Біологічна, суспільна і духовна природа особистості
Матеріальною основою, осередком існування кожної людини є її організм в сукупності усіх його анатомічних структур (органів та їх систем) і фізіологічних функцій, локалізованих в тілі. Природа організму людини - біологічна. Це означає, що його властивості, втілені в його анатомічних структурах та фізіологічних функціях, народження, життя і смерть підпорядковані біологічним законам, зумовлюються біологічними чинниками. Основні властивості організму визначаються генетично, успадковуються від батьків як певна хромосомна програма, що реалізується протягом його життя. Середовище, в якому він існує, сприятливо чи несприятливо впливає на цей процес. На базі організму розгортається буття людини в усіх сферах її існування - природній, суспільній, духовній, формування та функціонування її психіки.
Біологічна життєдіяльність людини у сфері живої природи - не безпосередня. На відміну від диких (не свійських) тварин, вона опосередкована її суспільним способом існування, виробленими суспільством засобами видобування з природи того, що необхідне для задоволення її потреб, і використання, споживання того, що видобувається. Внаслідок цього функціональні структури організму людини відповідають суспільному способу її буття.
Біологічна природа вивчення особистості постає як її матеріальна основа і як генетичні фактори її психіки.
Ці утворення, в свою чергу, є базисом, на якому розгортається і функціонує суспільна (соціальна) природа особистості – ті її властивості, які визначаються суспільними чинниками і підпорядковуються суспільним законам.
Суспільна (соціальна) природа особистості представлена її знаннями, уміннями, навичками та утвореннями сфери спрямованості.
Комплекс утворень психіки людини, які скеровують її активність, діяльність на ті чи інші об’єкти можна назвати спрямованістю особистості.Основними складовими спрямованості особистості є: світогляд, переконання, віра, ціннісні орієнтації, диспозиції.
Світогляд особистості- її погляди на життя, розуміння його смислу, сутності Бога, людини, світу (природи, суспільства, цивілізації, культури).
Переконання- впевненість особистості в правильності своїх поглядів на життя, світогляду, віри, ціннісних орієнтацій, диспозицій і зумовлених ними дій, вчинків, діяльності, поведінки.
Віра- прийняття особистістю релігійних, ідеологічно-політичних та інших ідей, духовних цінностей, тлумачень, оповідей як абсолютно істинних попри відсутність тільки для неї чи об’єктивно переконливої аргументації їх істинності.
Ціннісні орієнтації- найбільш значущі, важливі, цінні для особистості ідеї, моральні принципи та норми, релігійні догмати, які утворюють основу її смислу життя та змісту утворень сфери спрямованості.
Диспозиції - комплекс провідних мотивів діяльності, ставлень, налаштувань, установок особистості щодо духовних цінностей (релігійних, моральних, художньо-естетичних тощо), предметів і явищ оточуючого світу, її схильностей, готовності до певних суджень, оцінок, дій, вчинків, емоційних та поведінкових реакцій.
Але спрямованість є психологічним осередком і духовної природи особистості. Стрижневий елемент духовності як психологічної властивості суб’єкта - його здатність до самостійного, незалежного від тиску соціуму, автентичного ціннісного орієнтування, заснованого на світоглядних роздумах, переживаннях, оцінках. Ця здатність забезпечує його буття як духовної істоти - внутрішньо вільної, незалежної, самостійної в оцінюючих судженнях, ціннісному орієнтуванні, диспозиціях, мотивації діяльності, поведінки, дій, вчинків. Тобто, вирішально-визначальним фактором буття духовної людини, спрямованість якої підпорядкована її автентичним переконанням, світогляду, ціннісним орієнтаціям, диспозиціям, є вона сама, її незалежні від тиску соціуму роздуми, переживання, оцінки.
Не у всіх людей розвивається духовність, особливо в несприятливих щодо цього умовах. Таких людей можна назвати бездуховними.
Таким чином, людині притаманні три природи, що відповідають трьом групам факторів, детермінуючи їх буття:
1. Біологічна (анатомо-фізіологічні утворення, локалізовані в тілі – організм).
2. Суспільна (знання, уміння, навички – функціональні структури суспільної природи особистості).
3. Духовна (спрямованість: світогляд, переконання, віра, ціннісні орієнтації, диспозиції – функціональні структури суспільної і духовної природи особистості).