1) у любові та схваленні (прагнення бути об’єктом уваги та схвалення з боку інших);
2) у керівництві з боку інших (прагнення залежати від інших, щоб запобігти одинокості);
3) у чітких обмеженнях (прагнення підкорятися встановленому порядку);
4) потреба у владі (прагнення домінувати та контролювати інших);
5) в експлуатації інших (прагнення використовувати інших в своїх цілях і страх бути використаним);
6) у суспільному визнанні (прагнення до високого соціального статусу);
7) у захопленні собою (прагнення створити ідеалізований образ самого себе, який позбавлений недоліків, бажання отримувати компліменти з боку інших);
8) у честолюбстві (прагнення переважати та запобігати невдач);
9) у самодостатності та незалежності (запобігання будь-яких відносин, які накладають певні обов’язки);
10) в бездоганності та незаперечності (прагнення бути морально непогрішним, доброчинним та бездоганним).
Найбільш змістовний перелік потреб належить Х. Мюррею:
1) домінантність – прагнення контролювати, здійснювати вплив, перешкоджати, обмежувати;
2) агресія – прагнення до самоствердження за рахунок приниження інших;
3) пошук дружніх зв’язків – прагнення зблизити людей, ліквідувати перешкоди між ними;
4) відторгнення інших – прагнення відхилити будь-які спроби зблизитися з боку інших людей;
5) автономія – прагнення звільнитися від будь-яких обмежень;
6) пасивне підкорення – підкорення силі, прийняття долі, визнання особистої нездатності;
7) потреба в повазі та підтримці;
8) потреба у досягненнях – прагнення досягти чогось більшого, бути послідовним та цілеспрямованим;
9) потреба бути в центрі уваги;
10) потреба грати – перевага гри над будь-якою серйозною діяльністю, бажання розваг, безтурботності, безвідповідальності;
11) егоїзм (нарцисизм) – прагнення ставити свої особисті інтереси вище за інші, зосередженність на собі, самозадоволеність;
12) соціальність – нехтування особистими інтересами задля інтересів і цінностей групи, спрямованість та турбота про інших;
13) потреба пошуку захисника (покровителя) – очікування поради, допомоги, беззахисність, пошук втіхи, уважного ставлення;
14) потреба надавати допомогу;
15) потреба запобігати покарання – утримання особистих дій з метою запобігти засудження, покарання, прагнення рахуватися з думкою оточуючих;
16) потреба самозахисту – прагнення відстоювати свої права, думки, посилатися на обставини, захищатися;
17) потреба в подоланні поразок і запобіганні невдач – прагнення до самостійних дій;
18) потреба в запобіганні небезпеки;
19) потреба у порядку – прагнення до акуратності, упорядкованості, точності, краси;
20) потреба висловлювати судження – прагнення ставити питання і відповідати на них, схильність до узагальнення, абстрагування, захоплюватися "вічними проблемами".
Х. Мюррей також визначив декілька груп потреб:
1) первинні – вродженні, які відносяться до природних нужд організму (їжі, воді, сексуальному задоволенні, запобігання болю);
2) вищі – сформовані за життя і характеризують людину як соціальну істоту (важливіші серед них – в любові, співробітництві, автономії, агресії, творчості).
За функціями та формами прояву розрізняють потреби:
1) інтровертні – спрямовані на себе;
2) екстравертні – спрямовані на інших людей, оточуючий світ.
Якщо потреба – це нестаток в чомусь конкретному, то мотив – це обґрунтування рішення задовольнити зазначену потребу. Це означає, що перш ніж потреба спричинить дію, особистість переживе складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою суб’єктивної та об’єктивної сторін потреби і дії, спрямованої на її задоволення. Таким чином, схема переходу потреби в мотив є такою: 1) потреба (нестаток у чомусь), 2) мотивація (усвідомлення потреби), 3) мотив (обґрунтування рішення).