Практика застосування окремих видів митних режимів
Розглянемо типову ситуацію 1. Українське підприємство відкрило відокремлений підрозділ за кордоном. У зв’язку з чим виникла необхідність передати їм майно та кошти в іноземній валюті. Зазначені операції регулюються Указом Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України». Так, аналіз п. 1 Указу Президента від 13.09.95 р. № 839/95 (далі – Указ № 839) дає підстави вважати, що передача майнових цінностей закордонному підрозділу є інвестуванням майнових цінностей за кордон. Інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим. Для такої операції юрособі слід отримати індивідуальну ліцензію Мінекономрозвитку.
Для вивезення майна із зазначеною метою можуть застосовуватись два митних режими: режим тимчасового вивезення і режим експорту.
1. Вивезення майна у режимі тимчасового вивезення передбачає вивезення за межі України товарів або транспортних засобів комерційного призначення з умовним повним звільненням від сплати митних платежів. Строк тимчасового вивезення не може перевищувати трьох років із дати митного оформлення, проте за клопотанням підприємства такий строк може бути продовжено відповідним митним органом. Транспортні засоби комерційного призначення в разі необхідності чи вимог місцевого законодавства можуть протягом перебування за кордоном піддаватись технічному обслуговуванню та ремонту (ст. 115 МК).
Зверніть увагу! У разі порушення митного режиму тимчасового вивезення(наприклад, якщо майно буде реалізоване за кордоном без поміщення в митний режим експорту та ін.) доведеться сплатити умовно нараховані митні платежі. Єдине виправдання – форс-мажорні обставини, що підтверджено компетентними органами іноземної держави. Крім того, ст. 481 МК передбачено фінансові санкції за перевищення терміну, установленого для повернення майна в Україну. Якщо затримка до 3 діб – 50 НМДГ (850 грн.); від 3 до 10 діб – 300 НМДГ (5 100 грн.); понад 10 діб – 1 000 НМДГ (17 000 грн.).
Чи потрібно сплачувати митні платежі під час ввезення майна на територію іншої держави? Відповідь можна отримати. ознайомившись з нормами Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція). У додатках, що містить ця Конвенція, є перелік товарів, які повністю або частково звільняються від обкладення митними платежами.
У режимі тимчасового вивезення можна вивезти майно лише на 3 роки. І хоча цей строк за клопотанням підприємства може бути продовжено, для підприємства це може створювати певні незручності.
2. Краще використати інші можливості. Майно, яке має бути передане закордонному підрозділу для забезпечення його діяльності, можна експортувати. Нагадаємо, що експорт (остаточне вивезення) – це митний режим, згідно з яким українські товари випускаються у вільний обіг за межами України без зобов’язання щодо зворотного їх увезення в Україну (ч. 1 ст. 82 МК). Позитивним моментом є відсутність будь-яких часових обмежень. Вивезений у режимі експорту товар взагалі може не повертатися «додому».
У разі вивезення в митному режимі тимчасового вивезення, майно, переміщене за кордон у митному режимі тимчасового вивезення, для повернення його на територію України зазвичай поміщається в митний режим реімпорту (гл. 14 МК). Реімпорт – це митний режим, відповідно до якого товари, що були фактично поміщені (або навіть лише заявлені) у митний режим тимчасового вивезення, випускаються у вільний обіг на МТУ без сплати митних платежів (ст. 77 МК). Реімпортувати можна товари до закінчення строку тимчасового вивезення, якщо вони в тому самому стані, у якому були вивезені, крім допустимих природних змін (п. 1 ч. 2 ст. 78 МК).
Як бачимо, у разі застосування режимів тимчасового вивезення та реімпорту підприємство несе витрати лише на оформлення індивідуальної ліцензії Мінекономрозвитку.
Зазначимо також, що термін дії індивідуальної ліцензії та термін тимчасового вивезення не є тотожними. Термін дії ліцензії лише встановлює граничний проміжок часу (із дати оформлення ліцензії), протягом якого майно може бути вивезене за межі України для потреб підрозділу. У разі вивезення в режимі експорту Зворотне ввезення майна, вивезеного раніше в митному режимі експорту, можливе: 1. У режимі реімпорту. Цей режим потребує виконання певних умов. Основна з них наведена в абзаці «а» пп. 3 п. 2 ст. 78 МК: раніше експортовані товари мають бути реімпортовані в Україну не пізніше 6 місяців із дати вивезення. Таким чином, використання схеми «експорт – реімпорт» у нашому випадку втрачає зміст – адже термін тимчасового вивезення становить до 3 років. 2. У режимі імпорту. Негативний момент – якщо все-таки виникне потреба повернути товар в Україну, доведеться ввозити його зі сплатою всіх передбачених митних платежів. У будь-якому разі вибір митного режиму вивезення товару та якщо доведеться – його зворотного ввезення слід обирати виважено.
Розглянемо типову ситуацію 2. Українське підприємство продає свою продукцію на експорт. Виникають ситуації, коли отримучач товару виявляє брак. Браковані товари необхідно повернути в Україну, а в замін поставити нові.
Який режим доцільно застосувати?
В даній ситуації доцільним буде застосування режиму «реімпорту», який не передбачає справляння ввізного мита (з український товарів), акцизного податку і застосування заходів нетарифного регулювання.
Обираючи даний митний режим, необхідно співставити вигоди від такого вибору (відсутність застосування ЗНР ЗЕД) з формальними труднощами в процесі митного оформлення товарів в режимі реімпорту.
Основна проблема – документальне підтвердження правомірності застосування даного режиму (походження товару, докази, що товари не використовувалися за короном).
У випадку відсутності окремих документів, товари що повертаються оформляються у режимі імпорту.
Розглянемо типову ситуацію 3.
Підприємтво імпортує товари в Україну. Частина з даних товарів продана на експорт. Митниця наполягає на застосуванні для партії товару, що вивозиться митного режиму «реекспорт» (дана операція відповідає саме умовам даного митного режиму). Чи має право та підстави митниця «навязувати» вибір та застосування митного режиму «реекспорт»?
Ні. Хоча, в більшості випадків митні органи, вважають правильним застосування режиму «реекспорт», а не «експорт» для поміщення товарів, які вивозяться з України після попереднього їх ввезення в Україну. Аналогічна ситуація виникає щодо застосування режиму «реімпорт», а не «імпорт» - при митному оформленні ввезення раніше вивезених товарів.
Дана ситуація часто створює додаткові перешкоди для суб’єктів ЗЕД. Так, для застосування режиму «реекспорт», необхідно документально підтвердити іноземне походження товару, невикористання даних товарів з метою отримання прибутку та отримати дозвіл Мінекономіки на реекспорт.
З метою уникнення додаткових труднощів, доцільним є застосування режиму експорту. Однак, варто звернутися до МКУ (ст. 71 МКУ, декларант має право самостійно обирати вид митного режиму). Митний режим «експорту» застосовується до товарів незалежно від митного статусу.
Чи вигідно застосовувати митний режим реекспорту? так, якщо при вивезенні необхідно подолати нетарифні заходи (ліцензування, реєстрація контрактів, обовязкова сертифікація). Однак, в будь якому випадку товар підлягає іншим видам контролю (санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіаційному, екологічному контролю).
Розглянемо типову ситуацію 3.
Товар ввезено в Україну. До моменту його митного оформлення виявлені дефекти. Постачальник готовий замінити товар на якісний. Виникає ситуація, коли необхідно повернути брак постачальнику, що потребує застосування певного митного режиму.
У більшості випадків, митниця буде наполягати на митному оформленні данаго товару в режим імпорт з наступним вивезенням товару постачальнику.
Однак, податкового навантаження на імпорт можна уникнути, якщо застосувати режим митний склад.
Вантаж поміщується у режим «митний склад» (оформляється вантажна митна декларація). Ввізне мито не сплачується. Заходи НР не застосовуються. Потім вантажна партія сортується, якісні товари випускаються із складу в режимі – імпорт; неякісні повертаються постачальнику в режимі – транзит. Тарифні заходи не застосовуються, додаткові документи не вимагаються, за винятком документів ін.видів контролю); однак вимагаються документи, що засвідчують підстави повернення товару (оформляється додаток до ЗЕ договору, яким легалізується повернення неякісного товару). Постачальник зобов’язаний видати отримувачу доручення, для здійснення в його інтересах дій, повязаних з вивезенням неякісних товарів.
Якщо ж дефекти товару були виявлені після митного оформлення, то повернення товару здійснюється із застосуванням митного режуму «реекспорт». Вивізне мито не сплачується, заходи НР ЗЕД не застосовуються, однак вимагається дозвіл не реекспорт від Мінекономіки. У звязку з наявністю даної вимоги, даний митний режим не застосовують, а обирають експорт.